МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Авторитарний політичний режим.1. Політичний режим – це сукупність засобів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в країні. Поряд з формою державного устрою і формою правління політичний режим є однією з найважливіших характеристик держави: • форма державного устрою показує як держава побудована територіально (і як влада розподілена "по вертикалі” – між центром і складовими частинами країни; • форма правління характеризує систему побудови і взаємодії органів державної влади (і розподіл влади „по горизонталі” – між органами, що представляють різні галузі державної влади); • політичний режим вказує на сам характер державної влади. У залежності від конкретних засобів і методів здійснення влади політичний режим традиційно поділяється на три основні види: • демократичний; • тоталітарний; • авторитарний. Демократичний політичний режим має наступні ознаки: • визнання державою, повага, забезпечення і захист основоположних прав і свобод людини; • реально діючий конституціоналізм, правовий характер держави; • поділ влади; • відсутність обов'язкової ідеології, релігії, яких-небудь інших форм морального примусу суспільства; • політичний і ідеологічний плюралізм, багатопартійність; • регулярні і вільні вибори, на яких громадяни самостійно й об'єктивно можуть обирати (і періодично змінювати) державну владу; • ефективна і сильна судова влада (незалежний, швидкий і справедливий суд); • свобода думки, слова, совісті; • свобода засобів масової інформації. В даний час демократичний політичний режим встановлений у більшості держав Європи: як республіках, так і монархіях як в унітарних державах, так і у федеративних. 2. Тоталітарний політичний режим (від слова totalis - цілісний) багато в чому протилежний демократичному і припускає повне панування держави над особистістю. Тоталітарний режим характеризують такі ознаки, як: • повне ігнорування державою прав і свобод людини, хоча офіційно вони можуть проголошуватися і бути записаними в конституції; • незв'язаність правом дій державних органів і посадових осіб; • прагнення держави цілком підкорити собі особу у політичній, економічній, духовній, сімейній і іншій сферах; • наявність загальнообов'язкової і проникаючої в усі сфери життя державної ідеології; • виховання людини в дусі офіційної ідеології із самого дитинства; • наявність, як правило, єдиної правлячої партії, заснованої на централізації і жорсткій дисципліні; • підпорядкованість всіх інших державних органів правлячій партії; • як правило, наявність одноособового вождя (керівника монопольне правлячої партії) з рисами обожнювання; • формальність судової влади, її використання правлячою партією як каральний механізм; • наявність могутньої і розгалуженої системи "силових" структур армії, розвідки, таємної поліції; • постійна розправа (у тому числі фізична) з вільнодумством; • відсутність вільних і об'єктивних виборів; • мілітаристський характер держави. Тоталітарні режими були широко поширені в першій половині XX в. Типовими прикладами тоталітарних держав були: Італія при Муссоліні (1922 - 1943 рр.); Німеччина при Гітлері (1933 - 1945 рр.); інші держави. 3. Авторитарний політичний режим займає проміжне положення між демократичним і тоталітарним і характеризується наступними ознаками: • держава має дуже сильну владу, але цілком не придушує людину; • підтримується видимість законності і дотримання прав і свобод людини; • репресії проти неугодних проходять у псевдоправових формах і з оглядкою на суспільну думку; • влада правлячої (як правило, монопольно) партії закамуфльована під діяльність демократичних інститутів - парламенту, уряду, президента, хоча в реальності дані органи носять номінальний характер і служать "ширмою" для правлячого угруповання; • засоби масової інформації служать рупором правлячих сил, хоча в дозволених дозах допускається критика; • економіка заснована на ринкових принципах і цілком не підпорядкована державі. Прикладами держав з авторитарним режимом можуть послужити: • Іспанія при пізньому Франко (60-і - 70-і рр.); • Чилі при Піночеті (1973 - 1990 рр.); • Південна Корея в 70-і - 80-і рр.; • Індонезія при Сухарто (1967 - 1998 рр.); • ряд латиноамериканських країн у 60-і - 80-і рр.; • інші держави. Нерідко авторитарний режим виникає при неготовності країни до демократії (політичної, духовної й особливо економічної). Виконавши свою місію (побудова ринкової економіки, зміцнення державної системи, наведення порядку), авторитарний режим нерідко поступово переростає в демократичний. Даний процес наприкінці 80-х - початку 90-х рр. відбувся в Південній Кореї, Чилі, на Філіппінах, у даний час відбувається в Індонезії.
Читайте також:
|
||||||||
|