МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Обмеженість ресурсів та безмежність потребМетоди мікроекономічного аналізу
До методів мікроекономічного аналізу належать: - порівняльний аналіз; - синтез; - індукція; - дедукція; - наукова абстракція; - аналогія; - графічне зображення; - граничний аналіз – це специфічний мікроекономічний аналіз, який розглядає економічні явища не тільки в закінченому, але й в постійно змінному вигляді, при цьому досліджуються не тільки сукупні та середні економічні величини, але й їх зміни (прирости); - моделювання. Модель – це уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт-оригінал, тобто це об’єкт – замінник. Основні причини використання модельного підходу: - недоступність об’єкту оригіналу; - небезпечність безпосереднього його дослідження (наприклад, вивчати наслідки втрати роботи, зниження життєвих стандартів). Припущення “при інших постійних умовах” допускає, що всі зміни, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища. Головна поведінкова передумова – гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Раціональна поведінка – намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максимізують корисність, фірми – прибуток, держава – суспільний добробут. У мікроекономіці використовують моделі двох типів: - оптимізаційні – застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів; - рівноважні – використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами.
Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв’язання суперечності між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні. Економічні потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності. Особливість потреб полягає в їх безмежному зростанні та в їх незадоволенні. Поняття “благо” ширше, ніж поняття “товари та послуги”, оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов’язані з грошовими витратами. Вільні блага – блага, що споживаються шляхом простого привласнення без певних витрат на його придбання. Економічні блага – блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу і існують в обмеженій кількості. Для їх придбання треба сплатити їх ціну, оскільки їх надання пов’язане з витратами. Класифікація економічних благ: 1. Згідно з матеріальною формою: а) товари – це матеріальні об’єкти, які задовольняють потреби людини і вироблені для купівлі-продажу; б) послуги – це різноманітні види діяльності, які задовольняють потреби людини; в) соціальні та екологічні умови – широкий спектр можливих умов життя людини (наприклад, можливість дихати свіжим повітрям). 2. Залежно від способу споживання: а) приватні, яким властиві принцип виключення та конкурентності у споживанні; б) суспільні (колективні) – це блага, які задовольняють потреби людини і мають дві особливості споживання: - використання блага однією особою не зменшує обсягу блага, доступного для використання іншими особами; - споживання блага не може бути обмеженим лише для тих, хто платить за це благо. 3. Залежно від ступеня впливу на переваги індивіда інших господарських суб’єктів: а) індивідуальні, уподобання щодо яких виявляють самі індивіди; б) неіндивідуальні, уподобання щодо яких перебувають під цілеспрямованим впливом держави (наприклад, державне фінансування сфери освіти) чи ділових одиниць (наприклад, шляхом реклами); - нагальні (достойні), споживання яких вважається за необхідне збільшити (середня та вища освіта); - ненагальні, споживання яких вважається за необхідне зменшити (паління чи вживання алкогольних напоїв). 4. Залежно від прямого /непрямого задоволення потреб індивідів: а) виробничі (серед них виділяють фактори виробництва); б) споживчі (короткострокового та довгострокового вжитку). 5. За типом реакції попиту на зміну ціни: а) звичайні – блага, споживання яких знижується за зростання цін на них; б) блага Гіффена – блага першої необхідності, споживання яких збільшується зі зростанням цін на них; в) блага з ефектом сноба - блага не першої необхідності (на відміну від благ Гіффена), зростання цін на які спричиняє зростання попиту на них, оскільки індивіди споживають їх заради престижу. 6. За характером взаємного зв’язку: а) благо-доповнювач (комплімент) – благо, що споживається в комплекті з іншим. Із зростанням ціни одного з благ-доповнювачів обсяг попиту на нього буде зменшуватися, так само як і на інші блага, що є доповнювачами до нього; б) благо-замінник (субститут) – благо, яке може заміщувати інше у процесі споживання або виробництва. Внаслідок цього із зростанням ціни блага при незмінній ціні його замінника попит на останнє буде зростати. 7. За характером реакції на зміну доходу: а) вищі (товари вищої та нормальної якості), попит на які збільшується із зростанням доходу споживача; б) нижчі (неякісні товари), попит на які зменшується із зростанням доходу споживача. 8. За можливістю відтворення: а) відтворювані – блага, які можна відтворювати; б) невідтворювані – блага, які не можна відтворювати (наприклад, природні ресурси). Ресурси (фактори виробництва) – елементи, що використовуються заради виробництва економічних благ. Економічні ресурси мають істотну суспільну властивість – рідкісність. Рідкісність – характеристика економічних благ щодо обмеженості ресурсів для задоволення безмежних потреб.
Групи економічних ресурсів: 1) матеріальні ресурси – це земля, або сировинні ресурси, і капітал; 2) людські ресурси – праця і підприємницькі здібності. Основні види економічних ресурсів: а) “земля” – всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі; б) “капітал” – всі виготовленні засоби виробництва, що необхідні для створення товарів та послуг (процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням); в) “праця” – фізичні та розумові здібності людини, що застосовуються у виробництві (за винятком особливого виду людських талантів, а саме – підприємницьких здібностей). Г) “підприємницький хист” – це особливий людський ресурс, який включає в себе чотири взаємопов’язані функції людини: - здібності взяти на себе ініціативу об’єднання економічних ресурсів в єдиний процес виробництва, тобто підприємець – це посередник, що зводить разом інші види ресурсів; - вміння приймати нетрадиційні рішення, які й визначають курс діяльності ділового підприємства; - вміння йти на ризик не тільки грошима власними та своїх компаньйонів або акціонерів, а й часом і діловою репутацією; - вміння впроваджувати у своє підприємство нововведення. Основна проблема мікроекономіки – вибір найбільш ефективного варіанта розподілу факторів виробництва з метою вирішення проблеми обмеженості можливостей, яка обумовлена безмежними потребами суспільства і обмеженістю ресурсів, що є у його розпорядженні.
Читайте також:
|
||||||||
|