Які методи використовуються для оцінювання потреби у ліквідних коштах?

У практичній діяльності банківські менеджери застосовують кілька методів оцінювання потреб банку в ліквідних засобах:

• метод фондового пулу (оцінювання надходжень і платежів);

Розглядуваний метод полягає у зіставленні загальної потреби в Іідних засобах з наявними джерелами їх надходження, які пере-Іють у розпорядженні банку. Особливістю підходу є те, що всі кодження банку розглядаються як єдиний пул без диференціації керелами фінансування. В основу покладено два очевидні твер-ення: 1) ліквідність зростає зі збільшенням депозитів і зниженням вягів кредитування; 2) ліквідність знижується зі зменшенням де-гної бази і зростанням потреби у кредитах.

• метод структурування фондів (поділу джерел фінансування);

Сутність v полягає у встановленні відповідності між конкретними видамия^І рел та напрямками використання ресурсного потенціалу. Частина| ресурсів, яка сформована за рахунок мінливих джерел, т~'" вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках вкладається в короткострокові позики та цінні папери. Кошти, з відносно стабільних джерел (строкові вклади, депозити), мо-бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і при-ня облігацій.

^г разі використання методу структурування фондів необхідно: І розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно ві,л зтності за рахунками;

І за кожним із джерел установити вимоги збереження фіксова-'частки ресурсів у ліквідній формі;

' • розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відпо-Іих активів.

Найкраща для банку позиція ліквідності характеризується наяв. ністю надлишку ліквідних засобів, і менеджмент повинен мати плац інвестування цієї частини коштів з метою максимізації прибутків.

За такого підходу банки оцінюють не реальні, а очікувані потре. би в ліквідних засобах, грунтуючись на певних імовірнісних характеристиках настання різних ситуацій. Це дозволяє не формувати ре. альний резерв ліквідних засобів, а лише планувати діяльність з фінансування можливого відпливу грошових коштів.

• метод показників ліквідності.

Метод показників ліквідності є найпростішим підходом до упра-ліквідністю і застосовується в умовах слаборозвиненого бан-:ького сектора. Недолік методу полягає в тому, що в такому разі Зхідно підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, що гативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням тансових ринків у банків з'являються ширші можливості для равління ліквідністю. Але й у цьому разі метод показників має користовуватися банківським менеджментом для аналізу тенден-зміни ліквідності та у процесі порівняльного аналізу, що дозво-: приймати обгрунтовані управлінські рішення.

Кожний з методів базується на певних припущеннях і дає лише наближену оцінку суми ліквідних коштів, необхідних банку в певний момент часу. Виконувати таку роботу можна лише за умови існування відповідного оперативно-інформаційного забезпечення, яке містить дані про наявні ліквідні кошти, очікувані надходження та майбутні платежі. Інформацію доцільно надавати у вигляді графіків вхідних та вихідних грошових потоків на відповідний період — декаду, ^М(СЯ1^' квартал. Менеджер з управління ліквідністю має постійно оцінювати потребу в ліквідних коштах на основі наданої інформації.

103. У чому полягають недоліки використання методу коефіцієнтів для оцінювання потреби банку у ліквідних коштах?

У процесі управління ліквідністю менеджмент банку може додатково використовувати й інші коефіцієнти.

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюють як відношення обсягу первинних резервів ліквідних засобів (готівка, коррахунки)до суми мінливих зобов'язань (розрахункових, поточних рахунків). Цей коефіцієнт показує, наскільки потреба в ліквідних засобах може бути задоволена за рахунок внутрішніх джерел.

2. Коефіцієнт високоліквідних активів — це питома вага даноговиду активів у загальному обсязі робочих активів.

3. Коефіцієнт загальної ліквідності подається як співвідношення загальних активів і загальних зобов'язань банку. Такі співвідношення можуть обчислюватися також щодо активів та зобов'язань з однаковими строками погашення.

4.Коефіцієнт ліквідних активів визначається як відношення ліквідних активів до загальних. Ліквідні активи розраховуються як сума готівки та прирівнених до неї коштів, а також сальдо міжбанківських позик — наданих і одержаних, у тому числі й від центрального.

Недолік методу полягає в тому, що в такому разі Зхідно підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, що гативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням тансових ринків у банків з'являються ширші можливості для равління ліквідністю. Але й у цьому разі метод показників має користовуватися банківським менеджментом для аналізу тенден-зміни ліквідності та у процесі порівняльного аналізу, що дозво-: приймати обгрунтовані управлінські рішення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У чому полягають переваги та недоліки трьох основних стратегій управління ліквідністю?	\|	ОФОРМЛЕННАЯ ЗАЯВКА ЯВЛЯЕТСЯ ОСНОВАНИЕМ ДЛЯ УЧАСТИЯ В КОНФЕРЕНЦИИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.