Податки: поняття, значення та функції. Принципи оподаткування.

Першим поняття "податок" визначив А.Сміт як тягар, що накладається державою у формі закону. Ознаки податків:
— обов'язковість платежу;
— переважно перехід права власності при сплаті податку;
— індивідуальна безоплатність;
— регулярність стягнення.
У статті 2 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" визначається поняття податку і збору (обов'язкового платежу), але окремих визначень податку або збору законодавець не дає в жодному акті, тим самим формально стирає принципові відмінності між податком та збором.
Справа в тому, що законодавець, визначаючи дані поняття -"податок", "збір", поставив між ними прийменник "і", що має на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або подібність характерів. Це може бути обумовлено змістом фіскальної функції, який виражається в тому, що і податок, і збір, відповідно до статті 2 наведеного Закону, слід розуміти як обов'язковий внесок, що здійснюється платниками.
Віднести той чи інший платіж до розряду податків або зборів можливо лише виходячи із його назви на підставі статті 14 вказаного Закону. В силу "традицій" платіж, що є податком, може бути названо митом, збором, і навпаки, хоча існують певні відмінності. Так, при сплаті мита або збору, платник в тій чи іншій мірі безпосередньо відчуває платність платежу, податки ніколи не бувають індивідуально платними.
Податки не мають характеру цільового призначення у відмінну від внесків та відрахувань у державні цільові фонди.
Таким чином, з юридичної точки зору, податок- встановлена законом безумовна форма відчуження власності фізичних та юридичних осіб на користь суб'єктів публічної влади. При цьому податок являється індивідуально безплатним, стягується на умовах безповоротності, законодавче встановленими методами державного примусу в одноосібному порядку і не носить характер контрибуції або покарання.
Групи податків за Законом "Про систему оподаткування в Україні":
— загальнодержавні;
— місцеві.
У теорії податкового права систему оподаткування прийнято називати податковою системою. Податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів у бюджет та державні цільові фонди платників податків та органів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування, повною та своєчасною сплатою їх у визначеному законом порядку.
Система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції.Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому. Тобто, податкова система повинна відображати не тільки фіскальні інтереси держави, але й сприяти раціональному розподілу та використанню національного доходу. Податкова система повинна мати логіку і закономірності, бути здатною самостійно реагувати на різні потреби, викликані реалізацією різноманітних та розчленованих соціально-економічних зв'язків у суспільстві.
Функції оподаткування - це дії інституту податкового права, направлені на досягнення певного результату. Іншими словами - це та роль, яку виконує інститут оподаткування в державі і суспільстві як у правовому, так і в економічному аспекті.
Принципи системи оподаткування за законодавством в Україні:
— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного виробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності і інвестиційної активності;
— обов'язковість;
— рівнозначність і пропорційність;
— рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання і громадян;
— соціальна справедливість;
— стабільність;
— економічна обґрунтованість;
— рівномірність сплати;
— компетенція;
— єдиний підхід;
— доступність.

Методи податкового права мають обов'язкове законодавче закріплення, що передбачено ст. 92 Конституції України, відповідно до якої "Виключно законами України встановлюються... система оподаткування, податки і збори".
Основним актом, що закріплює основи побудови податкової системи України, порядок встановлення і введення в дію податків, види податків, права та обов'язки платників податків, порядок розподілення податків між бюджетами різних рівнів та контроль за виконанням податкового законодавства, є Закон України "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 року з наступними змінами та доповненнями.

§ 4. Джерела податкового права.
Податкове законодавство - це система законодавчих актів, що містять правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері. Податкове законодавство виступає формою реалізації податкового права та містить достатньо широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. Принципи податкового законодавства:
— об'єднання інтересів держави, органів місцевого самоврядування та платників;
— встановлення податків виключно законами;
— пріоритет податкового закону над неподатковим;
— захист від незаконного оподаткування платників;
наявність усіх елементів податкового механізму в податковому законі.
Податкове законодавство має персоніфікований та строковий характер.
Слід сказати, що важливою умовою створення якісно нової системи оподаткування України є усунення колізій і конкуренції норм законодавства, які регулюють податкові правовідносини, розробка податкових законів, які не містять двозначних положень, удосконалення правового механізму регулювання податкових правовідносин, а також взаємний контроль за виконанням покладених функцій в рамках встановлених принципів.

Закріплений в ст. З Закону України "Про систему оподаткування в Україні" принцип єдиного підходу, який передбачає забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку та збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку та збору, податкового періоду, ставок податку та збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. Тобто податкові правовідносини виникають лише на підставі законодавчого акту, прийнятого у відповідності зі ст. 92 Конституції України і Законом України "Про систему оподаткування", в якому обов'язково повинні бути визначені наведені вище елементи закону.
§ 5. Елементи податкового закону.
Істотні умови – ті умови, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконання не можуть вважатись визначеними: платник податку (суб'єкт податку), об'єкт податку, предмет податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка і метод оподаткування, порядок розрахунку податку, звітний період, строки сплати податку, способи і порядок сплати, податкові пільги.
Факультативні умови – ті умови, відсутність яких не впливає на міру визначеності податкового зобов'язання, однак суттєво знижує гарантії належного виконання цього зобов'язання. До них відносяться: порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правовідносини.
Суб'єкт оподаткування. Закон України „Про систему оподаткування в Україні" встановлює, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори. Цей Закон не містить критерію розмежування суб'єктів оподаткування за принципом юридичного та фактичного обов'язку сплати податків і зборів. Таке розмежування дається лише в науковій літературі.
Суб'єкт оподаткування - це особа, на яку покладено обов'язок сплатити податок. Носій податку - це особа, яка несе тягар оподаткування.
Ці категорії можуть співпадати в одній особі залежно від методу стягнення податків. Так, при прямому оподаткуванні суб'єкт і носій податку співпадають; при непрямому оподаткуванні формальний платник - суб'єкт перераховує реальні кошти носія податку, отримані першим при реалізації.
Платник податку може визнаватись суб'єктом оподаткування одним або декількома податками в залежності від діяльності, яку він здійснює, володіючи майном, або за інших обставин, у випадку наявності яких виникає податковий обов'язок.
Податковий агент - особа, інша ніж платник податку, на яку покладається обов'язок відносно нарахування податку, утримання його з платника і перерахування в бюджети сум податків.
Об'єкт оподаткування. Згідно зі ст. 6 Закону України „Про систему оподаткування в Україні" об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робі, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування. З визначення видно, що законодавець виділяє найбільш розповсюджені із видів об'єктів оподаткування і не дає вичерпного переліку, залишаючи його відкритим з обов'язковим визначенням об'єктів законами України про оподаткування.
Таким чином, об'єкт оподаткування - це ті юридичні факти (дії, події, стани), які обумовлюють обов'язок суб'єкта сплатити податок.
Податки в залежності від характеру зв'язку „суб'єкт оподаткування" - „об'єкт оподаткування":
— податки (побудовані за принципом резиденства);
— територіальні податки (побудовані за принципом територіальності).
Перший критерій приймає до уваги виключно характер постійного місцеперебування (резиденства) платника податку на національній території, другий - базується на національній належності джерела доходу. Платників податків поділяють на резидентів (таких, що мають постійне місцеперебування в певній державі) і нерезидентів (таких, що не мають у ній постійного місцеперебування). У резидентів оподаткуванню підлягають доходи, отримані як на території даної країни, так і за її межами (повний податковий обов'язок), у нерезидентів - тільки доходи, отримані із джерел в даній державі (обмежений податковий обов'язок).
Критерій територіальності встановлює, що оподаткуванню в даній країні підлягають доходи, що вилучаються тільки на її території. Відповідно, будь-які доходи, що отримуються за кордоном, звільняються від податків у цій країні.
Різниця полягає в тому, що в резидентських податках суб'єкт визначає об'єкт податку, а в територіальних - навпаки. На практиці використовується поєднання обох принципів.
Будь-який із цих критеріїв, при умові його однорідного використання, в принципі виключав би всяку можливість подвійного оподаткування, тобто оподаткування одного суб'єкта в один період часу аналогічними видами податків у двох і більше країнах.
Джерело податку - це кошти, за рахунок яких може бути сплачено податок. Виділяють всього два джерела податку - дохід (основне джерело) і капітал платника податку (резервне джерело).
Предмет оподаткування - риси фізичного характеру (а не юридичні), які обумовлюють стягнення відповідного податку.
Таким чином, юридичний зв'язок предмета оподаткування з платником податку обумовлює об'єкт оподаткування.
Масштаб податку - фізична характеристика предмета оподаткування, якийсь параметр виміру, вибраний із множини можливих для розрахунку податку. Масштаб податку встановлюється по кожному податку окремо і є єдиним для розрахунку та обліку податку.
Одиниця оподаткування - одиниця масштабу оподаткування, яка використовується для кількісного вираження податкової бази.
Податкова база за своїм змістом є об'єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, розрахунку суми податку, що підлягає сплаті в бюджет. Вона служить для того, щоб кількісно виразити об'єкт оподаткування. Податкова база може співпадати або не співпадати з об'єктом оподаткування.
Багатьом об'єктам оподаткування властива протяжність в часі, повторюваність. З метою визначення результату необхідно періодично підводити підсумки. Строк підведення підсумків (кінцевих або проміжних) є одним із елементів закону про податок. Податковий період - строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, визначається розмір податкового зобов'язання.
Податкові періоди класифікують:
— за процесом формування податкової бази - початковий, триваючий, останній,
— за строками - місячний, квартальний, річний та ін.
Звітний період - це строк подання в податковий орган звітності.
Ставка податку - це розмір податку на одиницю оподаткування.
Ставки в залежності від методу встановлення:
— тверді - встановлюються в абсолютних одиницях;
— процентні - встановлюються в процентах від одиниці оподаткування.
Ставки за змістом:
— маргінальні - вказують безпосередньо у відповідному законі про податок;
— фактичні - визначаються як відношення сплаченого податку до податкової бази;
— економічні - це відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу.
Порівняння економічних і фактичних ставок найбільш рельєфно характеризує наслідки оподаткування.
Ставки за показником впливу податків на суспільні процеси (податковим тиском):
— базова;
— підвищена;
— знижена.
Податкові пільги - це повне або часткове звільнення платника податку від сплати податків, зборів.
Метою запровадження податкових пільг є пряме або непряме скорочення розміру податкового зобов'язання платника податку.
Законодавство при наданні податкових пільг виділяє однорідну категорію платників, які характеризуються певними ознаками, і обумовлює економічну доцільність формування пільгового податкового тиску.
Групи податкових пільг:
— вилучення - це податкова пільга, направлена на виведення з-під оподаткування окремих предметів оподаткування;
— ставки - це пільги, які направлені на скорочення податкової бази.;
— податкові кредити - це пільги, направлені на зменшення податкової ставки або загальної суми. Види пільг в залежності від форми надання:
— зниження ставки податку,
— скорочення загальної суми,
— відстрочення або розстрочення сплати податку,
— повернення раніше сплаченого податку,
— залік раніше сплаченого податку,
— заміна сплати податку натуральним виконанням. Методи обліку доходів і витрат платника податку. Ведення обліку доходів і витрат обумовлено метою здійснення податкового контролю, а також розрахунком та сплатою податків і зборів платниками податків.
Методи обліку доходів, витрат.
Касовий метод - враховує момент отримання коштів і здійснення виплат в натурі; пов'язаний з моментом реального отримання платником податку права власності на доходи і моментом відчуження цього права при витратах
Накопичувальний метод - враховує момент виникнення майнових прав і обов'язків незалежно від того, чи отримані кошти і здійснені виплати насправді
Метод „першої події" - облік доходів і витрат платника податків здійснюється по першій із подій
Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податків або його законним уповноваженим представником на протязі всього податкового періоду з застосування встановлених норм і правил обліку, на основі документально підтверджених даних.
В конкретних законах про податки використовуються різні методи оподаткування.
Метод оподаткування - це порядок зміни ставки податку в залежності від росту податкової бази.
Методи оподаткування:
— рівний - для кожного платника податку встановлюється рівна сума податку;
— пропорційний - для кожного платника податку рівна ставка (а не сума) податку, яка не залежить від величини бази оподаткування і з ростом бази податок зростає пропорційно;
— прогресивний - з ростом податкової бази зростає ставка податку:
— проста розрядна прогресія - податкова база розбивається на окремі розряди, для кожного розрядку податок визначається у вигляді абсолютної суми;
— проста відносна прогресія - до загального розміру податкової бази також встановлюються розряди, але для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні);
— складна прогресія - податкова база розподілена на податкові розряди, але кожний розряд існує самостійно, обкладається окремо по своїй ставці;
— приховані системи прогресії - фактична прогресія досягається не шляхом встановлення прогресивних ставок податку, а встановленням неоднакових вирахувань з податкової бази для доходів, що входять в різні розряди, тобто використанням системи пільг для доходів;
— регресивний - з ростом податкової бази відбувається скорочення розміру ставки.
Використання різних методів оподаткування шляхом поєднання їх окремих елементів передбачає метод змішаного оподаткування.
Суб'єкти розрахунку і сплати податку:
— платник податку;
— податковий орган;
— третя особа (представник, збирач податку, податковий агент). Способи розрахунку і сплати податку:
— некумулятивна система - обкладання податкової бази частинами, без врахування зв'язку з іншими джерелами доходів; по закінченню податкового періоду необхідний перерахунок сумарного доходу, а також, можливо, доплата податку;
— кумулятивна система - податок розраховують з загальної суми доходу з урахуванням суми пільг, розрахованих також наростаючим підсумком.
Стадії процесу розрахунку податку:
— визначення об'єкта оподаткування;
— визначення бази оподаткування;
— вибір ставки податку;
— можливість застосування податкових пільг;
— розрахунок суми податку. Способи сплати податку:
— за декларацією - платник зобов'язаний надавати в установлений строк в податковий орган офіційну заяву (декларацію) про свої податкові зобов'язання; на її основі податковий орган розраховує податок і вручає платнику повідомлення про сплату або платник сплачує податок самостійно в установлений строк;
— біля джерела доходу - платник отримує частину доходу за вирахуванням податку, розрахованого і утриманого органом, який здійснює виплату; для платника цей спосіб сплати податку діє як автоматичне утримання, що передує отриманню доходу;
— кадастровий спосіб сплати - момент сплати податку не пов'язаний з моментом отримання доходу. Кадастр - це реєстр, який встановлює перелік типових об'єктів, що класифікуються за зовнішніми ознаками, і встановлює середню дохідність об'єкта оподаткування. Для сплати таких податків встановлюються фіксовані строки їх внесення. Строки сплати податків - це визначені в законі про податок події або дати, які тісно пов'язані з моментом виникнення і припинення податкового обов'язку, а у випадку його невиконання - з наслідками, що витікають із обов'язку .
Податковий обов'язок, не виконаний в повному обсязі і у встановлений строк, породжує податковий борг. Для повного погашення податкового обов'язку в випадку необхідності закон передбачає застосування додаткових процедур: податковий борг, податкова застава і арешт активів, розстрочення й відстрочення сплати, а також фінансову відповідальність та ін.

Ненадходження запланованих податків є підставою для неможливості виконання видаткової частини бюджету.
Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів:
— правомірного обходу податку;
— ухилення від сплати податків.
В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

§ 6. Кваліфікаційні ознаки податкового правопорушення.
Ухилення від сплати податку - це правопорушення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні платником своїх обов'язків по сплаті податку.
Неправомірним у системі податкового права є також стягнення надлишкових сум податків - умисні дії працівників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників.
Ознаки правопорушень:
— суспільна небезпека;
— протиправність - порушення норм права;
— винність;
— караність.
Отже, податкове правопорушення - це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається у невиконанні або неналежному виконанні платниками податків фінансових обов'язків перед бюджетом, державними цільовими фондами або в порушенні органом (посадовою особою) державної податкової служби прав і законних інтересів платників податків, за яке встановлено юридичну відповідальність.
Види податкових правопорушень:
1) залежно від об'єкта:
— ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу - найчастіше трапляється і є найнебезпечнішим;
суспільна небезпека полягає в тому, що воно ставить правопорушника у вигідніше становище порівняно з добросовісним платником; завдаються фінансові збитки державі; недоплата має покриватися за рахунок інших платників, інших і нових податків;
— заниження об'єкта оподаткування;
— несвоєчасна сплата податку, іншого обов'язкового платежу;
— неподання (несвоєчасне подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;
— неподання (несвоєчасне подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;
— недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовується для отримання доходів.
2) залежно від направленості дій:
— проти системи податків;
— проти прав і свобод платників податку;
— проти порядку проведення бухобліку та звітності;
— проти контрольних функцій податкових органів.
3) залежно від ступеня суспільної небезпеки:
— податкові злочини;
— податкові правопорушення.
Податки, інші обов'язкові платежі, не сплачені у встановлені строки, а також пеня та штрафи, застосовані до платника, визнаються податковою заборгованістю. За наявності податкової заборгованості платник не притягується до юридичної відповідальності у разі:
1) надання йому відстрочення (розстрочки) на умовах податкового кредиту;
2) списання податкової заборгованості, яке проводиться у випадках, передбачених законодавством;
3) реструктуризації заборгованості, яка проводиться відповідно до законодавства.

Примус у сфері оподаткування являє собою систему заходів, що застосовується уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язку по сплаті податку і притягнення до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення.
Соціальне призначення правового примусу полягає головним чином в тому, що йому призначено грати правоохоронну роль, тобто забезпечувати її реальне функціонування, досягнення "ефекту гарантованого результату".
Правовий примус існує в межах правоохоронних відносин і виражає реакцію держави на неправомірну поведінку учасників відносин, на перешкоди, що виникають у функціонуванні правової системи.
Ознаки заходів податкового примусу:
1) регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);
2) застосовуються по відношенню до фізичних і юридичних осіб;
3) використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;
4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;
5) припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;
6) податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (у розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і додаткові стягнення (з урахуванням санкцій за прострочення, ухилення від виконання податкових обов'язків).
Принципи податкової відповідальності:
— невідворотності - у разі вчинення податкового правопорушення платник податку неминуче повинен зазнати заходів податкової відповідальності;
— законності - застосування податкових санкцій у суворій відповідності з законом;
— справедливість - встановлення міри покарання, адекватної мірі податкового правопорушення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Податкове право і податкові правовідносини.	\|	Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.