Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

ТЕМА: ВСТУП. ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА.

 

План

1. Визначення фармакології, зв’язок її з іншими медичними та біологічними дисциплінами. Основні етапи розвитку фармакології.

2. Пошук медикаментозних засобів та їх клінічні випробування.

3. Поняття про лікарську сировину, лікарську речовину та джерела одержання. Поняття про лікарський (медикаментозний) засіб, препарат і лікарську форму.

4. Сучасні форми ліків.

5. Державна фармакопея (ДФ). Офіцинальні та магістральні форми ліків.

6. Основні відомості про аптеку.

7. Рецепт, його структура, правила виписування. Виписування ліків на вимогах для стаціонарів.

8. Лікарські форми. Тверді форми ліків.

9. Рідкі форми ліків.

10. М’які форми ліків.

11. Ін’єкційні форми ліків.

12. Фармакодинаміка.

13. Фактори, що впливають на дію лікарських речовин.

14. Значення особливостей взаємодії ліків для фармакотерапії.

 

1. Визначення фармакології, зв’язок її з іншими медичними та біологічними дисциплінами. Основні етапи розвитку фармакології. Розвиток вітчизняної фармакології. Внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розвиток фармакології (М.І. Пирогов, С.П. Боткін, І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.П. Кравков, В.І. Дибковський, О.І. Черкес, Ю.О. Петровський, Ф.П. Тринус, Г.О. Батрак, М.С. Харченко, Г.Л. Шкавер, І.С. Чекман, М.П. Скакун).

Фармакологія (грец. рharmaсon - ліки, lоgos – вчення) - це наука, що вивчає взаємодію лікарських засобів з організмом.

Фармакологія як навчальна дисципліна ґрунтується на вивченні суміжних дисциплін: латинської мови, медичної хімії, медичної біології, анатомії людини, фізіології тощо; закладає основи вивчення всіх клінічних дисциплін, виробляє навички і вміння раціонально використовувати медикаментозні засоби при різних захворюваннях.

Основні етапи розвику фармакології:

1. Емпіричний етап.Завдяки досвіду людина ознайомлювалася з от­руйними і лікувальними властивостями рослин та методами їх об­робки.

У Стародавній Греції — Гіппократ вважав, що основною зброєю лікаря має бути ніж, слово і рослини (в незміненому виді).



Интернет реклама УБС

У Стародавньому Римі Клавдій Гален вперше запропонував робити витя­жки з рослин. До нашого часу застосовують такі лікарські форми і називають їх галеновими препаратами (настої, відвари, настойки, екстракти та ін.).

Таджикський лікар-філософ Абу Алі Ібн-Сіна (Авіценна) 980р.—1037р. Він описав майже 900 лікарських засобів, виготовлених з рослин, мінералів та орга­нів тварин.

У Західній Європі пізнього середньовіччя Парацельс увів у медич­ну практику солі металів. Особливу увагу приділяв дозуванню ліків. До нашого часу зберігся його афоризм: «Все є отрута, ніщо не позбавлено отруйності. Лише доза робить отруту непомітною».

2. Науковий етап розвитку фармакології почався з кінця XVIII — початку XIX ст. в Києво-Могилянській академії.

Засновник вітчизняної фармако­логії — видатний учений і педагог В.І. Дибковський (1830—1870). Він є автором підручника «Фармакологія». Відомий фармаколог і токсиколог О.І. Черкес (1894-1974) створив українську школу фармакологів. Професор Ю.О. Петровський (1905-1957) видав першу в Україні монографію «Клінічна фарма­кологія».

Значний внесок у розвиток фармакології зробили вчені М.І Пирогов, С.П. Боткін, І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.І. Кравков, Ф.П. Тринус, Г.О. Батрак, М.С. Харченко, Г.Л. Шкавер, І.С. Чекман, М.П. Скакун.

 

2. Пошук медикаментозних засобів та їх клінічні випробування.

Пошук нових медикаментозних засобівздійснюється за такими напрямками:

1. Хімічний синтез препаратів.

2. Одержання препаратів з лікарської сировини і виділення окремих речовин.

3. Виділення лікарських речовин, що є продуктами життєдіяльності грибів і мікроорганізмів.

4. Біотехнологія (клітинна і генна інженерія).

Клінічні випробування проводяться на значному контингенті хворих із залученням різних методик. Для оцінки результатів використовують "плацебо", "сліпий" і "подвійний сліпий" методи. "Плацебо" - це індиферентна речовина, яка застосовується замість лікарського засобу. При "сліпому" методі хворий не знає, що замість ліків він вживає "плацебо". При "подвійному сліпому" методі про це не знає також лікуючий лікар, а знає третя особа (інший лікар). Такий підхід до­зволяє об'єктивно оцінити ефективність нового препарату, оскільки часто "плацебо" проявляє лікувальну дію, що пов'язане з ефектом навіювання.

 

3. Поняття про лікарську сировину, лікарську речовину та джерела одержання. Поняття про лікарський (медикаментозний) засіб, препарат і лікарську форму.

Загальна рецептура — це розділ фармакології, який вивчає правила виписування рецептів і способи призначення лікарських засобів.

Лікарська сировина – це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження з якого виготовляють лікарські препарати.

Лікарські речовини (субстанції) — біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або чинять профілак­тичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів (визначення термінів від­повідає Закону України про ліки).

Джерела отримання лікарських речовин

1. Органи і тканини тварин (інсулін, панкреатин, лейкоцитарний інтерферон).

2. Із рослинної сировини.

3. З продуктів життєдіяльності грибів та мікроорганізмів (антибіотики).

4. Препарати мінерального походження (натрію хлорид, магнію сульфат, сірка).

5. Метод направленого хімічного синтезу.

6. Методом генної інженерії.

Лікарські (медикаментозні) засоби — речовини природного, синте­тичного чи біотехнологічного походження, які застосовують для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей, або зміни стану функцій організму. До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати); гомеопатичні засо­би;

Лікарський препарат— це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми.

Лікарська форма— це наданий лікарському засобу чи лікарсь­кій рослинній сировині зручний для застосування стан, для досягнення потрібного терапевтичного ефекту.

4. Сучасні форми ліків, класифікація. Переваги готових форм ліків.

Класифікація сучасних лікарських форм:

- Тверді ЛФ (порошки, таблетки, капсули, гранули, спансули, тощо);

- Рідкі ЛФ (розчини, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти, емульсії, суспензії, сиропи, слизи, мікстури);

- М`які ЛФ (мазі, пасти, лініменти, супозиторії, пластири тощо);

- ЛФ для ін`єкцій;

Останнім часом з`явилися інші сучасні ЛФ: кахети (облатки), глосети (лінгвети), пастилки, цукерки, печиво, карамелі тощо.

Лікарські форми, виготовлені заводським способом, мають більший термін придатності, ніж ліки, виготовлені в аптеці.

 

5. Державна фармакопея (ДФ), її зміст і значення. Фармакопейна стаття. Офіцинальні та магістральні форми ліків.

Державна фармакопея України — правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а та­кож методики контролю якості лікарських засобів, довідкові таб­лиці, таблиці вищих разових та добових доз отруйних та сильно­діючих лікарських засобів для дорослих і дітей.

ДФУ введена в дію 1 жовтня 2001 р.

Фармакопейна стаття — нормативно-технічний документ, який встановлює вимоги до лікарського засобу, його пакування, умов і терміну зберігання та методів контролю якості.

Лікарські засоби певного складу і способу виготовлення, зазначені у Державній фармакопеї, називають офіцінальними, а лікарські засоби, виготовлені за рецептами, складеними самим лікарем, називають магістральними.

 

6. Основні відомості про аптеку, її функції. Правила зберігання та відпуску ліків в аптеках і відділеннях стаціонару.

Аптека (грец. аротhеке - склад, комора) – це медична установа де зберігають, виготовляють та відпускають лікарські засоби населенню і лікувальним установам, а також проводять санітарно-освітню роботу.

Функції аптеки:

- надання населенню невідкладної медичної допомоги;

- розповсюдження серед населення санітарно-гігієнічних знань і проведення санітарно-просвітницької роботи;

- фармацевтична опіка;

- проведення інформаційної роботи серед медичних і фармацевтичних фахівців.

Правила зберігання та відпуску ліків в аптеках і відділеннях стаціонару:

Лікарські засоби поділяють за списками:

1. Отруйні — Vеnеnа, список А.

До них належать отруйні та наркотичні речовини, які зберіга­ють під замком у сейфах з написом «Vеnеnа», «А» у спеціально об­ладнаних кімнатах.

Вони підлягають предметно-кількісному обліку. Відпо­відальними особами у стаціонарі призначають завідувачів від­діленнями та старших медсестер. За порушення правил обліку, зберігання та використання наркотичних анальгетиків, отруйних речовин медичний персонал притягують до адміністративної та кримінальної відповідальності.

2. Сильнодіючі — Негоіса, список Б.

Зберігають їх окремо від інших лікарських засобів у шафі з на­писом «Негоіса», «Б». Деякі з них, а також спирт етиловий підляга­ють предметно-кількісному обліку.

3. Інші лікарські засоби — Vагіа. Зберігають відповідно до вимог Фармакопеї.

 

7. Рецепт, його структура, правила виписування рецептів згідно з чинним наказом МОЗ України. Виписування ліків на вимогах для стаціонарів.

Рецепт— це письмове звернення лікаря до фарма­цевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням способу його застосування. Це важливий медич­ний, фінансовий та юридичний документ. Виписують рецепти за правилами, встановле­ними наказом МОЗ України №360 від 19.07.05 р.

Існує 2 форми рецептурних бланків:

Форма № 1:

— для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість;

— для виписування ліків безкоштовно чи на піль­гових умовах і засобів, що підлягають кількісному обліку;

Форма №3:

— для виписування наркотичних засобів окремо і в суміші з індиферентними речовинами та трамадолу (блан­ки рожевого кольору, мають відповідну серію і номер). Рецепт Ф-3 додатково підписується керівником закладу охорони здоров`я або його заступником з лікувальної роботи, завіряється печаткою суб`єкта господарювання.

 

Структура рецепта:

Рецепт виписують на відповідному бланку, оформленому дру­карським способом. Рецепт складається з таких частин:

1. Напис «inscriptio», до якого входять:

— назва лікувально-профілактичного закладу і його код;

— вказівка щодо рецепта (дитячий чи дорослий);

— дата виписування рецепта (число, місяць, рік);

— прізвище та ініціали хворого, вік;

— прізвище та ініціали лікаря.

2. Звернення лікаря до фармацевта — «гесіре», що означає «візьми». Скорочено — «Rр».

3. Після Rр.: іде перелік лікарських речовин латинською мовою у родовому відмінку із зазначенням їх кількості (дози).

Якщо у рецепті виписана одна речовина — то це простий ре­цепт, а якщо кілька — складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одна під іншою і в певному по­рядку: спочатку основну лікарську речовину (bаsіs), на дію якої розраховує лікар, потім допоміжну (adjuvans), яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовину, яка зменшує неприєм­ний смак і запах ліків (corrigens), і формівну речовину (constituens).

У рецептах кількість твердих та сипких речовин позначають у грамах або частках грама (1,0 – один грам; 0,1 – один дециграм; 0,01 – один сантиграм; 0,001 – один міліграм). Кількість рідких лікарських засобів у рецептах вказується в мілілітрах, краплях (1 ml; 100 ml; gtts X – 10 крапель), деякі в грамах. Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.

4. Приписка — вказівка фармацевту на технологію виготовлення, лікарську форму, кількість доз (латинською мо­вою).

5. Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами, згідно з зако­ном України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень.

6. Підпис лікаря і його особиста печа­тка.

7. Рецепти на лікарські засоби, що виписують на бланку Ф-3, дійсні протягом 5 днів, на бланку Ф-1 — 1 міс.

Для лікувально-профілактичних закладів лікарські засоби отримують з аптек на вимогу-замовлення, яка містить інформацію про замовника (реквізити), його довірену особу, дату, торгову назву лікарського засобу, одиницю виміру, кількість упаковок замовлених та відпущених, тощо. Вимога-замовлення завіряється кутовим штампом, круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу, підписом керівника закладу.

 

8. Тверді форми ліків (порошки, таблетки, драже, капсули, гранули, збори). Правила виписування в рецептах.

Лікарські форми розрізняють:

1. Тверді ЛФ.

2. Рідкі ЛФ.

3. М`які ЛФ.

4. ЛФ для ін'єкцій.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  3. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
  4. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
  5. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика.
  6. Види і загальна характеристика нормативних актів
  7. Види і загальна характеристика правових актів.
  8. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки
  9. Види фінансового контролю: класифікація, суть, загальна характеристика
  10. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму
  11. Відображення як загальна властивість матерії.
  12. Вступ, загальна характеристика, класифікація.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальнонаукова методологія | ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.