• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Технологічність конструкції виробу. Якість продукції приладобудування

Технологічність конструкції виробу (технологічність конструкції) - сукупність властивостей конструкції виробу, що проявляються у можливості оптимальних затрат праці, засобів, матеріалів та часу при технічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації і ремонті в порівнянні з відповідними показниками однотипних конструкцій виробів того ж призначення при забезпеченні встановлених значень показників якості та прийнятних умовах виготовлення, експлуатації та ремонту. Розрізняють технологічність:

а) виробничу;

б) експлуатаційну;

в) при технічному обслуговуванні;

г) ремонту;

д) заготовки;

е) деталі;

є) збиральної одиниці;

ж) за процесом виготовлення;

з) за розмірами;

Якість виробу – сукупність властивостей виробу, що обумовлюють його здатність задовольняти певні потреби відповідно до його призначення.

З прискоренням науково-технічного прогресу проблема якості стає більш гострою та складною. Це потребує постійного вдосконалення знань про властивості продукту праці та методах кількісної оцінки цих властивостей.

Властивості продукту праці, які складають його якість, проявляються при його створенні, виготовленні та споживанні чи експлуатації. Якість продукту праці розділяється на три різновиди:

– функціональна якість – соціальна якість першого порядку, яка визначається спеціалізацією або призначенням конкретного продукту праці та його природними властивостями;

– системна якість – соціальна якість другого порядку, яка визначається рівнем витрат, тобто його вартістю;

– ідеальна якість – соціальна якість третього порядку, яка належить не реальним, а абстрактним предметам, що приймаються за еталон, базу для порівняння.

Рисунок 1.1 – Різновиди показників якості

Всі три різновиди якості продукту праці використовуються при формуванні системи показників якості продукції.

Номенклатура показників якості продукції визначається виходячи з цілеспрямованості оцінки його рівня і повинна забезпечувати можливість використання абсолютних та відносних показників для впливу на ті чи інші властивості продукції при її розробці, виробництві та споживанні (експлуатації).

Оцінці підлягають в загальному випадку три види властивостей продукту праці та споживання, пов'язаних з підвищенням його якості:

- функціональні;

- показники естетичності – в загальному випадку характеризують естетичні властивості виробу - його інформаційність, раціональність форми, гармонічність, відповідність середовищу та стилю та ін.

Ресурсозберігаючі показники якості продукції. Показники цього виду відображають економічну суть продукції, яка проявляється при її розробці, виробництві та споживанні. Вони відіграють вирішальну роль при оцінці технічної та економічної доцільності розробки і виготовленні продукції, використанні її за призначенням, а також при здійсненні заходів щодо вдосконалення продукції та умов її споживання або експлуатації. Ці показники поділяються на дві групи:

1. Витрати ресурсів на розробку та виготовлення продукції.

2. Витрати ресурсів на застосування даної продукції.

Отже розглядають такі ресурсозберігаючі показники якості:

- показники технологічності конструкції виробу характеризують його конструктивні особливості (технологічну раціональність), які визначають рівень затрат на розробку та виготовлення продукції, відновлення та підтримання її якості в сфері споживання (матеріали, енергія, праця, час оцінюються, а показники - матеріалоємність і т.ін.);

- показники ресурсоємності робочого процесу відображають досконалість виробу за ступенем споживання ним матеріальних, паливно-енергетичних та трудових ресурсів в процесі функціонування його за призначенням.

Природоохоронні показники якості продукції. Показники цього виду характеризують системні властивості продукції, що стосуються її дії на навколишнє середовище. Вони враховуються при формуванні вимог до розроблюваної продукції та продукції, що випускається, у відношенні її прямої та непрямої дії на людину та навколишнє середовище, і поділяються на:

- показники екологічності, які відображають рівень шкідливої дії продукції на оточуюче середовище у процесах виробництва та експлуатації. Існують допустимі норми надходження у природне середовище шкідливих речовин, які виникають при виробництві та експлуатації виробу;

- показники безпеки характеризують особливості продукції, що зумовлюють безпеку виробничого та обслуговуючого персоналу при виготовленні або обслуговуванні продукції.

Кількісна оцінка показників якості та визначення рівня якості продукції проводиться з метою визначення ефективності розробки, що виконується, та найкращих способів впливу на процеси розробки виробництва та споживання при керуванні якістю продукції.

1.3Основи технології виготовлення вимірювальних приладів, особливості приладобудування

Основні вимоги до приладів та вимірювальної техніки є надійність, точність, простота в експлуатації, малі вага та габарити, економічність виробництва. Надійність роботи приладів необхідно розглядати в процесі їх експлуатації в залежності від наступних факторів:

- температура. Прилади працюють в широкому діапазоні температур. Для нормальної роботи необхідне застосування мастил, що не замерзають, а в ряді випадків необхідне проектування таких методів з'єднання (збирання), які б забезпечували нормальну роботу приладу навіть при відсутності мастил. Характер спряжень для малих діаметрів навіть при змінах температур у широких межах, змінюється мало, що здавалося б, дає право нехтувати впливом температури. Однак іноді для забезпечення стійких показів приладів застосовують компенсаційні ланки (наприклад, в приладах з пружними чутливими елементами), що ускладнює виготовлення та викликає труднощі при підборі відповідних матеріалів;

- вологість. Прилади працюють в різних атмосферних умовах, що іноді викликає корозію. Як свідчать спостереження, поверхні навіть ретельно оброблених деталей піддаються корозії при експлуатації. В зв'язку з цим необхідно одержувати високоякісні поверхні деталей та використовувати спеціальні покриття;

- діапазон тисків. Прилади працюють у широкому діапазоні тисків - від глибокого вакууму до високого тиску, що потребує високої якості виготовлення чутливих елементів, механізмів і дотримання жорстких вимог до герметичності;

- вібрації, поштовхи. Уникнути руйнуючої дії вібрацій та поштовхів в значній мірі можна через застосування зносостійких деталей, виготовлених з відповідних матеріалів. Поверхня деталей має бути оброблена такою обробкою, що включає операції технології зміцнення.

Необхідно використовувати методи збирання, які виключають можливість порушення регулювання механізмів в процесі їх експлуатації. Внаслідок зовнішніх прискорень висуваються вимоги до якості балансування вузлів та деталей.

Більшість помилок приладів пов'язані з похибками їх виробництва:

- шкалові похибки. Шкапові похибки приладів - результат неточності виготовлення шкал циферблатів. У приладів зі стандартними шкалами похибки виникають через похибки виготовлення деталей, розмірних та кінематичних кіл та внаслідок неточності регулювання;

- похибка тертя. Похибки тертя відбуваються від тертя в підшипниках, цапфах та інших деталях. Вони значно залежать від ступеню жорсткості оброблених поверхонь, неправильності форми деталей та технології їх збирання;

- похибки через зазори.Величина зазору між спряженими поверхнями впливає на точність показів приладу. Вона залежить як від конструктивних (правильного вибору допусків та посадок), так і від технологічних (дотримання розмірів та форми) факторів.

До приладів, що поступають в експлуатацію висуваються такі вимоги:

- доступність користування;

- простота обслуговування.

Задовольнити ці вимоги значить забезпечити доступність та зручність розміщення пускових важелів, кнопок, регулюючих пристроїв та інше, а також створити умови для простого монтажу та демонтажу приладів.

Як правило, прилади повинні мати малі габарити та вагу. Вага залежить від ступеня насиченості приладів деталями з легких сплавів та прийнятих методів одержання заготовок для найбільш великих деталей, а також від рівня впровадження мікромініатюризації.

Собівартість виготовлення приладів є важливим фактором при їх оцінці.

Розглядаючи особливості приладобудування, необхідно відмітити наступне. При малих габаритах деталей приладів широке застосування знаходять спряжені поверхні невеликих діаметрів (< 4 мм), малі модулі зубчатих зачеплень, мілкі різьби. Малі габарити деталей визначають високу абсолютну точність виготовлення.

Для приладобудування характерна середня точність, близька до З - 4-го класу. Складність досягнення такої точності полягає в тому, що при таких класах для типових розмірів допуск складає 0,02 - 0,03 мм.

Підвищені вимоги висувають до забезпечення в деталях точності форми - зменшенню конусності, бочковидності, нециліндричності, некруглості і т.п. та розташування поверхонь в деталях і збиральних одиницях - усуненню непаралельності, перекосу осей, неперпендикулярності, неспіввісності, неперетинання осей, несиметричності.

Для високоточних приладів вводять в технологію виготовлення деталей процес термічної стабілізації, мета якої - забезпечення в деталях постійності їх розмірів в умовах експлуатації та тривалого зберігання, що досягається чергуванням операцій механічної обробки та термічної стабілізації (відпуск, випалювання, старіння, обробка при 1° нижче нуля), що проводяться на різних етапах виготовлення деталей.

При обробці деталей малих розмірів використовують особливі технологічні прийоми, призначають специфічні операційні допуски, припуски та бази. Використовують безконтактні електричні, оптичні, пневматичні та інші методи вимірювання.

Малі габарити деталей при складних розмірних сполученнях зумовлюють жорсткі допуски. Цим пояснюються високі вимоги до технологічних процесів, коли застосовують збирання методом підбору в силу того, що виробничо-технічні можливості не дозволяють забезпечити співпадіння технологічних та конструктивних допусків.

Необхідно також забезпечити ідентичність окремих елементів за їх фізичними властивостями (пружність, магнітні і електричні характеристики та ін.).

Неможливість дотримання ряду технологічних вимог внаслідок недостатньої вивченості багатьох фізичних явищ ускладнює виготовлення однакових за фізичними властивостями чутливих елементів а, отже, робить дуже складним досягнення їхньої взаємозамінності.

Введення в прилад різних компенсаційних елементів, які усувають похибки виготовлення, ускладнює конструкцію приладу і процес його виробництва, особливо збирання.

Для приладобудування характерна значна питома вага заробітної плати у собівартості деталей. Використання менш трудомістких технологій зменшує питому вагу заробітної плати.

Читайте також:

1. IV. Розгляд зразка виробу.
2. IV. Розгляд зразка виробу.
3. IV. Розгляд зразка виробу.
4. IV. Розгляд зразків виробу.
5. IV. Розгляд зразків виробу.
6. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
7. А) Ризик непотрібності виробленої продукції
8. Акти прийняття продукції за якістю і кількістю
9. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
10. Аналіз асортименту і структури продукції
11. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
12. Аналіз виробництва продукції рослинництва.

Переглядів: 3971