• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР № 10 за лютий 2006 р. ф. 439 (бюджет)

Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення
малоцінних і швидкозношуваних предметів

Сума оборотів за меморіальним ордером…… 572-00

Таблиця 6.14

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ І ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

6.8. Особливості обліку військового майна

Майно, що використовується і зберігається у військових частинах, згідно із Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядком застосування Плану рахунків згруповано за такими видами (рис. 6.8):

Рис. 6.8. Класифікація військового майна

Необоротні активи — це матеріальні та нематеріальні ресурси, що належать військовій частині та забезпечують її повсякденне функціонування, термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить понад рік.

Запаси — це оборотні активи в матеріальній формі, що належать військовій частині та забезпечують її повсякденне функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані впродовж одного року.

Військове майно спеціального призначення — це озброєння, бойова та інша техніка із запасними частинами, вузлами, агрегатами та знаряддями до них для бойового, технічного і тилового забезпечення бойових дій і навчання військ (сил), у тому числі військове майно непорушних запасів.

Необоротні активи та запаси обліковують на балансових рахунках 1 та 2 класів, а військове майно спеціального призначення — на позабалансовому рахунку 010 «Озброєння, військова техніка та майно спеціального призначення» Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Облік військового майна ведуть у місцях його зберігання і використання (на складах, в арсеналах, підрозділах, інших об’єктах військового (корабельного) господарства), а також у службах матеріального забезпечення. Бухгалтерський облік військового майна організується в фінансово-економічному органі військової частини. Облік необоротних активів і запасів у складі військового майна не має певних особливостей і ведеться із використанням типових форм первинних документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Військове майно спеціального призначення (спецмайно) є відносно новим об’єктом обліку бюджетних установ і розподіляється на такі групи:

— комплекси різних видів зброї та засобів, що забезпечують їх використання;

— засоби, що забезпечують можливість використання військової праці;

— інша бойова техніка та озброєння;

— військове майно непорушних запасів.

На практиці використовують більш конкретизований перелік спецмайна за відповідними службами (службами тилу, зв’язку, іншими службами матеріального постачання).

Має свої особливості оцінювання спецмайна. Вартість спецмайна на момент його надходження до сфери управління силових міністерств визначається за закупівельною ціною або за ціною, зазначеною в укладених на його виготовлення договорах. Вартість майна, на яке немає цін (як правило, це спецмайно старих зразків), визначається за існуючою методикою визначення залишкової вартості, згідно з якою спершу визначають його первинну вартість (ціна придбання ×індекс зміни оптових цін), а також сукупний коефіцієнт зносу. Останній показник складається з множення коефіцієнтів умов зберігання, коефіцієнта експлуатації, коефіцієнта витрат ресурсу, коефіцієнта категорійності (якісного стану) та інших коефіцієнтів.

Відповідно до специфіки формування цін спецмайно розподіляють на 4 групи:

І група — майно, придбане за фіксованими державними цінами. Первинна вартість цього майна визначається, виходячи з облікових даних органів центрального управління, або цін за прейскурантами, та коефіцієнта індексації цін на аналогічну про-
дукцію за період від дати придбання майна до дати його оцінювання;

ІІ група — військове майно, придбане за договірними цінами на внутрішньому ринку. Його первинна вартість визначається, виходячи з цін за договором або контрактом на поставку, згідно з яким майно було отримане від постачальника, та індексу зміни договірних цін на аналогічну продукцію за період від дати придбання до дати його оцінювання;

ІІІ група — майно за імпортними поставками. Первинна вартість цього майна визначається, виходячи з цін договору (контракту), за якими було здійснено розрахунки із нерезидентами, з урахуванням індексу зміни договірних цін на аналогічну продукцію за період від дати придбання до дати його оцінювання;

ІV група — майно, на яке немає облікових даних у центральних органах військового управління, ціни за прейскурантами або ціни виробників неможливо встановити. Визначити залишкову вартість такого майна можна лише незалежним оцінюванням, а первинну вартість — виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію та з урахуванням технічних і якісних особливостей цього майна.

Спецмайно підлягає щорічній індексації згідно із існуючими рекомендаціями.

Спецмайно надходить до військових частин, як правило, шляхом централізованого постачання згідно із нормами забезпечення за нарядами постачальних управлінь, при цьому приймання спец­майна може здійснюватися:

— від органів транспортування;

— на базах, складах, арсеналах силових міністерств і поста-
чальників;

— безпосередньо у військових частинах.

Приймання спецмайна здійснює комісія, члени якої, за необхідності, повинні мати допуск за встановленою формою, на підставі відповідних документів (документів постачальника, комерційних актів, накладних тощо).

Видачу спецмайна зі складів здійснюють за накладними, відомостями, актами, наказами командирів, атестатами, актами технічного стану, інспекторськими свідоцтвами тощо.

У місцях зберігання облік наявності, руху, вартісного та якісного (технічного) стану спецмайна ведуть у книгах (картках) обліку, книгах (картках) складського обліку запасів, формулярах (паспортах).

Облік військового майна у відповідних службах матеріального забезпечення ведуть у таких регістрах:

— книгах кількісно-сумового обліку;

— книгах обліку за номерами і закріпленням озброєння тех-
ніки;

— книгах обліку виробів за номерами й технічним станом;

— книгах обліку несправного озброєння та техніки;

— книгах обліку некатегорійних матеріальних засобів;

— картках некомплектності;

— книгах обліку замірів у резервуарах;

— інших регістрах.

Для ведення аналітичного обліку спецмайна у фінансово-економічному органі використовують форми облікових регістрів, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та Державного комітету статистики України.

Спецмайно, яке за своїми характеристиками може кваліфікуватися як необоротні активи, обліковують в інвентарних картках ф. № 03-6 (бюджет), 03-9 (бюджет). Інше спецмайно, яке за своїми характеристиками подібне до запасів, обліковують у книгах (картках) кількісно-сумового обліку ф. № З-6; З-6а; З-7.

Для обліку окремих видів спецмайна можуть використовуватися й інші облікові регістри, які враховують його специфіку.

Таблиця 6.15

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ СПЕЦМАЙНА

Облік спецмайна в фінансово-економічному органі на позабалансовому рахунку 010 ведуть у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних вимірниках за видами, структурними підрозділами, матеріально відповідальними особами та відповідними службами.

Для синтетичного обліку спецмайна за цим рахунком призначений меморіальний ордер № 16 «Накопичувальна відомість позабалансового обліку без застосування методу подвійного запису».

Порядок відображення операцій з руху спецмайна наведено в табл. 6.15.

Схему облікового процесу руху спецмайна ілюструє рис. 6.9.

Рис. 6.9. Схема бухгалтерського обліку спецмайна

За умов реформування силових міністерств і необхідності пошуку додаткових джерел фінансування важливе місце в фінансово-господарській діяльності військових частин посідає робота, пов’язана з відчуженням та реалізацією військового майна (необоротних активів, запасів, спецмайна).

Робота, пов’язана з цими операціями, полягає передусім у визначенні залишкової вартості майна, що пропонується до відчуження та реалізації, і проведенні його до оцінювання чи уцінювання у випадках, коли залишкова вартість майна за даними бухгалтерського обліку менша чи більша, ніж його залишкова вартість за даними відомості визначення залишкової вартості відпо-
відно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Кошти, отримані від реалізації військового майна, надходять на реєстраційні рахунки головних розпорядників коштів, які надсилають розпорядникам коштів нижчого рівня повідомлення про реалізацію військового майна, виконання умов договору з пропозицією про списання з обліку дебіторської заборгованості отримувача майна, що обліковується на позабалансовому рахунку 010/1 «Військове майно, передане для відчуження та реалізації». Військове майно може реалізуватися в обмін на житло.

Таблиця 6.16

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ ВІДЧУЖЕННЯ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА

Господарські операції, пов’язані з відчуженням і реалізацією військового майна, оформлюють такими первинними документами:

— відомостями визначення залишкової вартості військового майна, що пропонується до відчуження та реалізації;

— актами про зміну вартості військового майна, що пропонується до відчуження та реалізації;

— нарядами, актами приймання-передавання військового майна;

— повідомленнями центральної служби забезпечення про виконання умов договору про організацію відчуження та реалізації військового майна.

Бухгалтерські проведення з обліку операцій з відчуження та реалізації військового майна наведено в табл. 6.16.

6.9. Інвентаризація запасів

Бюджетні установи зобов’язані регулярно проводити інвентаризацію запасів залежно від їхнього виду:

· готових виробів, сировини, матеріалів, пального, кормів, фуражу та інших матеріалів — не менш як раз на рік, але не раніше 1 жовтня;

· продуктів харчування, спирту — не менш як раз на квартал;

· МШП — не менш як раз на 2 роки в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях, і не менш як раз на рік — в інших установах.

Інвентаризацію матеріалів, продуктів харчування, палива та інших матеріальних засобів за місцем зберігання і окремо — за матеріально відповідальними особами здійснюють члени інвентаризаційної комісії шляхом огляду, підрахунку, зважування та інших вимірювань. Підлягають перевірці також запаси, які перебувають в установі на відповідальному зберіганні.

Записи під час інвентаризації здійснюють в описах за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, субрахунка та одиниць вимірювання. На виявлені під час інвентаризації зіпсовані матеріальні цінності додатково складають акти, в яких зазначають причини, характер і міру псування матеріальних цінностей, а також винних у цьому осіб. На матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, складають окремий акт, в якому за кожним відправленням наводять такі дані: найменування і кількість (згідно із документами бухгалтерського обліку), дату відвантаження, а також перелік і номери документів на відвантажені цінності. Запаси, що надійшли під час проведення інвен-
таризації, приймають матеріально відповідальні особи в присутності членів інвентаризаційної комісії. Ці запаси оприбутковують після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносять в окремий опис під назвою «Матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». В опису зазначають коли, від кого надійшли, дату і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціну і суму. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться позначка «Після інвентаризації» із наголошенням дати опису, в якому записано ці цінності.

На великому складі під час пролонгованого проведення інвентаризації у виняткових випадках і лише з письмового дозволу керівника та головного бухгалтера установи матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності заносять в окремий опис під найменуванням «Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Опис має оформлюватися за аналогією з документами на матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації. У видаткових документах робиться позначка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

Щодо нестач і надлишків, втрат, пов’язаних із псуванням матеріальних цінностей, інвентаризаційна комісія має отримати письмові пояснення відповідних працівників. На підставі цих пояснень та матеріалів інвентаризації комісія визначає характер виявлених нестач, втрат і псування цінностей, а також їх надлишків, і відповідно до цього вносить пропозицію стосовно врегулювання різниць між даними інвентаризації та бухгалтерського обліку.

По завершенні інвентаризації оформлені описи (акти) здають до бухгалтерії для перевірки, виявлення та відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та вартісні показники за даними бухгалтерського обліку проставляють проти відповідних даних опису. Розбіжності між даними інвентаризації та обліку відображають у Порівняльній відомості результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів та запасів.

Помилки в описах, виявлені бухгалтерією, мають бути виправ­лені й завірені підписами всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб.

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність результатів інвентаризації; свої висновки та пропозиції фіксує у протоколі, де також наводяться докладні відомості про причини та осіб, винних у нестачах, втратах, надлишках, і зазначаються заходи, вжиті щодо цих осіб. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи. У централізованій бухгалтерії протоколи цент-
ральної інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, не пізніш як у десятиденний термін після завершення інвентаризації. Результати інвентаризації мають бути відображені в бухгалтерському обліку за той місяць, в якому її було завершено (табл. 6.17).

Таблиця 6.17

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ЗАПАСІВ

Виявлені під час інвентаризації розбіжності між фактичними залишками та даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

· цінності, виявлені в надлишках, підлягають оприбуткуванню з подальшим з’ясуванням причин їх виникнення та винних осіб;

· нестача запасів у межах установлених норм природних втрат списується за розпорядженням керівника установи на видатки чи результати виконання кошторису. Норми природних втрат застосовують лише в разі виявлення фактичних нестач. Списання матеріальних цінностей у межах норм природних втрат до встановлення факту нестач забороняється. За відсутності затверджених норм природного збитку всі нестачі розглядаються як нестачі понад норму;

· взаємне зарахування надлишків і нестач у результаті пересортування може бути дозволене тільки як виняток за один і той самий період для однієї й тієї самої особи щодо матеріальних цінностей одного й того самого найменування та в тотожних кількостях. Якщо під час заліку нестач і надлишків від пересортування вартість матеріальних цінностей, яких бракує, вища за вартість цінностей, виявлених у лишках, різницю у вартості слід віднести на винних осіб;

· нестачу матеріальних цінностей понад норму природних втрат, а також втрати від псування відносять на винних осіб.

Норми природних втрат матеріальних цінностей є граничними і застосовуються, як уже зазначалося, лише в тих випадках, коли виявлено нестачі порівняно з обліковими даними.

Якщо облік запасів ведуть за партіями надходження, природні втрати обчислюють за фактичними термінами зберігання на складі кожної партії, виходячи з початкової дати надходження партії, дати видачі і дати перевірки. За відсутності такого обліку може визначатися середній термін зберігання шляхом ділення добового залишку даного виду запасів за період, що перевіряється, на його одноденний оборот. Розглянемо методику обчислення природних втрат на окремому прикладі.

Станом на 1 жовтня поточного року проведено зняття залишків цукру-піску, якого виявлено в наявності 983 кг. За даними обліку на цю дату в наявності було 1000 кг. Таким чином, виявлена нестача цукру становить 17 кг. Попередню перевірку проводили 1 квітня поточного року — період, що перевіряється, становить 180 діб.

Норма природних втрат цукру-піску встановлена у відсотках: за терміну зберігання до 7 діб — 0,02; за терміну зберігання до 15 діб — 0,03.

Дані про наявність і рух цукру-піску за період, що перевіряється, наведено у табл. 6.18.

Таблиця 6.18

НАЯВНІСТЬ І РУХ ЦУКРУ-ПІСКУ (кг)

;

;

.

Граничний розмір природних втрат цукру-піску за обороту 3600 кг, залишку на день перевірки 1000 кг і 7-добового терміну зберігання становитиме:

.

Таким чином, нестача цукру-піску понад норму природних втрат = 7,8 кг (1000 – 983 – 9,2).

Збитки, завдані крадіжкою, нестачею або втратою, стягують з винних осіб відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Наказом Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116. У разі встановлення нестачі та втрат унаслідок зловживань відповідні матеріали впродовж п’яти днів після встановлення факту нестачі підлягають переданню до слідчих органів, а на цю суму подається цивільний позов. Нестачі матеріальних цінностей понад норму природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха (повені, пожежі), від нерозкритих крадіжок у випадках, коли конкретних винуватців не встановлено, списують з балансів лише після перевірки справжньої відсутності винних осіб та вжиття необхідних заходів щодо недопущення збитків надалі.

Тести до розділу 6

Читайте також:

1. Більшовицькі війська вступають в Одесу. Лютий 1920 р.
2. Більшовицькі війська вступають в Одесу. Лютий 1920 р.
3. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом 3 років з дня його видачі.
4. Дождались красивого отката, поэтому выставляем отложенный ордер на продажу.
5. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.
6. З дебіторами до Ж.О. №3 при журнально-ордерній формі затвердженій наказом МФУ № 356
7. За лютий
8. Меморіальний ордер №1
9. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку.
10. Меморіально-ордерна форма обліку
11. Нумерація ордерів

Переглядів: 1178