РОЗШИФРОВКА ПОЗАБАЛАНСОВИХ РАХУНКІВ

№	Назва рахунка позабалансового обліку	Залишок на 01.01.2004	Надходження	Вибуття	Залишок на кінець звітного періоду
сума	сума	сума	сума




	Разом

Керівник

Головний бухгалтер

«____»_____________200__р.

Склад статей активу характеризує належність бюджетних установ до галузей, які надають нематеріальні послуги, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи — це установи державної чи комунальної форми власності, які утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

Необоротні активи (розділ І балансу) відображають за статтями «Нематеріальні активи», «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Незавершене капітальне будівництво». При цьому нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включають за залишковою вартістю, тобто баланс складається за принципом «баланс-нетто».

Оборотні активи (розділ ІІ балансу) відображають за статтями «Виробничі запаси», «Дебіторська заборгованість», «Рахунки в банках», «Рахунки в казначействі», «Каса», «Інші кошти».

Витрати (розділ ІІІ балансу) характеризуються такими статтями: «Видатки загального фонду», «Видатки спеціального фонду», «Виробничі витрати».

Активи й витрати бюджетних установ не оцінюються щодо їхньої здатності трансформуватися у грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючою ліквідності, як це заведено в балансах суб’єктів підприємницької діяльності.

Статті пасиву балансу також об’єднано у три розділи. Власний капітал (розділ І пасиву балансу) містить такі статті: «Фонд у необоротних активах», «Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах», «Результат виконання кошторису», «Результати переоцінок».

Сума власного капіталу бюджетної установи є абстрактною величиною. Водночас власний капітал (фонд у необоротних активах і фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах) є основою для започатковування й подальшого здійснення фінансово-господарської діяльності бюджетної установи, одним із найважливіших її показників.

Розділ ІІ «Зобов’язання» містить статті, на яких відображають заборгованість установи за довгостроковими і поточними зобов’язаннями, кредиторську заборгованість юридичних та фізичних осіб. Доходи загального і спеціального фондів відображають у розділі ІІІ «Доходи».

Отже, статті активу й пасиву балансу згруповано у відповідні розділи в такий спосіб, щоб якомога чіткіше проглядався взаємозв’язок між активами установи, її витратами і джерелами їх формування.

Важливою складовою балансу бюджетних установ є довідки про рух асигнувань загального та спеціального фондів, які дають змогу органам Державного казначейства і вищим органам влади контролювати надходження й використання бюджетних коштів.

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку

У бухгалтерському обліку бюджетних установ застосовують різні за змістом, призначенням і побудовою бухгалтерські рахунки. Для забезпечення однаковості відображення господарських операцій, групування та накопичення облікової інфор-
мації, необхідної для систематичного контролю, складання звітності та проведення економічного аналізу, призначені План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ(далі — План рахунків, додаток 1) та Порядок застосування Плану рахунків бюджетних установ, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. № 114 зі змінами та доповненнями.

Таблиця 1.2

СТРУКТУРА ПЛАНУ РАХУНКІВ
БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Номер і найменування класів	Номери рахунків, які входять до класу	Кількість рахунків
синтетичних	субрахунків
Розділ І Балансові рахунки 1. Необоротні активи	10—14
2. Запаси	20—25
3. Кошти, розрахунки та інші активи	30—36
4. Власний капітал	40, 41, 43, 44
5. Довгострокові зобов’язання	50—52
6. Поточні зобов’язання	60—68
7. Доходи	70—72, 74
8. Витрати	80—82
Усього	´
Розділ ІІ Позабалансові рахунки	01—02, 04—09

План рахунків, структуру якого наведено у табл. 1.2, розроблено на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Міністерством фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Інструкція про кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій, розроблена і затверджена наказом Дер-
жавного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61 (далі — Інструкція № 61), забезпечує правильне використання Плану рахун-
ків з метою відображення господарських операцій.

Зазначений План рахунків дає змогу отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано у два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки згруповано у вісім класів, кожний із яких містить синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом облікованих на них об’єктів.

Структуру Плану рахунків зорієнтовано на потреби складання балансу та інших форм фінансової звітності. Зв’язок Плану рахунків із балансом унаочнює рис. 1.5.

Рис. 1.5. Взаємозв’язок Плану рахунків і балансу

У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це означає, що максимально можлива кіль-
кість синтетичних рахунків у Плані — не більш як 99. Синтетичним рахункам присвоєно двоцифрові коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі (починаючи з нуля). Усього у Плані рахунків передбачено 41 рахунок — від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди використовують як резервні.

З метою підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без істотного збільшення кількості рахунків і розрядності їхніх кодів більшість синтетичних рахунків поділяють на субрахунки І рівня. Код субрахунка трицифровий і складається з коду синтетичного рахунка й порядкового (від 1 до 9) номера. Планом рахунків передбачено 151 субрахунок. Саме через систему субрахунків у Плані рахунків відображають специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ — здійснюють облік доходів, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому у практиці бюджетних установ для записування фінансово-господарських операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних та з метою складання звітності користуються субрахунками, й лише в окремих випадках інформація узагальнюється на синтетичних рахунках.

Бухгалтерський облік доходів і видатків загального та спеціального фондів ведуть окремо, для чого передбачено окремі рахунки. Більшість рахунків призначено для поточного обліку операцій бюджетних установ різних галузей бюджетної сфери. До Плану рахунків включено й такі рахунки, застосування яких зумовлюється особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Так, лише в науково-дослідних інститутах застосовують субрахунки з обліку спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами, з розрахунків із замовниками та співвиконавцями.

За призначенням усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на основні, регулювальні, операційні та фінансово-результатні. Стосовно балансу вони бувають активні, пасивні й активно-пасивні. У практиці бухгалтерського обліку бюджетних установ активно-пасивними рахунками користуються порівняно рідко.

У самостійний розділ у Плані рахунків виокремлено позабалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які вилучені з обороту установи й не відображаються в балансі. До позабалансових віднесено 7 рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «Призначення та зобов’язання». На позабалансових рахунках господарські операції відображають без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведуть за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним із напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, та реформування його із застосуванням міжнародних стандартів. Нова концепція Плану рахунків зорієнтована на перспективу розвитку бюджетних установ, вона дає змогу пришвидшити процес упровадження персональних комп’ютерів у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати й підвищити ефективність автоматизації обліку. Важливою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

План рахунків та Інструкція щодо його застосування є обо-
в’язковим і важливим засобом державного управління бухгалтерським обліком у бюджетних установах. Оскільки План рахунків передбачено застосовувати в усіх бюджетних установах, то в кожному конкретному випадку використовують лише певну частину рахунків. Тому кожна галузь чи бюджетна установа розробляють для себе робочий план рахунків.

Наприклад, у робочому плані рахунків бюджетних установ Збройних Сил України з метою розмежування обліку розрахунків із військовослужбовцями та працівниками військових частин субрахунок 661 «Розрахунки із заробітної плати» розподілено на рахунок третього порядку:

· 661/1 «Розрахунки з грошового забезпечення військовослужбовців»;

· 661/2 «Розрахунки із заробітної плати;

· 661/3 «Розрахунки зі щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців».

Робочий план рахунків затверджує керівник установи.

1.4. Форми бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведуть за певною формою, що охоплює систему регістрів обліку, порядок і спосіб реєстрації й узагальнення інформації. Згідно із Законом про бухгалтерський облік установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології оброблення облікових даних.

Основною формою бухгалтерського обліку в бюджетних уста-
новах є форма «Журнал-Головна» — різновид і спрощений варіант меморіально-ордерної форми. Форму «Журнал-Головна» розроблено Державним казначейством України на основі меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку, яку застосовували в бюджетних установах раніше, з урахуванням вимог сьогодення. Цю форму застосовують в централізованих бухгалтеріях, які обслуговують установи освіти, охорони здоров’я, культури, у вищих навчальних закладах, профтехучилищах, органах законодавчої та виконавчої влади, дослідних інститутах тощо. Схему побудови об-
ліку за формою «Журнал-Головна» наведено на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Схема форми бухгалтерського обліку
«Журнал-Головна»

Форма «Журнал-Головна» ґрунтується на широкому застосуванні системи місячних накопичувальних відомостей — меморіальних ордерів. Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 р. № 68 (далі — Інструкція № 68) передбачено 16 меморіальних ордерів, зміст і порядок ведення яких розглядатиметься у відповідних темах. Кожен меморіальний ордер (МО) має постійний номер і призначений для відображення певних операцій з одним чи групою взаємозв’язаних рахунків/субрахунків (табл. 1.3).

Застосування меморіальних ордерів за групою взаємопов’язаних субрахунків робить записи більш наочними, сприяє скороченню облікової роботи. Завдяки цьому загальна кількість меморіальних ордерів значно менша за кількість синтетичних рахунків, передбачених Планом рахунків. Як виняток, до субрахунка 232 «Продукти харчування» передбачено два меморіальні ордери.

Таблиця 1.3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДОВІДКА ДО РАХУНКА 70 «ДОХОДИ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ»	\|	ПЕРЕЛІК І ПРИЗНАЧЕННЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ОРДЕРІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.