Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Історичні корені педагогічної професії.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФЕСІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

ЛЕКЦІЯ 4

План лекції.

1. Історичні корені педагогічної професії.

2. Функції педагога (призначення педагогічної професії).

3. Особливості (специфіка) педагогічної діяльності.

4. Структура педагогічної діяльності.

5. Педагогічна діяльність як процес розв’язання педагогічних ситуацій.

6. Професійно обумовлені вимоги до особистості педагога.

7. Педагогічна майстерність як вершина професійного розвитку педагога.

7.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя як суб'єкта професійної діяльності.

7.2. Професійна компетентність, педагогічні здібності, та педагогічна техніка.

8. Поняття про педагогічну культуру.

9. Професійна освіта та професійне самовиховання майбутнього вчителя.

Коріння педагогічної діяльності йде в глибоку давнину. Потреба людини у такому виді діяльності була обумовлена необхідністю зберегти рід. Передача дорослими дитині знань про навколишній світ, навчання необхідним для подальшого життя умінням було прототипом педагогічної діяльності, що згодом стала справою спеціально підготовлених людей.

У давні часи передача досвіду відбувалася як природний для людського існування процес: дитина рано включалася в трудову діяльність разом із дорослими, в ході якої засвоювала необхідні знання, вміння, навички, норми поведінки. Педагогічна діяльність носила колективний характер.

На певному етапі розвитку людства було накопичено такий обсяг досвіду, який неможливо було засвоїти у ході природного існування, тому виникла потреба в спеціалізованому навчанні і вихованні. З'явилися люди, які знали відповідну справу краще інших, – майстри, що володіли секретами, таємницями, основами справи. Самі шановані і досвідчені утворили в сучасному розумінні першу соціальну групу людей – вихователів, прямим і єдиним обов’язком яких стала передача досвіду, турбота про духовне зростання підростаючого покоління, його моральність, підготовка до життя. Виник феномен учительства, тобто особливі відносини, завдяки яким досвід, знання, мудрість вчителя переходять до учня. Так виховання стало сферою діяльності і свідомості людини.

Отже виникнення педагогічної професії має об’єктивні підстави. Суспільство не могло б існувати і розвиватися, якби молоде покоління, що приходить на зміну старшому, змушено було б починати все спочатку, без творчого освоєння і використання того досвіду, що воно одержало в спадщину.

Педагогічна діяльність – одна з найдавніших на Землі. Людина турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію в повному обсязі виконували батьки, пізніше – старійшини – найбільш мудрі й досвідчені люди.

Слово „вихователь” має спільний корінь із словом „ховати”, тобто оберігати дітей, допомагати їм легше входити в життя.

Термін „педагог” виник у стародавній Греції. Назва походить від сполучення давньогрецьких слів "пайдос" - дитя і "аго" - вести. У дослівному перекладі означає "провідник дітей". Педагогом у Давній Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи.

Педагогічною діяльністю називається особливий вид соціальної діяльності, направлений на організацію передачі від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистого розвитку і підготовки до виконання соціальних функцій в суспільстві.

2.Функції педагога (призначення педагогічної професії)

(Функція від лат. Функціо – виконання. І в філософському аспекті розуміють як відношення двох груп об’єктів, у якому зміна одного з них спричиняє зміну іншого)

З моменту виникнення педагогічної професії за педагогом закріпилась передусім виховна функція.

Виховна функція – створення оптимальних умов для гармонійного і всебічного розвитку особистості; цілеспрямований вплив на особистість з метою формування у вихованців якостей, які забезпечують нормативну поведінку серед інших людей і необхідні їм для успішної адаптації до певного соціокультурного середовища. Виконання цієї функції включає формування переконань, системи ставлень, готовності до встановлення нормативних стосунків з оточуючими.

Ускладнення процесів суспільного виробництва, розвиток способів пізнання і бурхливе зростання наукових знань у суспільстві спричинили потребу у спеціальній передачі знань, умінь, навичок. У зв’язку з цим в педагогічній професії виділилась відносно самостійна функція – навчальна.

Навчальна (освітня) – організація і активізація процесу засвоєння знань учнями; формування пізнавального інтересу.

Довгий час вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням, і чим обізнаніший він сам, тим краще засвоять науку діти. З часом, коли обсяг знань збільшився до неможливості осягнення їх однією людиною, змінилося бачення навчальної функції вчителя. Головним стало не передача знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно. Цінність педагогічної діяльності почали вбачати в його умінні бути організатором процесом засвоєння знань. Реалізовуючи навчальну функцію педагог також формує в учнів і відношення до пізнання або як до тяжкої, безрадісної праці, що супроводжується страхом і жахом перед покаранням, або як до цікавого і захоплюючого процесу пізнання нового, цікавого, красивого. Ця обставина і визначає специфіку педагогічної праці.

Поряд з навчальною і виховною функціями вчитель здійснює і розвиваючу. Суть її – у створені сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації.

Сучасні потреби розвитку суспільства, а також особливості розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей зумовлюють реалізацію педагогом і інших функцій:

Соціальна – трансформація вимог суспільства до особистості учня у вимоги учня до самого себе, допомога йому в адаптації до потреб сучасної соціокультурної ситуації, у розвитку його особистості і творчої індивідуальності;

Оберігаюча – охорона від руйнівних впливів деструктивних сил, побудова гуманістичних стосунків;

Інформуюча – поширення педагогічних знань серед батьків і громадськості, які не мають педагогічної освіти;

Організаторська – організація дитячих колективів, керівництво різними видами дитячої діяльності (навчанням, грою, працею)

3. Особливості (специфіка) педагогічної діяльності.

Хто ж такий вчитель? Педагогічна енциклопедія засвідчує: “Учитель – це спеціаліст, що веде навчальну і виховну роботу з учнями у загальноосвітніх школах різних типів”

Педагогічна діяльність – діяльність специфічна, це діяльність спрямована на розвиток, навчання і виховання школярів у навчально-виховному (педагогічному) процесі. І навчання і виховання можливе лише при активній діяльності обох сторін: учителя і учня, вихователя і вихованця.

Отже, педагогічна діяльність – це діяльність по організації та упрправлінню діяльністю учнів у навчально-виховному процесі. Відповідно вчитель має:

- ставити учня в позицію активного суб’єкта навчання і виховання;

- розвивати здатність учня до саморегулювання;

- організовувати процес навчання і виховання як процес розв’язання навчально-виховних завдань на основі творчої взаємодії.

Педагогічна діяльність як професійна здійснюється лише вчителями, які мають спеціальну підготовку і знають, що, де, коли необхідно робити, уміють діяти у відповідності з педагогічними законами, несуть у відповідному порядку відповідальність за якісне виконання свого професійного обов’язку.

Саме відповідальністю за долю кожного учня, підростаючого покоління, суспільства і держави характеризується діяльність педагога. Якими будуть результати праці педагогів сьогодні – таким буде суспільство завтра. Важко уявити собі іншу діяльність, від якої так багато залежить в долі кожної людини і всього народу.

Підсумовуючи вище зазначене, можна зробити висновок,що педагогічна діяльність має низку специфічних властивостей і якостей:

1. Перш за все, специфічна мета педагогічної діяльності, визначена суспільством, його потребами і характером взаємин між людьми. Саме існуюча формація визначає зміст навчання і відношення до явищ, що вивчаються, а також висуває вимоги до особистості і підготовки педагога.

Цілі, що пропонуються учням повинні стати їх власними цілями, інакше учіння перетворюється на безглузду і важку працю. Майстерність педагога направлена на зближення суспільної і особистої мети учня.

Чим молодший вихованець, тим частіше він живе поточними потребами і турботами. Педагог організовує діяльність, цілі якої об’єктивуються в майбутньому учня. У цьому головна складність педагогічної праці – зробити перспективу значущою для дитини, близькою і зрозумілою їй.

2. Специфічний об'єкт (предмет) педагогічної діяльності – вчитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від вчителя, від його вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.

Дитина з її складним і багатогранним внутрішнім світом постійно змінюється і спонукає перебудовувати взаємини в процесі навчання, видозмінювати мотиви і цілі роботи. На дитину впливає і навколишнє середовище. Педагог не може не враховувати її формуючий вплив. Отже, об'єкт педагогічного процесу – це ще і суб'єкт, який бере участь в його конструюванні.

3. Специфіка суб'єкта педагогічної діяльності, яким є вчитель, вихователь, інструментом впливу якого є його особистість. Його особисті якості, досвід, почуття, воля, зовнішність, поведінка – все впливає на учнів.

4. Суттєвою особливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній діяльності і підкреслює важливість моральних аспектів.

5. Специфіка педагогічної діяльності виявляється і в тому, що за своєю природою вона має гуманістичний характер. У цілісному педагогічному процесі учитель вирішує два завдання – адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов’язана з підготовкою учня, вихованця до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична – з розвитком його особистості і творчої індивідуальності.

6. Специфічним є і результат педагогічної діяльності – особистість, що оволоділа певною частиною суспільної культури, здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що вчитель зробив, сказав, зумів прищепити дитині, інколи виявляється через п’ятдесят років;

7. Особливість педагогічної професії полягає і в тому, що вона по своїй природі має творчий характер. Оскільки вчитель управляє процесом формування людини, яка повсякчас змінюється, сьогодні вона не та, що вчора, також у природі не існує двох однакових дітей, колективів, однакових педагогічних ситуацій, отже, застосування педагогічних законів на практиці вимагає творчості.

8. Педагогічна діяльність має колективний характер. В педагогічній професії дуже важко виділити вклад кожного педагога, сім’ї та інших джерел впливу у якісні зміни суб’єкта діяльності - вихованця

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 4.	\|	Структура педагогічної діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.