Злочини, пов’язані з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян.

План

ЛЕКЦІЯ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

2. Злочини у сфері використання державних символів.

3. Злочини, пов’язані з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян.

4. Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

5. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації.

6. Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об’єднань громадян.

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Суспільна небезпека розглядуваних злочинів полягає в тому, що вони протидіють нормальній управлінській діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, призводять або можуть призвести до послаблення їх авторитету, спричиняють або можуть спричинити шкоду здоров'ю, гідності чи власності громадян та іншим об'єктам, що охороняються законом.

Родовим об'єктом цих злочинів є відносини між органами управління - з одного боку, і громадянами - з другого, які виникають у зв'язку із здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій в межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації державного будівництва. Безпосереднім об'єктом - можуть бути відносини, що забезпечують: авторитет суспільного і державного ладу України, нормальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, службових осіб та представників громадськості, Дійсність і збереженість документів, штампів, печаток, інформації та носіїв інформації автоматизованих систем тощо.

Деякі із злочинів цієї категорії посягають також на особу представника влади або громадськості чи працівника правоохоронного органу, на їх життя, здоров'я, гідність, власність або на інші відносини, що охороняються законом.

З об'єктивної сторонизначна кількість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян вчинюються шляхом активних дій (Наруга над державними символами - ст. 338, Захоплення державних або громадських будівель чи споруд - ст. 341; Самоправство — ст. 356 та ін.). Деякі із розглядуваних злочинів (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу — частини 2 і 3 ст. 345, Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча - частини 2 і 3 ст. 346, злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 350, статтями 347, 348, 351, 352, 354, 360) можуть вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Більшість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії чи невиконання певних вимог (бездіяльності). До них віднесені злочини, передбачені статтями 338, 339, 341, частинами 1 і 2 ст. 342, статтями 344, 349, ч. 1 ст. 350, статтями 351, 353, 354, частинами 1 і 3 ст. 357, ст. 358 та ч. 1 ст. 359.

Момент закінчення деяких із розглядуваних злочинів пов'язаний з настанням суспільно небезпечних наслідків. До них належать кваліфіковані склади погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу - частини 2 і 3 ст. 345 (у тому числі і вчинені організованою групою), державного чи громадського діяча - частини 2 і 3 ст. 346, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, - частини 2 і 3 ст. 350, умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу - ст. 347, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок,— ст. 352, самоправство - ст. 356, умисне пошкодження ліній зв'язку - ст. 360.

Ряд юридичних складів злочинів сформульовано законодавцем як формально-матеріальні, тобто такі, що вважаються закінченими як тоді, коли їх вчиненням заподіяні злочинні наслідки, так і тоді, коли такі наслідки не настали. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 346, частинами 2 і 3 ст. 355, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 359, та злочини, передбачені статтями 340 і 348.

Суб'єктивна сторонарозглядуваних злочинів характеризується, як правило, умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Декілька злочинів можуть характеризуватися змішаною формою вини. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених частинами другими статей 343, 347, 352, 357, 358, ч. З ст. 355 та злочин, передбачений ст. 356.

Необхідною ознакою окремих складів розглядуваних злочинів є мета їх вчинення. Так, захоплення державних або громадських - будівель чи споруд (ст. 341) визнається злочином, якщо воно вчинене з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343), державного діяча (ст. 344) - з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349) - з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника; погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 359) - з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358) — з метою використання їх. Більшість злочинів, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян організацій, службових осіб та представників громадськості, вчинюються у зв'язку з виконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов'язків, а мотивом викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357) є корисливість або інші особисті інтереси.

Суб'єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть бути, як правило, приватні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16-ти років. За посягання на працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349), умисне спричинення середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень при вчиненні злочинів, передбачених статтями 345, 346, 350, а також за кваліфіковані склади умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ч. 2 ст. 352), кримінальна відповідальність настає з 14-ти років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися службовими особами (ст. 340, ч. 2 ст. 343) або лише службовими особами (ч. 2 ст. 344, ч. 2 ст. 351), чи працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354). За безпосереднім об'єктом злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоуправління та об'єднань громадян можна поділити на такі групи:

1. Злочини у сфері використання державних символів (статті 338 та 339);

2. Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 та 341);

3. Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (статті 342, 343-353);

4. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357-360);

5. Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян (статті 354-356).

2. Злочини у сфері використання державних символів

Стаття 338. Наруга над державними символами

1. Публічна наруга над Державним Прапором Украї ни, Державним Гербом України або Державним Гімном України -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Державні символи - це встановлені конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет. Конституція України (ст.20) встановлює такі державні символи нашої держави: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України - і наводить їх загальний опис. Детальний опис державних символів України та порядок їх використання повинні бути встановлені спеціальним законом. При цьому такий закон повинен прийматися не менш як двома третинами депутатів від конституційного складу ВРУ, що свідчить про особливе значення державної символіки України як незалежної держави. Поки такий закон не прийнято, питання, пов’язані з державною символікою України, регламентуються рядом нормативно-правових актів, наприклад Указом Президента України “Питання щодо використання державних символів України” від 9 лютого 2001 р. та ін.
2. Кожен із пунктів ст.338 передбачає самостійний склад злочину.
3. Об’єктом злочину, передбаченого п.1 ст.338, є авторитет України як суверенної держави.
Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений чинними правовими нормами порядок використання державних символів України.
Предметом злочину є державні символи України - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України, які виражають державний суверенітет України. При цьому не має значення, офіційно чи не офіційно встановлені Державний Прапор України і Державний Герб України, офіційно чи не офіційно виконується Державний Гімн України.
Об’єктивна сторона злочину полягає у нарузі над державними символами України. Наруга над Державним Прапором України або Державним Гербом України може здійснюватися у вигляді висловлювання чи демонстрації зневаги до них, використання їх не за призначенням, у їх знищенні, зриванні або пошкодженні, спотворенні їх зображень, зображенні на них непристойних написів чи малюнків тощо. Наруга над Державним Гімном України може виявлятись у виконанні його не за призначенням, у спотворенні тексту чи музики при виконанні, у розповсюдженні його спотвореного друкованого чи іншим способом розмноженого тексту.
Обов’язковим елементом об’єктивної сторони даного злочину є публічність наруги, яка може виявлятись у діях, що спрямовані на наругу і здійснюються:
- у присутності інших людей, які не є співучасниками злочину (наприклад, під час мітингів, демонстрацій, масових культурних заходів тощо);
- за відсутності інших людей, але у спосіб, який передбачає, що це стане відомо невизначеній кількості людей (наприклад, розсилка спотворених зображень Державного Прапору України, Державного Гербу України чи перекрученого тексту Державного Гімну України поштою або за допомогою електронних засобів, розклеювання їх у людних місцях тощо).
Таким чином, спосіб вчинення дій, спрямованих на наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України, може бути як відкритий, так і таємний, але їх наслідки повинні стати відомими невизначеній кількості людей.
Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел: особа свідомо здійснює наругу над державними символами України з метою підриву авторитету української держави, демонстрації своєї неповаги до неї та її символів і бажає настання таких наслідків.
Суб’єктом злочину може бути осудний громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років.
4. Об’єктом злочину, передбаченого п.2 ст.338, є авторитет суверенної іноземної держави.
Безпосереднім об’єктом є встановлений чинними правовими нормами порядок використання державних символів іноземних держав.
Предметом злочину є державні символи іноземної держави - Державний Прапор чи Державний Герб, які виражають її державний суверенітет. При цьому необхідною умовою є факт офіційного встановлення чи офіційного підняття Державного Герба або Державного Прапора іноземної держави. Наруга над Державним Гербом або Державним Прапором іноземної держави, які офіційно не встановлені чи офіційно не підняті, не є кримінально караною.
Державний Гімн іноземної держави за будь-яких умов не є предметом злочину, передбаченого п.2 ст.338.
5. Об’єктивна сторона злочину полягає у публічній нарузі над офіційно встановленими або піднятими Державним Прапором або Державним Гербом іноземної держави.
6. Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел: особа свідомо здійснює наругу над офіційно встановленими або піднятими Державним Прапором або Державним Гербом іноземної держави з метою підриву її авторитету, демонстрації своєї неповаги до неї та її символів і бажає настання таких наслідків.
7. Суб’єктом злочину може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років.

Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей Прапор -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок використання Державного Прапора України на річкових або морських суднах.
У відповідності з Порядком ведення Державного суднового реєстру України та Суднової книги України, затвердженим постановою КМУ від 26 вересня 1997 р. № 1069, Державний Прапор України піднімається на річкових та морських суднах, які зареєстровані в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, після видачі свідоцтва про право плавання під цим Прапором, а також на суднах, що плавають під військово-морським Прапором України. Підстави і порядок одержання права на плавання під Державним Прапором України визначаються також Кодексом торговельного мореплавства України (ст.26-34).
Предметом злочину виступає Державний Прапор України (див. п.1 коментаря до ст.338).
2. Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному піднятті Державного Прапора України на річковому або морському судні, яке не має права на використання такого Прапора.
Підняття, у тому числі і незаконне, інших, крім Державного Прапора України, прапорів, що застосовуються на флоті, не охоплюється змістом ст.339.
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому мотиви і мета незаконного підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні на кваліфікацію злочину не впливають.
4. Суб’єктом злочину є громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, -
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Відповідно до ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
2. Об’єкт злочину - суспільні відносини, що виникають при здійсненні органами влади та органами місцевого самоврядування своїх функцій щодо забезпечення прав і свобод громадян, громадського порядку.
3. Об’єктивна сторона злочину за змістом закону може виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності.
Незаконне перешкоджання - це створення перепон будь-яким шляхом для організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій. Заборона проводити зазначені масові заходи службовою особою органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а не судом, як це передбачено Конституцією України, за певних умов може оцінюватися як злочин, передбачений ст.340.
Судовою практикою вже визначені поняття даних масових заходів. Наприклад, збори - це засідання членів будь-якої організації чи трудового колективу або спільна присутність обмеженої кількості людей, об’єднаних спільними політичними чи громадськими інтересами.
Мітинг - масові збори значної кількості людей з метою обговорення невідкладних питань життя, що проводяться на площі, вулиці, стадіоні.
Похід - процесія з великою кількістю людей, яка може пересуватися вулицями населених пунктів, автошляхами з метою демонстрування певних громадсько-політичних настроїв, протесту, незгоди з чимось або вираження солідарності. Слід зазначити, що в коментованій статті йдеться не про організацію походів взагалі, а про організацію саме вуличних походів, хоча із назви статті слово “вуличних” зникло. Термін “похід” має ширше значення, ніж термін “вуличний похід”. Наприклад, достатньо згадати похід шахтарів до м. Києва у 1999 та 2000 рр., походи громадян різних областей України до м. Києва на підтримку ініціатив різних партій, рухів та політичних об’єднань з приводу проведення референдумів, виборів та ін.
Демонстрація - це масове пересування великої кількості людей на знак вираження певного громадсько-політичного настрою.
Даний злочин є закінченим з моменту початку здійснення перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу. Оскільки в диспозиції статті не зазначено настання наслідків, то в разі заподіяння організаторам або учасникам зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тілесних ушкоджень чи смерті з необережності або умисно такі дії мають кваліфікуватися за відповідними статтями чинного Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи (крім ст.125, де заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілому охоплюється поняттям насильства).
5. Суб’єктом злочину, що не пов’язаний із застосуванням фізичного насильства, може бути лише службова особа.
За диспозицією ст.340 застосування фізичного насильства службовою особою даним складом злочину не охоплюється. Дії службової особи, яка при вчиненні злочину, передбаченого ст.340, застосувала фізичне насильство, потребують додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст.365, а за необхідності - ще й за ст.115, 118, 119, 121, 122.
Про зміст поняття “службова особа” див. коментар до ст.364.
Суб’єктом злочину, що пов’язаний із застосуванням фізичного насильства, може бути фізична особа, що досягла 16 років.

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, які мають забезпечувати нормальне функціонування органів влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
2. Предметом злочину є будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.
До органів державної влади відносяться зазначені в Конституції України Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, органи правосуддя, прокуратури тощо.
Відповідно до ст.140 Конституції України органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Ними можуть бути й районні та обласні ради.
Характер об’єднань громадян може бути різноманітним - квартальний комітет для захисту громадського порядку на певній території міста, політичне об’єднання, закрите акціонерне об’єднання громадян тощо.
3. Предметом злочину, передбаченого ст.341, можуть бути будівлі та споруди, в яких безпосередньо працюють люди - працівники органів, зазначених у диспозиції статті; приміщення (наприклад, приміщення автоматизованої телефонної станції), де людей може не бути, але від нормальної роботи апаратури, що в них міститься, залежить нормальна робота установи. Предметом злочину можуть бути і незакінчені будівництвом будівлі або споруди, якщо в них міститься певне обладнання, що забезпечує нормальну роботу установи або організації, а також завершені будівництвом споруди, куди мали в’їжджати для роботи працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування або об’єднань громадян.
У кожному випадку і на слідстві, і в суді необхідно з’ясовувати конкретно приналежність захопленої будівлі або споруди, наявність їх зв’язку із забезпеченням діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.
4. За змістом закону, кримінальна відповідальність за захоплення будівель або споруд настає незалежно від того, повністю їх захоплено чи тільки частково. Не має значення і час, протягом якого будівля або споруда утримувалися винною особою або винними.
Захоплення приватного будинку, який не забезпечує діяльності зазначених у диспозиції коментованої статті органів, не утворює аналізованого складу злочину.
5. Об’єктивна сторона злочину полягає у здійсненні активних дій, спрямованих на захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.
Застосування насильства або заподіяння шкоди майну при цьому має кваліфікуватися додатково за відповідними статтями Особливої частини Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров’я особи та (або) проти власності.
6. Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел. При цьому метою захоплення будівель або споруд може бути як незаконне користування ними, так і перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій.
7. Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. У випадку вчинення злочину, передбаченого ст.341, службовою особою її дії мають кваліфікуватися додатково за відповідною частиною ст.365.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини у сфері забезпечення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.	\|	Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.