Відповісти на запитання письмово.

У період «хрущовської відлиги» відбулися реформи промисловості та сільському господарстві, які повинні були забезпечити вирішення головного економічного завдання СРСР — у стислий термін наздогнати і випередити економічно найрозвинутіші країни світу. Реформи промисловості та системі управління народним господарством передбачали:

• розвиток науково-технічного прогресу;

• створення єдиного народногосподарського комплексу;

• переведення промислових підприємств на господарський рахунок;

• забезпечення господарської самостійності підприємств і матеріального заохочення працівників;

• підвищення матеріального рівня життя народу.

У 1957 р. було ліквідовано галузеві міністерства, а замість них створено територіальні органи управління промисловістю — ради народного господарства (раднаргоспи). На території України було створено 11 економічих районів (Київський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Одеський та ін.), які взяли під своє керівництво майже 10 тис. промислових підприємств. Запровадження системи раднаргоспів сприяло зміцненню економічної самостійності УРСР і раціональному використанню матеріальних і трудових ресурсів. Однак половинчастість і непослідовність реформування промисловості призвели до невиконання завдань VI п’ятирічки.

1965 р. раднаргоспи було ліквідовано, і промисловість було повернуто галузевого управління з центру.

Реформи і сільському господарстві передбачали:

• укріплення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів;

• підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

• зменшення податків на присадибне господарство;

• матеріальне заохочення робітників колгоспів і радгоспів.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану Сибіру, однак виробництво цілинного зерна виявилося на 20% дорожче, ніж у середньому по країні. У 1955 р. почався перехід до пріоритетного вирощування кукурудзи, що призвело до зниження посівних площ під зерновими культурами і зниженню їхньої врожайності. У 1958 р. було прийнято рішення про реорганізацію МТС (машинно-тракторних станцій) у РТС (ремонтно-технічні станції) і про обов’язковий викуп колгоспами техніки, що призвело до зростання заборгованості колгоспів. Укрупнення, а потім розукрупнення колгоспів супроводжувалося ліквідацією так званих безперспективних сіл. Зменшення розміру присадибних ділянок колгоспників, заборона тримати худобу в приміській зоні сприяли зменшенню обсягу сільськогосподарської продукції і підвищенню цін на неї.

Незважаючи на реформи, стрімкого росту в сільському господарстві не сталося. У роки семирічки (1958–1965 рр.) обсяг валової сільськогосподарської продукції збільшився лише на 3% замість запланованих 70%. СРСР був змушений ввозити зерно з-за кордону.

Нові явища в соціальній сфері.

Політикою М. Хрущова були невдоволені приєднались:

партійно-державна еліта, що була невдоволена зменшенням кількості партапарату (у 1957-1959 рр. відбувається скорочення управлінського апа­рату в Україні (на 130 тис. чол.)), й роздратована розмовами про демокра­тизацію, нескінченні реорганізації (XXII з'їзд КПРС 1961 р. прийняв новий Статут партії, за яким передбачалося оновлення не менш ніж на чверть складу ЦК і його президії, а також обмежувався час перебування на керівних посадах партії (не більше 3 термінів підряд).;

· інтелігенція, яка чекала демонтажу тоталітарної системи;

· робітники і селяни, яких дратували:

— грошова реформа 1961 р., що погіршила життя;

— нездійсненні розмови про підвищення життєвого рівня народу;

— неврожай 1963 року і продовольчі труднощі.

Робітничі виступи:

1962 р. — розстріл демонстрації робітників у Новочеркаську.

1963 р. — робітничі страйки в Кривому Розі, Дніпропетровську

та інших містах.

У жовтні 1964 р. з ініціативи близького оточення М. Хрущова відбулося його усунення. Деякі історики називають цю подію «ти­хим переворотом».