Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Аналіз ефірних олій.

Ефірні олії які отримують в медичній практиці повинні бути стандартизовані, тобто повинні відповідати вимогам АНД.

Загальна стаття «Olea aetherea» ДФ ХІ, вип. І, ст. 287 – методичного плану. Вона регламентує прийоми і порядок виконання аналізу. Приватні статті на конкретні ефірні олії включені в ДФ ХІ, Х, ІХ видання.

Тотожність ефірної олії підлягає органолептичним показникам і числовим показникам.

Органолептичні показники – це колір, смак, запах.

Колір (і прозорість) ефірної олії визначають, помістив 10мл олії в циліндр з прозорого безколірного скла діаметром 2-3см, спостерігаючи в про ходячому світлі.

Запах визначають, наносячи біля 0,1мл (2 краплі) олії на смужку фільтрованого паперу розміром 12х5см. Олія не повинна змочувати краї паперу. . Зрівнюють запах досліджуваного взірця з запахом взірця контрольного на протязі 1 години. Спочатку відчувається запах всього «букету» речовин, а потім поступово частина легко летючих речовин випаровується в повітря і при наступних визначеннях через кожних 15 хвилин запах буде змінюватись. Зрівняння з еталоном дозволяє встановити ідентичність досліджуваної олії. Може бути визначена суміш інших олій або духмяних речовин.

Смак визначають, прикладаючи до язика смужку фільтрованого паперу з нанесеною на неї краплею олії, або змішуючи 1 краплю ефірної олії з 1г цукрової пудри і пробують на язик.

Числові показники – це фізичні і хімічні константи.

Фізичні константи – це розчинність, температура твердіння, густина, показник заломлення, кут обертання площини поляризації.

Розчинність визначають в мірному циліндрі, в який наливають 1мл олії і поступово по 0,1мл з бюретки доливають розчинник, вказаний в приватній нормативній документації. Ретельно струшують. Відмічають повне розчинення ефірної олії. Визначення ведуть при 200С.

Температура твердіння (кристалізації) визначають в приборі Жукова.

Густину – за допомогою пікнометра.

Показник заломлення – рефрактометром.

Кут обертання площини поляризації – в поляриметрі.

Визначення ведуть за ДФ ХІ, вип. І за загально прийнятими в аналітичній хімії методикам.

Хімічні константи – це кислотне число, ефірне число, ефірне число після ацетилування. Хімічні константи – показники тотожності і доброякісності.

Кислотне число – це кількість мг гідроксиду калію, необхідна для нейтралізації вільних кислот, які містяться в 1г ефірної олії. Визначають методом алкаліметричного прямого титрування.

Ефірне число – це кількість мг калію гідроксиду, яка пішла на омилення складних ефірів, які містяться в 1г ефірної олії. Визначають методом зворотного алкаліметричного титрування.

Ефірне число після ацетилування – це кількість мг калію гідроксиду, яка необхідна для омилення суми складних ефірів, які містяться першопочатково в 1г олії і які утворились при ацетилуванні. Визначають методом зворотнього титрування після ацетилування компонентів ефірної олії оцтовим ангідридом. Оцтову кислоту відмивають водою. Дальше в ацетильованій олії визначають ефірне число.

Наприклад, в м’ятній олії більше 4% складних ефірів ментолу з оцтовою і валеріановою кислотами і більше 46% вільного ментолу.

Доброякісність ефірної олії: визначають наявністю основних компонентів олії і відсутність домішок.

Основні компоненти ефірної олії – це кислоти, складні ефіри, спирти, феноли, і окремі компоненти (цитраль, цинеол та ін. ). Їх кількість знаходиться в певних межах для кожної олії.

Про вміст кислот, ефірів і спиртів судять по хімічним константам. Хімічні константи – показники тотожності і доброякісності.

Вміст фенолів (ДФ ХІ загальна стаття) визначають в об'ємних процентах за зменшенням об’єму ефірної олії, яка взята для дослідження після видалення з неї фенолів (в формі розчинних у воді фенолятів при струшуванні ефірної олії з 5% розчином NaOH). Визначення ведуть в касієвій колбі.

Окремі компоненти ефірних олій визначають за методами приватної нормативної документації на кожне конкретне ефірне число.

Наприклад: вміст альдегідів а лимонній олії (ДФ ХІ, ст. 342) визначають методом зворотного титрування. Метод оснований на здатності цитраля реагувати з гідро хлоридом гідрооксиламіну з утворенням оксиму, при цьому відокрем-люється хлористий водень в кількостях, еквівалентних цитралю.Хлористий водень, який виділяється титрують 0,5Н спиртовим розчином калію гідроксиду.

Домішки в ефірній олії розрізняють сторонні (піддомішки) і власні – продукти окислення ефірної олії.

Домішки спирту, жирної олії і води визначають спеціа-льними пробами. Домішки терпентинної олії, віску, продуктів окислення та ін. можна визначити тільки за змінами органолептичних і числових показників.

Спеціальні проби:

Спирт (етанол) –

1). 2-3 краплі ефірної олії наносять на воду на часовому склі. Спостерігають на чорному фоні. Не повинно бути помітного помутніння навколо олії.

2). 1мл олії в пробірці нагрівають до кипіння. Пробірка повинна бути закрита ватою з кристалом фуксину. Пари спирту розчиняють фуксин. Не повинно бути фіолетово-рожевого забарвлення вати.

Жирні і мінеральні олії – 1мл ефірної олії вструшують в пробірці з 10мл спирту; не повинно бути помутніння і крапель жирної олії.

Вода – визначають методом дистиляції.

Домішки восків, вазеліну, жирних олій, високомолекулярних терпенів, спирту знижують показник заломлення, кут обертання площини поляризації, густину ефірної олії. При розчиненні в спирті (етанолі) вуглеці випливуть на вверх, а жирна олія краплями опуститься на дно.

Продукти окислення компонентів ефірної олії змінюють органолептичні показники, покращують розчинність в спирті 70-96%, вони збільшують густину, показник заломлення, збільшують кислотне число і зменшують ефірне число і ефірне число після ацетилування.

Окислення атенолу в ефірній олії анісу і фенхелю до анісового альдегіду і анісової кислоти призводить до різкого зниження температури твердіння (доброякісна анісова олія кристалізується при температурі не менше 150С, фенхелева олія – не менше 30С за ДФ ХІ).

Якщо аналіз ефірних олій ведуть в наукових цілях, то суму компонентів ефірної олії досліджують ретельно. Для цього фракції ефірних олій досліджують за допомогою різних хроматографічних і спектрометричних методів, в тому числі електронна спектроскопія, ІЧ-спектроскопія та ін.

Шляхи використання ефіроолійної сировини.

Використовують ефіроолійну сировину різноманітно. В медичній практиці використовують більше 100 лікарських засобів з сировини даної групи.

1. Ефіроолійна сировина поступає в аптечну сіть в цілому і подрібненому стані, фасованою і в формі брикетів. Сировину відпускають з аптеки без рецепту лікаря.

В аптеці і в домашніх умовах з сировини готують настої і відвари, тобто екстемпоральні лікарські форми. Співвідношення сировини і води 1:10, виняток – настої з кореневища з коренями валеріани – 1:30. В більшості готують саме настої. Якщо ефірна олія локалізована в вмістищах (листя евкаліпту, кореневища і корені оману), то з сировини може бути приготовлений відвар.

Ефіроолійна сировина входить в склад офіціальних зборів:

- грудний; - сечогінний;

-шлунковий; - для збудження апетиту;

- потогінний; - послаблюючий;

- жовчогінний; - вітрогінний;

- заспокійливий; - проти гемороїдальний та ін.

Збори складають на заводах по переробці лікарської рослинної сировини або безпосередньо в аптеці.

2. Сировину використовують для отримання екстракційних лікарських форм ( галенові препарати) на фармацевтичних фабриках. Отримують:

- настойки з сировини валеріани, м’яти перцевої, евкаліпту, полині гіркої;

- екстракти густі з сировини валеріани і полину;

- екстракти рідкі з сировини деревію,кмину, чабрецю, ромашки, материнки, хмелю.

Використовують як самостійні лікарські засоби або в складі комплексних препаратів. Наприклад:

- екстракт кореневищ з коренями валеріани в формі таблеток вкритих оболонкою;

- екстракт квітів ромашки входить в склад препарату «Ротокан»;

- екстракт трави материнки і супліддя хмелю входить в склад препарату «Уролесан»;

- екстракти чабрецю і кмину – в склад препарату «Пертусин».

3. ЛРС використовують для виділення ефірних олій. Отримують олію на спеціалізованих заводах. Номенклатура:

- олія анісу; - олія хмелю;

- олія сосни (терпентинна) - олія піхти;

- олія гвоздики; - олія шавлії;

- олія фенхелю; - олія троянди;

- олія м’яти перцевої; - олія евкаліпту;

- олія ромашки обідраної.

Ефірні олії використовують як самостійні лікарські засоби ( наприклад, для інгаляцій або для отримання «Укропної води»), але частіше входять в склад комплексних препаратів. Наприклад:

- олія м’яти перцевої входить в склад крапель «Корвалол», в зубні краплі, аерозоль «Інгаліпт», мазь «Бом-бенге», бальзам «Золота зірка»;

- олія шавлії і сосни – в склад трав’яної пасти «Фітолізин»;

- олія аїру, м’яти, сосни – в склад препарату «Олиметин».

Препарати виробляють хіміко-фармацевтичні заводи.

4. На хіміко-фармацевтичних заводах отримують комплексні препарати:

- з мілко подрібненої сировини – «Вікаїр», і «Вікалін», в склад яких входить порошок кореневищ аїру;

- з соків і відварів рослин, в тому числі з деревію препарат «Лів.52»;

- на основі компонентів ефірних олій, в тому числі «Ледин» з ефірної олії багна болотяного містить ледол, «Пінабін» з ефірної олії сосни і ялинки (розчин важкої фракції в персиковій олії), «Аллантон» з ефірної олії оману високого (сума сесквітерпенових лактонів).

Велика кількість препаратів отримують на основі ментолу – компонента ефірної олії м’яти перцевої («Ментоловий олівець», «Бороментол», «Валідол» та ін.); камфори – компонента ефірної олії камфорного лавра (півсентетична камфора з піхвової олії і з скіпідару сосни звичайної ) – «Бромкамфора», краплі «Дента» та ін., терпінгідрату – компонента піненової фракції скіпідару – «Кодтерпін», «Терпінгідрат з натрієм гідрокарбонатом» та ін.

5. Препарати, склад яких і фармакологічна дія не пов’язані з ефірною олією:

- «Хлорофілліпт» - з листків евкаліпту шарикового містить суміш хлорофілів А і В;

- «Евкалімін» - з листків і пагонів евкаліпту прутовидного містить фенол альдегіди;

«Сальвін» - з трави (листків) шавлії лікарської містить суму речовин, які вилученні ацетоном.

Використання ефіроолійної сировини в медицині пов’язане головним чином з наявністю в ефірних оліях речовин, які володіють широким спектром терапевтичної дії.

Ефіроолійна сировина широко використовується і в інших галузях народного господарства: парфумерна, харчова, косметична промисловість, лікерогорілогчна і інших промисловостях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка якості ефіроолійної сировини. Методи аналізу.	\|	Медичне використання сировини і препаратів, які містять ефірні олії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.