Тема: Власні особові та географічні назви в професійному мовленні

Мета: удосконалити правила вживання великої літери та географічних назв у документах;засвоїти правила передачі іншомовних назв українською мовою.

1. Складні випадки використання великої літери в документах.

2. Правопис географічних назв у документах. Правила передачі іншомовних назв українською мовою.

3. Відмінювання географічних назв.

4. Доручення. Розписка.

Реферат на тему: Історія походження Вашого населеного пункту.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 21.

Методичні поради

Готуючись до першого питання, необхідно звернути увагу на вживання великої літери у назвах держав та адміністративно-територіальних одиниць (Польська Народна Республіка, Запорізька область); установ, закладів, організацій, підприємств (Верховна Рада України, Запорізький національний університет, філологічний факультет, факультет соціальної педагогіки та психології); посад, звань (Президент України, професор); конференцій, конгресів, найважливіших документів, історичних подій, знаменних дат (Конституція України, Вітчизняна війна, 8 Березня) тощо.

Аналізуючи друге і третє питання, основну увагу приділити правопису і відмінюванню географічних назв. Географічні назви поділяються на власні й загальні. Загальні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, яр, річка, море, озеро. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об’єкти: Київ, Одеса, Запоріжжя, Карпати, Байкал.

Географічні назви здебільшого не перекладаються, а транслітеруються: Алмати (Яблуневе), Аю-Даг (Ведмідь-гора), Неаполь (На полі). Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, затока, море, океан: Балканський півострів, Червоне море; б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Північна Буковина, Західний Сибір, Південний Буг; в)прикметники, що входять до власної географічної назви: Біле море.

Готуючись до четвертого питання, слід пам’ятати, що доручення – документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені; розписка – це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, – передачі й отримання документів, товарів, грошей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Власні особові назви	\|	Тексти № 14

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.