Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Методичні поради

Розглядаючи перше питання, потрібно зазначити, що займенник – це самостійна частина мови, яка не називає предмети, їх ознаки і кількість, а лише вказує на них. За своїм значенням займенники поділяються на особові (ми, він), зворотний (себе), присвійні (мій, наш), вказівні (той, оцей), означальні (увесь, інший), питально-відносні (який, котрий), заперечні (ніхто, ніщо), неозначені (дехто, що-небудь).

Займенники відмінюються по-різному: одні – як прикметники (наш, кожний, котрий), числівники (скільки, стільки). Всі інші за правописними особливостями можна поділити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

Аналізуючи друге питання, слід зазначити, що займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно ставитись до їх використання. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка вживання полягає в тому, що з висловленого не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність.

Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово.

Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням.

На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: студент, який навчається…; документ, що був підписаний.

Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна-: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий, вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.

Відповідаючи на третє питання, потрібно зазначити, що числівником називається самостійна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі.

За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяються на кількісні (один, сто) й порядкові (перший, двадцять другий).

За будовою і особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості

(сорок), складні (двісті), складені (сорок три).

Висвітлюючи четвертепитання, потрібно зазначити, що у документах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Існують певні правила їх оформлення. Числівники записуються словами (трьох осіб), арабськими і римськими цифрами (12 виступів, вироби 1-го сорту, у ІІІ кварталі), комбіновано (40-процентний або 40%.) тощо.

У фінансових документах грошові суми пишуться так: спочатку сума вказується цифрами, а в дужках – словами, наприклад: у розмірі 25 600 (двадцять п’ять тисяч шістсот) грн.; 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 23 коп.

Розглядаючи п’яте питання, потрібно зазначити, що у ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються, або узгоджуються. Наприклад, після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини, наприклад: два примірники, чотири путівки.

При сполученні цих числівників з іменниками із суфіксом –ин, який зникає у формах множини, а також коли іменники в однині та множині мають різні основи (друг – друзі), останні набувають форми родового відмінка однини, наприклад: два громадянина, три селянина, чотири киянина, чотири друга.

Після числівника п’ятьі наступних, числівників тисяча, мільйон, мільярд, нуль з неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: сім заяв, тисяча гривень, багато студентів, троє людей.

Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет або якась сукупність, неподільна єдність), наприклад: одна ціла і шість десятих гектара (а не гектарів).

У мішаних дробах, що включає у себе елемент з половиною, з чвертю характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину, наприклад: один з половиною день, два з половиною метри.

У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, двадцять і п’ять десятих процента.

Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста– у родовому відмінку множини, наприклад: півтора року, півтори доби, півтораста центнерів. Числівник півтора вимагає іменників чоловічого та середнього роду, а півтори– жіночого: півтора дня, півтори хвилини.

Порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі, відмінку: п’ятий документ – п’ятого документа.

Аналізуючи шосте питання, потрібно зазначити, що за нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками є вживання ненормативних форм числівників, а також неповне відмінювання складних і складених форм. Власне кількісні, дробові та деякі неозначено-кількісні числівники виступають у формах шести відмінків. Виділяється кілька типів їх відмінювання.

У сьомому питанні потрібно зазначити, що у складі різних частин мови числівники можуть мати різні форми. Наприклад, удвох формах виступають числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний: двопроцентний, двотижневик. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохактний, двохатомний, трьохелементний.

Коли другою частиною складного слова є порядковий числівник, то числівник вживається у формі двох-, трьох-, чотирьох- (двохсотий, чотирьохтисячний, трьохмільйонний), а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двадцятидвохрічний.

Готуючись до восьмого питання, слід пам’ятати, що висновок – документ, у якому уповноважені особи, комісія або установа викладають свої зауваження, оцінки, рішення та їх

аргументи щодо окремого питання або іншого документа.


Читайте також:

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
  4. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
  5. В ході аудиту фінансової звітності аудитором застосовуються методичні прийоми документального та фактичного контролю.
  6. ВСТУПНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
  7. Глава 4 Методичні рекомендації щодо розв’язання задач
  8. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
  9. Деякі методичні рекомендації
  10. Деякі поради ораторові
  11. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
  12. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ




Переглядів: 461

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тексти № 15 – 16 | Методичні поради

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.