Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 3. Загальна характеристика облікового процесу

Електронні джерела

74. www.byhgalter.com – бухгалтерський облік в Україні. Практична бухгалтерія доступно та зрозуміло

75. www.dkrs.gov.ua/kru/uk - Головне контрольно-ревізійне управління України.

76. www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України

77. www.nbu.gov.ua – Національний банк України

78. www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури «Правознавець»

79. www.rada.gov.ua – Верховна Рада України

80. www.sta.gov.ua –Державна податкова адміністрація України

81. www.stat.gov.ua – Державний комітет статистики України

82. www.vobu.com.ua – всеукраїнська професійна газета «Все про бухгалтерський облік».

3.1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО ВИДИ.

Господарський облік — це кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку результатів роботи, контролю за ходом виробництва.

Техніка обліку передбачає кілька етапів. Це насамперед спостереження за господарськими процесами та подальше їх обчислення в певних показниках, що реєструються за заздалегідь обумовленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завершується узагальненням отриманих даних. Практика свідчить, що тільки з допомогою згрупованих і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва, показників можна успішно управляти економічною діяльністю підприємства [13, с.15].

У нашій країні облік організовано в єдину народногосподарську систему під державним централізованим керівництвом.

Отже, облік — це насамперед кількісний відбиток і вимір господарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва, виходячи з різноманітності їхньої суті, потребують наявності різних вимірників для кількісного відображення [13, с.16].

У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: натуральні, трудові і грошові.

Натуральні — довжини (сантиметри, метри та ін.); ваги (грами, кілограми та ін.); площі (квадратні метри, гектари тощо); обсягу (літри, кубічні метри та ін.).

Трудові вимірникив одиницях часу (дні, години, хвилини).

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) — універсальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських операцій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимірниках [13, с.17].Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, в державі забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутрішньогосподарським, статистичним та бухгалтерським [13. с.17].

Усі види обліку (статистичний, бухгалтерський, оперативний) взаємопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливості. Кількісне відображення та якісну характеристику господарської діяльності з метою контролю і їх управління забезпечує система господарського обліку, що складається з трьох елементів: статистичного, бухгалтерського, оперативного.

Статистичний облік — це планомірне збирання й вивчення інформації, яка характеризує кількісну сторону суспільних явищ з метою розкриття їх якісної своєрідності.

Оперативний облік (внутрішньогосподарський, управлінський) — це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними. Він здійснюється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо). Мета управлінського обліку — швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Як і будь-який вид діяльності, він може бути охарактеризований за допомогою її об'єкта, предмета, методу, а також суб'єктів, що здійснюють цю діяльність. Господарські кошти та їх джерела, господарські процеси і фінансові результати діяльності організацій виступають як конкретні об'єкти бухгалтерського обліку.

Знання бухгалтерського обліку допомагають викривати різні правопорушення в господарській діяльності, викривати економічні злочини. Оскільки захисні функції бухгалтерського обліку (превентивна, слідоутворююча та охоронна) безпосередньо взаємодіють з протиправними діяннями з моменту умислу до моменту його здійснення, то працівникам правоохоронних органів необхідно знати основи бухгалтерського обліку та застосовувати їх при вивченні дисципліни «Судова бухгалтерія» та на практиці.

Виходячи з цього можна визначити предмет судової бухгалтерії: як захисні функції бухгалтерського обліку та закономірності їх використання в юридичній практиці.

Таке формулювання підкреслює нерозривний зв'язок між: об'єктивним взаємозв'язком протиправного діяння у сфері економіки і бухгалтерського обліку, який ведеться безпосередньо на підприємстві, а також безумовною необхідністю використання цього взаємозв'язку в діяльності правоохоронних органів по розслідуванню і судовому розгляду кримінальних справ і цивільно-правових спорів.

Згідно норм чинного законодавства України бухгалтерський облік представляє собою узгоджену систему збирання, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання підприємств і їх рух шляхом суцільного, безперервного, документального обліку всіх господарських операцій.

У вказаному визначенні відображено п'ять основних етапів (стадій) облікового процесу:

• нагляду за обліковим об'єктом;

• вимірювання;

• реєстрація;

• подальша обробка облікової інформації (накопичення, узагальнення);

• передача інформації користувачам

це основні відмінності бухгалтерського обліку від других видів обліку — статистичного і оперативного.

Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господарюючого суб'єкта.

Бухгалтерський облік, що відображає господарську діяльність підприємств (рух господарських засобів у процесі розширеного відтворення), характеризується особливим, тільки йому належним методом відображення господарських явищ, який базується на загальних положеннях діалектичного матеріалізму.

Тому, щоб визначити його предмет як єдине ціле, слід дати грошову оцінку господарським засобам і процесам, потім необхідно обгрунтовано згрупувати економічно однорідні господарські засоби та операції.

Принципи оцінки та групування повинні бути єдині для всіх підприємств і відповідати вимогам узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Об'єкти у бухгалтерському обліку обов'язково відображаються у вартісній оцінці (синтетичний бухгалтерський облік), яка не є обов'язковою для інших видів обліку.

Об'єктами або складовими частинами предмета бухгалтерського облікує:

• майно (господарські засоби та власний капітал);

• зобов'язання підприємства (джерела формування його майна);

• господарські операції (процеси).

По складу і характеру використання майна підприємства його розділяють на дві групи:

необоротні активи (основний капітал);

оборотні активи (оборотний капітал).

Необоротні активи включають в себе: основні засоби, обладнання, нематеріальні активи, амортизацію основних засобів, дохідні вкладення у матеріальні цінності тощо.

Основні засоби приймають участь у процесі виробництва великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму. їх вартість переноситься на виробляєму продукцію не повністю, а частинами, по мірі зношування .

Нематеріальні активи -»- це об'єкти довгострокового користування, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природними ресурсами, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмні продукти, монопольні права та привілеї тощо.

Капітальні вкладення — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту тощо.

Фінансові вкладення — це інвестиції підприємства в цінні папери (облігації, паї, акції, боргові цінні папери тощо), надані позички тощо. Фінансові вкладення до 1 року називаються короткостроковими, а більше одного року — довгостроковими.

Оборотні активи (оборотний капітал) складається із матеріальних оборотних засобів, грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, засобів на поточних рахунках тощо.

До складу матеріальних оборотних засобів входят: сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тварини на відгодівлі, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі тощо.

Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку та інших рахунках у банківських установах.

Власний капітал — це чиста вартість майна, яка визначається як різниця між вартістю активів (майна) та його зобов'язаннями. Власний капітал складається із статутного, додаткового, резервного, страхового капіталу, власних акцій (долі), нерозподіленого прибутку (непокритих збитків), цільового фінансування (по видам фінансування).

Засоби у розрахунках включають різні види розрахунків: з постачальниками і підрядниками, з покупцями і замовниками, по короткострокових та довгострокових позичках, з різними дебіторами і кредиторами, по оплаті праці, по податках, зборах і обов'язкових платежах.

2.2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, кошти організацій, джерела формування цих коштів, їх рух в процесі здійснення господарських процесів.

Система спеціальних прийомів, за допомогою яких здійснюється спостереження за господарською діяльністю підприємства, називається методом бухгалтерського обліку. Основними елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, оцінка, подвійний запис, рахунки бухгалтерського обліку, калькуляція, баланс і звітність, інвентаризація. Використання кожного з цих елементів регулюється відповідними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ, 1999 р. (зі змінами та доповненнями), Положеннями(Стандартами)Бухгалтерського Обліку.

Документація являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку, за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними. Основою первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку є документація, яка говорить про те, що кожна господарська операція обов'язково відображається в первинному бухгалтерському документі. Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.

Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан. Інвентаризація — це спосіб перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом підрахунку, зважування, обмірювання й оцінки всіх залишків активів і їх зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Оцінка — це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. Під оцінкою розуміють відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірі з метою узагальнення їх у цілому по підприємству. Ресурси та господарські операції, що відображаються в бухгалтерському обліку й документах звітності, оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Калькуляція — це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції. Рахунки відкриваються на кожний об'єкт обліку (на кожний вид активів, зобов'язань, власного капіталу), практично на кожну статтю балансу. Графічно бухгалтерський рахунок представляє собою таблицю, яка відображає — назву рахунку, дві частини: ліву — дебет, праву — кредит. По дебету і по кредиту відображаються збільшення і зменшення об'єктів обліку. Підсумки записів по дебету і по кредиту називаються оборотами. Різниця між сумами оборотів по дебету і по кредиту називається залишком (сальдо). Сальдо по кожному рахунку визначається з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. Цей метод діє по принципу тотожного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що забезпечує рівність оборотів по дебету і кредиту. Рахунки бухгалтерського обліку тісно зв'язані з бухгалтерським балансом. Подвійний запис обумовлений економічною суттю відображення операцій. Кожна господарська операція зумовлює однакові зміни в активах і власному капіталі з зобов'язаннями. Записи господарських операцій методом подвійного запису в бухгалтерському обліку дозволяють досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

Баланс — це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.

Фінансова звітність — це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності — календарний рік. Фінансова звітність підприємства включає в себе: баланс, звіти про фінансові результати, про рух грошових коштів, про власний капітал, примітки до звітів. Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються МФУ за погодженням з Державним комітетом статистики України.Таким чином, метод бухгалтерського обліку — це система способів суцільного, безперервного, взаємопов'язаного відображення та узагальнення в грошовому вимірюванні господарських засобів підприємства з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та збереженням власності.

У цілях дисципліни можна виділити наступні методи практичної діяльності щодо використання економічної інформації в правоохоронній сфері: а) ревізійного аналізу, заснованого на використанні прийомів документальної і фактичної перевірки для виявлення й дослідження документальних слідів економічних злочинів; б) бухгалтерського аналізу, заснованого на використанні захисних функцій елементів методу бухгалтерського обліку; в) економічного аналізу, заснованого на застосуванні прийомів перевірки достовірності й аналізу звітності підприємства для ефективного розв'язання завдань виявлення і розслідування злочинів.

Основні господарські процеси промислового підприємства — це процеси постачання, виробництва та реалізації продукції.

Процеси складаються із окремих господарських операцій, змістом яких є рух засобів, зміна однієї форми майна на другу. Наприклад, при реалізації готової продукції майно підприємства змінює товарну форму на грошову.

У підприємства можуть бути і інші господарські операції, наприклад, по ремонту основних засобів, капітальному будівництву тощо. Однак основний зміст його роботи складають операції процесів постачання, виробництва та реалізації готової продукції.

Вони взаємопов'язані, доповнюють один одного та є об'єктами бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік дає вичерпну характеристику господарської діяльності підприємства, фіксуючи усі господарські операції і процеси, у тому числі й негативні. Як відомо, злочини, скоєні в економічній сфері, здебільшого мають завуальований характер, отже їх викриття неможливе без копіткого вивчення облікової документації.

При аналізі господарської діяльності підприємства важливо враховувати таку особливість бухгалтерського обліку, як взаємозв'язок усіх його складників. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов'язково спричиняють зміни інших елементів. Ця обставина, з одного боку, сприяє викриттю розкрадань та інших корисливих злочинів, а з іншого боку, вимагає від працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинними проявами в економічній сфері, високого професіоналізму, неможливо без знань з економіки, зокрема без володіння технологією облікового процесу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У разі недотримання хоча б однієї з цих вимог інвентаризація може бути кваліфікована як перевірка, а отже не буде мати юридичної сили.	\|	БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.