Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Організація перевірки та оцінювання при навчанні психології.

Відповідно до Закону України про освіту і типових положень, освітні установи самостійно вибирають систему оцінок, встановлюють форму, порядок і періодичність проміжної атестації учнів або студентів. Положення про поточний контроль знань і проміжної атестації розробляється й затверджується навчальним закладом. Проте існують деякі обмеження, що стосуються максимальної кількості заліків та іспитів під час проміжній атестації.

У загальноосвітніх навчальних закладах найчастіше використовуються традиційні форми проміжної атестації учнів у вигляді поурочних, піврічних і річних оцінок за виконання ними контрольних робіт або усні відповіді на поставлені питання.

У середніх спеціальних навчальних закладах в процесі проміжної атестації студентів кількість іспитів не повинна перевищувати 8 за один навчальний рік, а кількість заліків – 10. Кількість іспитів і заліків в процесі проміжної атестації студентів при навчанні за скороченими або прискореними освітніми програмами встановлюється середнім спеціальним навчальним закладом самостійно. Підсумкова державна атестація здійснюється державними атестаційними комісіями.

Вищі навчальні заклади оцінюють якість засвоєння освітніх програм шляхом здійснення поточного контролю успішності, проміжної атестації студентів та підсумкової атестації випускників. Система оцінок, форма і порядок її проведення указуються в статуті вищого навчального закладу. Положення про проведення поточного контролю успішності і проміжної атестації затверджується вченою радою вузу.

В рамках проміжної атестації студенти протягом навчального року складають не більше 10 іспитів і 12 заліків. Студенти, що навчаються в скорочені терміни (у формі екстернату), складають не більше 20 іспитів протягом навчального року. Підсумкова атестація випускника вузу є обов'язковою і здійснюється державною атестаційною комісією після засвоєння освітньої програми в повному об'ємі.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок здійснюється в ході поточної, проміжної і підсумкової атестації учнів і студентів. Поточна перевірка і оцінка проводиться в рамках навчальних занять з курсу. Її форми і типи відміток визначаються викладачем. Проміжна перевірка та оцінка проводиться за підсумками вивчення всього навчального курсу. Її форми і тип відміток визначаються навчальним закладом. Здійснює атестацію найчастіше сам викладач, який проводив учбовий курс.

Підсумкова перевірка і оцінка здійснюється в ході атестації, що проводиться після закінчення студентом всієї освітньої програми. Її форми і процедура визначаються навчальним закладом; здійснює підсумкову атестацію державна атестаційна комісія.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок в навчальному процесі виконує низку основних функцій, а саме.

Орієнтуюча: поточна оцінка свідчить наскільки успішно студент засвоїв певні знання, уміння і навички, і таким чином сприяє їх коректуванню і вдосконаленню. Тому викладач повинен не тільки виставляти відмітку, але і змістовно характеризувати результати відповіді студента або виконання ним контрольного завдання. Дану функцію виконують поточна перевірка та оцінка.

Стимулююча. Перевірка і оцінка у багатьох випадках є необхідним стимулом до вивчення навчального матеріалу студентом. У зв'язку з цим мають значення критерії і систематичність проведення перевірочних процедур. Систематичність перевірки є стимулом до постійного вивчення предмету в ході навчального курсу.

Атестаційна (контролююча). Дана функція виявляється у виявленні знань, умінь і навиків учнів, студентів, засвоєних ними на певному етапі навчання. Це необхідно для визначення їх готовності до подальшого навчання або виконання трудової діяльності. Ця функція реалізується в процесі проміжної та підсумкової атестації. Сукупність предметів, вивчених студентом та отриманих відміток характеризує ступінь його підготовленості за даною освітньою програмою. Перевірка і оцінка в ході підсумкової атестації, яка здійснюється державною атестаційною комісією, покликана здійснити незалежний контроль і дати гарантію того, що студент досяг цілей освітньої програми.

Розглянемо основні принципи перевірки і оцінки, на які слід орієнтуватися викладачеві психології, незалежно від того, в якому типі навчального закладу і в рамках якої освітньої програми він працює.

1. Об'єктивність. Педагогічні установки викладача відносно учня (студента) формуються під впливом різноманітних чинників. Тому важливо це усвідомлювати та мінімізувати вплив своїх суб'єктивних установок на процедуру оцінювання.

Так, оцінювання робіт з чітко сформульованими завданнями більш об’єктивне, ніж із завданнями загального і невизначеного характеру. Об’єктивнішими э письмові опитування, з чіткими критеріями правильності відповіді. Також більш об’єктивними є перевірки, що проводяться незалежними експертами, ніж одним екзаменатором.

2. Валідність. Полягає в необхідності гарантувати отримання достовірної інформації про знання, уміння і навики учня. Для цього викладачеві важливо бути упевненим в тому, що контрольне завдання виконане студентом характеризує знання саме цього студента. Запобігання списуванню, підказкам, плагіату – серйозна педагогічна проблема.

3. Надійність. Полягає в необхідності гарантувати, що знання студента, за які він отримав певну оцінку, збережуться у нього на тривалий термін. Реалізація цього принципу найбільш складна, оскільки процедури оцінки знань проводяться, як правило, одноразово.

4. Диференційованість. Ступінь диференційованої, залежить від її необхідності і доцільності. У ряді випадків відміток «зараховано-незараховано» буває достатньо, коли оцінюється виконання або невиконання певних завдань. У інших випадках необхідна більш диференційована система, що включає відмітки «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно». Деколи виникає необхідність в більшій диференційованій відміток, що виставляються. Для цього застосовуються інші шкали. У шкільній практиці використовують 12-бальну систему, у системі вищої освіти – 100-бальна. Слід також звернути увагу на те, що надмірна диференційованість відміток призводить до того, що екзаменатори (та студенти) деколи не знаходять надійних критеріїв для їх розрізнення в практиці оцінювання.

5. Системність. Полягає в оцінюванні знання учнів, студентів змісту всіх розділів і тем курсу, а також всіх компонентів навчального матеріалу (емпіричного матеріалу, психологічних теорій, понять, прикладів використання понять, класифікацій, закономірностей, застосування цих закономірностей на практиці, перенесення знань на нові об'єкти й поняття тощо). Недотримання цього принципу приводить до того, що іспит перетворюється на «лотерею». Успішна його здача набуває імовірнісного характеру, тим самим відмітка позбавляється об'єктивності.

6. Систематичність (або регулярність). Полягає в необхідності проводити оцінювальні процедури регулярно і періодично в ході вивчення курсу. Це забезпечує стимулювання регулярної самостійної навчальної діяльності студентів і систематичне накопичення знань з предмету. Доцільно проводити перевірочні роботи після вивчення кожної теми, завершення розділу програми, а також в кінці всього курсу.

7. Конфіденційність. Полягає в тому, що викладач повинен приймати необхідні заходи для того, щоб результати оцінки були відомі тільки йому самому, студентові і керівникові освітньої програми. Особлива увага цьому аспекту оцінювання приділяється в американських університетах. Публічне оголошення відміток вважається порушенням права особи на конфіденційність. Проте у вітчизняній освітній системі цьому питанню не приділяється належної уваги. Навпаки, відкрите інформування про успіхи або недоліки конкретного студента розглядається як спосіб позитивного або негативного стимулювання.

При оцінюванні знань з психології може використовуватися два типи оцінювання: нормативне оцінювання або оцінювання на основі розщеплювання результатів.

Нормативне оцінювання передбачає оцінку ступеня відповідності знань студентів певним нормам засвоєння, які заздалегідь встановлюються екзаменаторами. При цьому оцінюється, наскільки повні, точні, глибокі знання продемонстрував студент. При такій стратегії оцінювання існують певні еталони знань, до яких прагнуть учні, і вони можуть їх досягти. Систематичне переважання відмінних відміток деколи розглядається як ознака заниженого рівня вимог, а переважання задовільних і незадовільних відміток – завищеного рівня вимог екзаменатора.

Оцінювання на основі розподілу результатів. Мається на увазі розподіл оцінок, які отримали всі студенти даного навчального курсу. Одна частина студентів отримує оцінки нижче середнього рівня, інша частина - оцінки вище середнього, ще одна частина студентів потрапляє в центральну частину кривої і отримує середні оцінки. Таким чином, оцінка і відмітка одного студента залежить від відміток інших. При такій стратегії оцінювання немає строго фіксованих еталонів знань, вони міняються в процесі реального оцінювання.

Реальні проблеми, з якими стикається екзаменатор під час пошуку об'єктивних еталонів для нормативного оцінювання, призводять до необхідності орієнтуватися на середньостатистичний розподіл результатів.

Непоодинокими є випадки, коли викладачі оцінювали знання студента вище або нижче залежно від того, яку відмітку поставили попереднім студентам. Це об'єктивні труднощі процесу оцінювання. Формулювання чітких критеріїв допомагає їх подолати.

Планування викладачем навчального курсу з психології, передбачає планування заходів щодо перевірки і оцінки знань студентів, а саме:

1) які критерії і показники він використовуватиме в оцінці успішності студентів з навчального курсу;

2) чи враховуватиметься відвідування занять і активність студентів;

3) як часто проводитиметься перевірка знань;

4) які види і форми оцінювання використовуватимуться;

5) коли проводитимуться перевірочні процедури: дати і час.

8.2 Форми перевірки знань при навчанні психології.Залежно від того, чи перевіряються знання студентів або уміння їх застосовувати, розрізняють такі види перевірки, як опитування та виконання практичних завдань. При опитуванні пропонується відтворити певний зміст: емпіричні факти, теоретичні положення, формулювання понять, приклади, класифікації, наукові закономірності. Виконання практичних завдань передбачає застосування цих знань для вирішення навчальних і практичних завдань.

Опитування може бути усним або письмовим.

Усне опитування дозволяє екзаменаторові ставити уточнюючі питання за змістом, що допомагає виявити ступень його розуміння студентом. Усне опитування надає можливість виключити випадкові недоліки у відтворенні матеріалу а також перевіряє уміння студента будувати зв'язний монолог.

Оцінка усного опитування може бути суб'єктивною. Якщо думки екзаменатора та студента відносно повноти, точності викладення змісту поставленого питання не співпадають, то об'єктивного вирішити цю суперечність досить важко.

Письмове опитування економічне за часом, дає можливість одночасно виявити знання великої групи студентів, проте вимагає багато часу на перевірку. Основними його формами є: 1) контрольна письмова робота, що проводиться на занятті; 2) домашня письмова робота (реферат, конспект).

Письмове опитування дозволяє оцінювати знання більш об'єктивно, оскільки у разі незгоди студента з оцінкою екзаменатора він може подати на апеляцію. Зміст письмового тексту відповіді, підготовленої студентом, служитиме об'єктивною підставою для цього.

Міністерство освіти і науки України рекомендує використовувати письмові роботи як форму проведення вступних іспитів до вищих навчальних закладів, перш за все, для забезпечення об'єктивності в оцінці.

Опитування може бути вільним і програмованим.

Вільне опитування передбачає відповідь на широко поставлене питання. Він припускає уміння студента побудувати логічно зв'язану розповідь в усній або письмовій формі, використовуючи наукову аргументацію. Однозначна оцінка результатів такого опитування ускладнена.

Програмоване опитування містить постановку конкретних питань, відповіді на які можуть бути однозначно оцінені як правильні або неправильні. Типовий приклад такого опитування представляють тести.

Практичні завдання також можуть бути усними або письмовими, вільними або програмованими.

Перевірка знань і умінь може бути індивідуальною або фронтальною залежно від того, чи здійснюється вона індивідуально з кожним студентом або відразу з групою. В обох випадках можуть використовуватися всі перераховані вище види перевірки. Фронтальний вид перевірки більш економічний у часі, але не дозволяє в достатній мірі реалізувати індивідуальний підхід до студентів.

Доцільне використання письмового фронтального експрес-опитування на початку лекції, семінарського або практичного заняття. Таке опитування припускає короткі відповіді учнів (студентів) на декілька питань протягом 5-10 хвилин. Проведення такої перевірки істотно підвищує мотивацію в підготовці до занять.

Залежно від того, чи здійснює перевірку один екзаменатор або декілька, можна виділити персональну та експертну перевірку знань. Очевидно, що експертна перевірка додає оцінюванню більшу об'єктивність. Тому вона використовується в тих випадках, коли вимоги до об'єктивності особливо важливі, наприклад в ситуації державного іспиту або захисту дипломної роботи.

Також розрізняють одноразову та розподілену перевірку знань. Екзамен з предмету під час сесії є типовим прикладом одноразової перевірки. Розподілена перевірка полягає в тому, що весь об'єм знань розбивається на певні порції. Таким чином, знання перевіряються «розподілено», протягом всього семестру за допомогою ряду перевірочних процедур, які можуть містити різні типи питань і завдань. Оцінка знань з предмету в цілому здійснюється у вигляді накопичувального балу. Таку форму оцінки називають рейтинговою.

8.3 Рейтингове оцінювання. Можливість досягти повноти, достовірності, об'єктивності в оцінюванні знань дає рейтингова система оцінки успішності, яка останніми роками досить часто використовується як в середніх, так і у вищих навчальних закладах.

Ця система побудована на використанні кумулятивної (накопичувальною) оцінки успішності. Головна її перевага полягає в тому, що вона забезпечує комплексну і диференційовану оцінку кількості та якості навчальної діяльності студентів, підвищує їх мотивацію до занять, стимулює регулярну самостійну навчальну роботу в семестрі.

Рейтингова система враховує трудомісткість різних видів навчальної роботи за допомогою залікових одиниць. Успішність роботи студента в семестрі оцінюється певною максимальною сумою балів (наприклад, 100 балів – 100-відсотковий успіх).

Шкала оцінок за окремими модулями, блоками, розділами, за виконання певних видів навчальної роботи, контрольних завдань з навчальної дисципліні розробляється викладачем і повідомляється студентам на початку семестру. Рейтингова система передбачає заохочення студентів за хорошу роботу в семестрі «преміальними» балами.

Сумарна рейтингова оцінка з дисципліни формується з рейтингової оцінки кількості та якості навчальної роботи студента в семестрі, а також рейтингової оцінки в результаті проміжної атестації (залік, іспит).

Питання для самоперевірки.

1. Назвіть особливості організації перевірки та оцінювання в різних освітніх закладах.

2. Які функції виконує перевірка та оцінювання знань, вмінь та навичок студентів, учнів.

3. Назвіть принципи, додержання яких забезпечує ефективність оцінювання та перевірки.

4. В чому полягає планування заходів щодо перевірки і оцінки знань студентів.

5. Охарактеризуйте форми перевірки та оцінювання знань, вмінь та навичок студентів, учнів.

6. Розкажіть про особливості рейтингової системи оцінювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологічні особливості викладання теоретичної психології.	\|	Література.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.