Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Учитель-новатор.

ПЛАН

Лабораторно-практичне заняття №10.

АРТИСТИЗМ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Обговорення теоретичних положень про спільне та відмінне у педагогічній та акторській діяльності, драматургію та режисуру уроку, використання можливостей театральної педагогіки в професійній діяльності вчителя, значення та умови педагогічного артистизму.

2. Повідомлення студентів про роль та основні принципи системи К.С.Станіславського.

3. Виконання вправ на розвиток виразності педагогічної дії.

4. Мікровикладання. Моделювання педагогічної ситуації першого знайомства з класом.

 

Література

1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. — К., 1996.

2. Гиппиус Г.С. Гимнастика чувств. — М., 1974.

3. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. — К., 1997. — С. 101-126.

4. Кнебель М.О. Поэзия педагогики. — М., 1976.

5. Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду // Тв. у 7т. — К., 1954. — Т.5. — С. 155-156.

6. Станиславский К.С. Работа актёра над собой в творческом процессе переживания // Собр. соч. в 8т. — М., 1954.

7. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И. Рувинского. — М., Просвещение, 1987. — С. 87-107.

8. Чехов М. Об искусстве актёра // Литературное наследие: В 2т. — М., 1986. — Т.1. — С. 34-36.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ”

(в годинах)

 

№ з / п Тема Лекції Практичні заняття Всього
1. Сутність і специфіка педагогічної творчості
2. Педагогічна творчість і особистість учителя
3. Професійно-педагогічне спілкування
4. Педагогічна техніка -
5. Педагогічний артистизм учителя
6. Формування творчої особистості учнів у прогресивних педагогічних системах -
7. Педагогічні задачі в професійній діяльності вчителя -
8. Конфлікт і педагогічна взаємодія -
9. Культура зовнішності вчителя -
10. Творче самопочуття вчителя -
  ВСЬОГО

ТЕМА 1. ТВОРЧІСТЬ. СУТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ.



Интернет реклама УБС

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧИТЕЛЯ

1. Творчість. Творчі здібності.

2. Суть педагогічної творчості; її психологічні передумови.

3. Творча особистість. “Портрет” творчого вчителя.

4. Основні сфери педагогічної діяльності та рівні педагогічної творчості.

5. Основні етапи розвитку професійно-педагогічної культури.

6. Творча лабораторія вчителя.

7. Творче самопочуття педагога.

8. Умови розвитку творчих здібностей учителя.

1. Творчість. Творчі здібності.

Творчість — продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення.

Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини, тому на всіх щаблях школи (початкової, середньої, вищої) слід звертати особливу увагу на формування у підростаючого покоління різноманітних, глибоких і міцних систем знань, на максимальну стимуляцію самостійної діяльності учнів та студентів, на розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань [1].

Творчі здібності — продукт саморуху, самостійного вирішення питань і проблем, розкриття закономірностей між предметами і явищами, продукт роботи мозку шляхом “від власного відкриття істини, усім відомої, до відкриття істини, невідомої нікому”. Це продукт вільного розвитку, для якого інтерес, захоплення і пристрасть — основні рушійні сили. Розвиток творчих здібностей, навіть за сприятливих умов, спочатку відбувається повільно і тому його початок залишається непоміченим, але йде прискорюючись, не має меж, може тривати постійно, якщо зберігаються відповідні умови.

2. Суть педагогічної творчості; її психологічні передумови.

Професійно-педагогічна діяльність учителя за своєю природою є творчою, оскільки процес розв¢язання частини педагогічних задач не піддається алгоритмізації, а потребує творчого підходу до вирішення кожної конкретної проблеми. Найбільше творчість учителя виявляється у його пошуках найоптимальнішого варіанту організації навчально-виховного процесу, який би забезпечував досягнення найбільш вагомих результатів за умови мінімальних витрат зусиль і часу вчителів і учнів.

Отже, педагогічна творчість — це оригінальний і високоефективний підхід учителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання й навчання.

Досягнення творчого результату забезпечується систематичними цілеспрямованими спостереженнями, застосуванням педагогічного експерименту, критичним використанням передового педагогічного досвіду.

Педагогічна творчість стосується різних сторін діяльності вчителя — проведення навчальних занять, роботи над організацією колективу учнів відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей, проектування особистості учня, вироблення стратегії й тактики педагогічної діяльності з метою оптимального виконання завдань всебічного розвитку особистості.

Отже, педагогічна творчість учителя охоплює два основних напрямки професійної діяльності:

— освітньо-пізнавальний, що має на меті самовдосконалення педагога;

— творчо-перетворювальний (прикладний), що передбачає вдосконалення педагогом здійснюваного ним навчально-виховного процесу з усіма властивими йому соціально-педагогічними функціями, на основі оволодіння ним знань високого рівня узагальнення та їх застосування у конкретних педагогічних ситуаціях.

Необхідними психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності вчителя,тобто сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, котрі сприяють успішній педагогічній діяльності, а саме:

Організаторсько-педагогічні здібності, які виявляються в умінні вчителя:

— організувати навчально-пізнавальну чи іншу суспільно корисну діяльність учнів як на уроках, так і в позаурочний час;

— організувати власну діяльність, навчально-виховну й громадську роботу, загальне та професійне самовдосконалення.

Дидактичні здібності, котрі виявляються в умінні вчителя:

— підготувати навчальний матеріал до уроку, знайти необхідні дидактичні матеріали (завдання, вправи, задачі, засоби унаочнення тощо) для ефективного його проведення;

— доступно, виразно й переконливо пояснювати навчальний матеріал;

— здійснювати мотивацію навчальної діяльності вихованців;

— вести позакласну роботу з учнями так, щоб вона мала могутній виховний вплив;

— стимулювати розвиток пізнавальних і духовних потреб школярів, підвищувати їх навчально-пізнавальну активність.

Перцептивні здібності, що проявляються в умінні вчителя:

— проникати у духовний світ вихованця, переймаючись його проблемами;

— об¢єктивно оцінювати емоційний стан вихованця;

— виявляти особливості психіки вихованця й враховувати їх у роботі з ним.

[Примітка. Здатність педагога ідентифікувати (умовно ототожнювати) себе з учнем, вставати на його позицію, проникнутись його інтересами, турботами і проблемами носить назву емпатії].

Комунікативні здібності,які виявляються в умінні вчителя:

— встановлювати педагогічно виправдані стосунки з учнями, від характеру яких значною мірою залежить психологічний клімат, у якому здійснюється навчально-виховний процес, а отже, й ставлення учнів до навчання, їх навчально-пізнавальна активність;

— встановлювати педагогічно виправдані стосунки з колегами по роботі, шкільною адміністрацією, інспекторами, методистами, батьками учнів та представниками громадськості, від характеру яких значною мірою залежить продуктивність педагогічної творчості вчителя.

Сугестивні здібності — здібності емоційно-вольового впливу на іншу людину, (здібності до навіювання). Ці здібності зумовлюються вольовими якостями людини, її авторитетом, культурою педагогічного спілкування.

Гностично-дослідницькі здібності, що виявляються в умінні вчителя пізнати і об¢єктивно оцінити педагогічні явища та процеси, передусім особистість школяра. Рівень їх розвитку залежить від рівня дослідницької культури педагога, його методологічних знань і дослідницьких умінь.

Науково-пізнавальні здібності, на яких базуються вміння вчителя:

— оволодівати науковими знаннями у тій галузі науки, основи якої він викладає;

— вільно володіти відповідним навчальним матеріалом, що передбачає як знання його взаємозв¢язків з іншим навчальним матеріалом даного предмету по горизонталі та по вертикалі, так і знання міжпредметних зв¢язків.

 

3. Творча особистість. “Портрет” творчого вчителя.

Характеризуючи творчу особистість, В.І.Андреєв вказує на дві групи властивих їй інтелектуальних здібностей [2]:

Інтелектуально-логічні здібності, які виявляються у таких уміннях:

— здійснювати аналіз і порівняння об¢єктів, явищ та процесів;

— виділяти головне й другорядне;

— знаходити причинно-наслідкові зв¢язки між явищами і процесами;

— описувати явища й процеси, давати їм визначення, пояснення, систематизувати їх.

Інтелектуально-евристичні здібності, які проявляються у наступних уміннях:

— висувати гіпотези, генерувати ідеї;

— фантазувати;

— виявляти суперечності;

— формулювати проблеми;

— застосовувати наявні знання і вміння у нестандартних ситуаціях;

— відмовлятися від нав¢язливих ідей;

— долати інерцію мислення;

— бути незалежним у судженнях;

— критично мислити та оцінювати власні й чужі думки.

Як відомо, головним системоутворюючим фактором особистості є її спрямованість, що визначає характер виявлення активності особистості.

Головним системотвірним фактором творчої особистості є її спрямованість на творчість у всіх сферах діяльності особистості.

Кожну людину можна навчити початкам творчості, нехай і на різних ступенях, за умови відповідної побудови занять, навчальних посібників і підручників, та обопільному бажанню такої діяльності усіма учасниками навчально-виховного процесу. Для цього навчально-виховний процес повинен бути організований так, щоб він завжди і у всьому (кожний урок, кожен виховний захід) являв собою “серію маленьких відкриттів”. Забезпечити таку організацію зможе й повинен творчий учитель.

Орієнтовний портрет творчого учителя (вчителя-майстра), який успішно вирішує будь-яку педагогічну задачу:

1. Розуміє внутрішній світ дитини (учнів).

2. Ініціативний.

3. Володіє гнучкістю мислення.

4. Уміє доступно викладати навчальний матеріал.

5. Здібний.

6. Досконало володіє технікою переконання. Вміє зацікавити.

7. Має організаторські здібності.

8. Володіє педагогічним тактом.

9. Схильний до творчої роботи.

10. Уміє швидко реагувати на проблемні ситуації й гнучко та оперативно їх вирішувати.

11. Передбачає результати своєї роботи.

12. Уміє володіти собою, не піддаючись роздратуванню, уникаючи стереотипної установки на учня.

 

4. Основні сфери педагогічної діяльності та рівні педагогічної творчості.

У педагогічній літературі виділяють три основні сфери педагогічної діяльності вчителя:

— методичну творчість;

— комунікативну творчість;

— творче професійне самовдосконалення (самовиховання, самоосвіта, розвиток педагогічного мислення і здібностей).

Отже, педагогічна творчість учителя — це не “паралель” його професійної діяльності, а її якісна характеристика.

В.І.Загвязинський розглядає два рівні педагогічної творчості [3]:

— відкриття;

— раціоналізаторство.

Педагогічними відкриттями називають найвагоміші новаторські ідеї, втілені в тій чи іншій навчально-виховній системі.

Раціоналізаторський рівень педагогічної творчості характеризується тим, що вчитель застосовує відомі в теорії та практиці методи й засоби навчання до конкретних умов.

Задля досягнення зазначеного рівня творчості вартує скористатись порадою всесвітньо відомого винахідника Томаса Едісона: “Візьміть за правило завжди обертатися у пошуках цікавих ідей, котрими вже користуються інші. Ваша ідея повинна бути оригінальною лише в плані її конкретного застосування до проблеми, над якою ви працюєте”.

5. Основні етапи розвитку професійно-педагогічної культури.

Деякі автори розглядають професійну діяльність учителя як шлях переходу від нижчих до вищих етапів розвитку професійної культури вчителя. Так, Ю.К.Бабанський виділяє три основні етапи розвитку професійно-педагогічної культури:

1. Учитель-професіонал.

Цей етап характеризується оволодінням учителем основами професії, успішним застосуванням у своїй роботі відомих у науці та в практиці прийомів діяльності.

Цей етап характеризується використанням учителем на практиці поряд з випробуваними засобами оригінальних підходів до навчально-виховного процесу.

3.Учитель-дослідник.

Цей етап характеризується умінням учителя не лише генерувати нові ідеї та втілювати їх у власній діяльності, а й науково оцінювати їх ефективність і передавати свій досвід іншим учителям.

 

6. Творча лабораторія вчителя.

Урок — це творча лабораторія вчителя, кафедра — це його сцена.

А.С.Макаренко писав: “До певної міри урок — це своєрідна педагогічна п’єса, де вчитель виступає як автор сценарію, як людина, котра “вибудовує” драматургію стосунків і керує ними, визначає місце кожного учасника виховного процесу, дії, котра, виникнувши на основі чіткого науково-педагогічного задуму, згодом починає розвиватися за законами педагогічної імпровізації, оскільки реальний виховний процес защораз “підкидає” все нові й нові педагогічні ситуації” [4].

Творчий учитель, як ніхто інший, розуміє необхідність:

— підтримування емоційно-інтелектуального фону кожного уроку;

— створення творчого самопочуття й управління ним;

— відбору та систематизації навчального матеріалу, що складають елементи цілого й часткового;

— психофізичного налаштування на урок;

— підтримання оптимального темпу уроку тощо.

Серед способів підтримування емоційно-інтелектуального фону уроку можна назвати такі:

— використання цікавої інформації у змісті виучуваного й додаткового матеріалу;

— включення в урок відомостей про ті чи інші відкриття, епізодів, пов¢язаних із життям тих чи інших відомих учених;

— проблемне навчання;

— емоційно забарвлене ставлення вчителя до навчального матеріалу тощо.

 

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Програма курсу | Творче самопочуття педагога.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.