Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Семантико-синтаксична структура складного речення і її взаємозв’язок з формально-синтаксичною структурою.

Вторинні субстанціональні синтаксеми

Вторинні субстанціональні синтаксеми виражаються віддієслівними, відприкметниковими чи відприслівниковими іменниками.Виконують роль суб’єктної синтаксеми, зберігаючи семантико-синтаксичну функцію вторинної предикатної синтаксеми. Наприклад:

Спалах злякав дівчину. Спалах – похідний від дієслівного предиката іменниковий предикат, є суб’єктною синтаксемою, зберігаючи при цьому функцію причиновості. Він є похідний від підрядного причинового речення: Дівчина злякалася, бо спалахнуло → Спалах злякав дівчину.

Вторинними субстанціональними синтаксемами є й такі, що поєднують у собі дві елементарні синтаксеми – суб’єктну та об’єктну. Наприклад:

Товариші побачили його веселим компонент його виконує об’єктну і суб’єктну функції: Товариші побачили його + Він веселий.

Різновидом субстанціональних синтаксем є вокативні синтаксеми, в яких морфологічна непохідність часто поєднується із семантико-синтаксичною ускладненістю. Ці синтаксеми є результатом об’єднання двох елементарних із семантико-синтаксичного погляду речень у просте ускладнене речення. Це передусім конструкції, в яких кличний відмінок поєднується з наказовим способом дієслова, напр..: Дівчино, прощавай! Дівчата, прощавайте. (За семантико-синтаксичною природою виділені синтаксеми (кл.в.) є складними, оскільки, з одного боку, вказують на адресата вольової дії мовця, а з іншого – на суб’єкта потенційної дії співрозмовника).

Отже, вторинні предикатні й субстанціональні синтаксеми ускладнюють семантичну структуру простого речення, через те що не зумовлюються валентністю предиката.

Загальна типологія складного речення здійснюється на формально-синтаксичній основі, а диференціація типів речень, детальна їх характеристика – на семантико-синтаксичній з урахуванням семантики сполучників, сполучних слів та предикативних частин; лексичне наповнення частин складного речення практично не беруть до уваги. Лише у разі використання асемантичних (функціональних) сполучних засобів основне навантаження переноситься на семантику частин.

Формально-синтаксична структура складного речення

Типи складного речення розрізняються передусім за наявністю сполучників чи сполучних слів, за характером сполучних засобів. Сполучники і сполучні слова є показниками сурядного чи підрядного зв’язку. Речення, частини яких (прості речення) поєднуються між собою сполучниками чи сполучними словами, належать до с п о л у ч н и к о в и х. Ті речення, частини яких поєднуються лише інтонаційно, належать до б е з с п о л у ч н и к о в и х.

Е л е м е н т а р н і складні речення – це ті, що складаються з двох предикативних одиниць. Конструкції з двома і більше частинами називаються н е е л е м е н т а р н и м и, у с к л а д н е н и м и, б а г а т о к о м п о н е н т н и - м и. Вони бувають с п о л у ч н и к о в и м и, б е з с п о л у ч н и к о в и м и і с п о- л у ч н и к о в о-б е з с п о л у ч н и к о в и м и.

Мінімальна багатокомпонентна конструкція складається з трьох предикативних одиниць.

Диференціація сполучникових речень на складносурядні та складнопідрядні теж здійснюється за формально-граматичними показниками (сполучниками).

Семантико-синтаксичні типи елементарного складного речення (за І. Р. Вихованцем)

У складносурядному реченні функціонують такі відношення:

- двобічні темпоральні: І студить холодний вітер, і не можна затулити щілину (Ю. Мушк.);

- зіставні: По вулицях стікали каламутні струмки, а вузькі й горбаті тротуари блищали від болота (П. Панч);

- протиставні: Серце калатанням відлічувало час, але з людей ніхто навіть не поворухнувся (М. Стельм.);

- розділові: Не то осінні води шуміли, збігаючи у Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коц.);

- причинно-наслідкові: Ворота відчинилися – і троян чани безборонно в’їхали на заводський двір (Гр. Тют.);

- умовно-наслідкові: Тримайтесь організовано, і вони з вами нічого не вдіють (О. Гонч.).

У складнопідрядних реченнях з одним підрядним виявляються такі однобічні семантико-синтаксичні відношення у підрядній частині:

- часові: Як проминули село, Марко роздобув у бабусі клубок сурових ниток (К. Горд.);

- причинові: Артем добре знав Оляну, бо кілька років разом робили в економії (А. Голов.);

- наслідкові: Погода стояла тепла і сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли (Гр.. Тют.);

- умовні: Коли б нас не заганяли спати, ми б гралися в бабки день і ніч (М. Коц.);

- тотожності: Йдемо на фордевінд, тобтовітер дме з корми (О. Гонч.);

- допустові: Турком усі називали Яна Рибицького, хоча він був подільським поляком (В. Канів.);

- цільові: Землянки копали на бугрі трохи на схилі, щоб не підходило водою (К. Горд.);

- порівняльні: Він вирвався на волю, наче птах з клітки (Ю. Янов.);

- означальні: Посходилися того дня на квартиру Островського люди, на яких він чекав давно (І. Цюпа);

- об’єктні: Слід згадати, що столичне місто Харків було тоді справжнім центром молодої української культури (Є. Кирил.);

- просторові: Командир батальйону мусить бути з бійцями там, кудискеровано головний удар ворога (В. Собко).

N. b.! У складних багатокомпонентних реченнях наявні різні комбінації зазначених відношень.

N. b.! Семантико-синтаксичні відношення в складних елементарних реченнях иявляються на одному рівні, у складних багатокомпонентних реченнях вони часто мають ієрархічний характер.

( Характеристика класифікації складних речень).

( Конструктивні ознаки складних багатокомпонентних речень).

Короткий термінологічний словник курсу

Актант(лат. ago—дію) — будь-який член речення, який називає особу, предмет чи бере участь у процесі, позначеному дієсловом. У семантичній теорії синтаксису розрізняють семантичні (реальні) А., що відображають елементи ситуації (суб'єкт, об'єкт, адресат та ін.), і синтаксичні А. — члени речення (підмет, додаток та ін.). Актанти, що зумовлюються валентністю предиката, утворюють актантну рамку.

Активні конструкції — речення, в яких підмет виконує семан-тико-синтаксичну функцію суб'єкта дії, присудок — перехідне дієслово, значення якого реалізується прямим додатком, напр.: Робітники будують будинок. А. к. є вихідними компонентами дериваційної парадигми.

Актуалізація — пристосування потенційних мовних засобів до конкретної мовної ситуації, де реалізується модальність речення, увиразнюється індивідуальне, оказіональне та метафоричне використання мовних одиниць; використання мовних засобів, що сприймається як незвичне, напр. поетична метафора.

Актуальне членування речення — поділ речення на дві частини залежно від комунікативного спрямування та інформативної мети висловлення: тему (дане, основа, відоме) і рему (нове, ядро, повідомлюване). Тема — частина речення, що містить відому інформацію, на якій грунтується розгортання думки. У ремі зосереджено основний зміст висловлення, його ядро, те нове, що повідомляється у реченні.

Апелятивна (лат. арреііаге — називати) функція — функція впливу на адресата. Апелятивні конструкції звичайно складаються з предметної частини (звертання) та дієслівного головного члена (присудка).

Апозитивні (лат. appositio— прикладка) відношення — відношення між прикладкою і означуваним словом, що виражаються узгодженням у відмінку.

Асиметрія — можливість у функціональному плані виражати в мовленні той самий зміст різними формами чи використовуючи ту саму мовну одиницю для вираження різного змісту.

Бажальне (оптативне) речення — речення, що виражає модальність бажальності.

Валентність (лат. valentia — сила) — здатність слова визначати кількість і якість залежних від нього словоформ, зумовлена його семантичними і граматичними властивостями.

Висловлення — одиниця мовлення, побудована за законами відповідної мови; речення, що розглядається з погляду його комунікативної організації.

Відокремлення — смислове й інтонаційне виділення у реченні непоширеного чи поширеного другорядного члена, який унаслідок цього набуває більшої самостійності.

Внутрішньорядні відношення — відношення, властиві реченням з однорідними членами.

Внутрішньосинтаксичні відношення — відношення між членами простого речення та між предикативними одиницями (їх блоками) у складному реченні.

Вставлені компоненти (слова, словосполучення, речення) — мовні одиниці, що передають додаткові, побіжні повідомлення, перериваючи основне висловлення за допомогою інтонації вставленості.

Вставні компоненти (слова, словосполучення, речення) — мовні одиниці, що виявляють ставлення мовця до висловлюваної ним думки і виражають різні модальні значення (можливості, сумніву та ін.).

Вторинні предикатні і субстанціальні синтаксеми — синтак-семи, утворені внаслідок об'єднання елементарних простих речень у просте ускладнене речення.

Головні члени речення — повнозначні лексичні компоненти речення (підмет і присудок), що становлять його синтаксичний центр.

Граматична категорія — властиве словам узагальнювальне значення, що відмежоване від конкретних, лексичних значень слів, напр.: граматична категорія роду, граматична категорія відмінка, граматична категорія виду тощо. Синтаксичні категорії встановлюються з урахуванням формально-синтаксичного, се-мантико-синтаксичного і комунікативного аспектів синтаксису.

Двоскладне речення — речення з двома головними членами (підметом і присудком).

Денотат (лат. denotatum — позначуване) — позначуваний предмет (явище). Вживається як синонім до слова «референт», тобто значення відповідного мовного відрізка.

Деривація (лат. derivatio, від derivo — відводжу, утворюю) синтаксична — процес перетворення синтаксичної функції мовної одиниці (дерево —дерев'яний, синій — синьо), а також різних синтаксичних конструкцій трансформацією певної базової основи (робітники будують будинок — будинок будується робітниками — будівництво будинку робітниками^.

Детермінант (лат. déterminans — той, що визначає) — автономний семантичний поширювач речення, зумовлений комунікативними потребами висловлення.

Диктум — об'єктивний зміст речення, що найвиразніше виявляється в підрядних частинах складнопідрядних речень з підрядними з'ясувальними. Головна частина таких речень становить модус (відображення позиції суб'єкта щодо об'єктивного змісту), напр.: Ми вважаємо, що весна настане рано.

Додаток — другорядний член речення, що позначає предмет, на який спрямовані чи якого стосуються дія, процес, стан, ознака.

Другорядні члени речення — повнозначні лексичні компоненти речення, синтаксично залежні від головних членів речення (підмета і присудка) чи головного члена односкладного речення.

Еквіваленти (лат. aequivalentis — рівнозначний, рівноцінний) речення — синтаксично неподільні окремі вислови, що виражають почуття, волевиявлення мовця, ствердження, заперечення чи запитання. До Е. р. звичайно відносять нечленовані речення (слова-речення), перервані структури, а також звертання-речення.

Еліптичне (ст.-грец. ellepsis — нестача, пропуск) речення — структура, в якій неназваний член не встановлюється з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється будовою та семантикою самого речення.

Заперечне речення — речення, в якому заперечується якась ознака чи явище дійсності.

Звертання — інтонаційно виділений компонент речення, що називає істоти чи персоніфіковані предмети, яким адресоване мовлення.

Звертання-речення (вокативне речення) — однослівне (переважно) речення, виражене кличним відмінком іменника, що самостійно передає нерозчленовані думки, почуття, волевиявлення.

Імператив (лат. imperativus — владний) — наказовий спосіб дієслова.

Керування — спосіб підрядного зв'язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової або прийменниково-відмінкової форми.

Координація (лат. со(п) разом і ordinatio — погодження, узгодження) — форма предикативного зв'язку, специфіку якого становить взаємозв'язок головних членів речення — підмета і присудка.

Лексичний актуалізатор (конкретизатор) — компонент (прислівник, частка, модальне слово), що безпосередньо вживається після сполучного засобу в другій частині складного речення для відтворення значеннєвих відтінків.

Міжрівневі відношення — дериваційні відношення різнорівневих синтаксичних одиниць — речень, словосполучень, синтаксем, напр.: Ми збирали льон — збирання льону — льонозбирання.

Модальність (середньолат. modalis — модальний, від лат. modus — спосіб, міра) — семантична категорія, що виражає відношення змісту висловлення до дійсності або суб'єктивну оцінку висловлюваного. Виділяють об'єктивну М., що властива будь-якому реченню, і суб'єктивну М., яка не є обов'язковим елементом кожного висловлення, а може нашаровуватися на основну модальну кваліфікацію, що звичайно передається способом дієслова.

Модифікація — перетворення вихідного речення шляхом додавання до нього семантичного модифікатора, що звичайно стосується предикатної чи суб'єктної синтаксеми, напр.: Науковець пише підручник -> Науковець має написати підручник.

Модус — відображення позиції суб'єкта думки щодо об'єктивного змісту. М. найвиразніше виявляється у головній частині складнопідрядних речень з присудками-дієсловами типу гадати, думати, міркувати, напр.: Я думаю, що літо буде теплим.

Надфразна єдність (складне синтаксичне ціле) — відрізок мовлення, що складається з двох і більше речень, об'єднаних спільністю теми в композиційно-синтаксичну конструкцію, якій властива певна змістова завершеність і структурна єдність, що досягається лексичними, граматичними та інтонаційними засобами.

Напівпредикативність — синтаксична категорія простого ускладненого речення, що вказує на додаткове повідомлення і передається, як правило, дієприслівниковими, дієприкметниковими особливий стилістичний прийом, що дає авторові змогу глибоко розкривати внутрішні почуття героїв.

Незакінчене речення — структура, в якій не виражені ознаки внутрішньої структурної організації і комунікативно-інформативної завершеності.

Неповне речення — речення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю.

Непоширене речення — речення, в якому наявні лише ГОЛОВНІ члени.

Непряма мова — чужа мова, уведена в авторський текст як мова автора.

Нечленоване речення (слово-речення) — структурно нечленована синтаксична одиниця, що виражається частками, модальними словами, вигуками.

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію, процес, стан, ознаку чи вказує на умови, за яких вони відбуваються.

Однорідні члени речення — члени речення, що перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним із членів речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком. ^!

Односкладне безособове речення — речення, ГОЛОВНИЙ член якого називає дію чи стан, незалежні від активного діяча.

Односкладне інфінітивне речення — речення, головний член якого виражений синтаксично незалежним інфінітивом.

Односкладне неозначено-особове речення — речення, головний член якого виражений дієсловом третьої особи множини теперішнього чи майбутнього часу або ж формою множини минулого часу і називає дію, здійснювану неозначеними особами.

Односкладне номінативне речення — речення, головний член якого виражений іменником у формі називного відмінка.

Односкладне означено-особове речення — речення, головний член якого виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу, а також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу.

Односкладне речення — речення з одним наявним головним членом, що не потребує поповнення другим головним членом.

Односкладне узагальнено-особове речення — речення, головний член якого виражений дієсловом другої особи теперішнього чи майбутнього часу (рідше — іншими особовими формами) і вказує на узагальнену особу.

Парадигма (грец. paradeigma — приклад, зразок) речення — система форм структурної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними — його трансформації.

Парцеляція (франц. parcelle — частинка) — спосіб мовленнєвого оформлення синтаксичної структури (речення) кількома комунікативними одиницями (фразами).

Пасивні конструкції — речення, в яких суб'єкт дії, виражений формою орудного відмінка, виконує синтаксичну роль додатка, а об'єкт дії, виражений формою називного відмінка, виступає підметом. П. к. є похідними від активних, компонентами дериваційної парадигми, напр.: Робітники будують будинок-* Будинок будується робітниками.

Період (грец. periodos — кружний шлях, обертання) — складне, переважно багатокомпонентне, чи просте ускладнене речення, якому властива цілісність теми, повнота й динамізм змісту і яке характеризується чітким поділом на дві частини, поєднувані відповідним синтаксичним зв'язком.

Питальне речення — речення, що містить запитання, яке вимагає відповіді від співрозмовника.

Підмет (лат. sybjectum — підкладене) — головний член двоскладного речення, який, указуючи на носія ознаки, перебуває в предикативному зв'язку з іншим головним членом (присудком).

Підрядний зв'язок — синтаксичний зв'язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні.

Підрядність — синтаксичний зв'язок, який вказує на граматичне підпорядкування одного компонента іншому в реченні чи словосполученні.

Підтекст — внутрішній зміст висловлювання, що не виражається словами і передається додатковими, стилістичними значеннями мовних одиниць, їхньою конотацією.

Повне речення — речення, в якому наявні всі необхідні члени речення.

Порядок слів — властиве даній мові розташування слів у реченні, зумовлене змістом і граматичною будовою самого речення.

Поширене речення — речення, в якому, крім головних, наявні другорядні члени.

Предикат — центральна синтаксема у семантично простому елементарному реченні, що формує його семантико-синтаксичну структуру. За семантикою виділяють П. дії, П. процесу, П. стану, П.

Предикатна синтаксема — синтаксема, яка своєю семан-тико синтаксичною валентністю зумовлює кількісно-якісний склад субстанціальних синтаксем (що передають значення реальної предметності) і окреслює семантичну структуру простих елементарних речень, в т. ч. і в складі неелементарних конструкцій.

Приєднувальна конструкція — речення, що становить додаткове повідомлення до опорного речення, виділяючись при цьому в окреме самостійне речення.

Прикладка — означення, виражене іменником, узгоджуваним з опорним словом у відмінку.

Прилягання — спосіб підрядного зв'язку, за якого головне слово не вимагає від залежного певних граматичних форм.

Присудок — головний член двоскладного речення, який, указуючи на модально-часову характеристику носія предикативної ознаки, перебуває в предикативному зв'язку з підметом.

Пропозиція (лат. propositio — основне положення) — відображувана в реченні подія, ситуація, об'єктивний зміст речення, семантичний інваріант, спільний для всіх членів парадигми речення і похідних від речення конструкцій (словосполучень, зворотів тощо).

Просте семантично елементарне (неускладнене) речення — речення, що складається тільки з одного предиката та однієї чи кількох іменникових синтаксем, зумовлених його семантико-син-таксичною валентністю.

Просте семантично неелементарне (ускладнене) речення — речення, що складається з семантично елементарного простого речення і одного чи кількох вторинних членів речення, утворених з вихідних елементарних простих речень.

Просте формально неускладнене речення — речення з усіма другорядними членами, що не є однорідними або відокремленими.

Просте формально ускладнене речення — речення, у якому наявні однорідні або відокремлені члени речення, а також вставні і вставлені компоненти, звертання.

Пряма мова — дослівно відтворений чужий вислів, у якому збережено його лексичні, синтаксичні та інтонаційні особливості.

Семантико-синтаксичні відношення — відношення, що відображають стосунки предметів і явищ дійсності, вказують на значеннєві стосунки поєднаних певним синтаксичним зв'язком синтаксичних одиниць.

Семантична структура речення — мовне значення речення, що створюється взаємодією семантики структурної схеми речення і лексичних значень слів, які її заповнюють.

Синтаксема — мінімальна семантико-синтаксична одиниця, що є компонентом семантичної структури речення.

Синтаксис (грец.syntaxis — побудова, поєднання, порядок) — розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування.

Синтаксичний зв'язок — формальний зв'язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Синтаксичні одиниці — одиниці синтаксичного рівня мови, що виділяються на основі синтаксичних зв'язків і синтаксичних відношень. Серед С. O. виділяють мінімальні, що функціонують як компоненти речення (члени речення), і синтаксичні одиниці-конструкції — речення і словосполучення, у межах яких визначаються мінімальні С. О.

Складне багатокомпонентне (неелементарне, ускладнене, поліпредикативне) речення — речення з трьох і більше предикативних одиниць: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові. Завжди багатокомпонентними є складні речення з різними видами зв'язку — сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим.

Складне безсполучникове речення — речення, частини якого об'єднуються в єдине структурно-семантичне ціле інтонаційно, без сполучників і сполучних слів. З урахуванням змістових відношень між складовими частинами виділяють речення з однорідними частинами та речення з неоднорідними частинами.

Складне елементарне речення — речення, що складається з двох предикативних одиниць (простих речень).

Складне речення — синтаксична конструкція, що складається з двох і більше предикативних одиниць, пов'язаних відповідним синтаксичним зв'язком, і являє собою семантичну та комунікативну єдність.

Складне синкретичне речення — речення, що поєднує в собі ознаки сурядності і підрядності чи може бути кваліфіковане як конструкція з різними видами підрядності.

Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність) — відрізок мовлення з двох і більше речень, об'єднаних спільністю теми в композиційно-синтаксичну конструкцію.

Складнопідрядне елементарне речення — речення, в якому частини поєднуються підрядним зв'язком і одна частина синтаксично підпорядкована іншій.

Складнопідрядне речення — складне речення, частини якого нерівноправні за змістом та граматично і з'єднані підрядним сполучником чи сполучним словом.

Складнопідрядне речення з неоднорідною супідрядністю — конструкція, у якій підрядні речення різного типу пояснюють один і той самий член або ж усе головне речення чи підрядні речення будь-яких типів пояснюють різні члени головної частини.

Складнопідрядне речення з однорідною супідрядністю — конструкція, в якій усі підрядні частини однаково пояснюють головну частину в цілому або якийсь один член головної частини.

Складнопідрядне речення з послідовною підрядністю — конструкція, у якій лише перша підрядна частина перебуває в прямому, безпосередньому зв'язку з абсолютно незалежною у синтаксичному плані головною частиною, а кожне наступне підрядне синтаксично залежить від попереднього.

Складносурядне речення — речення, частини якого поєднуються сурядним зв'язком і є синтаксично рівноправними.

Слова-речення — структурно нечленовані синтаксичні одиниці, що виражаються частками, модальними словами і вигуками.

Словосполучення — синтаксична конструкція, утворена з двох чи більше повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв'язком.

Спонукальне речення — речення, що виражає волевиявлення: наказ, заклик, прохання, вимогу, побажання тощо.

Стверджувальне речення — речення, в якому стверджується те, що висловлюється про предмет мовлення (думки).

Структурна схема речення — синтаксичний зразок, що має свою формальну організацію, за якою може бути побудоване речення.

Субстанціальні синтаксеми — синтаксеми семантично простого елементарного речення, що передають значення реальної предметності.

Судження — головна одиниця мислення, що складається із суб'єкта, предиката і зв'язки, виражається реченням і буває стверджувальним або заперечним.

Супідрядність — формально-синтаксичні відношення між двома або кількома другорядними членами речення чи компонентами складного словосполучення, а також між підрядними реченнями в межах складнопідрядного, що підпорядковуються тому самому головному реченню.

Сурядний зв'язок — синтаксичний зв'язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні.

Сурядність — синтаксичний зв'язок між граматично рівноправними компонентами — членами простого або частинами складного речення.

Текст (лат. textum — зв'язок, поєднання, тканина) — об'єднаний за змістом і граматично писемний чи усний мовленнєвий масив, основними властивостями якого є зв'язність і цілісність.

Транспозиція (середньолат. transpositio — перестановка, від лат. transponere — переставляти) — використання однієї мовної форми у функції іншої, напр.: перехід слів з однієї частини мови в іншу (субстантивація, ад'єктивація, вербалізація, адвербіалізація, прономіналізація), функціонування одного часу в значенні іншого, використання розповідних речень у значенні спонукальних тощо.

Узагальнювальне слово — слово, що вживається при однорідних членах речення, виражає загальне значення і є родовим поняттям до них як видових понять.

Узгодження — спосіб підрядного зв'язку, за якого форми залежного компонента зумовлюються граматичними формами головного слова.

Цитата (лат. citare — приводити, викликати, проголошувати) — дослівний уривок з якогось твору, що наводиться іншим автором для підтвердження чи пояснення своєї думки.

Член речення — мінімальна синтаксична одиниця, що виконує в реченні формально-синтаксичні функції і виражається повнозначними словами або сполуками слів. Виділяють головні (підмет і присудок) і другорядні Ч. р. (додаток, означення, обставина).

Чужа мова — уведена до авторської мови чи тексту мова іншої особи. Вона може мати характер прямої цитації (пряма мова), а також оформлятись як непряма чи невласне-пряма мова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні питання	\|	Аналіз словосполучення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.