Правотворення - це процес, що включає виникнення потреб суспільства в урегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юридичне оформлення у вигляді правових норм.
Правотворчість – це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб’єктів з ухвалення, змінювання та скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.
Принципи правотворчості – це керівні, основоположні ідеї, що зумовлюють відповідність правотворчості суспільним потребам.
Законодавчий процес - процес створення, змінювання і скасування законів.
Законодавча ініціатива – внесення до законодавчого органу пропозиції про видання, змінювання або скасування закону.
Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність, направлена на впорядкування нормативно-правових актів, приведення їх у певну узгоджену систему.
Інкорпорація – це об’єднання нормативно-правових актів без змін у зведенні за алфавітним, тематичним (предметним) або хронологічним критерієм.
Кодифікація – створення нового логічно цілісного нормативно-правового акта на основі попередніх актів, з частковою чи повною зміною їх змісту, усуненням прогалин і суперечностей.
Консолідація– прийняття укрупненого уніфікованого акта на основі об’єднання норм розрізнених актів.
Система законодавства – це сукупність законодавчих актів, розташованих в певному ієрархічному порядку.