ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ (ХП)

– поліетіологічне захворювання з фазово-прогресуючим перебігом, осередковими чи дифузно-дегенеративними, деструктивними змінами ацинарної тканини, екзокринної та ендокринної функцій.

Різноманітність розповсюдженості пов'язана із складністю патогенетичних механізмів

розвитку ХП, відсутністю уніфікованої класифікації і єдиних методичних підходів до

виявлення цієї патології та її лікування. Головні чинники захворювання:

- травми черевної порожнини;

- гострі вірусні захворювання та бактеріальні інфекції (епідемічний паротит, ГРВІ, вірусний

гепатит, ентеровірусні захворювання, колі інфекція, сепсис, скарлатина, дизентерія тощо);

- захворювання дванадцятипалої кишки та гепатобіліарної системи;

- психічні травми;

- хронічні вогнища запалення;

- токсичні, зокрема, медикаментозні ураження;

- дефіцит в їжі білків та вітамінів.

У структурі дитячої гастроентерологічної патології панкреатити займають від 15 до

25% (за даними різних авторів), в Україні – до 3,1 ‰ дитячого населення. З однаковою

частотою хворіють хлопчики і дівчатка.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

(за Г.В.Римарчук, 1998 р.)

1. За походженням: первинний та вторинний.

2. Перебіг захворювання: рецидивуючий, із постійним больовим синдром, латентний.

3. Період захворювання: загострення, субреміссії, клініко-лабораторної реміссії.

3.Тяжкість перебігу: легкий, середньої важкості, важкий.

4.Ускладнення: кальцифікація, кіста, недостатність інкреторної функції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лікування.	\|	Клінічна характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.