Особливості вегетативної нервової системи новонароджених

Вегетативна нервова система - це одна з частин нашої нервової системи. Вегетативна нервова система відповідає за: діяльність внутрішніх органів, діяльність залоз внутрішньої і зовнішньої секреції, діяльність кровоносних і лімфатичних судин, а також в деякій частині за мускулатуру.

Вегетативна нервова система поділяється на два розділи:

1) симпатичний розділ;

2) парасимпатический розділ.

Кожна з них має центральну і периферичну частини.

Центральна частина вегетативної нервової системи. Центри вегетативної нервової системи розташовані в чотирьох відділах головного та спинного мозку: средньомозговому, бульбарному, крижовому (сакральному) і грудопоперековому. Среднемозговой відділ знаходиться в середньому мозку і представлений ядром окорухового нерва (III пара черепних нервів). Бульбарний представлений VII парою в мосту мозку і ядром блукаючого нерва (X пара черепних нервів) у довгастому мозку. Крижовий відділ лежить в бічних рогах II-IV крижових сегментів спинного мозку. Грудо-поперековий відділ розташований в бічних рогах VIII шийного, всіх грудних і 1-шого поперекового сегменту спинного мозку. Перші три відділи відносяться до парасимпатичної нервової системі, останній до симпатичної.

Периферична частина вегетативної нервової системи. Периферична частина вегетативної нервової системи утворена вихідними з головного і спинного мозку вегетативними нервами, вегетативними сплетеннями і вузлами, що лежать зпереду від хребта (предхребтовий) і поряд з хребтом (навколохребцеві, або паравертебральні).

Симпатична нервова система розширює зіницю, вона ж викликає почастішання пульсу, підвищення кров'яного тиску, розширює дрібні бронхи і т. д. Дана нервова система здійснюється симпатичними спинномозковими центрами. Саме від цих центрів починаються периферичні симпатичні волокна, які розташовані в бічних рогах спинного мозку.

Парасимпатична нервова система відповідає за діяльність сечового міхура, статевих органів, прямої кишки, а також вона подразнює ряд інших нервів (наприклад, язикоглотковий, окоруховий нерв). Така «різноманітна» діяльність парасимпатичної нервової системи пояснюється тим, що її нервові центри розташовані як в крижовому відділі спинного мозку, так і в стовбурі головного мозку. Тепер стає зрозумілим, що ті нервові центри, які розташовані в крижовому відділі спинного мозку, контролюють діяльність органів, розташованих в малому тазу; нервові центри, які розташовані у стовбурі головного мозку, регулюють діяльність інших органів через ряд спеціальних нервів.

Існування новонародженої дитини у зовнішньому середовищі забезпечується комплексом безумовних вегетативних рефлексів, що регулюють діяльність дихальної, серцево-судинної і травної систем, сон і безсоння, харчову поведінку, температуру тіла, що підтримують сталість внутрішнього середовища організму. Однак у новонароджених ці функції ще далекі від досконалості.

У ранньому дитячому віці можна виділити кілька періодів, що розрізняються за ступенем функціональної активності та диференційованості вегетативних реакцій. Перший - від моменту народження до 2 міс. Вегетативна нервова система по різному диференційована в різних органах, вегетативні ефекти схильні до генералізації, непостійні, швидко переходять з однієї системи в іншу. Наприклад, позіхання, дефекація можуть викликати виражену брадикардію, плач - тахікардію.

Другий період - від 2 до 7 міс. Збудливість вегетативної нервової системи підвищується, значно розширюються функції її симпатичного відділу.

Третій період - від 9 до 12 міс. Вегетативні реакції стабілізуються, активно включається їх центральна регуляція. З 2-го року життя вегетативні функції стають все більш стійкими, але лише до 11-12 років досягають досконалості.

Дослідження вегетативної нервової системи у дітей перших років життя проводиться за допомогою проб і методів, аналогічно застосовуваних в більш старшому віці. Регуляція судинного тонусу вивчається за допомогою ряду серцево-судинних рефлексів.

Солярний рефлекс. Натискання на подложечную область викликає уповільнення пульсу на 4-12 ударів в 1 хв. Більш значне уповільнення пульсу вказує на підвищення активності симпатичної нервової системи.

Кліностатична проба. При перекладанні дитини з вертикального положення в горизонтальне відбувається уповільнення серцевої діяльності на 4-6 ударів в 1 хв. До 6 міс цей рефлекс виражений слабо. Різке уповільнення пульсу спостерігається при підвищеній збудливості блукаючого нерва.

Ортостатична проба також буває позитивною тільки у дітей старше 6 міс. При переході з горизонтального положення у вертикальне відбувається почастішання пульсу на 8-10 ударів в 1 хв. Пульс нормалізується протягом 1 хв. Більш значне почастішання пульсу вказує на симпатикотонії.

Уповільнення пульсу відбувається також при натисканні на велике джерельце (на тім´ячку). При підвищеному тонусі симпатичної нервової системи ця реакція може бути зниженою або відсутнім.

Дослідження шкірно-вегетативних реакцій включає вивчення особливостей дермографізму і піломоторного рефлексу.

Дермографізм - реакція шкіри на подразнення у вигляді почервоніння або збліднення - може бути виявлений з перших годин життя дитини. Білий дермографізм вказує на підвищення тонусу симпатичної нервової системи, червоний - парасимпатичної. У дітей перших місяців життя зазвичай спостерігається зміна одного виду дермографизма іншим, що вказує на нестійкість вегетативних реакцій. Рефлекторний дермографізм визначається шляхом проведення голкою по шкірі. Утворюється червона смуга. Випадання цього рефлексу в зоні певних сегментів свідчить про поразку сегментарного апарату спинного мозку або периферичних нервів.

Піломоторний рефлекс досліджується швидким охолодженням шкіри ефіром, холодною водою або щипковим роздратуванням в області надпліччя. У відповідь наступає скорочення гладких м'язів(феномен «гусячої шкіри»). Поразка спинного мозку супроводжується випаданням цього рефлексу.

Гематоенцефалічний бар´єр новонароджених

Гематоенцефалі́чний бар'є́р (ГЕБ) — це фізіологічний бар'єр, що відмежовує кров від цереброспінальної рідини та внутрішнього середовища центральної нервової системи, для того щоб зберегти сталість останнього.

Гематоенцефалічний бар'єр має вибіркову проникність: через нього шляхом полегшеної дифузії можуть транспортуватись речовини необхідні для живлення ЦНС: глюкоза , незамінні амінокислоти та деякі електроліти. Ліпіди (жири, жирні кислоти) та низькомолекулярні жиророзчинні речовини можуть пасивно дифундувати через мембрани ГЕБ. Такі речовини як білки, більшість токсинів та продуктів метаболізму не можуть його подолати.

До кінця 20-го століття вважалося, що в ембріона і новонароджених ГЕБ не сформований повною мірою і відповідно не виконує своєї функції.

У крові плоду у великій кількості містяться молекули таких речовин як альбумін, α1-фетопротеїн і трансферин, відсутній при цьому в міжклітинному просторі тканини мозку.

В ембріональному ендотелії виявлений транспортер Р-глікопротеїн. Це свідчить про наявність ГЕБ в пренатальному періоді. У ході розвитку організму відбувається подальше вдосконалення ГЕБ.

Для невеликих поляризованих молекул, наприклад інуліну і сахарози, проникність ГЕБ ембріона і новонародженого значно вище, ніж у дорослих. Схожий ефект відзначений і для іонів. Транспорт амінокислот і інсуліну через гематоенцефалічний бар'єр значно прискорений, по всій видимості, у зв'язку з великою потребою в них зростаючого мозку. В мозку ембріона є додатковий, відсутній у дорослих, бар'єр на кордоні між ліквором і тканиною мозку - так звані ременеві контакти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості електроенцефалограми дітей	\|	Загальна характеристика грибів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.