Прикінцеві положення

Розділ XI

Стаття 54. Відповідальність за невиконання приписів

Стаття 52. Заборона надання приписів

1. Забороняється надання таких приписів:

1.1. належне виконання яких суб'єктом господарювання не дозволяє усунути це порушення;

1.2. які неможливо виконати через невідповідність між обсягом фінансових, матеріальних та інших ресурсів, необхідних для їх виконання, та обсягом фінансових, матеріальних та інших ресурсів, які перебувають у власності або розпорядженні суб'єкта господарювання;

1.3. належне виконання яких призведе до вчинення суб'єктом господарювання порушень вимог законодавства України.

2. У разі відповідності наданих рекомендацій ознакам п. 1 цієї статті, суб'єкт господарювання звільняється від їх виконання, штрафні та фінансові санкції до нього не застосовуються.

Стаття 53. Повторний контроль (нагляд) та терміни його здійснення

1. Контролюючий орган, який надав приписи щодо усунення виявлених порушень та узгодив спільний план заходів щодо усунення виявлених порушень, має право здійснити повторний контроль (нагляд) за виконанням суб'єктом господарювання заходів, визначених в цих письмових рекомендаціях та спільному плані не раніше дня, що є наступним за днем, до якого суб'єкт господарювання повинен виконати заходи, визначені в приписах та у спільному плані.

2 У випадку дострокового виконання спільного плану заходів, повторний контроль здійснюється, до вичерпання граничних термінів для виконання цих заходів на підставі звернення СГД.

1. Виявлене під час повторного контролю невиконання приписів дає право контролюючому органу застосувати штрафні санкції за відповідні порушення у порядку та в розмірах, встановлених законодавством.

2. У разі, якщо законом встановлена можливість застосування диференційованого розміру штрафних санкцій, при застосуванні штрафів повинен враховуватися поточний фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

2.1. Доручити органам, що здійснюють державний контроль (нагляд) за діяльністю суб'єктів господарювання забезпечити перегляд їх нормативних актів, що суперечать цьому Закону.

2.2. Розробити та затвердити:

2.2.1. форму протокол проведення державного контролю (нагляду) суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами;

2.2.2. форму протоколу вилучення документів;

2.2.3. порядок складання плана-графіка;

2.2.4. порядок відбору зразків продукції для визначення їх якісних показників.

1. Особливості організації державного фінансового контролю у США

Структура і функції державного фінансового контролю тут обумовлені взаємодією законодавчої (конгресу, який складається з Сенату і Палати представників) та виконавчої (Президента, який очолює Кабінет у складі 13 міністрів), гілок влади, кожна з яких здійснює контрольні повноваження самостійно або шляхом створення органу державного фінансового контролю, якому вони делегуються.

Окрім казначейства, контроль в галузі фінансів здійснюють ще Головне контрольно-фінансове управління (ГКФУ) Конгресу, Адміністративно бюджетне управління (АБУ) при Президентові США, Управління з добору і розстановки кадрів, Президентська рада з боротьби з фінансовими зловживаннями в державних установах (“Рада честі і ефективності”), інспектори Федеральної резервної системи та інші органи, не кажучи вже про службу внутрішніх доходів (податкову службу).

2. Особливості організації державного фінансового контролю у Великобританії

Отримані будь-яким центральним відомством країни, переказується до Англійського банку на рахунок Міністерства фінансів за розділом “Консолідований фонд”, кошти якого можна витрачати тільки з дозволу парламенту. Відповідальність за проведення перевірок у державному секторі Великої Британії та Державна контрольна палата, яку очолює Генеральний контролер-ревізор її Величності Королеви. Як Генеральний контролер він дає дозвіл на виділення державних коштів урядовим міністерствам та іншим органам державного сектора. Генеральний контролер-ревізор є незалежним від виконавчої гілки влади. Водночас Генеральний контролер-ревізор підлягає певному фінансовому контролю з боку парламенту, від імені якого виконує свої обов’язки. Контрольні функції виконавчої влади в сфері фінансів у Великій Британії покладені на Міністерство фінансів (казначейство).

3. Особливості організації державного фінансового контролю у Швеції

Головним відомством у справах ревізій та обліку є Національний офіс аудиту (НОА). Діяльність Офісу характеризується двома напрямами – проведенням щорічних ревізій фінансово-господарської діяльності національних установ і підприємств, та ревізій ефективності державних закупівель. НОУ підпорядкований Міністерству фінансів. Його очолює Генеральний ревізор, якого призначає уряд на 6 років, причому призначення може бути продовжене. Для допомоги Генеральному ревізорові існує консультативна рада, склад якої визначається урядом. Водночас парламент запровадив таку інституцію, як парламентські ревізори, які обираються з його членів у кількості 12 осіб на чотири роки. Ревізорам допомагають 12 заступників та 20 аудиторів, на чолі яких стоїть Голова правління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття 50. Приписи	\|	Знайомство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.