Історія створення Міжнародного Суду ООН. Компетенція та організація діяльності. Склад та порядок формування Міжнародного Суду ООН.

Тема 2.1.

Планлекції

1. Історія створення Міжнародного суду ООН.

2. Компетенція і організація Суду.

3. Порядок провадження та виробки консультативних рішень.

Тезилекції

1. Створення Міжнародного Суду стало кульмінацією тривалого процесу, в ході якого поступово розвивалися методи мирного врегулювання міжнародних спорів. Крім переговорів, посередництва і примирення ідея звернення до неупередженого органу для вирішення спору на основі права йде корінням в старовину. Вона відома як арбітраж.

Держави задумалися про постійний міжнародний суд, який відповідав би за мирне вирішення суперечок, з тим щоб усунути необхідність створення спеціальних судових органів для вирішення кожного окремого спору, який може бути вирішений в порядку арбітражного провадження.

Цей план почав набувати реальних форм на Гаазьких конференціях світу, скликаних в 1899 і 1907 роках з ініціативи царя Росії Миколи II. Представлені на першій конференції 26 держав підписали Конвенцію про мирне вирішення міжнародних спорів і створення Постійної палати третейського суду (ППТС), першого багатостороннього установи подібного роду. Першим міжнародним судовим органом в історії мирного вирішення спорів була Постійна палата міжнародного правосуддя (ППМП), заснована в 1920 році під егідою Ліги Націй, наступником якої в 1945 році став Міжнародний Суд.

2.Участницями Суду можуть бути наступні держави:

• усі держави - члени Організації Об'єднаних Націй, які, ратифікувавши Статут, взяли на себе передбачені в ньому зобов'язання і, таким чином, автоматично стали учасниками Статуту Суду, який є невід'ємною частиною Статуту;

• ті держави, які стали учасниками Статуту Суду, не ставши при цьому членами Організації Об'єднаних Націй;

• будь-яка інша держава, яка, не будучи членом Організації Об'єднаних Націй або учасником Статуту МС, направила Секретаріату заяву, що відповідає вимогам, встановленим Радою Безпеки, за допомогою якого вона визнала юрисдикцію Суду і зобов'язалася сумлінно виконувати рішення Суду (багато держав опинилися в такому положенні до того , як вони стали членами Організації Об'єднаних Націй).

Держави - учасниці Статуту Суду можуть у будь-який час заявити, що вони визнають без особливої про те угоди, ipso facto, щодо будь-якої іншої держави, яка прийняла таке ж зобов'язання, юрисдикцію Суду обов'язковою по всіх правових спорах, які стосуються:

a) тлумачення договору;

b) будь-якого питання міжнародного права;

c) наявності факту, який, якщо він буде встановлений, представляє собою порушення міжнародного зобов'язання;

d) характеру і розмірів відшкодування за порушення міжнародного зобов'язання.

Суд не може розглядати спори між державою та міжнародною організацією або між двома міжнародними організаціями і не може розглядати численні письмові та усні заяви приватних суб'єктів (наприклад, корпорацій або неурядових організацій) або фізичних осіб, які отримує Секретаріат, хоч якими обгрунтованими або хвилюючими вони не були .

3.Рішення видається в якості двомовного документа з французьким та англійським варіантами на протилежних сторінках і, як правило, становить 50 сторінок на кожній мові. Кожне рішення підписується Головою Суду (або Віце-Головою, коли він виконує функції Голови) і Секретарем та скріплюється печаткою Суду. На відкритому засіданні, на якому оголошується рішення, представникам сторін вручаються копії тексту. Третя копія зберігається в архівах Суду.

Текст складається з трьох головних частин:

• введення: в ньому вказуються прізвища суддів та представників сторін, міститься коротка історія розгляду та документи, представлені сторонами;

• підстави рішення Суду: в них резюмуються значимі факти у справі та викладаються причини, що лежать в основі рішення Суду;

• пункт постановляючій частині: в ньому викладається те, що Суд реально вирішив, і вказується, як голосували судді. Цей пункт може бути розділений на кілька підпунктів.

В принципі рішення приймаються Судом з найважливіших питань: рішення з питання про юрисдикції та по суті справи, прохання про відшкодування, прохання про перегляд або тлумаченні попередніх рішень. Деякі прохання про вступ до справи також вирішуються за допомогою рішення.

Рішення виноситься Судом або однієї з його камер. Постанови зазвичай видаються для регулювання порядку розглядів (наприклад, встановлення або продовження термінів для подання змагальних паперів). Деякі постанови більш предметного характеру використовуються для регулювання побічних розглядів (наприклад, тимчасові заходи) або для припинення провадження у справі (виключення справи із загального списку). Постанови можуть виноситися Судом в цілому або в деяких випадках (наприклад, у випадку простих процесуальних питань) одним Головою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Концептуальні основи соціально-педагогічної моделі «ведення випадку».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.