• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Соціальне обслуговування літніх людей у зарубіжних країнах

Питання особливостей соціальної роботи з літніми людьми сьогодні турбує всі країни. За прогнозами Організації Об'єдна­них Націй, вже до середини XXI ст. чисельність населення землі перевищить 9 млрд. чоловік. При цьому народжуваність зни­зиться з сьогоднішніх 282 дітей у середньому на 100 жінок до 215, а очікувана тривалість життя становитиме в середньому 76 років, а в розвинених країнах перевищить 80-річний рубіж.

У найбільш економічно розвинених країнах до середини століття населення буде щорічно зменшуватися в середньому на 0,2% . Очікується, що пенсіонери становитимуть половину населення Європи. Одночасно з процесом старіння населення значно збільшується навантаження на працездатних членів суспільства. До людей літнього віку ми відносимо всіх осіб, вік яких понад 60 років. Ця вікова категорія населення характери­зується такими особливостями.

Вікові завдання: природно-культурні (збереження життє­вої активності й здорового способу життя); соціально-культурні (збереження й переорієнтація соціальної активності та пізна­вальних інтересів; віднайдення певних форм участі в житті близьких); соціально-психологічні (формування почуття задо­воленості прожитим життям, почуття виконаного обов'язку; знаходження доступних способів самореалізації; пом'якшен­ня кризи переходу до післятрудового життя).

Провідні інститути та агенти соціалізації: родина, мікро-соціум, інститути піклування, релігійні організації; родичі, сусіди, товариші по дозвіллю, їх роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

Особливості життєдіяльності: сфери інтересів, способи пізнавальної, предметно-практичної і духовно-практичної діяльності, оздоровчі заняття, турбота про здоров'я; особливості змісту й кола спілкування в родині й мікросоціумі; особливості життя в установах піклування. Небезпеки: алкоголізм, палін­ня, самотність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість.

Основні напрями соціальної роботи: виявлення осіб, які вимагають соціального піклування вдома та у спеціальних ус­тановах; створення умов для виявлення активності людей похи­лого віку в мікросоціумі і задоволення їхніх інтересів; роз'яс­нювальна робота з близькими людей похилого віку.

До надомних послуг пенсіонерам гарантованих державою, належать: організація харчування і доставка продуктів додому; допомога в придбанні медикаментів, товарів першої необхідності; сприяння в отриманні медичної допомоги і супровід у медичні заклади; допомога в підтримці умов проживання відповідно до гігієнічних вимог; організація різних соціально-побутових по­слуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробка присадиб­них ділянок, доставка води, оплата комунальних послуг); допо­мога в оформленні документів, зокрема для встановлення опіки і опікування, обміну житла, приміщення до стаціонарних уста­нов органів соціального захисту населення; сприяння в органі­зації ритуальних послуг і похованні самотніх померлих.

Соціальний працівник, незалежно від профілю спеціалі­зації, повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутністю ста­ріння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних, психологічних і медичних проблем літнього віку; з особливостями самотності, адаптації до старості; з обсягом і мож­ливостями трудової діяльності в цей період, у тому числі інте­лектуальної й творчої; з використанням залишкових фізичних та інтелектуальних здібностей літніх людей, а також з основа­ми догляду за безпомічними людьми похилого віку й низкою інших соціально-психологічних і морально-етичних проблем.

Соціальний працівник - фахівець у галузі геронтології більше уваги приділяє проблемам психології та психопатології людей літнього та старечого віку, засвоєнню психотерапевтич­них методів у вирішенні їхніх сімейно-побутових проблем, ро­зумінню деонтологічних питань в обслуговуванні і соціальній роботі з літніми людьми.

Основне завдання фахівців соціальної роботи з людьми по­хилого віку пов'язане з їхнім соціальним захистом. Соціальний захист - це комплекс економічних, соціальних і правових га­рантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства і милосердя з боку держави по відношенню до тих членів суспільства, які цього потребують. Соціальний захист верств населення літнього і старечого віку включає профілактику, підтримку і представництво.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників ризику і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних установах соціально­го обслуговування.

Підтримка - це допомога, необхідна старим людям для збе­реження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво - захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для організації надання не­обхідної допомоги.

Таким чином практична, соціальна робота з літніми і ста­рими людьми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними і благополучними.

Концептуальні погляди світової спільноти на місце і роль літніх людей у суспільстві знайшли концентрований вираз у документі ООН з назвою «Зробити повнокровним життя осіб похилого віку». Загальний сенс цього документа відповідає кон­тексту стійкого соціального розвитку, при якому люди старшо­го віку сприймаються як позитивний чинник, а не як тягар для суспільства.

Стратегія соціальної політики при організації соціальної роботи з літніми людьми включає три основні елементи: селек­цію, оптимізацію і компенсацію.

Селекція (або відбір) має на увазі пошук основних або стра­тегічно важливих складових елементів життєдіяльності літньої людини, які були втрачені нею з віком. Мова йде про те, щоб індивідуальні запити були приведені у відповідність з реаль­ною дійсністю, що дозволило б літній людині переживати по­чуття задоволення і контролювати своє повсякденне життя.

Оптимізація полягає в тому, що літні люди за сприяння кваліфікованих фахівців з соціальної роботи знаходять для себе нові резервні можливості, оптимізують своє життя як у кіль­кісних, так і в якісних відносинах (Рекомендації Сорок п'ятої сесії Генеральної Асамблеї ООН, грудень 1990 р.).

Компенсація - це створення додаткових джерел, які ком­пенсують вікову обмеженість в адаптивному процесі, у викори­станні нової сучасної мнемонічної техніки і технологій, що по­ліпшують пам'ять, компенсують втрату слуху.

Таким чином, якщо суспільство буде готове прийняти под­ібну стратегію соціальної практики щодо літніх людей, то ре­зультативність і суспільна корисність все більш зростаючого їх числа, без сумніву, збільшиться.

Водночас, соціальна робота сприяє виявленню позитивного потенціалу громадян « третього віку », які стають помітною гро­мадською силою, допомагає оцінити накопичений практичний досвід, наблизити національну політику і соціальні програми до потреб населення, котре старіє. Особливе місце в роботі з літніми «третього віку» відводиться установам соціального об­слуговування. В даний час функціонують центри соціального обслуговування населення, які включають відділення соціаль­ної допомоги вдома; відділення денного перебування; відділен­ня термінової соціальної допомоги.

Відділення соціальної допомоги вдома надають такі послу­ги: доставка додому продуктів харчування і гарячих обідів, то­варів першої необхідності; сприяння в оплаті житла, комуналь­них і інших послуг; здача речей і предметів домашнього ужит­ку в прання, хімчистку, ремонт; сприяння в отриманні медич­ної допомоги, зокрема супровід до лікувально-профілактичних установ, відвідини в стаціонарах.

Простежуються новітні технології для організації соціаль­ної роботи з літніми людьми: сприяння в проходженні медико-соціальної експертизи; допомога в отриманні путівок на сана­торно-курортне лікування, зокрема пільгових; надання допо­моги в питаннях пенсійного забезпечення і наданні інших соці­альних виплат; організація ремонту житла, забезпечення па­ливом, обробка присадибних ділянок, доставка води; сприяння в забезпеченні книгами, журналами, газетами, у відвідинах концертів, кіносеансів, виставок; допомога в написанні листів, оформленні документів, зокрема при обміні і приватизації жит­лових приміщень.

Основні послуги вдома надаються безкоштовно, деякі послу­ги оплачуються пенсіонером, але за умови, що він отримує надбавку до пенсії по догляду. Розмір плати становить 25% від суми над­бавки. Кошти, що поступають за обслуговування, зараховуються на рахунки центрів і направлені на їх розвиток. За рахунок цих надходжень отримуються спецодяг, взуття для соціальних праців­ників, у сільських районах - велосипеди; частина коштів визна­чається на преміювання працівників. У багатьох центрах соціаль­ного обслуговування створені стаціонарні відділення, де літні люди можуть перебувати від тижня до 3 місяців.

Відділення денного перебування покликані допомогти літнім людям подолати самотність, замкнутість. Тут можна от­римати долікарську допомогу, безкоштовне або пільгове харчу­вання, освоїти різні види трудотерапії (ремесло, рукоділля тощо). Клієнти денного відділення спільно відзначають свята, дні народження тощо. Центри організовують роботу з пенсіо­нерами за місцем проживання, створюючи різні клуби за інте­ресами. Головне завдання служби термінової соціальної допо­моги — надання невідкладної підтримки тим, хто її потребує.

Соціальне обслуговування у сфері побуту: забезпечення без­коштовною гарячою їжею або продуктами харчування; надан­ня грошової і речової допомоги; направлення в медико-соціальні відділення; надання побутової, юридичної і психологічної до­помоги; сприяння в працевлаштуванні; організація прокату побутової техніки і господарського інвентарю; створення каси взаємодопомоги.

Головним завданням сучасного суспільства є створення гідних умов життя людям похилого віку. Основними формами соціальної роботи з людьми похилого віку є реабілітація та соціальна допомо­га, створення умов для можливостей реалізувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності, шукати незадіяні на попе­редніх етапах життя ресурси. Соціальна допомога людям похило­го віку спрямована на допомогу у самообслуговуванні або обмежен­ня негативних наслідків самообслуговування (одягання, умиван­ня, приймання їжі, рух по кімнаті, здатність робити покупки, готувати, прати, користуватися телефоном). Перевагами людей похилого віку є досвід, знання, навички. Це обов'язково має вра­ховуватися соціальним працівником.

Основними правилами соціальної роботи з людьми похило­го віку мають стати: врахування потреб людей похилого віку, зняття упередженого ставлення, адекватна оцінка реального стану і оточення людини похилого віку. Основними методами при цьому можуть бути: біографічний метод або стимуляція спогадів; навіювання думки, що життя не пройшло марно; прийомами можуть бути - перегляд фотографій, відвідування друзів, прослуховування старих платівок, відвідини танцюваль­них майданчиків та клубів.

Ефективним методом у роботі є трудова та громадська зай­нятість. Літня людина може допомагати у догляді за дитиною, входити до складу громадських організацій, партій, рухів, ви­рощувати квіти. Особливу увагу варто приділити людям похи­лого віку, які переживають втрату близької людини. Одним із найкращих методів є терапевтична короткотривала група, ос­новними принципами якої є: єдність біологічних і соціальних методів впливу. Реабілітація і лікування є природним проце­сом, у якому використовуються засоби фізіологічного і психіч­ного захисту. Багатоаспектність передбачає врахування психо­логічної, професійної, сімейної і суспільної сторін реабілітації - терапію середовища; партнерство хворого і соціального пра­цівника; послідовність і поступовість роботи. Тобто перехід від простих методів до більш складних.

Цінним є метод сприяння соціальних працівників у ство­ренні груп самодопомоги, в яких люди похилого віку мають можливість розв'язувати індивідуальні проблеми і проводити кампанії за ті чи ті зміни щодо захисту своїх прав та інтересів. Цінним є досвід організації оздоровчих груп. Тренер оздоров­чої групи повинен пам'ятати, що не можна доводити людину похилого віку до знемоги. Необхідно дозволити людям похило­го віку виконувати вправи за вибором. Не займатися раніше 2 годин після сніданку і 4 годин після обіду. Після інтенсивних вправ приймати душ. Високоефективною вправою є прогулян­ка. Час ходіння за тиждень приблизно такий: 1-3-ій тиждень -15-20 хвилин; 4-6-ий тиждень - 20-30 хвилин; 7-ий тиждень більше ЗО хвилин. Приблизна швидкість 100 кроків за хвили­ну. Необхідно обирати маршрут так, щоб не було перехресть і вулиць із жвавим рухом. Продовжувати прогулянку при появі головокружіння, задухи, болю в поясниці не можна. Важливою здоров'я людини похилого віку є комплексна гімнастика, що включає вправи для рук, ніг, тулуба, вправи на загартуван­ня організму.

У роботі з людьми похилого віку особливе місце займає спе­ціальний догляд, тобто соціальна робота в установах, які здійснюють денний стаціонарний догляд або допомогу вдома. Це догляд за шкірою, порожниною рота, приймання ліків.

Люди похилого віку можуть потребувати представництва - захисту їхніх прав у суді, а у деяких випадках - захисту від насильства в родині, з боку сусідів, знайомих, доглядальників. Для цього створюються адвокатські консультації при релігій­них осередках, церквах, громадських організаціях, які захи­щають права людини похилого віку.

Важливим напрямом роботи з людьми похилого віку є офор­млення пенсій. Соціальний працівник має добре знати пенсій­не законодавство, щоб у разі потреби відстояти права людини похилого віку у правоохоронних органах.

Головна роль у роботі з людьми похилого віку належить про­паганді знань про особливості роботи з людьми цієї категорії се­ред найближчого оточення. Вагу матимуть лекції: догляд за лю­диною похилого віку; допомога пережити втрату; дозвілля лю­дини похилого віку; фінансове забезпечення людини похилого віку; люди похилого віку і діти; побут людини похилого віку.

Отже, основними напрямами соціальної роботи з людьми похилого віку є виявлення осіб, які потребують соціального спілкування вдома і у спеціальних установах, створення умов для виявлення їх активності у мікросоціумі, адаптації до ста­рості й задоволення інтересів, роз'яснювальна робота з близь­кими людей похилого віку.

Соціальна робота з людьми похилого віку в різних країнах має свої особливості. До установ соціального обслуговування, що діють у Великобританії на муніципальному рівні, належать будинки-інтернати і денні стаціонари тимчасового перебуван­ня для літніх людей та інвалідів. Ці установи розраховані на 30-50 місць з мінімальною кількістю персоналу (5-6 чоловік) і приблизно таким же числом добровольців-волонтерів, іноді та­кож пенсіонерів.

Серед інноваційних форм соціальної роботи з людьми похи­лого віку слід зазначити організацію центрів ремінісценції (спо­гадів). Фахівці цих служб спонукають немолодих англійців до спогадів, які активізують пам'ять, піднімають настрій, що спри­ятливо позначається на їх загальному стані.

У Сполучених Штатах Америки велике число приватних агентств задіяно в соціальній роботі і поширена практика плат­них соціальних послуг. На принципах комерціалізації будуєть­ся діяльність багатьох соціальних установ. За даними низки дос­лідників (В.Д. Альперович і ін.), 80% американських будинків для непрацездатних приносять прибуток концернам, які ними володіють. Залежно від величини оплати в приватних пансіона­тах для інвалідів і літніх людей надаються послуги різного рівня. Заможні клієнти проживають у розкішних умовах з численним обслуговуючим персоналом, а малозабезпечені особи отримують мінімум послуг, живучи з кількома мешканцями в одній кімнаті.

Платне обслуговування здійснюється і в приватних будин­ках для людей похилого віку сімейного типу. Такі будинки при­значені для тих, хто не в змозі жити самостійно і позбавлений можливості проживати в сім'ї. Будинком сімейного типу для літніх може бути упорядковане житло приватної особи, що вия­вила бажання за певну грошову винагороду обслуговувати стару людину. Особам, що працюють у сімейних будинках, зазвичай платять з особистих коштів клієнтів, з їх пенсій, матеріальної допомоги. У США зростає число соціальних послуг, які стають платними. Для стимулювання діяльності приватних установ і соціальних агентств федеральний уряд періодично надає цільові субсидії, що реалізовуються на рівні штатів у вигляді конкрет­них соціальних програм. Державні органи зберігають за собою право видачі ліцензій приватним соціальним службам і контро­люють відповідність рівня їх послуг нормативним вимогам.

Чимале число американських ветеранів, особливо самотніх, не мають свого житла. У багатій країні світу, згідно даним соці­ологічних опитів, 275 тис. ветеранів є бездомними. Для надан­ня їм допомоги на будівництво тимчасових притулків організа­ція «Непрацездатні ветерани США» виділяє певні кошти, при­вертаючи до співпраці муніципальні органи.

Програми соціального страхування - це програми, до фон­ду яких одержувач допомоги (пенсії) сам робить попередній вне­сок, який має форму спеціального податку, що вноситься май­бутнім одержувачем або його працедавцем, або обома разом. Стра­хування надає кожному громадянинові вибір, як найкращим чином захистити себе від випадковостей. До програм соціально­го страхування відносяться: страхування через старість (пенсії), страхування по втраті годувальника, страхування по безробіттю, страхування по непрацездатності, медичне страхування.

У Німеччині можуть виходити на пенсію за бажанням у віці від 60 до 65 років, а іноді мінімальний вік може бути 57 років, якщо уже накопичено достатньо коштів. Роль приватних соці­альних служб, платних соціальних послуг залишається в Німеч­чині допоміжною. Ця тенденція характерна для більшості країн, де функціонує державно-корпоративна модель соціаль­ного захисту. В Німеччині разом з державними і муніципаль­ними діють приватні будинки людей похилого віку. Утриман­ня в деяких з них обходиться так дорого, що перебування там не можуть собі дозволити навіть подружні пари з хорошими при­бутками. Чималу суму доводиться платити літнім людям за ден­не і тимчасове перебування у спеціальних соціальних устано­вах, де діє принцип платних послуг.

Останніми роками в континентальній Європі збільшується чисельність приватних соціальних агентств, розширюється практика надання платних послуг соціальними установами. У низці країн Європи уряди вимушені були зробити певні заходи у сфері соціального обслуговування, щоб зрівняти в правах чо­ловіків і жінок. Мова йде, перш за все, про можливість отриму­вати пенсію за померлого чоловіка. У Данії в 1985 р. було відмінено допомогу з нагоди втрати годувальника разом зі всіма правами на соціальне страхування померлого чоловіка. Серед інших заходів, спрямованих на скорочення витрат щодо пенсій­ної статті, можна назвати такі, як: скорочення розмірів пенсії, зміна порядку її нарахування, продовження термінів внесків до страхового фонду для отримання права на пенсію.

Державна система соціального забезпечення Франції спря­мована на те, щоб дбати про добробут своїх громадян. У Франції високі пенсії. Пенсіонери подорожують, ходять у перукарні, обідають у ресторанах. Франція - одна із економічно розвине­них європейських країн. За даними ООНу Франції вже до 2040 р. на кожного працюючого буде припадати один пенсіо­нер, тоді як у 2000 р.таке співвідношення було 2 до 1,а в 1960р. -4до1.

У Франції немолоді працівники у разі звільнення можуть отримувати виплату коштів з раннього виходу на пенсію у розмірі 70% від попередньої зарплати, якщо їх працедавець наймає замість них безробітних молодше 26 років. Фінансується ця до­помога з фонду страхування по безробіттю і урядового фонду.

Соціальним захистом людей похилого віку відають депар­таменти. Зокрема, з бюджету департаменту виплачується до­помога літнім людям. Також департамент співпрацює з грома­дою. Взаємовідносини між департаментом та громадою буду­ються відповідно до прийнятих законів та інструкцій.

Повноваження громади: виявлення людей, які потребують допомоги, забезпечення життєдіяльності місцевого населення, зокрема, утримання лікарень тощо. Якщо необхідно, громада ініціює додаткові види соціальної допомоги. У кожній громаді є своя делегація (подібно управлінню), яка опікується питан­нями людей похилого віку. З бюджету громади може виплачу­ватися, наприклад, допомога на лікування.

Французькі пенсіонери, у яких постає необхідність пересе­лятися у будинки людей похилого віку, повинні мати у своєму розпорядженні пристойну суму, тому що місце в такому закладі в самій Франції коштує дуже дорого. Тому багато французьких клієнтів вибирають будинки людей похилого віку у сусідній Бельгії, де пропонують пакет послуг за значно меншу плату. У Франції, де будинки людей похилого віку набагато більші, в об­слуговуючого персоналу бракує часу на пацієнтів, особливо на тих, хто потребує постійного, інтенсивного догляду. Крім того, тут прак­тично немає вільних місць, і всі додаткові витрати (від 5 до 15 євро в день), окрім квартплати, пацієнти повинні оплачувати самі.

Найбільші повноваження у сфері соціального захисту насе­лення належать департаменту. Механізм реалізації державної соціальної політики Франції ґрунтується на принципі субсидіарності, який полягає в наближенні соціальних послуг до спо­живача. Також на рівні держави вирішуються питання обов'яз­кового медичного страхування населення та проблеми осіб без постійного місця проживання.

Література до підрозділу: 10,16, 21,25, 71, 73, 77, 87,106, 116,123,130,144,159,183,184,189, 212.

Читайте також:

1. II. Вантажне господарство. Пристрої для обслуговування пасажирів
2. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
3. А природне - соціальне
4. Автономні утворення у зарубіжних державах
5. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
6. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
7. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
8. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування
9. Алгоритм порятунку людей.
10. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
11. Аналіз зарубіжних проектів
12. Аналіз технічного рівня підприємств побутового обслуговування.

Переглядів: 4381