Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 5. Держава та право раннього феодалізму

Мета заняття: освітня -засвоєння відмінностей феодального суспільства від рабовласницького та змісту процесу виникнення феодалізму на прикладі виникнення держави у франків; виховна -виховувати почуття розуміння доцільності рівності прав та обов’язків незалежно від суспільного стану та релігії; розвиваюча -закріплення навичок роботи з правовим джерелом на прикладі „Салічної правди”.

П л а н

1. Загальна характеристика періоду зародження феодалізму в Західній Європі.

2. Утворення феодальної держави у франків. Реформи Карла Мартелла.

3. Головні риси ранньофеодального права. „Салічна правда”.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: аллод, прекарій, патронат, коммендація, бенефіцій, васал, сеньйор, оммаж, феод, майордом, міністеріали, пфальцграф, капітулярій, вергельд, соприсяжництво, тезаурарій, маршал, архікапелан.

1. Падіння Західної Римської імперії означало початок історії середніх віків. Головний зміст періоду середньовіччя – становлення, розвиток та криза феодалізму. Сутність феодальної економіки – наявність в руках феодалів землі та наділення нею залежних селян, що ведуть на ній своє господарство та віддають селянам частину продукту в вигляді ренти. Рента існувала у трьох видах – відробітковій (панщина), натуральній та грошовій (натуральний та грошовий оброк).

Головні риси феодального ладу: 1) велике землеволодіння; 2) залежне від землевласника становище селян; 3) головне заняття – землеробство; 4) більша частина землі знаходиться у умовному володінні; 5) обсяг політичних прав залежить від розмірів землеволодіння.

Феодалізм пройшов в своєму розвитку такі етапи: 1) становлення феодальних відносин (5-11 ст.) – період існування ранньофеодальної монархії; 2) розквіт феодалізму (кінець 11 – 15 ст.) – період сеньойріальної та станово-представницької монархії; 3) розклад феодалізму та зародження капіталістичних відносин (16-17 ст.) – перехід до абсолютної монархії.

2. Перша ранньофеодальна держава в Західній Європі – Королівство франків - наприкінці 5 – на початку 6 ст. Поштовхом до її створення стало завоювання франкськими племенами римської провінції Галлії. Першим королем франків став Хлодвіг. Система управління державою зберігала певні пережитки родового ладу. Держава була слабоцентралізованою. Її територія поділялась на графства, округи, сотні та общини (марки). В округах, сотнях та марках зберігалося самоврядування. Значну роль в рішенні державно-політичних питань відігравали щорічні збори військового ополчення – „березневі поля”.

Центром управління був королівський двір. Королівські чиновники що відповідали за окремі питання, називалися міністеріали та складали королівську раду. Двічі на рік збиралися збори знаті – так звані травневі та вересневі поля, що мали більше значення, аніж березневі.

Мала централізація держави призвела до послаблення королівської влади. І наприкінці 7 ст. реальна влада вже зосередилась в руках управителів королівського двору – майордомів. Майордом Карл Мартелл в першій половині 8 ст. провів реформу, спрямовану на посилення центральної влади. Він скасував так звані аллоди – дарування землі – та ввів бенефіції – землі, що давалися за військову службу. Король, що роздавав землі, ставав сеньйором, а ті, хто її отримували, - його васалами.

Син Мартелля усунув короля і сам зайняв трон. Найбільшого розквіту Держава франків досягла при Карлі Великому наприкінці 8 – на початку 9 ст. Він проголосив себе імператором, ліквідував посаду майордома, березневі поля, самоврядування на місцях.

У 843 р. онуки Карла Великого розділили державу на три частини, що дало початок становлення нових європейських держав на національному ґрунті.

3. У „Салічній правді” спостерігається відсутність загальних, абстрактних понять правопорушень та відповідних до них покарань, формалізм, що є характерним для ранньофеодального джерела права.

Джерело стосується розвитку земельних відносин: земля ще не продається; рухоме майно син та донька спадкували за рівними долями, але земля переходила тільки до сина.

У шлюбно-сімейних відносинах розлучення були заборонені. Дружина знаходилась під владою чоловіка, свекра.

Особливий захист надавався позиковим операціям. Охоронялось приватне господарство, що вже виникло.

Для злочинів та покарань за Салічною правдою характерні такі риси:

1. Усякий злочин може бути викуплено штрафом.

2. Розмір штрафу (вергельду) встановлюється в залежності від соціального та правового стану злочинця та постраждалого.

3. Немає загальних принципів кваліфікації злочину та призначення покарання.

У ряді випадків під час призначення покарання враховувався характер наміру та важкість заподіяної шкоди.

Судовий процес за Салічною правдою має обвинувальний характер. Ніякого попереднього розслідування не було. Для того, щоб зняти обвинувачення, Салічна правда передбачає три виду доказів: співприсяжництво, свідчення свідків, ордалії.

ТЕМА 6. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія в країнах Західної Европи (11-14 ст.)

Мета заняття: освітня -уяснення сутності станово-представницької монархії в західноєвропейських країнах; засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Прусії, Австрії; розвиваюча - вироблення навичок порівняльного аналізу історико-політичних явищ на прикладі сеньйоріальної та станово-представницької монархій; виховна - виховувати почуття розуміння негативних наслідків роздробленості держави; аналіз головних пам'яток феодального права і виявлення їх значення для історичного розвитку конкретних країн.

План.

1. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія у Франції. Реформи Людовика IX. Генеральні штати.

2. Нормандське завоювання Англії. Особливості сеньйоріальної монархії в країні. Реформи Генріха II. Велика хартія вільностей. Поява парламенту.

3. Суспільний та державний лад в Німеччині в Х-ХIV ст.

3. Предумови виникнення абсолютизму. Особливості абсолютної монархії в провідних країнах Західної Європи.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: сюзеренітет-васалітет, феод, лен, серви, вілани, баналітет, домен, курія, прево, буржуа, цензива, податковий імунітет, стан, ордонанс, канцлер, легісти, бальї, сенешаль, фрігольд, барон, рицар, парламент, курфюрст, рейхстаг, ландтаг, булла.

1. У Х ст. в Європі на зміну ранньофеодальній монархії приходить сеньойоріальна, тобто форма монархії, при якій влада короля дуже слабка за рахунок посилення влади великих феодалів. Фактори, що сприяли її встановленню - відсутність економічних зв’язків, етнічна роздільність, відсутність єдиної мови. І особливу роль відіграли відносини сюзеренітету-васалітету. Монарх вважався формально володарем всіх земель і країні і роздавав їх за службу великим феодалам, що ставали його васалами. Ті, в свою чергу, роздавали їх частину меншим феодалам, стаючи їх сеньйорами і залишаючись одночасно васалами короля. Діяло правило „васал мого васалу – не мій васал”, що звільняло більшість феодалів від підпорядкування королю, що призводило до слабкості королівської влади. Англія була державою, де цей принцип не діяв, оскільки нормандське завоювання призвело до перетворення Вільгельма Завойовника у загальноанглійського сеньйора, який сам роздавав землі і великим, і дрібним феодалам. Тому тут влада короля не послабшала так, як в Німеччині та у Франції.

Органи державної влади у Франції, Англії, Німеччині за часів сеньйоральної монархії були подібними. Виборність королівської влади робила її залежною від великих феодалів. Королівська рада (королівська курія) була єдиним загальнодержавним органом. У Англії крім Великою курії, діяла ще Мала курія, що була своєрідним королівським урядом.

Наприкінці 12 - на початку 13 ст. спостерігається поступове подолання феодальної роздробленості. Фактори, що сприяли посиленню королівської влади: поява буржуа, що були зацікавлені в посиленні королівської влади та ставали її опорою, економічний розвиток країни та створення загальнодержавного ринку. Значну роль відігради і реформи, що проводили окремі королі.

Реформи Людовика IX у Франції (середина 13 ст.) були спрямовані на посилення королівської влади: а)військова реформа – було заборонено приватні війни, дуелі та турніри в королівському домені; б) адміністративна реформа – створюється інститут королівських слідчих, що контролюють діяльність місцевої адміністрації; в) судова реформа - введено „40 днів короля” та створено королівський суд – Паризький парламент; г) фінансова реформа – введено королівську золоту монету та створено Рахункову палату.

У XIV ст. держава приймає форму станово-представницької монархії. Починають утворюватися збори представників від станів. У 1302 р. з’явились Генеральні штати, які складалися з трьох палат. В Генеральних штатах кожний стан засідав окремо і мав один голос. Королівська влада завжди домагалася від них таких рішень, як треба.

2. Подібними були реформи Генріха ІІ в Англії (друга половина 12 ст.): а) введення військового ополчення всіх вільних землевласників та „щитових грошей” для тих, хто не бажав служити; б) судова реформа – створення інституту роз’їзних суддів та введення нового порядку судочинства по судових суперечках через королівський суд; в) церковна реформа – закріплення пріоритету корони над церквою.

Відбувається оформлення трьох станів, що відрізнялися своїм правовим становищем: дворянства, духовенства, третього стану. На зміну сеньйоріальній приходить станово представницька монархія – форма монархії, за якої досить сильна влада короля поєднується з владою станово-представницького органу.

Найважливішим документом цього періоду Англії є Велика Хартія вільностей 1215 р. Під час її аналізу зверніть особливу увагу на ст.ст. 1, 14, 15, 17, 23. Особливе значення мають ст. 39 та 40, які проголосили гарантію особистого та майнового захисту від королівського свавілля не тільки баронів, але й усіх вільних підданих.

Головна ідея Хартії - «влада короля не безмежна». Вона є правовим документом, який сповістив ідею парламентського правління, фундаментом демократії.

У 1265 р. скликаються перші за історію Англії станові збори, які одержали назву парламент. Він складався з двох палат - привілейованої верхньої палати лордів та нижньої палати (лицарів та міських жителів) - палати общин. Повноваження парламенту: затвердження нових податків, обговорення питань війни та миру. Крім того, англійський парламент готував законопроекти та мав певні контрольні права за королівською адміністрацією.

3. У Х-ХІІ ст.ст. в Німеччині королі, а пізніш імператори були виборними, а влада місцевих феодалів була такою значною, що вони перетворювалися на самостійних державців. Це було закріплено у 1356 р. в Золотій Буллі. Цей закон легалізував багатовладдя князів - курфюрстів та слабкість загальноімперської влади. З деякого часу на імперські з’їзди - рейхстаги - почали запрошувати представників міст. Німеччина того часу була уявно єдиною імперією. Втім існували певні загально німецькі органи, серед яких головну роль відігравав рейхстаг.

В рейхстазі було три курії: князів, графів та рицарів та міст. Вирішальний голос мала палата князів. На відміну від Франції та Англії, які під час станово-представницької монархії стали централізованими, Німеччина залишалась роздробленою, що було закріплено Золотою буллою. І якщо у Англії та Франції було скасовано виборність королів, то в Німеччині колегія 7 курфюрстів обирала імператора.

Тема 7. Абсолютна монархія в країнах Західної Європи (ХV-ХVI ст.)

Мета заняття: освітня – засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Пруссії, Австрії; виховна– виховування почуття несумісності абсолютистської влади та додержання прав людини; розвиваюча – вироблення навичок порівнювального аналізу.

П л а н

1. Передумови абсолютизму і його головні риси.

2. Класична абсолютна монархія у Франції.

3. Особливості абсолютної монархії в Англії.

4. Князівський абсолютизм в Німеччині. Особливості поліцейського абсолютизму в Прусії та „просвіченого” абсолютизму в Австрії.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: абсолютизм, буржуазія, синекура, інтенданти, "Зоряна палата", сквайр, приход, мирові судді, "поліцейська держава", просвічений абсолютизм.

1. У 16 ст. провідні європейські держави вступають в етап абсолютної монархії. Передумови цього кореняться в економічній сфері. Поява мануфактури та формування загальнонаціонального ринку сприяє формуванню нового класу – буржуазії. Королі в боротьбі проти феодальної аристократії за об’єднання країни отримували її підтримку, оскільки буржуазія потребувала сильної держави, знищення внутрішніх мит, уніфікації грошової системи, зменшення привілеїв знаті. Буржуазія надавала королю кадри чиновників, фінансові кошти. Водночас опорою королівської влади було дрібне та середнє дворянство, що складало ядро королівської армії.

Абсолютна монархія – форма правління, за якої всі гілки влади знаходяться в руках спадкового голови держави. В кожній державі абсолютизм мав свої особливості.

2. Починаючи з XVI ст., у Франції формуються капіталістичні виробничі відносини. Формується єдиний загальнонаціональний ринок та єдина нація. На прикладі Франції можна дати характеристику абсолютизму. По-перше, уся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади концентрується у руках спадкоємного голови держави - короля. По-друге, йому підкоряється весь централізований державний механізм. По-третє, існує контроль з центру за усіма провінціями, містами. По-четверте, перестають скликатися органи станово-представницькі (Генеральні штати у Франції). По-п’яте, призначення на церковні посади також виходить від короля.

Цьому сприяли реформи кардинала Ришельє, проведені у першій половині 17 ст.: 1) заборона дворянам мати укріплені замки, брати участь у дуелях; 2) введення у місцевому управлінні посади інтендантів; 3) жорстка регламентація всього життя; 4) втручання держави у справи науки та культури. Реформи кардинала Ришельє мали на меті зміцнення абсолютизму. Він розширив компетенції призначених з центру чиновників, які стояли на чолі провінцій (інтендантів).

Слід зрозуміти, що значення абсолютизму для розвитку країни, неоднозначно. Спочатку він має прогресивне значення (веде боротьбу проти розколу країни, сприяє зросту капіталістичної промисловості та торгівлі), однак пізніше (у Франції - з 2 половини XVI ст.) капіталізм досяг рівня, коли абсолютна монархія, захищаючи феодальний устрій, втрачає свої обмежено-прогресивні риси.

Особливість державного апарату французького абсолютизму - продаж державних посад.

Вищим дорадчим органом біля короля була Державна Рада, яку доповнювали: Рада фінансів, Таємна рада, апарат канцлера. Існувала Мала королівська рада. На чолі поточного управління – Генеральний контролер фінансів, або сюрінтендант.

Одночасно функціонували кілька судових систем без чіткого розмежування їх компетенції. З’являється право евокації.

Вже наприкінці XVII ст. абсолютизм стає у Франції гальмом суспільного розвитку.

3. Характеризуючи особливості абсолютної монархії в Англії, треба зазначити, що тут абсолютизм затвердився в середині XVI ст. під час королеви Єлизавети І. Парламент скликався дуже рідко. З’являється надзвичайний феодальний суд - Зоряна палата (з 1487 р.) - без присяжних засідателів та без формальності судів загального права.

Слід зрозуміти, що англійський абсолютизм має три особливості:

- продовжує існувати орган станового представництва - парламент;

- зберігається місцеве самоврядування;

- збройні сили, особливо армія, залишаються не чисельними.

Тому англійський абсолютизм називають обмеженим, або незавершеним. Опорою англійського короля в боротьбі за посилення влади було нове дворянство, або джентрі – дворяни, що отримували головний прибуток не від експлуатації селян, а від торговельно-підприємницької діяльності.

Органи влади Англії періоду абсолютизму виступали: Таємна рада, Зоряна палата, Висока комісія, парламент. Парламент, хоча і існував, практично не відігравав якоїсь ролі, а був слухняним знаряддям короля. Особливості системи місцевої влади: паралельне існування самоврядування та лордів-лейтенантів, що призначалися королем.

4. В Німеччині в 16-17 ст. не тільки зберігається, а й посилюється роздробленість. Причини збереження роздробленості: Реформація, що розділила країну за релігійною ознакою, та Тридцятирічна війна, завершення якої призвело до прийняття Вестфальського миру, за яким Німеччина визнавалася союзом держав. Абсолютизм тут існував не на загальнодержавному рівні, а по окремих німецьких державах. Тому німецький абсолютизм називають обласним, або князівським. Найбільш значними державами Німеччини були Прусія та Австрія, які дають два різновиди абсолютизму: в Прусії існував військово-бюрократичний абсолютизм, при якому величезне значення мають адміністративна та військова організація, у Австрії – просвічений (що прагнув запобігти революції шляхом поступок та реформ).

Абсолютизм був останнім етапом розвитку середньовічної держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 4.2. Розвиток римського права	\|	Тема 8. Середньовічне право в країнах Західної Європи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.