Тема 20. Фашистські держави і військові диктатури між двома світовими війнами

Мета заняття: освітня -виявлення протилежних тенденцій розвитку державності в новітній час на прикладі розвинених західних держав; виховна -виховання розуміння значення нових демократичних принципів в діяльності ліберально-демократичних держав Західної Європи та США; вироблення суто негативного ставлення до політики тоталітарних режимів Європи і Азії;розвиваюча -закріплення навику роботи з конституційно-правовими актами та навичок порівняльно-співставлюваного аналізу.

План.

1. Встановлення фашистської диктатури в Італії

2. Політичний режим і державний лад гітлерівської Німеччини

3. Військово-монархічна диктатура в Японії.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: фашизм, шовінізм, расизм, Велика фашистська рада, "корпоративна держава", автаркія, дуче, фюрер, гестапо, СС, СД, "молоде офіцерство", "нова політична структура", "нова економічна структура".

1. Навесні 1919 р. з'явилися перші терористичні загони з націоналістично настроєних колишніх фронтовиків. Вони називалися "Фаші ді комбаттіменто . Звідси загальна назва усього фашистського прямування. У програмі фашистської партії, запропонованої в 1919 р. Муссоліні, були висунуті цілий ряд демагогічних. Всі ці вимоги потрібні були фашистам для створення масової бази руху. В зовнішній політиці вони потребували придбання колоній, створення "Великої Італії" або відтворення «Великої Римської імперії». З весни до осені 1922 р. фашисти здійснили поступове збройне захоплення влади в окремих містах. У жовтні 1922 р. вони почали похід на Рим. Колони фашистів увійшли в столицю Італії, не зустрівши опору з боку урядових військ. Король Віктор Еммануїл доручив Муссоліні посаду прем'єр-міністра держави.

Був прийнятий реакційний виборчий закон, по якому партія, що набрала на виборах не менше 25% голосів, одержувала 2/3 місць у парламенті, і це позначилося на результатах виборів у 1924 р. У результаті фашисти одержали перевагу в парламенті. Збройні фашистські загони /сквадри/ набули статусу державного інституту, будучи перетворені в Добровільну міліцію національної безпеки.

Протягом 1925-26 р. відбувалося остаточне оформлення фашистської терористичної диктатури. У 1926 р. була прийнята серія надзвичайних законів: опозиційні партії розпускалися, антифашистська преса заборонялася, вводилася адміністративна /позасудова/ висилка осіб, підозрюваних в антифашистській діяльності. Були засновані найважливіші репресивні органи фашистської диктатури - Особливий трибунал і таємна політична поліція. Державний апарат був підданий.

Усе більше посилюється одноособова влада Муссоліні. Закон 1925 р. робив прем'єр-міністра відповідальним тільки перед королем, але не парламентом. У 1926 р. новим законом Муссоліні було надане право видавати декрети без парламенту. В 1928 р. був прийнятий закон про реформу політичного представництва. По ньому висування депутатських кандидатур признавалося винятково за фашистськими організаціями, список кандидатів підлягав обов'язковому затвердженню Великої фашистської ради, а вибори проводилися у формі вираження згоди або незгоди відкритим голосуванням із цим списком.

Фашистська держава трималася на терорі. Мережа органів і служб терору і примусу була надзвичайно розгалуженою. Крім особливого трибуналу і таємничої політичної поліції (ОВРА), існувала «особлива служба політичних розслідувань», «добровільна міліція національної безпеки», поліцейські суди.

В життя втілювалась ідея так званої «корпоративної держави». У якості її фундаменту виступали корпорації, утворені по галузях виробництва (усього їх було 22). У них входили підприємці, робітники, а також представники фашистських профспілок і фашистської партії. Ці корпорації повинні були визначати умови праці і розв’язувати трудові суперечки. Згодом корпоративна система замінила собою і парламент: у 1938 р. замість його виборної палати була створена Палата фаші і корпорацій, куди входили ніким не обрані члени Національної ради фашистської партії і Національної ради корпорацій.

2. В 1919 р. у Німеччині була створена Націонал- соціалістична робоча партія Німеччини, керівником якої незабаром став А. Гітлер. Значна німецька буржуазія в період економічної кризи зробила ставку на НСДАП, розраховуючи її руками справитися із симпатіями, що ростуть, до комуністів і соціалістів. Нацистська партія стала одержувати величезні засоби від промисловців.

На виборах 1932 р. нацисти одержали 13,7 млн. голосів. Але абсолютної більшості вони не домоглися. Тоді президент Гінденбург розпустив рейхстаг і призначив нові вибори на листопад 1932 р. Але нацисти загубили ще 2,5 млн. виборців. У такій ситуації 30 січня 1933 р. президент передав владу А. Гітлерові, назначив його рейхсканцлером. Нацисти ввійшли в сформований Гітлером уряд.

Президент підписав заготовлений Гітлером декрет "У захист народу і держави", що відміняв конституційні свободи і вводив страту за виступи проти держави або її представників. Мандати комуністів-депутатів рейхстагу були анульовані, самі депутати заарештовані. Нацистам була забезпечена більшість у рейхстазі. 23 березня 1933 р. рейхстаг прийняв закон про наділення уряду Гітлера надзвичайними повноваженнями.

Було проведено уніфікацію держави, тобто перетворення її в унітарну, жорстко централізовану. Лдтаги позбавлялися контролю над провінційними урядами, а рейхстаг - над імперським кабінетом. А у 934 р. усі виборні органи земель, включаючи ландтаги, були ліквідовані.

Були заборонені всі партії і був виданий закон, що заборонив в Німеччині існування будь-яких політичних партій, крім націонал-соціалістської.

Посада президенті ліквідувалась, а його повноваження передавались канцлеру. Оскільки рейхсканцлером був "фюрер" НСДАП, уся повнота влади виявилася зосереджена в руках НСДАП. Нацистська партія стає частиною державного апарату.

У Німеччині створюється розгалужений апарат терору і насильства» куди входили гестапо (таємна поліція), штурмові загони (СА), охоронні загони(СС), служба безпеки (СД).

У країні була введена загальна трудова повинність. Для молоді стали створюватися табори трудової повинності.

Головною ціллю нацистської держави було підготування до світової війни в ім'я придбання "життєвого простору" для арійської раси. У плані економічного підготування у вересні 1936 р. був прийнятий "4-роковий план", здійснення котрого повинне було зробити Німеччину незалежною в економічному відношенні від інших держав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 19. Західні демократичні держави між двома світовими війнами	\|	Тема 21. Провідні західні держави після другої світової війни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.