Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






III. ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ ІЗ НЕДОСТАТНІМ ЧИ РАПТОВО ПРИПИНЕНИМ ДИХАННЯМ.

При травматизмі бувають випадки, коли потерпілий утрачає свідомість. В цьому випадку необхідно перевірити наявність у нього дихання. Наявність визначається візуально по підніманню і опусканню грудної клітки під час самосійного вдиху й видиху потерпілим.

Нормальним вважають дихання, що характеризується чіткими і ритмічними підніманнями й опусканнями грудної кліт­ки. В такому стані потерпілий не потребує штучного дихання.

Порушеним вважають дихання, що характеризується нечітким чи неритмічним підняттям грудної клітки з рідкими, мовби хапаючими повітря, вдихами.

Перевірка стану потерпілого повинна відбуватись швидко-на протязі 15-20 с.

У випадках відсутності чи порушення дихання у потер­пілого необхідно негайно приступити до штучного дихання, метою якого є відновлення самостійного дихання.

Існують різні заходи по відновленню самостійного ди­хання у потерпілого. Вони поділяються на дві групи: штучне дихання за допомогою апаратів і ручне.

Штучне дихання апаратним способом здійснюють за допомогою спеціальних апаратів, які забезпечують вдування й виведення повітря з легенів через маску, надіту на лице поте­рпілого. Простішими з цих апаратів є: ручний портативний апарат РПА-1 і апарат ДП-10-02.

Короткий опис приладів. Основним вузлом апарата ДП-10-02 є дихальний мішок, об'єм якого в розправленому стані складає 1,5 л. Мішок має форму еліпсоїда, виготовлено­го зі стійкої гуми і пористого пружного вкладиша. Апарат обла­днаний рото розширювачем, повітроводом для попередження западання язика й масками різних розмірів для герметичного підключення приладу до потерпілого.

При стисненні мішка руками в ньому створюється над­лишковий тиск повітря. Під дією тиску відкривається клапан, що пропускає повітря з мішка в легені потерпілого через мас­ку і повітрявод. По закінченні стиснення мішок, в силу своєї пружності, розправляється і в ньому створюється розріджен­ня. Під дією атмосферного тиску відкривається всмоктуючий клапан і повітря надходить у мішок до повного його розши­рення. Повітря з легенів потерпілого виходить через клапан в атмосферу.

Аналогічним із принципу устрою є апарат РПА-1. Ос­новними частинами його є, замість мішка, гумовий гофрирований міх, що приводиться в дію рукою, і маска, яка щільно накладається на рот і ніс потерпілого. Коли стискується міх, відбувається нагнітання під деяким тиском атмосферного по­вітря в легені потерпілого в об'ємі від 0, 25 до 1, 5 л. Коли міх розтягують, в нього надходить чисте атмосферне повітря, а повітря з легенів, під дією еластичності грудної клітки, вільно виходить на зовні через спеціальний клапан.

Порядок виконання штучного дихання.

1. Звільнити потерпілого від стягуючої одежі - розстебнути комір, розв'язати галстук ослабити пояс.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну повер­хню - стіл чи підлогу.

3. Максимально запрокинути голову потерпілого так, щоб підборіддя опинилось на одній лінії із шиєю. Для цього під лопатки положити валок / можна скрутити одяг/. При цьому по­ложенні шиї язик відходить від входу в гортань, створюючи вільний прохід для повітря в легені. При такому положенні голови рот переважно розкривається. Коли рот потерпілого щільно стиснутий, розкрити його необхідно за допомогою роторозширювача.

4. Обстежити порожнину рота, і при наявності сторонніх предметів /кров, слизь і ін. / видалити їх. Для цього необхідно голову і плечі потерпілого повернути в бік, а потім, за допомо­гою носової хусточки, намотаної на вказівний палець, очисти­ти порожнину рота й горла, після цього надати голові початкове положення.

5. Підібрати за розміром повітрявод, ввести його і зафік­сувати ліпким пластиром.

6. Підібрати маску необхідного розміру, приєднати її до апарата і щільно притиснути до лиця потерпілого. Для герме­тичності шкіру в області накладання маски попередньо змастити вазеліном.

7. Подаючому допомогу однією рукою держати дихальний мішок чи гофрирований міх, а другою притиснути маску до лиця потерпілого.

8. Проводити штучне дихання шляхом ритмічного достат­ньо різкого стиснення мішка чи міха. Частота дихання для до­рослої людини повинна бути 14-16 разів за хвилину /тобто через 3-4 с/.

Ручні способи. У багатьох випадках апарата на місці пригоди може не бути, тоді штучне дихання/доводиться вико­нувати ручним способом. (Рис 1).

Серед існуючих ручних способів штучного дихання найбільш ефективним є спосіб "рот у рот", і "рот у ніс". Він по­лягає з тому, що подаючий допомогу вдихує повітря з своїх легенів в легені потерпілого через його рот або ніс. Цей спосіб більш легкий і виключає небезпеку пошкодження органів по­терпілого. Вдування повітря відбувається через марлю, носо­ву хустинку або іншу нещільну тканину, чи через спеціальну трубку.

Підготовка потерпілого для проведення штучного ди­хання відбувається таким чином, як описано вище.

Після підготовки необхідно:

1. Затиснути пальцями ніс потерпілого, зробити глибокий вдих, охватити ротом весь рот потерпілого / а у маленьких дітей і ніс/ і із силою видихнути повітря в рот потерпілого.

2. Відкинутись назад, звільнити рот і ніс потерпілого. В цей період грудна клітка потерпілого опускається й відбувається пасивний видих. Потім зробити новий вдих і видих у легені потерпілого. Періодичність дихальних циклів та, що і при ви­користанні апаратів.

Якщо неможливо відкрити рот потерпілого, внаслідок судорожного стиснення щелеп, штучне дихання роблять вду­ванням повітря через ніс, закривши рот потерпілого.

При проведенні штучного дихання, будь-яким спосо­бом контроль за надходженням повітря в легені потерпілого здійснюють візуально по розширенню грудної клітки при кож­ному вдуванні повітря. Якщо після вдування повітря грудна клітка потерпілого не розширюється, це свідчить про непрохі­дність дихальних шляхів. Необхідно ще раз перевірити прохі­дність дихальних шляхів і герметичність наложеної маски.

При появі у потерпілого перших слабких дихальних рухів слід пристосуватись до ритму його дихання. Штучне ди­хання необхідно проводити до відновлення глибокого ритміч­ного дихання у потерпілого.

Іноді одночасно зі штучним диханням необхідно робити закритий масаж серця. Це краще робити у двох, тому що ма­саж і штучне дихання необхідно чітко чергувати: після 4-5 на­давлювань на грудну клітку проводять одне вдування повітря в легені потерпілого.

Закритий масаж серця. Непрямий масаж серця під­тримує кровообіг як при зупиненому так і фібрилюючому сер­ці. Потерпілого кладуть на спину, піднявши його ноги на 50-70 ся для полегшення притоку крові до серця. Оголюють грудну клітку, розстібують пасок, /рис. 2/. Людина яка проводить зов­нішній масаж серця, розташовується збоку від потерпілого), визначає місце натискування /нижня половина грудини на два поперечних пальці вище мечовидного відростка/. На вказану ділянку грудини вздовж її осі розміщується долоня однієї руки, а на неї зверху під прямим кутом - долоня другої руки і почи­нає виконувати поштовхоподібні натискування на грудину ве­ртикально вниз із зміщенням її до хребта. Під час клінічної смерті людина втрачає м'язозий тонус і грудна клітка стає ду­же рухомою, це дозволяє при масажі зміщувати нижній кінець грудини на 3-4 см. Серце таким чином здавлюється і з його порожнин виливається кров у кровоносні судини.

Частота поштовхів складає 50 натискувань за хвилину. Тиск повинен проводитись тільки основою долоні. Кожні 3-4 хв. необхідно контролювати пульс. Руки під час поштовху за­бороняється згинати в ліктьових суглобах, вони повинні бути прямими. Щоб збільшити тиск на грудну клітку, під час по­штовху можна допомагати важкістю верхньої частини свого тулуба. Кожний поштовх повинен бути достатньо різким, але не дуже сильним, щоб не пошкодити грудину, ребра і внутрі­шні органи. Після кожного поштовху необхідно швидко роз­слабити руки, не віднімаючи їх від грудей, при цьому грудна клітка потерпілого розправиться і кров надійде в серце. При правильному масажі кровообіг відновлюється досить швидко, у потерпілого з'являється пульс і звужуються зіниці.

Масаж серця продовжують робити до відновлення пульсу й дихання чи до прибуття медичних працівників.

 


Читайте також:

  1. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
  2. Адресна соціальна допомога
  3. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
  4. Види кровотеч і перша допомога
  5. Види ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них
  6. Вихідна допомога
  7. Вихідна допомога при звільненні працівника.
  8. Вплив чинників ризику на настання раптової смерті.
  9. Державна допомога сім'ям з дітьми
  10. Державна соціальна допомога
  11. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ТА ОТРУЄННЯХ




Переглядів: 758

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ІІ. ХАРАКТЕР СУЧАСНОГО ТРАВМАТИЗМУ. | IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.