Склад ґрунтового повітря та його рольу ґрунтоутворенні

Ґрунтове повітря — це суміш газів і летких органічнихсполук, які заповнюють пори ґрунту. Основними джерелами надходження повітря в ґрунтє приземкуватий шар атмосфери і гази, які утворюються в ґрунті. Воно потрібне длядихання коренів рослин, аеробних мікроорганізмів, тваринних організмів.

Ґрунтове повітря перебуває в ґрунті у трьох станах:вільному, адсорбованому і розчинному. Вільне повітря заповнює капілярні і некапілярніпори, легко переміщується в ґрунті і обмінюється з атмосферою. Його газовий складзначно відрізняється від складу атмосферного повітря. Лише вміст азоту залишаєтьсяблизьким до його вмісту в атмосфері.

Вміст СО2 в ґрунтовому повітрі можебути в десятки і сотні разів більший, ніж в атмосфері, а вміст О2 знижуєтьсявід 20.9 до 10 % і нижче.

Велике значення в ґрунтових процесах має кисень.У грунт з атмосфери він надходить дифузно. Витрачається на дихання коренів, мікроорганізмів.Оптимальні умови для дихання створюються при вмісті О2 в ґрунтовому повітріблизько 20 %. В разі нестачі кисню в ґрунті розвиваються анаеробні процеси, якінегативно впливають на родючість грунту.

Високий вміст вуглекислого газу в ґрунтовому повітрізумовлюється біологічними процесами. За високої концентрації СО2 (>2-3%) спостерігається пригнічений розвиток рослин.

Дифузію СО2 з ґрунту в приземний шаратмосфери прийнято називати диханням ґрунту. Інтенсивність дихання ґрунту залежитьвід характеру рослинності, системи обробітку, гідротермічних умов тощо. Воно наростаєз півночі на південь. Тундрові ґрунти протягом року виділяють в атмосферу 0,3 т/га,підзолисті — від 3,5 до 30, сірі лісові — від 20 до 60 і чорноземи — від 40 до 70т/га СО2. Підвищення концентрації СО2 в приземному шарі атмосферипідвищує інтенсивність фотосинтезу.

4.2 Повітряні властивості і повітрянийрежим ґрунту

Сукупність фізичних властивостей ґрунтів, які визначаютьстан і переміщення ґрунтового повітря, називають повітряними властивостями ґрунту.Найважливішими з них є: повітроємкість, вміст повітря, повітропроникність і аерація.

Повітроємність ґрунту — максимальна можлива кількістьповітря (в %), яка міститься в повітряносухому непорушеному ґрунті. Ця величиназалежить від гранулометричного складу і оструктуреності ґрунту. Піщані і структурніґрунти мають високу повітроємкість.

Вміст повітря — величина, яка вказує, скільки повітря(в %) містить одна одиниця об’єму ґрунту в даний момент. Вона безперервно змінюєтьсязалежно від зміни вологості. Тому максимальний вміст повітря має сухий ґрунт.

Повітропроникністю (газопроникністю) називаютьздатність ґрунту пропускати крізь себе повітря. Вона залежить від гранулометричногоскладу і оструктуреності ґрунту, тобто від об’єму і конфігурації пор. Найкращу газопроникністьмають структурні розпушені ґрунти.

Аерація ґрунту — безперервний газообмін ґрунтовогоповітря з атмосферним. В процесі аерації ґрунтове повітря збагачується на кисень,потрібний для дихання живих організмів, а приземний шар повітря — вуглекислим газом,який використовують рослини в процесі фотосинтезу. Аерація ґрунту зумовлюється газовоюдифузією внаслідок коливання температури, зміною атмосферного тиску, періодичнимзволоженням і висиханням ґрунту та іншими факторами.

Сукупність всіх явищ надходження повітря в ґрунт,зміна його складу, виділення в атмосферу називають повітряним режимом ґрунту. Вінпостійно змінюється під впливом погодних умов, рослинності, обробітку ґрунту тощо.Найсприятливіший повітряний режим мають структурні ґрунти.

Регулюють повітряний режим ґрунту агротехнічнимита меліоративними заходами (розпушення ґрунту, осушення перезволожених земель, створенняводо міцної структури тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Водний баланс і типи водного режимуґрунту	\|	Теплові властивості та тепловий режимґрунту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.