Світова екологічні криза

Сучасна екологічна ситуація у світі характеризується як глобальна екологічна криза, що пов’язана з виникненням і посиленням парникового ефекту, появою озонової діри та кислотних дощів, надіндуструалізацією, суперхімізацією, надмірним споживанням природних ресурсів і надзвичайним усіх геосфер.

Екологічна криза екосистеми планети в останню, третю стадію взаємодії природи і суспільства, розвивалася нерівномірно — залежно від обсягів впливу різних антропогенних факторів, її тривалість умовно можна поділити на три етапи:

Перший етап (1945 — поч. 1970-х рр.) характеризується нарощуванням гонки озброєнь всіма розвиненими країнами світу, хижацьким знищенням природних ресурсів у всьому світі, розвитком кризових екологічних ситуацій у межах Північної Америки, Європи, окремих регіонів колишнього СРСР.

Другий етап (1970 — початок 1980-х рр.) позначився бурхливим розвитком екологічної кризи в світі (в Японії, більшості регіонів колишнього СРСР, Південної Америки, Азії, Африки), інтенсивним зростанням ступеня забруднення вод Світового океану та космічного простору. Це — етап дуже широкої хімізації, максимального світового виробництва пластиків, розвитку глобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи (внаслідок ядерної війни) та виникнення могутнього міжнародного державного й громадського руху за спасіння життя на планеті.

Третій етап (з 1980-х рр. — до теперішнього часу) характеризується зміною ставлення людей на планеті до природи, всебічним розвитком екологічної освіти в усіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникненням величезної кількості "зелених" (організацій, асоціацій, товариств), появою й розвитком альтернативних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозберігаючих технологій, прийняттям нових національних і міжнародних законів про охорону природи. На цьому етапі також почалася демілітаризація в найбільш розвинених країнах.

На жаль на сьогодні ми не помічаємо суттєвого поліпшення в екологічній ситуації у світі.

Головними факторами, що призвели до сучасної кризової екологічної ситуації, є демографічний вибух, урбанізація, індустріалізація та хімізація народного господарства. Незважаючи на те, що в багатьох розвинутих країнах народжуваність в останні роки відчутно загальмувалась, кількість народонаселення Земної кулі за останні роки зросло до 6 млрд. і більше.

Кількість людей на Землі різко почала зростати на початку ХХ століття. Цьому сприяли науково-технічний прогрес і розвиток медицини. Згідно з переписом 1920 року, населення земної кулі налічувало 1 млрд. 800 млн. осіб. Таким чином, менше ніж за три століття населення Землі збільшилося в 4 рази, бо в 1650 році вона налічувала 500 млн. За переписом, проведеним в 1960 році, кількість людей на земній кулі досягла 3 млрд., осіб, а в 1970 році збільшилася до 3,5 млрд. Це свідчить про те, що лише за 40 чи 50 років населення Землі зросло у 2 рази.

У нове тисячоліття планета Земля увійшла з населенням у 6,11 млрд. чоловік. Прискорено зростає кількість міських жителів, в основному за рахунок країн, що розвиваються, в індустріальне розвинених країнах воно практично вийшло на постійний рівень.

Планета людей асиметрична і контрастна: дев’ять із десяти землян живуть у північній півкулі і лише один — у південній; 85% живе в Старому світі (Євразія + Африка) і лише 15% —у Новому (Америка + Австралія). Контрастною є й щільність населення: від менш ніж одна людина на квадратний кілометр у Західній Сахарі, на Фолклендських островах, у Гренландії та Шпіцбергені до 4,5-5,5 тис. — у Гібралтарі, Сінгапурі і Гонконгу і навіть до 20-21 тис. (!) — у Монако і Макао.

Така структура і нерівномірність розподілу населення по планеті Земля пояснюються не тільки природними чи історичними факторами.

На початку нашого століття — 2001 р. найбільш населеними були: Китай (1,273 млрд. осіб), Індія (1,027 млрд.), США (272,6 млн. осіб), Індонезія (228,4 млн.), Бразилія (174,4 млн. осіб).

У 1998 році Інститут спостережень за світом опублікував доповідь "Шляхи сталого розвитку суспільства", де дається, зокрема, прогноз зростання народонаселення на найближчі 50 років в різних країнах.

У 2050 році найбільш населеною країною, буде Індія (1,53 млрд. осіб), яка випередить Китай (1,51). Приріст населення в розвинених країнах буде помірним, а в Німеччині і Японії чисельність населення навіть зменшиться. Це пов’язано з високою щільністю населення. Аналогічна тенденція буде спостерігатися і в Росії через економічні труднощі. Вперед вирвуться деякі країни третього світу, населення яких уже зараз збільшується із загрозливою швидкістю.

Найбільша динаміка зростання — у три-чотири рази — очікується в деяких африканських країнах. Передбачається, що п’яте місце у 2050 році займе Нігерія (339 млн.), дев’яте — Ефіопія (213 млн.), а на одинадцятому виявиться Конго (165 млн.).

У випадку глобальної економічної кризи чи пандемії якогось захворювання, чисельність народонаселення з великою ймовірністю може зменшуватись (наприклад, у Росії та Україні).

Зростання народонаселення — не тільки соціальна, але й глобальна екологічна проблема. Демографічні вибухи загрожують тотальним забрудненням навколишнього середовища і виснаженням природних і продовольчих ресурсів у планетарному масштабі.

Більшість цього населення зосереджується у великих містах.

Високі темпи концентрації промисловості, поява дуже складних видів техніки, транспорту, комунікацій і поліпшення внаслідок цього економічного становища людини прискорило зростання кількості міст і населення.

За даними ООН, у наш час у містах більшості розвинених країн проживає 75-80% загальної кількості населення. Щороку міське населення у світі збільшується на 4%.

На початку XX століття нараховувалося 11 міст-мільйонерів, з яких 6 знаходилися в Європі. Наприклад, Лондон у 1300 році був єдиним головним містом Англії, і його населення не досягало і 40 тисяч, що не складало навіть одного відсотка від населення країни. До 1650 року приблизно 7% населення жило в Лондоні. А на початок XIX століття кількість жителів міста наблизилася до мільйонної відмітки. Сьогодні менше 9% населення Великобританії живе в сільській місцевості. Усі інші живуть у містах — тільки у Великому Лондоні живе сім мільйонів чоловік. У 1900 році Лондон був єдиним містом-мільйонером в усьому світі.

У 1950 році в світі було вже 83 міста-мільйонери (з них 30-у Європі), сьогодні їх майже 280 (50 — у Європі). Очікується, що до 2015 року їх буде вдвічі більше. У 1950 році більше 10 млн. жителів було тільки в Нью-Йорку. Тепер уже шість міст мають населення більше 20 млн. чоловік. Це Сан-Паулу (26 млн.), Шанхай і Йокогама (по 24 млн.), Нью-Йорк (23 млн.), Пекін (21 млн.), Токіо (26 млн.). Процент міського населення в окремих країнах дорівнює: Аргентина — 83, Уругвай — 82, США — 80, Японія — 76, Німеччина — 90, Швеція — 83.

Крім великих міст, швидко зростають міські агломерації —мегаполіси. Найбільші мегаполіси світу (Філадельфійське — Бостонсько — Йоркський, Токійське — Йокогамсько —Осакський, Кельнське — Дюсельдорфський, Манчестер — Бірмінгемський) сконцентрували 20-60 млн. чоловік.

За прогнозами ООН в XXI столітті в містах країн, що розвиваються, буде жити більше 40% населення, а в найбільш урбанізованому регіоні — Латинській Америці — 80%.

Поява мегаполісів означає стихійну реконструкцію великих районів землі. При цьому страждають повітряний і водний басейни, зелені масиви, порушуються транспортні зв’язки, що приводить до дискомфорту у всіх відношеннях.

Незважаючи на зростання кризових екологічних ситуацій у містах, їх розвиток триває. За прогнозами експертів передбачалось, що в 2000 році понад 80% населення розвинених країн проживатиме у містах.

Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя, виявилося настільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої і невиробничої діяльності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох міст світу уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потреб сучасної людини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природного середовища — атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну сітку, підземні води і навіть клімат.

За даними ООН найбільш забрудненим містом є Бангкок (на другому місці — Мехіко, на третьому — Каїр). На 8 млн. жителів тут припадає 2,3 млн. автомобілів, 11 тис. автобусів, 1,2 млн. мотоциклів. Підприємства цих міст щоденно викидають у навколишнє середовище 7,5 тонн газоподібних, твердих і рідких відходів.

Кількість людей, зайнятих у сільському господарстві, щороку зменшується. Прогодувати величезні маси міських жителів стає щораз важче, що викликає необхідність застосування хімічних методів, спрямованих на полегшення обробітку земель і підвищення родючості сільськогосподарських культур.

Хімізація сільського господарства завдає величезної шкоди всій живій природі (в ґрунти щорічно вноситься понад 300 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т пестицидів). За останні десятиріччя дуже зросла кількість вживаних людством мінеральних добрив та пестицидів (інсектицидів, фунгіцидів, гербіцидів), а врожайність неухильно знижується, й ґрунти виснажуються до стану повної деградації, на багато десятиріч втрачаючи родючість. Крім того отрутохімікатами в світі щорічно отруюються понад 2 млн. чоловік (і ця цифра зростає), а в результаті спровокованої людиною еволюції сотні видів комах та так званих шкідливих рослин, грибів, гризунів пристосовуються до отрутохімікатів, стають стійкими до них. Яскравий приклад — колорадський жук, який щорічно в усьому світі завдає збитків на багато сотень мільйонів доларів і виживає чим би його не труїли. Збільшується кількість людей, які страждають від алергії, спричиненої пестицидами. Багато пестицидів є канцерогенними, викликають лейкоз, мутагенні зміни в організмі.

Обсяг промислової продукції в усьому світі кожних 10 років збільшується тепер приблизно вдвічі. Якщо за весь період цивілізації людство використало 80-85 млрд. т палива, то половина цього обсягу припадає на останні 25-30 років. Це пов’язано з тим, що у другій половині XX ст. значно змінився паливно-енергетичний баланс на планеті. Питома вага нафти у ньому становить 44 %, природного газу — 18, вугілля — 35 %. За оцінкою експертів, запасів органічного палива — вугілля, нафти і газу на рівні прогнозованого його споживання у 2000 р., — вистачить людству ще на 150 років. Максимальний видобуток нафти на планеті очікується у 90-х роках XX ст., а до 2035 р. 90 % всіх відомих світових запасів нафти і газу буде повністю вичерпано.

Внаслідок індустріалізації Землі та розвитку транспортних засобів різко погіршилась якість атмосферного повітря. Щорічно промислові підприємства викидають приблизно 145 млн. т оксиду сірки, 250 млн. т пилу, близько 1 млн. т сполук свинцю, десятки тисяч тонн фтористих та хлористих сполук. Набуло величезного поширення явище кислотних дощів. Вихлопні гази автотранспорту та викиди промислових підприємств утворили над багатьма містами постійні отруйні газові хмари, що дуже шкідливо відбивається на здоров’ї людей.

Зараз спалюють щороку близько 2 млрд. т вугілля. Цей процес супроводжується викиданням в атмосферу мільярдів тонн вуглекислого газу та інших речовин. Наземні рослини та фітопланктон океанів вже не встигають засвоювати таку кількість вуглекислоти. В атмосфері планети швидко накопичуються вуглекислими газ (близько 0,4 % на рік) та інші шкідливі гази — метан, оксиди сірки, азоту, фтористо-хлористі вуглеводневі сполуки (3 % на рік). За період з 1860 р. по 1985 р., за підрахунками дослідників, в результаті спалювання органічного палива в атмосферу потрапило 165 млрд. т вуглекислого газу, його вміст у ній зріс на 30 %, причому лише за 1959 -1985 рр. — на 9 %.

Якщо цей процес буде тривати, постане загроза виникнення на Землі "парникового ефекту", при якому атмосфера буде безперервно нагріватися. Одночасно із збільшенням вуглекислоти падає вміст у атмосфері кисню, відтворення якого не встигає за споживанням.

Швидко зменшуються на Землі запаси питної води. Кількість води, що забирається з річок для промисловості, зрошення та побутових потреб, становить вже 20 % поверхневого стоку. У промислово розвинутих країнах практично весь стік води проходить через промпідприємства, зрошувальні системи, водопровід та каналізацію. Забруднення охопило навіть акваторії Світового океану, який перетворився на гігантський відстійник багатьох видів відходів сучасної цивілізації. Величезні площі океанічної поверхні вкриті плаваючим сміттям та нафтопродуктами, які потрапляють сюди при очищенні резервуарів, внаслідок аварій танкерів і витоків при розвідуванні та експлуатації морських нафтопромислів. Нафтова плівка вже вкриває п’яту частину поверхні Світового океану. Крім того, в нього щорічно скидають 5 тис. т ртуті та інші шкідливі сполуки. Все це знищує біологічні ресурси океану, порушує водно-повітряний обмін планети та глобальну кліматичну стабільність.

Особливо сильно позначився антропогенний вплив на лісах нашої планети. За історію людської цивілізації територія лісових масивів на Земній кулі скоротилася на 60-65 %, що призвело до відчутного погіршення гідрологічного та кліматичного режимів. Щорічно від вирубок, пожеж та забруднень атмосфери гине 11 млн. га лісів. За оцінками експертів, лісистість планети за період 50-х –кін. — 70-х років скоротилась у 2 рази — з 50 до 25 млн. км². Найбільший обсяг втрат припадає на "зелені легені" нашої планети, які постачають основні об’єми кисню в атмосферу Землі, найбагатші у біологічному відношенні вологі тропічні ліси Африки, Південної Америки та Південно-Східної Азії, а також на сибірську тайгу. Передбачають, що до 2000 р. в країнах, що розвиваються, у зв’язку із зростанням попиту на деревину та паливо і потребою розширення площ сільськогосподарських угідь буде знищено 40 % сучасної площі лісів. При цьому слід мати на увазі, що вологі тропічні ліси, які покривають загалом менше 10 % площі суші, концентрують 40 % всього генофонду планети.

Учені застерігають: якщо терміново не змінити, або не поліпшити промислові технологічні процеси, порушення хімічної рівноваги в природному середовищі стане незворотним, а кількість окисів заліза в ґрунтах і водах збільшиться в два рази, цинку й свинцю — в десять, ртуті, кадмію, стронцію — в 100, миш’яку—в 250 протягом найближчих 40-50 років. Слід також врахувати здатність біоти накопичувати отруту. За такої швидкої зміни хімічного стану середовища майже неможливо передбачити глобальні порушення в біосфері. Щорічно 6 млн. га сільськогосподарських угідь перетворюється на пустелі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІ етап — агрокультурний	\|	Загальна екологія та ї підрозділи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.