Питання № 11 Податкова звітність та строки її подання

Податкова звітність становить систему взаємопов’язаних узагальнених показників, щодо визначення податкового зобов’язання по сплаті податків, які відображають результати діяльності підприємства за звітний період. Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних первинних документів про господарські операції.

Податкова звітність –це сукупність дій платника податків (або особи, яка її представляє) та податкового органу по складанню, веденню та здачі документів встановленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнового стану та фіксують процес нарахування податку, а також суму яку належить сплатити до бюджету.

Нарахування та сплата будь - якого виду податку чи збору (обов’язкового платежу) передбачає здійснення належним чином обліку та розрахунку, результати яких відображаються у в відповідній формі податкової звітності. Формами податкової звітності є:

1) розрахункова звітна документація;

2) супутня (довідкова) документація;

3) облікова документація;

4) податкові повідомлення.

Розрахункова звітна документація –це документи, у яких фіксується податкові розрахунки та суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, та надається платником до податкового органу в встановлений законодавством строк. Такі документи містять відомості про базу оподаткування, податкових пільгах, розміру податкового зобов’язання та можуть називатися по різному: декларація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації є декларація про прибуток підприємства, податкова декларація про ПДВ, розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків, розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища тощо.

Супутня (або довідкова) документація –це документи, які містять довідкову інформацію, яка деталізує дані для нарахування податків, що розшифровують або обґрунтовують податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

а) документи, що необхідні для нарахування податків, наприклад, звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів);

б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на нарахування сум податків, наприклад, розрахунок повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіалами.

Облікова документація –це документи, які представляють зведені форми податкового обліку. Так, первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичують та систематизують в податковому обліку, підлягають узагальненню за відповідний податковий період; після цього, на підставі цих документів, визначається сума податків.

Прикладом такого виду податкової документації є: книга обліку, доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Податкові повідомлення –це документи, які направляються податковими органами платникам та включають відомості про строки і суми податку, які належать до сплати. За своєю суттю вони є офіційним повідомленням податкових органів про необхідність внесення платником податку відповідної суми податку в визначений строк.

Податкова звітність може складатися як платником податку самостійно, так і його представником або податковим агентом.

Платник податку може не надавати податковому органу податкову звітність у випадках, якщо:

1) звітність про виконання податкового зобов’язання надає податковий агент (наприклад, декларація про доходи громадян);

2) платник податків входить до складу консолідованої групи платників за податками, звітність за якими надається головним підприємством.

Платник податків має право обрати один з трьох порядків подачі податкової декларації:

а) особисто (з відміткою про дату подачі на копії декларації);

б) пересилкою (датою подачі декларації буде вважатися дата відправлення заказного листа);

в) в електронному вигляді за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеного законодавством.

В залежності від тривалості базового податкового звітного періоду передбачена уніфікація строків подання податкової звітності.

Податкова звітність надається до податкових органів за строками:

- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового місяця;

- протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового кварталу (півріччя);

- протягом 60 календарних дні, що настають за останнім днем звітного року, крім декларацій з доходів фізичних осіб, термін подання яких – до 1 квітня року, що настає за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком, під базовим періодом слід розуміти перший податковий період, зокрема, квартал – для оподаткування підприємств. Декларація останнього періоду прирівнюється до річної, у цьому випадку річна декларація не подається.

Податкова декларація приймається контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо її прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень, тягне за собою дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Податкова звітність, заповнена всупереч затвердженим правилам, може бути не визнана контролюючим органом, якщо:

- в декларації не зазначені обов’язкові реквізити;

- декларацію не підписано відповідними посадовими особами і не скріплено печаткою платника податків.

У цих випадках контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). Платник податків має право надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Законодавчо – нормативна база:

1. Податковий Кодекс України в редакції від 01.01.13 року.

[1] Податковий Кодекс, стаття 14.1.156.

[2] Податковий Кодекс, стаття 36

[3] Про заставу - Закон України із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 25 лютого 1994 року N4035-XI

[4] Про заставу – Закон України із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 25 лютого 1994 року N4035-XI

[5] Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами –Закон України від 21.12.2000 р. №2181–ІІІ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види податкової застави	\|	Платники податку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.