МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Виникнення Київської державиЗаснування і розвиток Києва Теорії походження Руської держави. План. Тема 1. Київська Русь 1. Виникнення перших державних утворень у Середньому Подніпров'ї. Союзи племен 1. Виникнення перших державних утворень у Середньому Подніпров'ї. Союзи племен У середині І тисячоріччя почалося посилення слов'янських племен і одночасне виділення з єдиної слов'янської спільноти східнослов'янських племен. Вищим ступнем розвитку родового ладу були союзи племен, що у ІУ-УІІІ ст. стали зародками розвитку держави. Першим етапом зародження державності у східних слов'ян вважають виникнення в VI - першій половині IX ст. протодержавних утворень - полянського племінного союзу з центром у Києві, дулібо-волинського союзу та ін. Союзи племен поступово переростали в утворення більш високого рівня - племінні князівства. Про розвиток східних слов'ян напередодні утворення держави в IX столітті говориться в початковому руському літопису «Повість минулих років»,основним укладачем якої був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, що жив наприкінці XI — на початку XII ст. Згідно літопису, - на правобережжі середньої течії Дніпра жили поляни, племінним центром яких був Київ; - на північ і захід від полян, між ріками Россю і Прип'яттю, жили древляни з центром у Іскоростені; - північніше полян і древлян на лівобережжі Прип'яті жили дреговичі; - на заході від полян, по верхній течії Південного Буга - бужани і волиняни; - південніше полян у Південному Подніпров'ї - уличі, - а ще далі на південний захід, у басейні Дністра - тіверці; у Закарпатті -' білі хорвати; - на лівому березі Дніпра, у басейні рік Сула, Сейм, Десна, доходячи на сході до Сіверського Дінця, жили сіверяни; - на північ від сіверян, між верхньою течією Дніпра і Сожа - радимичі; - на північ від радимичів, у верхів'ях Волги, Дніпра і Двіни - кривичі, з центром Смоленську; у басейні Західної Двіни по річці Полоті - полочани; - у районі озера Ільмень - словени; - нарешті, на самому сході регіону розміщення східних слов'ян жили вятичі, що займали басейн верхньої і середньої течії Оки і Москва-ріки. Територія кожного з цих східнослов'янських племінних союзів була значною і дорівнювала декільком сучасним областям. Союзи об'єднували до десятка племен, назви яких до нас не дійшли. Збереглася тільки загальна назва союзу, котра, як вважають дослідники, могла одночасно бути назвою одного з племен, що входили у союз. Кожне окреме плем'я, у свою чергу, складалося з великої кількості родів. У союзах племен, які утворювалися, насамперед, для ведення бойових дій, великого значення набував військовий ватажок - князь. Його оточувала родова знать із глав родів – «нарочиті люди», «лучші мужі». Найважливіші питання в житті союзів племен вирішувалися на народних зборах — вічових сходах. Під час війни збиралося загальплемінне ополчення - «полк», або «тисяча», розділена на «сотні». На чолі їх стояли тисяцькі і сотські. Військову силу ополчення складали всі боєздатні чоловіки. Крім цього, частина воїнів складала постійну військову організацію - дружину. Дружина була спаяною не родовими зв'язками, а спільністю військових і майнових інтересів і вірністю своєму ватажкові. Вона розподілялася на старшу, з якої формувалися посли і князівські управителі, та молодшу. Старших дружинників називали боярами, вони мали свою землю і жили у власних дворах. Молодших дружинників називали гриднями, вони жили при князі й обслуговували його двір і господарство. Ватажок дружини (князь) і його наближені дружинники (бояри) забирали собі більшу і кращу частину військової здобичі. При цьому, однак, ще довгий час зберігалися первісні демократичні установи — народні збори (віче) і рада старійшин. Однак військовий ватажок, підтримуваний дружиною, усе частіше нав'язував свою волю народним зборам, здобуваючи усе більший вплив і владу за рахунок інших старійшин. Військова демократія поступово переростала у військово-ієрархічне правління — княжіння. У княжіннях панування князя вже підтримувалося за допомогою військової сили його дружини, котра збирала данину (полюддя) з рядових членів племінного союзу. До IX ст. процес розкладу родоплемінного ладу завершився. В устрою цих політичних об'єднань були присутні риси ранньофеодальної державності. Читайте також:
|
||||||||
|