Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ГОСТРА Й ХРОНІЧНА ГНІЙНА ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ

До хірургічної інфекції відносять захворювання, які викликаються гноєрідними мікробами, супроводжуються гнійно-запальними і гнійно-некротичними процесами в органах і тканинах і потенційно вимагають хірургічного лікування.

Останніми роками хірургічній інфекції надається все більше уваги, що пов’язано з поступовим ростом частоти і важкості гнійно-запальних захворювань. У зв’язку з цим вивчення питань профілактики хірургічної інфекції, її раннього розпізнавання, своєчасного і сучасного лікування є надзвичайно важливим.

Фельдшер, медсестра приймають безпосередню участь на всіх етапах лікування хворого з гнійною патологією. Повинні вміти розпізнавати гнійні захворювання, прийняти вірну тактику щодо них, брати участь в консервативному і оперативному лікуванні, розкривати поверхневі гнійники, перев’язувати гнійну рану, вести післяопераційний догляд за хворими.

Розвиток гнійно-запальних захворювань залежить від:

- стану макроорганізму, захисних сил, імунітету;

- вірулентності мікроорганізму;

- своєчасно проведених профілактичних заходів, які є поєднанням знань і умінь на практиці використовувати асептику і антисептику та повноцінно впливати на шляхи проникнення мікроорганізмів в рану і організм людини.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГНІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ

І. За джерелом гнійного процесу:

а) гнійні захворювання (фурункул, флегмона, абсцес та);

б) гострі хірургічні захворювання внутрішніх органів (гнійний апендицит, перитоніт);

в) нагноєння ран після операцій;

г) нагноєння після відкритих і закритих травм.

ІІ. За клінічним перебігом і патанатомічними змінами в тканинах:

А. Гостра хірургічна інфекція:

а) гостра гнійна аеробна інфекція;

б) гостра анаеробна інфекція;

в) гостра специфічна інфекція;

г) гостра гнильна інфекція.

Б. Хронічна хірургічна інфекція:

а) хронічна неспецифічна інфекція;

б) хронічна специфічна інфекція.

ІІІ. За клінічним перебігом:

А. Гостра гнійна інфекція:

а) загальна;

б) місцева.

Б. Хронічна гнійна інфекція:

а) загальна;

б) місцева.

ІV. За етіологією:

а) стафілококова;

б) стрептококова;

в) пневмококова;

г) колі-бацилярна;

д) змішана.

На сьогоднішній день налічується більше 30 збудників хірургічної інфекції бактеріального походження, грибків і вірусів. Основними збудниками є: стафілокок, стрептокок, пневмокок, синьогнійна і кишкова палички, різні види протея.

Мікроби проникають в організм людини екзогенним і ендогенним шляхом.

При попаданні в організм людини мікроби викликають гнійне запалення, яке має місцеві і загальні прояви.

Місцеві прояви запального процесу:

1. Гіперемія шкіри;

2. Набряк тканин;

3. Місцеве підвищення температури;

4. Місцево - біль;

5. Порушення функції.

Місцеві зміни при запальному процесі проходять дві фази:

І фаза - інфільтрації, в цей час виражені місцеві ознаки запалення. Тканини в місці запалення щільні на дотик (у цей період гною в тканинах ще нема);

ІІ фаза - абсцедування або нагноєння, в цей час ще більше виражені місцеві ознаки запалення і з’являються загальні ознаки запалення, температура тіла стає гектичною. Тканини в місці запалення розм’якшуються по центру, може навіть бути позитивним симптом «флюктуації» (у цей період вже формується і накопичується гній в тканинах).

Загальні прояви запалення:

1. Підвищення температури тіла;

2. Симптоми загальної інтоксикації (загальна слабість, головний біль, знобіння, тахікардія, блювота);

3. Зміни зі сторони крові (лейкоцитоз із зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ);

4. Порушення обмінних і окисних процесів.

Принципи лікування хворих з гнійною інфекцією:

І. Елементи місцевого лікування:

а) створення функціонального спокою ушкодженим ділянкам;

б) у фазі інфільтрації забезпечити місцево тепло у вигляді зігріваючих компресів, УВЧ, лампи «Солюкс», можливе обколювання місця інфільтрації антибіотиками;

в) у фазі нагноєння використання тепла припиняється, необхідно якнайшвидше розкрити гнійника,

г) адекватне і надійне дренування гнійника;

д) лікування в фазі гідратації (промивання ран антисептиками, використання для пов’язок антибіотиків згідно антибіотикограми, гіпертонічних розчинів, протеолітичних ферментів, ванн з детергентами); в фазі дегідратації (мазей на водорозчинній і жировій основі, лазеротерапії, ультразвукової кавітації тощо).

ІІ Загальне лікування:

а) антибіотико- і хіміотерапія (з врахуванням чутливості збудника, після проведення проби на чутливість);

б) дезінтоксикаційна інфузійна терапія (гемодез, полідез, неокомпенсан, сольові розчини);

в) заходи, направлені на підвищення реактивності організму, захисного імунітету:

- антистафілококовий гамаглобулін, гіперімунна плазма,

- імуностимулятори (тималін, Т-активін, левомізол),

- загальностимулюючі (АТФ, алое, ФІБС);

г) детоксикація організму:

- екстракорпоральна (гемодіаліз, плазмаферез, гемосорбція, лімфосорбція, УФО крові),

- інтракорпоральна (форсований діурез, перитонеальний діаліз);

д) фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, діадинамік);

е) вітамінотерапія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕРМІЧНІ УШКОДЖЕННЯ. ЕЛЕКТРОТРАВМА	\|	МІСЦЕВІ ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ, ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ, СУДИН, КІСТОК І СУГЛОБІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.