Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ГОСТРА АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ, ПРАВЦЯ.

Серед мікроорганізмів є велика група збудників інфекції, які можуть розмножуватись і розвиватися без доступу кисню - це анаероби.

Особливо багато анаеробів знаходиться на шкірі, в кишківнику людини і тварини, звідки вони потрапляють в грунт. Через пошкоджені тканини і слизові збудник потрапляє в організм людини, викликаючи життєвонебезпечні захворювання: газову гангрену, правець, гнильну інфекцію.

Як правило анаероби зустрічаються в асоціації з аеробами, які для своєї життєдіяльності використовують кисень, сприяючи тим самим розвитку анаеробної інфекції..

Спороутворюючі анаеробні бактерії відносяться до роду Clostridium.

ГАЗОВА ГАНГРЕНА - викликається чотирма збудниками:

- Cl. perfringens,

- Cl. oedematiens,

- Cl. septicum,

- Cl. hystolyticum.

Фактори, що сприяють розвитку газової гангрени:

- осколкові, сліпі вогнепальні поранення нижніх кінцівок, особливо забруднені землею і обривками одягу;

- розлади кровообігу місцевого і загального характеру (накладання джгута, туга пов’язка, анемія, шок);

- зниження загальної опірності організму (переохолодження, авітаміноз, виснаження);

- додаткова травматизація тканин при порушеннях транспортної іммобілізації.

Клініка:

- інкубаційний період триває 3-7 днів (при блискавичній формі декілька годин),

- швидке наростання набряку тканин навколо рани, який розповсюджується на кінцівку, відчуття тісноти пов’язки, розпирання кінцівки,

- позитивний симптом «лігатури», бачимо, що нитка швидко врізається в тканини,

- рана набуває сірого кольору, не блищить, виділень з рани незначна кількість, м’язи набирають вигляду «вареного м’яса»,

- в тканинах починається газоутворення, при надавлюванні на краї рани можна побачити виділення бульбашок газів,

- спостерігається підшкірна емфізема, при пальпації можна почути симптом крепітації, газ видно і на рентгенограмі,

- шкіра стає блідою, вкрита синюшно-багровими плямами і полосами,

- виділення з рани стають зловонного характеру, проходить масивний некроз тканин,

- хворі мають неадекватну поведінку (збудливі, говірливі, що швидко переростає в апатію і загальмованість),

- температура тіла підвищується до 38-39 гр.,

- АТ падає, дихання причащене до 30-40 за хв., пульс - 140-150 на хв.,

- наростає токсична анемія, ШОЕ підвищується до 50-60 мм за год., лейкоцитоз сягає 18-20*109/л,

- зі сторони нирок - олігурія, анурія.

Форми газової гангрени:

1). Емфізематозна - переважає газоутворення в тканинах;

2). Набряково-токсична - переважає набряк тканин;

3). Некротична - переважає розпад тканин;

4). Флегмонозна - перебігає в комбінації з нагноєнням.

Профілактика газової гангрени:

- своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги,

- попередження і лікування шоку та анемії,

- повноцінна хірургічна обробка ран,

- відмова від глухих швів при масивних пораненнях,

- активне спостереження за хворим в перші дні після ПХО рани,

- при забруднених ранах із значним пошкодженням тканин проводиться специфічна профілактика:

1) в/м введення 30 000 АО протигангренозної сироватки (в/ш вводиться 0,1 мл розведеної сироватки; якщо нема реакції через 20 хв., то п/ш вводимо 1 мл нерозведеної сироватки; якщо через 30 хв. нема реакції, то вводимо всю дозу в/м);

2) використовують анаеробний бактеріофаг в суміші з новокаїном для обколювання тканин навколо рани.

Лікування газової гангрени:

- хворого ізолюють в добре освітлену палату з подачею кисню,

- організація окремого сестринського поста з дотриманням норм наказу №720 щодо анаеробної інфекції,

- термінове повідомлення адміністрації лікарні і СЕС,

- в/в вводять 150 000 АО протигангренозної сироватки (тричі по 50 000 АО на ізотонічному розчині хлориду натрію),

- масивна дезінтоксикаційна терапія (проведення інтракорпоральних і екстракорпоральних методів детоксикації організму),

- паралельно проводиться хірургічне лікування: нанесення лампасних розрізів на кінцівку з розкриттям фасціальних просторів, видаленням нежиттєздатних тканин; гільйотинна ампутація кінцівки без джгута і накладання швів; множинне розсічення кукси у вигляді пензля,

- місцеве використання в рану перекису водню, перманганату калію, хлоргексидину, гіпертонічного розчину хлориду натрію,

- іммобілізація кінцівки,

- антибактеріальна терапія,

- гіпербарична оксигенація в барокамері,

- симптоматична терапія.

ПРАВЕЦЬ - викликається спороносним вірулентним анаеробним збудником - Clostridium tetani.

Екзотоксин цього збудника викликає тонічні і клонічні судоми поперечно-смугастих м’язів (тетаноспазмін) і руйнує еритроцити (тетаногемолізин).

Захворювання виникає при проникненні збудника через рани любого генезу, навіть незначні, особливо - забруднені землею. Організм людини дуже чутливий до цього збудника.

ІІІ - за клінічним перебігом - блискавичний, - гострий, - підгострий, - хронічний ІV - за важкістю - вкрай важкий, - важкий, - середньої важкості, - легкий.

Класифікація:

І - за місцем проникнення

- раневий,

- післяродовий,

- післяопераційний,

- післяопіковий,

- післяін’єкційний тощо

ІІ - за розповсюдженістю

- загальний (висхідний, нисхідний),

- місцевий (тулуба, кінцівок, глови)

Клініка:

- інкубаційний період 4-14 днів (хоча діапазон може бути від декількох годин до 70 днів),

- спочатку виникає головний біль, втомлюваність,

- підвищена реакція на зовнішні подразники,

- пітливість,

- посмикування тканин навколо рани,

- пізніше з’являється тризм (затруднене ковтання, відкривання рота) внаслідок тонічних скорочень жувальних м’язів,

- виникають тонічні і клонічні судомні скорочення скелетних м’язів (сардонічна посмішка - тонічне скорочення мімічних м’язів обличчя, опістотонус - тонічне скорочення м’язів спини, клонічне скорочення м’язів - підкидання хворого в ліжку)

- приступи судом йдуть один за одним і виникають при будь- якому зовнішньому подразненні,

- хворий в свідомості,

- може підвищуватись температура тіла до 40 гр.,

- дихальна недостатність, гіпоксія тканин.

Профілактика правця:

1) неспецифічна - заходи, направлені на якісну обробку ран і саден;

2) специфічна (планова і екстренна).

Планова профілактика проводиться правцевим анатоксином (вакциною АКДП) з 3-х місячного віку дитини тричі через 30 днів, далі вводиться 0,5 мл ПА у 18 місяців, 6 років, 12 років, 14 років, 18 років і через кожні 10 років.

Планова профілактика проводиться серед військо-вослужбовців, працівників великих підприємств, людей, що працюють з землею. Повний курс щеплень становить введення 0,5 мл ПА, через 30-50 днів - повторне введення, через 6-12 місяців - третє введення і через кожні 10 років до 50-річного віку.

Екстренна активно-пасивна профілактика правцю проводиться при ранах любого генезу згідно вияснення прививочного анамнезу за наказом №14 МОЗ України і спеці-альними інструктивними схемами.

Лікування:

- ізоляція хворого в затемнену палату з абсолютною тишею,

- організація індивідуального сестринського поста,

- дотримання норм наказу МОЗ України №720 щодо анаеробної інфекції,

- негайне повідомлення адміністрації лікарні і СЕС,

- ревізія, широке розкриття і якісна обробка рани,

- введення протиправцевої сироватки за Безредко у дозі 100 000 - 150 000 АО протягом 2-3 днів,

- введення протиправцевого гамаглобуліну,

- припинення судом введенням аміназину, дроперидолу, наркотичних анальгетиків, наркозу,

- покращення серцево-легеневої діяльності (сульфокамфокаїн, кордіамін, оксигенотерапія),

- антибактеріальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- активний догляд за хворим.

АНАЕРОБНА ГНИЛЬНА ІНФЕКЦІЯ - викликається неклостридіальними анаеробами, які спор не утворюють - бактероїдами (Bact. tragilis, Bact. coli, Bact. putrificus).

Сприятливі умови для розвитку:

- сильне забруднення рани,

- наявність значної кількості некротизованих тканин,

- анаеробні умови в глибоких кишенях рани.

Клініка:

- гнійних виділень мало,

- зловонний запах з рани,

- раневий ексудат коричневого кольору з бульбашками газу,

- стінки, дно і краї рани вкриті брудно-сірим нашаруванням,

- набряк і некроз країв рани, болючість, гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури,

- регіональний лімфангіт, лімфаденіт,

- висока інтоксикація організму,

- лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

Лікування:

- негайне оперативне втручання (радикальна некректомія; обробка рани діоксидином з метронідазолом, перекисом водню; дренування рани),

- масивна антибактеріальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- підвищення реактивності організму.

ЗАГАЛЬНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ /СЕПСИС/

Сепсисом називається важке загальне інфекційне захворювання, спричинюване мікроорганізмами і їх токсинами, пов’язане з генералізацією процесу.

Збудником сепсису можуть бути найрізноманітніші мікроорганізми.

Джерелом занесення інфекції можуть бути:

1) відкриті травматичні пошкодження м’яких тканин, кісток, органів (відкриті переломи, обширні опіки, рани);

2) місцеві гнійні процеси (карбункул; флегмона; тромбофлебіт; гнійні гайморит, плеврит, артрит; перитоніт);

3) дрімаючі вогнища інфекції (тонзиліт, стоматит, каріозні зуби);

4) операційна рана.

У розвитку сепсису основне значення мають фактори:

1) вірулентність і вид мікроорганізму;

2) локалізація первинного вогнища інфекції, стан тканин;

3) реактивність організму, стан імунної системи.

Розповсюдження інфекції з первинного вогнища проходить гематогенним або лімфогенним шляхом.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЕПСИСУ

1). За видом збудника:

- стафілококовий,

- стрептококовий,

- пневмококовий,

- гонококовий інше.

2). За джерелом проникнення:

- раневий,

- післяопераційний,

- при внутрішніх захворюваннях (ангіна, пневмонія),

- криптогенний (первинне джерело інфекції невідоме).

3). За локалізацією первинного вогнища інфекції:

- гінекологічний,

- урологічний,

- хірургічний,

- отогенний,

- одонтогенний інше.

4). За клінічним перебігом:

- блискавичний (септичний шок),

- гострий,

- підгострий,

- рецидивуючий,

- хронічний.

5). За наявністю чи відсутністю видимого джерела інфекції:

- первинний (криптогенний),

- вторинний.

6). За часом розвитку:

- ранній (до 10-14 днів),

- пізній.

7). За клініко-анатомічними ознаками:

- септицемія,

- септикопіемія.

Клініка:

Характерні особливості сепсису без метастазів (септицемії):

- відзначається більш важким перебігом,

- висока інтоксикація організму,

- токсемія,

- висока стала температура тіла.

Характерні особливості сепсису з метастазами (септи-копіемії):

- розвиваються множинні гнійники у віддалених органах (печінці, нирках, легенях, мозку),

- бактеріемія,

- висока температура ремітуючого характеру.

Загальні симптоми сепсису(синдром інтоксикації):

(специфічних симптомів при сепсисі нема)

- головний біль, подразливість, безсоння,

- важкий загальний стан, затьмарення свідомості,

- загальне підвищення температури до 39-40°,

- проливний піт, виражене знобіння,

- геморагічні висипання на шкірі (петехії),

- зі сторони серцево-судинної системи: тахікардія, прискорений, слабкого наповнення пульс, падає АТ, погіршення серцевої діяльності, міокардит, тромбози, тромбофлебіт),

- зі сторони крові: анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зсув фрмули вліво, бактеріемія, зменшення протромбіну крові до 45-50%,

- зі сторони нирок: зменшення діурезу, падіння концентраційної здатності нирок, в сечі лейкоцити, еритроцити, циліндри,

- зі сторони печінки: жовтяниця, розлади білкового обміну, гепатит,

- зі сторони шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту, сухість, обкладеність язика, нудота і блювота, септичні проноси і кровотечі.

Місцеві симптоми сепсису:

Для септичної рани характерно:

- блідість і набряклість тканин,

- в’ялість грануляцій,

- незначна кількість мутних виділень гнильного характеру.

Ускладнення при сепсисі:

- ерозивні септичні кровотечі,

- тромбоемболії артерій кінцівок і внутрішніх органів,

- септичний ендокардит,

- пневмонія, стоматит,

- пролежні,

- гостра ниркова недостатність,

- септичний шок.

Септичний шок - це одне з найбільш грізних ускладнень сепсису (при масивному попаданні збудників і токсинів у кров на фоні ослаблення захисних реакцій організму.

Клінічні прояви:

- порушення гемодинаміки, мікроциркуляції крові: блідість шкіри, ціаноз, тахікардія, падіння АТ,

- зниження температури до субнормальних цифр,

- різко виражені порушення функції всіх органів і систем аж до коматозного стану,

- порушення процесів тромбоутворення (гіперкоагуляція, гіпокоагуляція).

Комплексне лікування сепсису: (у відділенні реанімації та палатах інтенсивної терапії).

- повний спокій,

- детальний догляд за хворим,

- повноцінне і висококалорійне харчування.

Місцеве лікування(активне хірургічне лікування) включає:

- своєчасну повноцінну санацію всіх гнійно-некротичних джерел з широким розкриттям і активним дренуванням рани,

- місцеве використання антисептиків,

- спокій для рани (іммобілізація сегмента, рідкі перев’язки),

- фізіотерапевтичне лікування,

- активне спостереження за раною.

Загальне лікування:

1). Антибактеріальна терапія з врахуванням чутливості мікроорганізмів:

- антибіотикотерапія в комбінації 2-3 препаратів,

- сульфаніламідні препарати (метронідазол 0,5%- 300 мл; флагін; метрагіл; клеон, бісептол - в/в),

- антисептики (діоксидин 1%-30 мл на 100 мл 5% глюкози, солафур 0,9 г/кг на добу, хлорфіліпт - в/в).

2). Дезінтоксикаційна терапія (гемодез, полідез, неогемодез, глюкозо-солеві суміші - в/в, крап.; форсований діурез; гемосорбція, плазмаферез, УФО крові; ентеросорбенти - ентеросорб, полісорб, ентерокат М).

3). Покращення мікроциркуляції крові (реополіглюкін).

4). Поповнення енергетичних втрат:

- парентеральне харчування (альвезин, ліпофундин, глюкоза; протеїн; альбумін),

- вітамінотерапія,

- ентеральне харчування, штучне харчування.

5). Нормалізація водно-солевого обміну і КЛС (фізрозчин, дисоль, трисоль, бікарбонат натрію, трисамін).

6). Імуномодуляція і імуностимуляція (гіперімунні плазми, антистафілококовий гамаглобулін, тималін, тактивід, левомізол).

7). Корекція порушень згортальної системи (під контролем часу згортання крові і часу кровотечі):

- при гіперкоагуляції (гепарин, аспірин, курантіл, трентал, аскорбінова кислота),

- при гіпокоагуляції (контрикал, гордокс, трасилол).

8). Глюкокортикоїдна терапія (преднізолон, гідрокортизон).

9). Підтримання життєдіяльності всіх органів і систем організму.

10). Оксигенотерапія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МІСЦЕВІ ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ, ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ, СУДИН, КІСТОК І СУГЛОБІВ	\|	ГОСТРА І ХРОНІЧНА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.