• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 5: Склад знімальної групи в науково-популярному й навчальному ТБ. Роль автора й режисера.

Однією із ключових проблем відродження наукового просвітництва залишається дефіцит висококваліфікованих творчих кадрів, здатних забезпечити гідну якість телевізійних проектів наукової й навчальної спрямованості.

Нерідко секретом успіху науково-популярної передачі стає особистість сценаріста або вченого, що популяризують досягнення науки або сам процес пошуку наукової істини. Популяризатор науки являє собою досить примітну фігуру сучасної культури. Не будучи глибоко інформованою людиною в якій-небудь галузі знань, він, однак, має намір постати перед нами таким енциклопедистом, оскільки сьогодні розповідає про життя рослин, а завтра про будову атомного ядра".

Автор науково-популярної програми повинен мати такі якості, як захопленість наукою, ерудованість, допитливість, готовність до несподіванок в ефірі, увага до деталей, здатність до постійного самовдосконалення.

Висвітлення наукових тим - непросте завдання. Сучасна наука безупинно розвивається й ускладнюється: з одного боку, відбувається процес її диференціації, з іншого боку - інтеграції, формуються нові наукові концепції, змінюється мова наук, у ній з'являються нові поняття й терміни. Однак сьогодні як популяризатори науки на екрані нерідко з'являються журналісти, що не володіють умінням грамотно, цікаво й доступно розповісти про складні речі, не готові привносити в просвітительські програми творчі ідеї. Образ компетентного автора, що вселяє довіру, здатного зацікавити глядача, ведучого для багатьох залишився в минулому, наукова інформація часто підноситься компіляторами на основі даних інтернет-ресурсів і закордонних інформаційних агентств. У результаті глядач одержує більше відомостей про закордонні відкриття, ніж про вітчизняні.

Дійсно, те, що в роботі сучасних українськіх журналістів проявляється незнання принципів наукової популяризації, недостатній рівень ерудованості, дефіцит творчих ідей, ппояснюється в основному тим, що на порядку денному є питання про нестачу журналістських кадрів, що мають бажання й готовність працювати в цьому напрямку телемовлення.

Спостережується сьогодні байдуже ставлення до науки значної частини майбутніх і практикуючих телевізійників, складності в освоєнні мистецтва наукової популяризації, нерозвиненість системи утворення в цій сфері, комерційна нестабільність науково-популярних проектів й обумовлений нею низький рівень доходів - все це перешкоджає припливу нових кадрів. У той же час високий рівень наукового телебачення за кордоном багато в чому обумовлений тим, що саме через складність даного напрямку телевізійні фахівці, популяризируючі науку, користься суспільним визнанням.

Важливе джерело залучення кадрів у науково-популярну тележурналістику - співтовариство вчених. Багато хто з них здатний стати прекрасним популяризатором знань засобами телебачення, підготовити якісний матеріал для журналіста й поле діяльності для всієї знімальної групи, що працює над науково-популярним фільмом. Підказати хід, виділити головне, шлях розвитку досліджуваної проблеми. Але, на жаль, вони рідко проявляють прагнення покинути межі інститутів і лабораторій для того, щоб інформувати представників ЗМІ й широку громадськість про свої відкриття й досягнення, а тим більше ставати співавторами фільмів і ретельно слідкувати за компетентністю й граммотностью творчого колективу. Нерідко причиною такої пасивності вченого є серйозні побоювання, що популяризаторська діяльність може поставити під загрозу його наукову кар'єру.

Однак над подібними сумнівами повинне превалювати усвідомлення важливості просвітительської місії вченого, а також бачення широкого спектру можливостей науково-популярної журналістики для оптимізації процесу залучення інвестицій у дослідницьку діяльність і для формування позитивної суспільної думки щодо науки.

Криза українського науково-популярного телебачення багато в чому обумовлена непристосованістю проектів даного напрямку до сучасних ринкових умов: відсутність ефективної системи їхнього керування й маркетингових стратегій, нездатність залучення фінансування, необхідного для їхнього успішного функціювання, і обумовлений всім цим низький рейтинг.

Оптимізація кадрового потенціалу науково-популярного мовлення сьогодні є найважливішим завданням, вирішувати яке повинні насамперед авторитетні популяризатори науки на телебаченні. Ключовими напрямками їхньої діяльності повинні стати:

- участь у розробці ефективних методів популяризації наукових знань;

- участь у підготовці теоретичної бази для майбутнього наукового фільму;

- організація спеціалізованих заходів, допомагаючих виділити найбільш актуальні й цікаві теми для майбутніх програм (вивчення аудиторії, орієнтація в сучасній науці);

Успішна реализація комплексу дій по створенню якісного науково-популярного кіно спільними зусиллями всіх учасників знімальної групи вимагає солідарності практиків наукової популяризації й інтенсифікації їхніх спільних зусиль, спрямованих на відродження науково-популярного напрямку на екрані.

Розподіл обов'язків серед учасників творчого колективу в процесі створення науково-популярного фільму є таким:

- Автор (журналіст): вивчення предмета дослідження, його розвиток в історії, ставлення до проблеми соціуму, аналіз аргументів і фактів, інформації в архівах, книгах, Інтернеті. Після створення сценарного плану - консультація компетентних вчених, фахівців. У наслідку - написання остаточного сценарного плану (рідше сценарію, якщо журналіст поєднує в собі ці функції); підготовка до інтерв'ю з учасниками фільму.

- Консультанти: внесення корективів у сценарій, участь в зйомках технологічних процесів, інтерв'ю-комментарів.

- Режисер-постановник: вивчення матеріалів по темі, спілкування з консультантами, вивчення й вибір локацій для зйомок, керівництво всією знімальною групою, проведення зйомок інтерв'ю, організація ігрових сцен (відтворення часу, подій, вибір і ствердження акторів), трактові репетиції й репетиції з акторами, ствердження світлового рішення, знімальних і монтажних прийомів, знімальний період, запис стнхронів журналіста й інтерв'ю з учасниками фільму, участь у чорновому й чистовому монтажі, участь в озвучці фільму, виборі музичних тем, відповідальність за готовий продукт.

- Оператор-постановник: вибір локацій, ствердження декорацій з художником, знімальний період, керівництво групою операторів й освітлювачів.

- Оператори: участь у зйомках ігрових сцен, інтерв'ю, синхронов і т.д.

- Освітлювачі: участь у зйомках, у підпорядкуванні оператора-постановника.

- Звукорежисер: запис звуку під час зйомок, озвучання фільму.

- Музичний редактор або композитор: написання нової музики або вибір влучної з вже готових мелодій.

- Художник: вибір або виготовлення декорацій, вибір або пошиття костюмів, бутафориї.

- Аніматор: виготовлення анімації для заставок, відбивок, схем, графіків, мап, ілюстрацій, демонстрація процесів, які невозмождно відзняти.

- Відеоінженер: монтаж.

Залежно від складності або специфічності зйомок можливе введення інших членів знімальної групи (каскадери, піротехніки й т.д.), а також використання неординарних методів зйомки з використанням спеціальної техніки (зйомка під водою, мікро-, макро-, кран, стадикам і т.д.).

Практичне завдання: задум та зйомка короткометражного учбового чи науково-популярного фільму (програми).

Мета завдання: виробити вміння придумати (самостійно або разом зі сценаристом) та втілити на екрані оповідь про актуальне досягнення науки у якійсь галузі чи етап учбового курсу (лекції), розробити цілісне стилістичне рішення та комплекс виразних засобів, характери героїв, сценарне, мізансценіровочне, зйомочне та монтажне рішення. Розробити режисерський сценарій та втілити його під час зйомок та монтажно-тонувального періоду.

Методика виконання:

1.: розробити задум учбового чи науково-популярного фільму: тему та ідею, ознайомитись з матеріалом, сформулювати конфлікт як основу розвитку дії,

2.розробити закінчений по розвитку конфлікту сюжет, літературний сценарій,

3.розробити максимально повний комплекс запропонованих обставин, визначити необхідні фабульні факти та межі явищ, знайти режисерський хід для об’єднання всього матеріалу у аудіовізуальну цілісність, провести необхідні консультації з експертами.

4.розробити досьє персонажів ігрових епізодів (якщо вони існують у сценарії) – характер, вік, зовнішність, темперамент, звички, обставини життя та відношення до проблеми фільму, визначитись разом з автором сценарію з екранним образом ведучого.

5: розробити режисерський сценарій, мізансцени та зйомочне рішення (крупність кадру, прийоми зйомки), монтажне та звукове рішення (необхідність тонування, використання музики та шумів), провести проби майбутніх виконавців та обґрунтувати їх вибір, визначити місця зйомки та розташування камер (разом з оператором), знайти реквізит та костюми, тощо.

6. узгодити задум фільму чи програми (по всіх етапах) з викладачем.

7.задуми та готові зйомочні рішення викладаються авторами-студентами на групових заняттях та обговорюються колективно. Репетиції та зйомки виконуються студентами самостійно у поза-аудиторний час.

Під час індивідуальних занятьстуденти обговорюють з викладачем та коригують свій задум та засоби його втілення згідно до відповідних етапів завдань, отриманих на практичних заняттях.

Під час самостійної роботивиконуються відповідні етапи завдань, отриманих на практичних заняттях.

Контрольні питання:

1. Поняття учбового фільму, його різновиди й призначення.

2. Структурні елементи та засоби виразності в учбовому кінематографі.

3. Особливості побудови сценарію в учбовій програмі.

4. Особливості організації та сприйняття інформації, викладеної у формі відео-лекції.

5. Роль ведучого та консультантів у створенні науково-популярного фільму.

6. Склад знімальної групи, відповідальність та обов'язки.

7. Використання сучасних технічних можливостей у науково-популярному фільмі.

1. Учбові та науково-популярні екранні формати, як прояв просвітницької функції телебачення.
2. Основні способи покращення глядацького сприйняття екранного продукту у учбових та науково-популярних жанрах.
3. Сутність і функції просвітницького ТБ.

11. Предмет дослідження науково-популярних фільмів.

12. Спільне і різне науково-популярного кіно з іншими видами кінематографії.

13. Методи викладання матеріалу у науково-популярних жанрах, їх характеристика та особливості.

14. Задачі та відповідальність авторів під час роботи над науково-популярним фільмом.

15. Небезпека у викладанні наукового матеріалу, імовірні помилки.

16. Сценарна основа фільму й вимоги до неї.

17. Особливості оповідання, мови науково-популярного й учбового фільму.

Література:

1. Багіров Е.Г. Основи телевізійної журналістики.: М., Вид-во МГУ, 1987р.

2. Бакулев Г.П. Телебачення без кордонів. М.: ВДІК, 1995.

3. Биков Р.Є. та ін. Системи учбового телебачення/ Р.Є. Биков, В.І. Ківін, Н.В. Лисенко- М.: Радіо та зв’язок, 1987-80 з.:іл.

4. Борецький Р.А., Кузнєцов Г.Н. Журналіст ТБ: за кадром й у кадрі.: М., " Прогрес ", 1990.

5. Васильков І. Телебачення: Історія розвитку навчальних і науково-популярних фільмів", М.: " Мистецтво ", 1971.

6. Вачнадзе Г.Н. Всесвітнє телебачення. Нові засоби масової інформації - їхня аудиторія, техніка, бізнес, політика.: Тбілісі, Ганатлеба, 1989р.

7. Галуцький Г.М. Керованість культури й керування культурними процессами// Москва, 1998, 464с.

8. Горбатова І.І. Запрошеня до творчості. М: Молода гвардія, 1987 175, іл..

1. Єгоров В.В. " Редакція навчального й науково-популярного телебачення " - збірник статей., М.: " Мистецтво ", 1989.

10. Єгоров В.В. Телебачення: теорія і практика. - М., МНЕПУ, 1992р.

11. Кара-Мурза С. Маніпуляція свідомості. М., 2000.

1. Константинова Є.Г.// Інститут підвищення кваліфікації працівників ТБ і РМ// М.: "Наука", " Вісник електронних і друкованих ЗМІ ", Випуск № 10, Подолання дефіциту кадрів у науково-популярному мовленні.

13. Полукаров В.Л. Телерадіореклама. Інноваційні технології. М.: Пріор, 1998.

14. Саппак В.В. Телебачення і ми. - М., Наука, 1988г.

15. Сапунов Б.М. Телебачення й культура. - М., Наука, 1989.

16. Сорокіна Н. Кондратьєва. - М.: ЗАО Видавництво Економіка 2001- 346с

17. Страшнов В. Це солодке слово телебачення //Югра.2003м 9-10 160з

18. Тульчинський Г.Л. Менеджмент в галузі культури. - СПб. Вид-во Лань, 2001.-384с, іл.

19. Шварц Л. Достовірне й диковинне в сюжетах науково-популярного кіно // Науково-популярне кіно: Проблеми. Роздуми. Суперечки. Спб., 1991.

20. Яковець Ю.В. Глобалізація й взаємодія цивілізацій / Междунар. ін-т П. Сорокіна Н. Кондратьєва. - М.: ЗАТ Видавництво Економіка 2001.

Переглядів: 938