Амортизація основних засобів.

Облік основних засобів здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Методи оцінки основних засобів

Натуральні показники (площа, об’єм, потужність, продуктивність обладнання). Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

1. Первісна вартість - це вартість основних засобів на момент їх придбання і взяття на баланс. ПВ= ціна + збори +витрати на страхування ризиків + витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з наступних елементів:

- сум, сплачених постачальникам активів;

- витрат на доставку об’єктів основних засобів;

- вартості будівельно-монтажних робіт;

- витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

- ввізного мита;

- витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

- інших витрат, пов’язаних з доведенням об’єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

Після деякого терміну експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на даний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на даний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішенням проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

2. Залишкова вартість основних засобів– різниця між ПВ та сумою зношення.

3. Відновна вартість– це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості). Згідно з податковим обліком переоцінка балансової вартості може здійснюватися щорічно у відповідності з темпами інфляції з відставанням на 10%. Коефіцієнт переоцінки (індексації) в цьому випадку визначається за формулою К=(І-10):100, де І –індекс інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка. Якщо К<1 або К=1, індексація не проводиться.

4. Справедлива вартість– це первісна вартість основних засобів, одержаних в обмін, ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.

5. Ліквідаційна вартість основних засобів– залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням.

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.Зношування –це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.

Фізичне зношування – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться. Розраховують коефіцієнт фіз. зношування = А/ПВ або Кфз = Тф/Тн х100%, де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).

Процес відшкодування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення протягом терміну їх корисного використання.

Згідно п. 14.1.3. ПКУ амортизація- систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Термін корисного використання основних засобів – очікуваний період часу протягом якого актив планують використовувати на підприємстві, або за його допомогою буде виготовлено очікуваний обсяг продукції.

В бухгалтерському обліку амортизуються всі об’єкти основних засобів, які визнані активами, крім земельних ділянок. Не амортизуються в податковому обліку витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення невиробничих основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку підприємству дозволено самостійно вирішувати яку систему амортизації застосовувати для кожної з груп основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Для цілей податкового обліку застосовується класифікація основних засобів на 16 груп, з визначенням мінімально допустимого терміну корисного використання та застосованої системи амортизації.

Необхідність поділу основних засобів на групи зумовлена тим, що за своїм економічним змістом основні засоби однорідні, але поряд з цим, вони різні за виробничо - технічним призначеннями і часом відтворення. Чим довговічніший засіб праці, тим повільніше він зношується, тим довше передає свою вартість продукції, яку виробляє.

145.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років	Система амортизації
група 1 – земельні ділянки	-	-
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
група 3 – будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 – машини та обладнання		Приск ЗВ
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
група 5 – транспортні засоби		Приск ЗВ
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 – тварини
група 8 – багаторічні насадження
група 9 – інші основні засоби		Виробн.,прям
група 10 – бібліотечні фонди	-	50% -1 міс, ост.
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-	або 100% в 1 міс
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди		Виробн.,прям
група 13 – природні ресурси	-
група 14 – інвентарна тара		Виробн.,прям
група 15 – предмети прокату		Виробн.,прям
група 16 – довгострокові біологічні активи

1. Прямолінійна (рівномірна) система. Сутність: розмір амортизаційних відрахувань щомісячно однаковий.

Ар = (ПВ-Л)/Т

2. Система зменшення залишкової вартості.

Ар = ЗВ х N, де N – річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається за формулою:

N = 1 – ЛВ/ПВ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Основні засоби.	\|	Характеристика процесу відтворення основних засобів. Лізинг як форма оновлення основних засобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.