Соціально-економічна сутність праці та її функції.

ТЕМА 2. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ВИРОБНИЦТВА

Терміни та поняття

Література

1. Богиня Д.П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - К.: "Знання-
Прес", 2000.- 313с- вступ, с 13-28.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знания, 2004. - 535с.-Глава I, с. 16-46.

3. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432с- Розділ I, с.3-9.

4. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія.-К.: КНЕУ, 2003.- 230 с-Розділ I, с.7-15.

^ Праця

•^ Соціальні відносини

•^ Соціально-трудові відносини.

2.1. Соціально-економічна сутність праці та її функції.

2.2. Зміст і характер праці.

2.3. В иди праці.

Вивчення проблем розвитку суспільства неможливе без дослідження соціальної сутності праці, ставлення до неї, оскільки все, що є необхідним для життя і розвитку людини, створюється завдяки праці. Праця виступає основою функціонування та розвитку людського сусшльства, незалежно від будь-яких суспільних форм, умов існування людей, це - постійна природна необхідність, без якої неможливе людське життя.

Праця- фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. За традиційним (зокрема, марксистським) підходом до розгляду праці як чинника виробництва, процес праці містить три обов'язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці та засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю комплексніше, зокрема, пропонується вивчати щонайменше п'ять елементів процесу праці: предмети праці- речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ; засоби праці- провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості; технологія діяльності- визначений порядок виробничих

процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми; організація працісистема виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці; сама праця(жива праця) - процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знания, вміння та навички на предмета праці задля досягнення конкретного результат [2.].

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях. Найголовніші з них:

• Створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини.

• Забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім'ї, адже сама людина не може забезпечити себе всіма необхідними предметами та послугами.

• Соціально-диференційна функція праці. Соціально-економічна неоднорідність праці, відмінність у змісті й характері праці визначають відмінність соціальних рис професійно-кваліфікаційних груп працівників. Це зумовлює диференціацію, соціальну неоднорідність і створює основу для формування соціальної структури як конкретного підприємства, так і для суспільства в цілому.

• Статусна функція праці зумовлена неоднаковим значениям у суспільстві різних видів праці.

• Формування особистості. Розвиток виробництва не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від багатьох чинників - матеріально-технічної бази системи освіти, професійного навчання тощо. Праця повинна бути сферою самореалізації, самоутвердження людини.

• Ціннісна функція праці пов'язана з формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

• У праці і завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, матеріальних нестатків.

Рівень технічної оснащеності праці, її продуктивність, організація, доцільність, раціональність - важливі характеристики культури народу, нації, людської спільності. Не менш важливе значения для культури народу мають трудові навички, звички до певних видів праці, працелюбність, місце праці в системі людських цінностей.

При розгляді соціальної сутності праці слід виходити з певних основних положень. По-перше, праця - процес, що здійснюється між людиною й природою, завдяки якому людина власною діяльністю опосередковує, регулює, контролює одержання природних благ. По-друге, необхідно врахувати, що людина, впливаючи на природу, використовує та змінює її з метою створення споживчих вартостей, необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. У процесі праці людина не лише створює матеріальні (їжа, одяг, житло) і духовні (мистецтво, література, наука ) блага, але й розвиває свої здібності й таланти, формує у собі необхідні соціальні якості, формує себе як особистість.

Виконуючи трудові функції, люди взаємодіють між собою, вступають у трудові відносини один з одним, саме тому праця є первинною категорією, в якій закладена вся різноманітність суспільних явищ і відносин.

Отже, в процесі трудової діяльності не лише виробляються товари, надаються послуги, створюються культурні цінності тощо, але й виникають нові потреби, які необхідно задовольнити.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічного дослідження	\|	Види праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.