Відносин

ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Терміни та поняття

Література

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. -К.: Знания, 2004. - 535 с. Глава VIII, с.214-236.

2. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432 с. - Розділ II, Глава IV, с. 74-83.

3. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія.- К.: КНЕУ, 2003.- 230 с- Розділ I, Глава І-ІІ, с. 7-37.

4. Колот А.М. Теоретичні й прикладні аспекти становления і розвитку сторін

соціально-трудових відносин та їх представницьких органів // Україна: аспекти праці.- 2002 - № 2- С. 14-25.

5. Колот А.М. Проблеми становления та розвитку соціально-трудових відносин в Україні //Україна: аспекти праці.- 2000.- № 3.- С. 23-27.

6. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко В.Д. Соціально-трудові відносини: Навч. посібник.- Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. -480 с-Глава І-ІІ, с.7-51.

7. Українець С. Соціально-трудові відносини в Україні: зміст і розвиток // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 1.- С. 35-41.

•^ Методи регулювання соціально-трудових відносин,

•^ Предмети соціально-трудових відносин,

•^ Принципи соціально-трудових відносин,

у Рівні соціально-трудових відносин,

•^ Соціально-трудові відносини,

•^ Сторони соціально-трудових відносин,

•^ Суб'єкти соціально-трудових відносин,

•^ Типи соціально-трудових відносин,

ТЕМА 5. МЕХАНІЗМ ФУНКЦЮНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-

5.1. Роль державних органів влади у регулюванні соціально-трудових відносин.

5.2 Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин.

5.3. Діяльність профспілкових організацій в Україні.

5.4. Правові та практичні аспекта діяльності організацій роботодавців в Україні.

5.1. Роль державних органів влади у регулюванні соціально-трудових

Найважливіша і визначальна роль у формуванні системи соціального партнерства й основних її суб'єктів у перехідний період належить державі. Вона виступає одночасно і як носій публічної влади, і як соціальний партнер.

Держава як носій публічної влади мае повноваження, що традиційно поділяються на: законодавчі, виконавчі і судові. Держава ухвалює закони, якими повинні керуватися суб'єкти соціального партнерства, у тому числі легалізує їх правосуб'єктність, процедури їхньої взаємодії. Вона забезпечує виконання законів за допомогою актів керування, контролю і нагляду у сфері праці. Крім того, вона мае судову систему, що включає органи юрисдикції, які беруть участь у розгляді економічних спорів та інших справ, зокрема трудових конфліктів.

Як законодавець, держава повинна гарантувати дотримання законодавства у сфері соціально-трудових відносин, що врегульовуються Конституцією України, Кодексом законів України про працю, Законами України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів

(конфліктів)", "Про колективні договори і угоди", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про оплату праці", "Про зайнятість населения", "Про охорону праці", "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про соціальне партнерство в Україні" та іншими актами законодавства, що регулюють соціально-трудові відносини.

Як арбітр вона уповноважує свої виконавчі органи організовувати взаємодію з профспілками та асоціаціями роботодавців, створювати сприятливі умови для ведения колективних переговорів, вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) тощо; надає свої представницькі функції органам виконавчої влади, яку представляють:

— на державному рівні — Кабінет Міністрів України;

— на галузевому рівні — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

— на територіальному рівні - обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад [9].

Як власник засобів виробництва, через відповідну систему управління ними, держава (тобто управлінський апарат) у відносинах із профспілками намагається розв'язувати проблеми значною мірою за рахунок трудящих. У той же час уряд не може не шукати діалогу з профспшками, аби створити певний соціальний клімат, необхідний для проведения докорінної ринкової перебудови.

Держава як соціальний партнер може розглядатися у двох аспектах: як роботодавець і як партнер у правовому механізмі соціального співробітництва, носій загальнодержавних інтересів. Як роботодавець держава в особі адміністрації державних підприємств поряд з іншими роботодавцями бере участь у ринковій конкуренції. Як представники інтересів держави в системі соціального партнерства сьогодні, відповідно

до чинного законодавства, виступають виконавчі органи державної влади різних рівнів.

Нині в Україні сформувалась і функціонує система державних органів, що регулюють трудові відносини, наприклад Міністерство праці і соціальної політики, яке забезпечує впровадження в життя державної політики у сфері трудових відносин, Національна рада соціального партнерства, а також Національна служба посередництва і примирения.

Одним із найважливіших завдань Національної служби посередництва і примирения є сприяння вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів). Сторону роботодавців традиційно і тривалий час за тотальної державної власності на засоби виробництва репрезентував уряд як вищий орган виконавчої влади держави. Представництво роботодавців недержавних форм власності формувалося поступово, дещо відстаючи від перетворень у відносинах власності на засоби виробництва. Якщо не вдаватися до оцінки повноти повноважень від первинного роботодавця, то представництво сторони роботодавців на нацюнальному рівні можна викласти так. Найбільшим представником роботодавців залишається держава в особі уряду. Роботодавців репрезентують також Український союз промисловців і підприємців (підприємства державні й приватні та змішаної форми власності), Спілка орендарів і підприємців України (нині переважно підприємства недержавних форм власності) і ще 3-4 менші об'єднання роботодавців. Представництво працівників реалізують понад тридцять профспілкових об'єднань, галузевих, фахових профспілок, що офіційно діють автономно, однак об'єднуючись для ведения переговорів з власниками та укладення Генеральної угоди, проведения консультацій з найважливіших соціально-трудових питань чи обговорення законопроектів, інших рішень соціально-економічного спрямування.

Проаналізуємо роль державних органів влади за результатами опитування, яке проводилося у рамках проекту Міжнародної організації праці "Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі

праці" в квітні-травні 2002р. і суб'єктом якого виступали сторони соціально-трудових відносин — профспілкові діячі, роботодавці і представники державних органів влади. Результати опитування виявили низьку оцінку сторонами соціально-трудових відносин діяльності державних органів влади — одного із суб'єктів цих відносин [14].

Усі три сторони соціально-трудових відносин, включаючи і окремо виділену категорію найманих працівників, найважливішою функцією державних органів влади вважають функцію гаранта виконання законодавства (роботодавці —73%, представники органів влади — 72%, профдіячі — 66%, наймані працівники — 63% відповідно) (табл. 5.1.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи регулювання соціально-трудових відносин	\|	Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.