• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Складання особистих офіційних документів.

Автобіографія – це життєпис особи, який складено особою власноруч. Форма викладу тексту довільна. Автобіографія – доку-мент з незначним рівнем стандартизації, тому основні вимоги до його написання полягають, насамперед, в невичерпності потрібних відомостей і в лаконізмі викладу.

В автобіографії обов'язково вказуються:

· прізвище, ім'я, по батькові;

· дата народження;

· місце народження;

· відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, в яких довелось навчатися);

· відомості про трудову діяльність (коротко у хронологічній послідовності перелічити місця праці та посади);

· відомості про громадську роботу (всі її види);

· короткі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти).

Назву документа („Автобіографія”) пишуть посередині рядка, трохи нижче верхнього поля. Кожне нове повідомлення має почи-натись з абзацу.

Усі дати пишуться за таким зразком: „13 грудня 2002 року”, „у березні 1998 року”, „протягом 1997/1998 навчального року”.

Дату написання ставлять ліворуч під текстом, підпис автора -праворуч.

Доручення – це письмове повноваження, що видається організацією або окремою особою іншій особі для подання третій особі (фізич-ній чи юридичній) при здійсненні якихось юридичних дій, одержанні певних грошових коштів або матеріальних цінностей, іншими слова-ми, доручення – це документ, за яким організація чи окрема особа на-дає право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії.

Доручення поділяють на офіційні та особисті.

Офіційні доручення уповноважують особу – на виконання організаційних дій. Вони поділяються на такі види:

· разові – уповноважують на виконання одноразові дії (найчастіше – це отримання товарно-матеріальних цінностей);

· спеціальні – надають повноваження службовій особі на здійснення однотипних вчинків: на представництво в органах суду, на здійснення транспортних, господарських, банківських операцій у межах певного часу;

· загальні – надають право здійснення операцій, пов'язаних з управлінням майном.

Особисті доручення – надають повноваження однієї особи іншій (право на одержання заробітної плати, поштового переказу тощо).

Офіційне доручення оформляє організація. Воно має такі реквізити:

1. назва організації, яка видає доручення (позначена на бланку або на проставленому штампі зліва вгорі аркуша);

2. назва виду документа (доручення);

3. номер, дата, місце видачі;

4. посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається до-ручення;

5. назва організації, від якої повинні бути одержані товарно-матеріальні цінності;

6. номер і дата видачі супровідного документа (наряду, розна-рядки);

7. термін дії доручення;

8. зразок підпису особи, якій видано доручення;

9. назва документа, що посвідчує особу, якій видано доручення одержувача цінностей (паспорт, посвідчення);

10. підписи службових осіб, які видали доручення;

11. печатка організації, що видала доручення. Особисті доручення складають окремі фізичні особи. Обов'язкові реквізити особистого доручення такі:

12. назва виду документу (доручення);

13. прізвище, ім'я, по батькові особи, яка видала доручення;

14. прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видане це доручення (довіреної особи);

15. термін дії документа;

16. дата складання, підпис особи і довірителя;

17. засвідчення підпису організацією, де працює, навчається довіритель.

Заява– це публічне офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.

Розрізняють заяви від організацій і установ та особисті заяви.

В особистій заяві реквізити рекомендується розміщувати у такій послідовності:

· праворуч на останній третині рядка пишуть назву організації або установи, куди подається заява; прізвище, ініціали її керівника;

· нижче колонкою викладають відомості про того, хто подає заяву: посада, місце роботи, прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса;

· ще нижче, посередині рядка пишеться слово „ЗАЯВА”;

· через один рядок з абзацу з великої літери починають текст заяви, в якому чітко викладають прохання з коротким його обґрунтуванням;

· під текстом з нового рядка пишуть перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;

· ліворуч ставиться дата, праворуч – підпис особи, котра писала заяву (підписувати слід чітко і розбірливо).

Варто пам'ятати!

Під час написання тексту заяви спостерігаються варіанти в таких деталях оформлення: прізвище керівника організації, до якої звертаються із заявою, може вказуватися або не вказуватися; серед даних про освіту особи, котра звертається із заявою, номер і серія паспорта ставляться лише тоді, коли у заяві йдеться про виплату грошей; перелік документів, що додаються, може починатися словами: „ДО ЗАЯВИ ДОДАЮ” (тоді назви до даних документів ставляться у знахідному відмінку: „довідку”, „автобіографію”), або словами: „ДО ЗАЯВИ ДОДАЮТЬСЯ ТАКІ ДОКУМЕНТИ”: (далі назви документів пишуть у називному відмінку), або словом „ДОДАТОК”: 1) , 2) ,

У тексті заяви, коли є кілька паралельних способів висловлення, вибирати потрібно найточнішу граматичну форму.

Характеристика– документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника.

Характеристика має такі реквізити:

1.назва документа;

2.прізвище, ім'я, по батькові;

3.рік народження; освіта;

4.текст;

5.підпис керівної особи; печатка організації, яка видала характеристику; дата складання.

У тексті характеристики необхідно зазначити, з якого часу працює особа, як ставиться до виконання своїх службових і громадських обов'язків, які має нагороди, стягнення, як підвищує свій фаховий рівень, який авторитет має у колективі тощо.

Правильно написана характеристика має чотири логічно пов'язані між собою частини.

Перша – анкетні дані. Вони йдуть за назвою документа, в них зазначають прізвище, ім'я, по батькові, посаду, вчений ступінь і звання, освіту. їх прийнято розміщувати у стовпчик праворуч.

Друга – дані про трудову діяльність (фах, тривалість роботи в організації, просування по службі, рівень професійної майстерності).

Третя – власне характеристика, в якій оцінують ставлення працівника до виконання своїх посадових обов'язків, до підвищення професійного і наукового рівня, його стосунки у трудовому колективі. Тут же подаються відомості про урядові нагороди або заохочення.

Четверта – призначення характеристики.

Характеристика видається працівникові на руки або з його відому пересилається до підприємства, установи, організації, які надіслали запит на неї.

Текст характеристики викладають від третьої особи. Підписи на цьому документі засвідчуються круглою гербовою печаткою.

Розписка – письмовий документ, який підтверджує певну дію, що відбулась, найчастіше – одержання грошей або матеріальних цінностей від організації або приватної особи. Складається довільно. Одержану суму грошей вказують цифрами, а в дужках – прописом, іноді називаючи свідків, у присутності яких вина написана. У такому випадку останні завіряють документ своїми підписами.

Перепустка – це посвідчення особи, що дає право на вхід до організації, має типову форму, виготовляється друкарським способом або має форму картки з відповідним рівнем захисту від підробки.

Резюме– документ, в якому викладаються відомості про громадянина, що шукає роботу. Окрім загальних відомостей про себе, переліку посад, які особа займала, та видів робіт, які вона виконувала, особливо в останні роки, вказуються захоплення людини, професійні навички, знання іноземних мов тощо.

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
3. Бухгалтерська обробка документів.
4. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз
5. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ І СКЛАДАННЯ ПЛАНУ
6. Вибір типу обмотки і складання схеми.
7. Вибір типу обмотки і складання схеми.
8. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика.
9. Види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя
10. Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану
11. Визначення термінів та мета складання Звіту про рух грошових коштів
12. ВИМОГИ ДЕРЖСТАНДАРТУ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ.

Переглядів: 2370