Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Питання 2.Основні задачі екології

Одним з основних факторів впливу на навколишнє середовище мають наслідки промислових катастроф, які дуже часто супроводжуються крупними пожежами. В підсумку природні та антропогенні пожежі призводять до забруднення всіх компонентів навколишнього природного середовища

Лекція 1.Екологія – найважливіша наука сучасності.

 

План.

Вступ.

1.Екологія як наука та теоретичні основи

навколишнього середовища.

2. Основні завдання екології.

 

Вступ.

В наш час екологія набирає риси всеосяжного і дуже актуального світогляду, перетворюючись на вчення про шляхи виживання людства. Однак цей світогляд не народився сам по собі. В сучасному суспільстві глибоко закоренились технократичний образ мислення, надії на те, що за допомогою правильної організації господарства та високопродуктивної техніки можна вирішити всі економічні та соціальні проблеми. Але існуючий історичний досвід запевняє в іншому. Навіть найдосконаліша техніка, якщо вона вступає в протиріччя з законами самовідтворення природи, неминуче спричиняє шкоду оточуючому середовищу, а отже, і здоров’ю людини.

За другу половину століття, що минуло, природа планети невпізнанно оскуділа, її повністю витісняє страшенна урбанізація, природні ресурси буквально на очах виснажуються. Середовище існування людей в більшості регіонів світу, особливо в крупних містах та промислових центрах, стає все більш шкідливою та небезпечною для здоров’я людини.

Найбільш яскравими прикладами можуть бути такі: повень у Західній Україні, в Росії (м. Ленськ, Приморський край, Краснодарський край), Центральна і Східна Європа, підвищення температури та глобальні кліматичні зміни, збільшення викидів СО в атмосферу, біологічне (рослинне) забруднення атмосфери рослинами, що потрапили до України з-за кордону, забруднення грунту, води небезпечними хімічними речовинами та інше.

За оцінкою спеціалістів, не менш як 50% розповсюджених захворювань людей безпосередньо пов’язані із забрудненням навколишнього природного середовища, перш за все вживанням недоброякісної питної води. А між тим, ліси – сховище води винищуються, в тому числі і на водоохоронних територіях. Відбувається деградація грунтів, втрачається їх природна родючість, зростає їх забруднення нафтопродуктами, пестицидами, важкими металами. Отруюються повітря. вода, зростає небезпека радіаційного ураження населення.



Интернет реклама УБС

Для подолання екологічної кризи та успішного практичного рішення екологічних проблем, що виникли, необхідний перехід до нової ідеології, до екологізації економічно орієнтованої цивілізації. Вимоги нової ідеології набагато складніше задач охорони навколишнього середовища, вони не зводяться до скорочення потоку забруднень.

Питання 1. Екологія як наука та теоретичні основи

навколишнього середовища.

 

1.1 Історичний розвиток екології

Екологія як наука відносна молода, трохи більше 100 років. Оформлення екології, як частини біологічної науки відноситься до середини ХІХ століття та пов’язане, в першу чергу, з ім’ям Е. Геккеля. Вперше слово “екологія” було вжито в 1866 році в книзі “Загальна морфологія організмів”, автором якої був Ернст Геккель. Воно має грецькі корні – “ойкос” – дім, “логос” – наука.

Визначень екології як науки достатньо багато. Однак найбільш часто вживається наступне.

Екологія – це наука про відносини організмів або груп організмів до навколишнього середовища або наука про взаємовідносини між живими організмами та середовищем, де вони існують.

Відомий американський еколог Юджин Одум дає, на його думку, “найбільш коротке та найменш спеціальне” визначення екології – це “біологія навколишнього середовища”.

Історична довідка:

Початок екологічних знань просліджується з давнини. Ще в трактаті Гіппократа “Про повітря, воду та місцевість” (біля 390 р. до н.е.) містяться відомості про вплив умов навколишнього середовища на здоров’я людини. Деякі факти та трактування екологічної направленості зустрічаються в працях Аристотеля (“Про виникнення тварин” біля 340 р. до н.е.), а також в творах Лукреція (І ст. до н.е.) та Плінія (І ст. до н.е.)

В новий час серед попередників Геккеля повинні бути названі, в першу чергу, видатні біологи Ж.Л. Бюффон (1707 - 1788), Ж.Б. Ламарк (1744 - 1829), Л. Гумбольдт ( 1769 - 1859), та звичайно ж Ч. Дарвіна (1809 - 1882), всі праці якого мали чітку еволюційно-екологічну направленість. Всі ці вчені накопили факти, що примусили розглядати взаємовідносини організмів з середовищем існування, як особливу та надзвичайно важливу область знання.

В Росії ці ідеї розробляв К.Ф. Рульє (1814 - 1858), який вважався основоположником вітчизняної екології.

В першій половині ХХ століття досягла розквіту біоекологія. Вирішальне значення мав перехід від екології окремого організму – аутекології до вивчення популяцій та багатовидових природних суспільств рослин та тварин – синекологія та біоценологія. Основні досягнення в цій області пов’язані з іменами таких вчених, як С. Форбса (1907), В. Шелфорда (1907), Ф. Клементса (1916), А. Тенслі (1920), Ч. Елтона (1927), Д.Н. Кашкарова (1933), В.Н. Сукачева (1946), С.І. Вавилова, В.Н. Павловського.

З середини ХХ століття все більшого значення набувають дослідження в області біосферології, які були початі руським вченим В.І. Вернадським (1863 - 1945) ще в 20-х роках. Видатний вчений-геохімік, основоположник вчення про біосферу, він на відміну від своїх сучасників-натуралістів початку ХХ століття, які вважали, що вчений уділ організмів – пристосування до обстановки, що створюється могутніми силами природи, доказав, що жива речовина планети виступає як могутній геологічний фактор, найактивніша форма матерії у Всесвіті. Воно спроможне змінювати поверхню планети та формувати екосистеми, придатні для її розвитку.

За В.І. Вернадським жива речовина володіє особливістю захоплювати енергію Сонця та створювати хімічні сполуки, розклад яких супроводжується виділенням енергії, що виконує хімічну та фізичну роботу. Основні положення вчення про біосферу викладені в монографіях – “Біосфера” (1926), “Кілька слів про ноосферу” (1944). Вченню про біосферу В.І. Вернадського відводиться важлива роль в розвитку науки екології, на чому базуються всі напрямки досліджень в цій галузі.

С.І. Вавиловим сформульовані основні моменти (позиції) вчення про розвиток рослинного світу, впливу на нього зовнішніх факторів, можливість селекції для отримання видів, що мають покращенні характеристики.

В.Н. Сукачев ввів термін “біогеоценоз” в 1942 році, визначив його як стійку, просторову органічну природну систему, що саморегулюється, в якій функціонально пов’язані живі організми.

Одночасно загальноекономічні підходи розповсюджуються на екологію людини та фактори антропогенних стосунків. Яскраво виступає залежність екологічного стану різних країн та регіонів планети від розвитку економіки та структури виробництва. Швидко зростає дочірня область екології – науки про оточуюче людину середовище з її прикладними галузями.

 

(Таблиця)

 

Теоретичними основами екології є:

1. Вчення Ч. Дарвіна про походження життя на Землі, конкуренції між видами, вплив навколишнього середовища н а виживання живих організмів (рухома сила еволюції живого – природний відбір).

праця “Походження видів шляхом природного відбору” – 1859 р.

2. Закон збереження енергії та речовини.

3. Вчення про біосферу В.І. Вернадського.

 

Курс дисципліни “Основи екології” є фундаментальним, обов’язковим для вивчення у всіх навчальних закладах (незалежно від рівня освіти) та торкається всіх аспектів життєдіяльності людини.

 

Тому серед основних завдань екології можна виділити такі:

- дослідження особливостей організації життя, в тому числі у зв’язку з антропогенним впливом, що є результатом людської діяльності, на природні системи;

- виявлення специфіки впливу видозміненого антропогенною діяльністю середовища на саму людину;

- створення наукової основи раціональної експлуатації природних, зокрема біологічних ресурсів;

- прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

- збереження середовища існування людини.

Під екологічною системою розуміють сукупність елементів, утворених живими організмами та середовищем їх існування, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією. При дослідженні регулювання чисельності ссавців велике значення надається аналізові взаємопов’язаних фізіологічних, гормональних та залежних від поведінки механізмів. У динаміці чисельності популяцій найглибше вивчається роль практично важливих видів: шкідників сільського та лісового господарства, носіїв та переносників збудників захворювань, об’єктів рибного та мисливського промислів.

Взаємовідносини людини з видами, популяціями, спільнотами в наш час є екологічно незбалансованими. Внаслідок цього мають місце значні втрати врожаїв через шкідників, значних збитків завдають живі організми сировині, матеріалам, техніці, будівлям та спорудам, пам’ятникам культури, скорочується чисельність та зникають окремі види, виникає екологічний дискомфорт урбанізованого середовища, що поглиблює стресові ситуації, зростає захворюваність людей.

Збалансованість взаємовідносин людини з видами, популяціями та спільнотами може бути досягнута за рахунок комплексних зусиль з боку людини шляхом екологічної регламентації господарської діяльності, цілеспрямованого, екологічно виправданого впливу на види, популяції та екосистеми, шляхом екологічного виховання підростаючих поколінь.

Завдяки цьому може бути розв’язано багато проблем господарської діяльності суспільства:

 

- інтенсифікація виробництв ряду галузей;

- збереження та заощадження сировини;

- охорона історичних та архітектурних пам’яток;

- збільшення часу експлуатації промислового та житлового комплексів;

- продовження тривалості життя та зниження захворюваності людей в умовах урбанізованого середовища;

- підвищення добробуту населення та соціального комфорту;

- вдосконалення механізмів взаємодії суспільства та природи.

Учені, які вивчають закономірності взаємодії людей з навколишнім середовищем, підкреслюють той факт, що з розвитком цивілізації на Землі зростає значення наукових напрямів, пов’язаних із космізацією знання. Біосфера – це ланцюг у складному процесі життя Всесвіту, а тому екологія в майбутньому може набути характеру науки про еволюцію життя на Землі, про можливості поліпшення якості середовища проживання людини та інших живих організмів, про прискорення еволюції .

Завданнями екології для економістів є ознайомлення зі специфікою впливу економіки в цілому та окремих її галузей на навколишнє природне середовище, засвоєння господарського механізму управління процесом природокористування та охорони довкілля; вивчення специфіки економічних методів управління процесом природокористування та вміння їх практичного застосування.

 

Основні задачі при вивченні курсу можна сформулювати наступним чином:

1. Виявлення причин виникнення глобальної соціально-економічної та екологічної кризи, що ставить під загрозу можливість подальшого існування людей на Землі.

2. Прогнозування та оцінка негативних наслідків пожеж для навколишнього середовища.

3. Необхідність направленості дій кожної людини, промислових підприємств на створення придатних екологічних умов життя.

 

Висновок. Основною задачею дисципліни “Основи екології” є вивчення взаємовідносин живих організмів один з одним та з навколишнім середовищем існування. Основною метою екології є формування принципів спільного існування живих організмів у всіх сферах життя.

Предметом вивчення екології є умови та закономірності існування, формування та функціонування біосфери (від окремої особі до біосфери в цілому) та їх взаємозв’язок з зовнішніми умовами, а також загальні закони розвитку екології. Узагальнено можна сказати, що екологія – це наука про взаємовідносини організмів та середи існування.

 


Читайте також:

  1. IV. Питання самоконтролю.
  2. V. Питання для самоконтолю
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
  7. Алгоритм розв’язання задачі
  8. Алгоритм розв’язання розподільної задачі
  9. Алгоритм розв’язування задачі
  10. Алгоритм розв’язування задачі
  11. Алгоритм розв’язування задачі
  12. Алгоритм розв’язування задачі




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Фінанси в першій половині XIX ст. | Лекція 2. В.І. Вернадський та його вчення про біосферу та ноосферу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.