• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПРОЦЕС ПЕРСОНАЛЬНОГО ПРОДАЖУ

Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення маркетингової політики комунікацій.

2. У чому полягає логіка алгоритму формування комплексу маркетингових комунікацій? Назвіть його основні етапи.

3. У чому можуть полягати цілі комплексу маркетингових комунікацій?

4. Назвіть основні аспекти аналізу ринкової ситуації, який проводиться для визначення потрібного комплексу маркетингових комунікацій.

5. Охарактеризуйте основні елементи аналізу цільової аудиторії.

6. Які головні питання треба вирішити, формуючи комунікативне звернення?

7. Охарактеризуйте канали поширення маркетингової інформації.

8. Що таке властивості джерел розміщення звернення?

9. Дайте визначення комунікативних засобів впливу. Охарактеризуйте їхні переваги, недоліки та особливості використання.

10. Дайте характеристику чинників, які впливають на вибір комунікативних засобів впливу.

11. Охарактеризуйте підходи до розрахунку бюджету маркетингових комунікацій. Назвіть найбільш прогресивний, на вашу думку, підхід.

12. Охарактеризуйте цілі реклами.

13. Охарактеризуйте види реклами за її цілями.

14. Поясніть логіку алгоритму процесу прийняття рішень щодо рекламування.

15. Охарактеризуйте вимоги до текстової частини реклами.

16. Назвіть стильові форми рекламного звернення. Наведіть відповідні приклади.

17. Назвіть види носіїв реклами. Охарактеризуйте їхні переваги, недоліки та особливості використання.

18. Дайте характеристику чинників, які впливають на графік рекламування.

19. Назвіть та охарактеризуйте методи тестування реклами.

20. У чому полягає контроль рекламування?

21. Охарактеризуйте головні принципи, які відрізняють рекламу від пропаганди.

22. Охарактеризуйте особливості різних форм пропаганди.

23. Поясніть логіку алгоритму процесу прийняття рішень щодо рекламування.

24. Охарактеризуйте особливості стимулювання збуту як компонента комплексу маркетингових комунікацій.

25. Дайте характеристику засобів стимулювання збуту. Назвіть переваги та недоліки цих засобів.

26. Охарактеризуйте процес планування персонального продажу.

Тема 5.Маркетингова політика розподілу

Маркетингова політика розподілу —це діяльність фірми з планування, реалізації та контролю фізичного переміщення товарів від місць їх виробництва до місць продажу чи вико-
ристання для задоволення попиту й отримання відповідного зиску.

Ключовий момент маркетингової політики розподілу — це вибір та конструювання каналів розподілу.

Маркетингові канали розподілу — це маршрути, за якими товари переміщуються від місць виробництва до місць продажу чи використання, переходячи від одного власника до іншого; це сукупність фірм чи осіб, які самі передають (чи допомагають передати комусь іншому) право власності на конкретні товари на їхньому шляху від виробника до споживача.

Функції каналів розподілу:

а) функції, пов’язані з угодами:

¾ закупівля товарів;

¾ продаж товарів;

¾ переймання на себе ділового ризику партнерів, пов’язаного з можливістю несподіваного зменшення попиту на виготовлені товари;

б) логістичні функції:

¾ створення торговельного асортименту продукції;

¾ збереження продукції;

¾ комплектування партій поставок продукції;

¾ транспортування продукції;

в) функції обслуговування:

¾ торговельне обслуговування споживачів;

¾ стандартизація та контроль якості продукції;

¾ проведення маркетингових досліджень;

¾ планування продукції;

¾ визначення цін, націнок та знижок;

¾ просування продукції.

Види каналів розподілу та їх основні характеристики показано на рис. 23—25.

Рис. 23. Канали розподілу на ринку споживчих товарів

Рис 24. Канали розподілу на ринку промислових товарів

Рис. 25. Основні характеристики каналів розподілу

Під час конструювання каналів розподілу передовсім треба знайти відповідь на такі три питання.

1. Який канал розподілу забезпечить якнайповніше охоплення цільового ринку?

2. Який канал розподілу якнайліпше задовольнятиме потреби споживачів цільового ринку?

3. Який канал розподілу забезпечить фірмі найбільший зиск?

Алгоритм процесу конструювання каналу розподілу подано на рис. 26.

Рис. 26. Алгоритм конструювання каналу розподілу

Згідно з цим алгоритмом потреби в конструюванні каналів розподілу постають тоді, коли:

¾ на ринок запроваджується новий товар;

¾ освоюються нові цільові ринки;

¾ відбуваються зміни в мар­кетинговому комплексі;

¾ створюється нова фірма;

¾ наявний канал не досягає поставлених цілей;

¾ змінюється система посередницьких організацій;

¾ виникають конфлікти між суб’єктами каналів.

Цілі розподілу мають бути взаємопов’язані з цілями й політикою фірми в інших галузях, визначені ясно й конкретно.

Специфікація завдань розпо­ділу — це перелік функцій, які виконуватимуться каналом розподілу в ході реалізації процесів товарного руху.

Розробка можливих альтернатив структури каналу розподілу має на меті з’ясування таких характеристик:

¾ кількість рівнів каналу (по­середників);

¾ напруженість (ширина) ка­налу на кожному рівні розподілу;

¾ типи посередників на кож­ному рівні каналу.

Вибір структури каналу розподілу — це найбільш трудо-
місткий етап алгоритму його конструювання. Це пов’язано
з великою кількістю змінних, які мають бути враховані. Зокрема:

а) змінні ринку (розміщення, місткість, дисперсія, поведінка споживачів). Приклади залежності структури каналу (прямої чи опосередкованої) від кількості споживачів (місткості ринку) та відстані транспортування (розміщення ринку) наведено на рис. 27, 28;

Рис. 27. Динаміка зміни вартості послуг прямих та опосередкованих каналів розподілу залежно від кількості споживачів: Сd — вартість послуг прямого каналу; Cm — вартість послуг опосеред- кованого каналу.

Рис. 28. Динаміка зміни вартості послуг прямих і опосередкованих каналів розподілу залежно від відстані траспортування: Сd — вартість послуг прямого каналу; Cm — вартість послуг опосеред- кованого каналу.

б) змінні товару (обсяг, вага, габарити, швидкість псування, вартість, рівень стандартизації, міра новизни, технологічності тощо);

в) змінні фірми (потужність, фінансові можливості, ефективність управління розподілом, цілі та політика, наявність складського господарства, транспортних засобів тощо);

г) змінні посередників (надійність, вартість послуг, види послуг, гарантії тощо);

д) змінні навколишнього середовища;

е) змінні поведінки суб’єктів каналу.

Вибір оптимального каналу розподілу може бути здійснений за використання таких підходів;

Ú фінансового — оцінювання фінансових результатів використання вибраного каналу (так само, як здійснюється оцінювання ефективності інвестування);

Ú науково-управлінського — проведення операційних досліджень, використання теорії рішень, моделювання процесів розподілу;

Ú суб’єктивно-об’єктивного — на підставі суджень менеджерів та основних правил розподілу;

Ú на підставі характеристик товару;

Ú вартісного.

Вибір суб’єктів каналу — це визначення типів та видів посередників, які працюватимуть у ньому. Для цього передовсім шукають потенційних посередників, після чого за відповідними критеріями відбирають найоптимальніші варіанти.

Посередницька діяльність у каналах розподілу — це вико­нання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій зі сприяння налагоджуванню та реалізації комерційних відносин виробників і споживачів на товарному ринку.

Основними принципами посередницької діяльності є:

¾ рівноправність сторін;

¾ підприємливість;

¾ оперативність та мобільність;

¾ обслуговування контрагентів;

¾ економічна заінтересованість контрагентів;

¾ комерційні засади діяльності;

¾ договірні взаємовідносини.

Класифікують посередницькі підприємства та організації на засаді виконуваних ними функцій та набору послуг, тобто як функціонально-універсальні та функціонально-спеціалізовані; останні, у свою чергу, поділяють на інформаційно-контактні, інформаційні, пошукові, довірчі, інформаційно-обчислювальні, рекламні, лізингові тощо. Мають значення також товарна спеціалізація (товарно-універсальні й товарно-спеціалізовані), статус (незалежні, формально незалежні, залежні), організаційні основи діяльності (адміністративні та договірні), методи реалізації товарів (торгівля за контрактами безпосередньо з продуцентами чи споживачами, реалізація товарів за угодами комісії, консигнації чи купівлі-продажу, торгівля без спеціально укладених угод), спосіб винагороди (за рахунок різниці в цінах, узгод-
жених націнок, конкретних виплат), спрямованість на захист відповідних інтересів (постачальників, споживачів, своїх власних) тощо.

Основними типами торговельних посередників є прості представники (агенти, брокери, маклери), довірчі представники, комісіонери та консигнатори, оптовики (купці, дистриб’ютори), торгові доми та ін.

Управління каналами розподілу — це комплекс заходів
з реалізації функцій розподілу через опосередковані кана-
ли для досягнення поставлених цілей. Цей комплекс заходів включає:

¾ вибір торгових посередників (критеріями такого вибору є фінансові аспекти діяльності, організація та основні показники збуту, характеристики продукції, асортимент товарів, репутація, охоплення ринку, запаси та складські приміщення, менеджмент, близкість до ринку, досвід);

¾ виховання в посередників почуття лояльності;

¾ винагородження праці посередників;

¾ навчання працівників посередницьких організацій;

¾ установлення стандартів обслуговування;

¾ підтримування ефективної системи зв’язку;

¾ ліквідацію горизонтальних та вертикальних конфліктів.

Останнє можливе з допомогою організації вертикальних маркетингових систем (рис. 29).

Рис 29. Вертикальні маркетингові системи

Оцінювання каналів розподілу — це аналіз їхньої діяльності з погляду досягнення поставлених перед ними цілей. Головним тут є аналіз діяльності суб’єктів каналу.

Для оцінювання каналів розподілу користуються двома підходами — вартісною оцінкою (порівнювання витрат на канал і отриманих результатів) та аудитом.

Приклад логістичної системи розподілу наведено на рис. 30.

Рис. 30. Приклад логістичної системи розподілу

Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення маркетингової політики розподілу.

2. Дайте визначення маркетингових каналів розподілу. Охарактеризуйте їх основні функції.

3. Наведіть приклади й охарактеризуйте основні види каналів розподілу.

4. У чому полягають три основні проблеми (питання), які необхідно вирішити під час конструювання каналів розподілу?

5. Поясніть логіку процесу конструювання каналів розподілу.

6. Назвіть основні характеристики каналів розподілу.

7. У чому полягає сутність ексклюзивного, селективного та масового розподілу?

8. Коли виникає потреба у створенні нових каналів розподілу?

9. У чому полягає сутність специфікації завдань розподілу?

10. Охарактеризуйте змінні, які аналізують, вибираючи канал роз-
поділу.

11. Охарактеризуйте підходи, які використовуються для вибору каналу розподілу.

12. Назвіть критерії вибору суб’єктів каналу розподілу.

13. Дайте визначення та охарактеризуйте принципи посередницької діяльності в каналах розподілу.

14. Охарактеризуйте основні типи посередницьких підприємств та організацій.

15. Дайте характеристику системи оплати послуг посередників.

16. Що таке стандарти обслуговування? Наведіть відповідні приклади.

17. Назвіть типи конфліктів у каналах розподілу та способи їх ліквідації.

18. Дайте характеристику методів оцінки каналів розподілу.

19. Охарактеризуйте сутність логістичних систем розподілу.

Знайдіть одну правильну відповідь

1. Маркетинг виник:

а) на початку ХІХ ст. в США;

б) на початку ХХ ст. в Європі;

в) на початку ХХ ст. в США.

2. Двоєдиною метою маркетингу є:

а) орієнтація на прибуток і конкурентні переваги фірми;

б) задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми;

в) задоволення потреб споживачів і забезпечення перемоги фірми в конкурентній боротьбі.

3. Система взаємопов’язаних дій з маркетингу включає:

а) планування та втілення в життя задуму ціноутворення, просування та рекламування;

б) планування та втілення в життя задуму ціноутворення, просування та розподілу;

в) планування та втілення в життя задумів щодо збуту, ціноутворення та розподілу.

4. Найважливішою передумовою успішного маркетингу є:

а) вивчення споживчих запитів та переваг;

б) створення ефективної системи збуту;

в) організація відділу маркетингу.

5. Основним ринковим орієнтиром збутової концепції маркетингу є:

а) потреби;

б) запити;

в) попит.

6. Основним центром уваги управлінської концепції маркетингу є:

а) система збуту;

б) система «виробництво — збут»;

в) система «підприємство — ринок».

7. Передекономічний характер потреб означає те, що вони:

а) виникли ще в доісторичному періоді;

б) формуються незалежно від підприємця;

в) формуються залежно від культурного рівня та виробничих можливостей підприємця.

8. Згідно з теорією А. Маслоу потреби людей поділяються на:

а) п’ять рівнів та дві категорії;

б) п’ять категорій та два рівні;

в) п’ять категорій та п’ять рівнів.

9. Важливі й значущі з погляду людини предмети, дії, спосіб життя тощо — це:

а) потреби;

б) запити;

в) цінності.

10. Згідно з теорією Рокіча термінальні цінності — це:

а) уявлення про бажані методи поведінки;

б) переконання щодо мети і кінцевого стану, якого людина прагне досягти.

11. Специфічна, конкретна форма вияву потреб людей — це:

а) попит;

б) запити;

в) цінності.

12. Попит — це:

а) готовність покупців у даний проміжок часу придбати конкретну кількість товару за ціною, яка пропонується ринком;

б) готовність покупців у даний проміжок часу придбати товар за певною конкретною ціною;

в) стан готовності потенційних споживачів придбати товар.

13. Попит, який існує у вигляді запитів або виявляється у вигляді окремих разових закупівель, називається:

а) нульовим;

б) латентним;

в) оманливим.

14. З погляду концепції маркетингу небажаним є:

а) непостійний попит;

б) оманливий попит;

в) ажіотажний попит.

15. З погляду маркетингу товар — це:

а) будь-який продукт (послуга), призначений для реалізації;

б) результат досліджень, розробок та виробництва;

в) продукт праці, призначений для продажу.

16. Чотирма особливостями послуг є:

а) нематеріальність, змінність у часі, неможливість накопичення запасів, невіддільність від постачальника;

б) змінність у часі, невіддільність від постачальника, неможливість зберігання, неможливість накопичення запасів;

в) нематеріальність, змінність у часі, неможливість зберігання, неможливість накопичення запасів.

17. Вартість товару з погляду маркетингу — це:

а) ціна товару плюс вартість його споживання;

б) вартість споживання, закупівлі та утилізації товару;

в) споживча користь плюс вартість споживання товару.

18. Є два типи задоволення споживачів товаром:

а) функціональний та емоційний;

б) функціональний і соціальний;

в) функціональний і психологічний.

19. Комплекс маркетингових комунікацій включає:

а) рекламу, publіc relations, стимулювання збуту і пропаганду;

б) рекламу, персональний продаж, стимулювання збуту і пропаганду;

в) рекламу, пропаганду, персональний продаж і систему знижок.

20. «Ринок покупців» — це ситуація, коли:

а) попит більший за пропонування;

б) пропонування більше ніж попит;

в) пропонування менше за попит.

21. Цільовий ринок підприємства — це ринок:

а) споживачі якого можуть придбати продукцію підприємства;

б) на якому підприємство реалізує свою продукцію;

в) потреби і запити якого відповідають можливостям підприємства щодо їх задоволення.

22. Розробка, реалізація і контроль за виконанням програм, які призначено для забезпечення сприйняття цільовою групою суспільної ідеї, руху чи практики, — це:

а) соціально-етичний маркетинг;

б) маркетинг ідей;

в) маркетинг осіб.

23. Ефективне розміщення ресурсів для завоювання перспективного цільового ринку підприємства — це головне завдання:

а) стратегічного маркетингу;

б) розвиваючого маркетингу;

в) глобального маркетингу.

24. Стимулювання збуту, поліпшення якості товарів, рекламування — це головні інструменти:

а) конверсійного маркетингу;

б) розвиваючого маркетингу;

в) стимулюючого маркетингу.

25. Кінцевими цілями будь-якої маркетингової діяльності є:

а) задоволення існуючих потреб і запитів споживачів;

б) забезпечення отримання підприємством відповідних доходів і прибутків;

в) створення відповідного іміджу.

26. Негативний попит передбачає використання інструментарію:

а) конверсійного маркетингу;

б) стимулюючого маркетингу;

в) тактичного маркетингу.

27. Демаркетинг — це система дій за умов:

а) ажіотажного попиту;

б) негативного попиту;

в) складного попиту.

28. Маркетинг, що спрямовує діяльність підприємства на конкретний сегмент ринку, — це:

а) інтегрований маркетинг;

б) диференційований маркетинг;

в) споживчий маркетинг.

29. Послаблення рекламної діяльності, посилення системи збуту — це інструменти:

а) демаркетингу;

б) ремаркетингу;

в) конверсійного маркетингу.

30. Надання товару вигляду ринкової новизни, його репозиціювання — це інструменти:

а) ремаркетингу;

б) синхромаркетингу;

в) демаркетингу.

31. Система заходів з маркетингу включає такі групи інструментів:

а) товарні, розподільні, збутові, цінові;

б) товарні, комунікаційні, розподільні, збутові;

в) цінові, розподільні, комунікаційні, цінові.

32. Маркетингова товарна політика включає:

а) планування нової продукції, обслуговування товару та його елімінування;

б) розробку товару, його модифікування, обслуговування та елімінування;

в) планування нової продукції, її модифікування, обслуговування та елімінування.

33. Концепцію конкурентоспроможності K можна виразити фор­мулою:

а) ;

б) ;

в) .

34. Розрахувати коефіцієнт конкурентоспроможності виробу А, якщо відомо таке:

а) 1,3; б) 0,78; в) 13,5.

35. Логічно послідовним є планування нової продукції за такими
рівнями:

а) товар за задумом, товар з підкріпленням, товар у реальному виконанні;

б) товар за задумом, товар у реальному виконанні, товар з підкріпленням;

в) товар у реальному виконанні, товар з підкріпленням, товар за задумом.

36. Ідея нового товару відхиляється, якщо:

а) місткість ринку перевищує значення точки прибутковості;

б) місткість ринку збільшується;

в) місткість ринку значна, але зменшується;

37. Ідея нового товару виражається зрозумілими та значущими для споживача поняттями на такому етапі його розробки:

а) розробка стратегій маркетингу;

б) оцінка та відбір ідей;

в) розробка та перевірка задуму товару.

38. Рівень сприйняття споживачами потенційно нового товару визначається на такому етапі його розробки:

а) оцінка та відбір ідей;

б) генерування ідей;

в) розробка та перевірка задуму товару.

39. Позиціювання — це:

а) сегментування ринку;

б) визначення рівня сприйняття споживачами ідеї нового товару;

в) пошуки належного місця товару на ринку, виходячи з його сприйняття споживачами.

40. Перцепційна карта — це засіб, за допомогою якого:

а) здійснюється позиціювання товару на ринку;

б) здійснюється сегментування ринку;

в) будується крива життєвого циклу товару.

41. Отримання прибутку від нового товару можливе на такому етапі його життєвого циклу:

а) запровадження на ринок;

б) розширення ринку збуту;

в) використання переваг.

42. Криві графіка життєвого циклу продукції відповідають динаміці:

а) доходів і обсягів збуту;

б) прибутку та доходів;

в) прибутку та витрат.

43. Логічно послідовним (виходячи з логіки класичного життєвого циклу продукції) є такий алгоритм зміни характеру реклами:

а) інформуюча, переконуюча, нагадуюча, мінімальна;

б) інформуюча, нагадуюча, переконуюча, мінімальна;

в) інформуюча, мінімальна, переконуюча, нагадуюча.

44. Сукупність усіх асортиментних груп і товарних одиниць, які продукуються підприємством, — це:

а) товарна номенклатура;

б) продуктова лінія;

в) товарний асортимент.

45. Доповнення існуючих продуктових ліній новими товарами — це:

а) модифікування;

б) диференціація;

в) диверсифікація.

46. Сепаратизм маркетингової товарної політики менш імовірний за умов:

а) інтегрованого маркетингу;

б) неінтегрованого маркетингу;

в) соціально-етичного маркетингу.

47. Венчурна група — це:

а) група висококваліфікованих спеціалістів, що створюється для реалізації ідей стосовно нового продукту;

б) структурний підрозділ відділу маркетингу;

в) група, яка розробляє рекламні звернення.

48. Роль маркетингової цінової політики найменша на ринку:

а) монополістичної конкуренції;

б) олігополістичної конкуренції;

в) чистої конкуренції.

49. Цінова еластичність попиту є:

а) залежністю ціни товару від величини обсягів попиту;

б) відношенням відсоткової зміни обсягів попиту до відсоткової зміни ціни;

в) відношенням зміни попиту до зміни ціни з урахуванням вихідної кількості попиту й вихідної ціни.

50. У результаті збільшення розмірів оподаткування роздрібна ціна паперу збільшилась із 16 грн. до 20 грн. за пачку. Відтак обсяги його продажу зменшились із 70 до 60 тонн на рік. Отже, коефіцієнт цінової еластичності попиту на папір становитиме:

а) К = 0,56;

б) К = 1,79;

в) К = 0,98.

51. Розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності попиту дав його значення на рівні 1,25. Це означає, що:

а) існує взаємозамінність продуктів;

б) існує взаємодоповнюваність продуктів;

в) продукти не є взаємозамінними і не конкурують між собою.

52. Аналіз величини попиту та пропонування дає змогу вста-
новити:

а) максимально допустиму величину ціни;

б) мінімально допустиму величину ціни;

в) ціну, вигідну для підприємства-продуцента.

53. Розрахувати ціну товару, якщо відомо таке:

Обсяг виробництва = 50 000 од.

Питомі змінні витрати = 20 умов. од.

Постійні витрати = 600 000 умов. од.

Бажаний прибуток = 20%.

54. Головним недоліком розрахунку цін, виходячи з витрат, є те, що він:

а) не враховує можливої реакції споживачів на встановлену ціну;

б) не враховує можливих помилок у підрахунку ціни;

в) є надто суб’єктивним.

55. Витратний метод визначення цін на товари базується на визначенні:

а) величини витрат підприємства;

б) величини витрат підприємств-конкурентів;

в) величини витрат підприємства та планового прибутку.

56. Сконто — це знижка:

а) за платіж, який було здійснено до закінчення обумовленого терміну;

б) за результатами річного обороту;

в) за платіж, який було здійснено готівкою.

57. Для виведення нових товарів на ринок, як правило, використовується цінова політика:

а) проникнення;

б) диференціювання;

в) високих цін.

58. Тендерне ціноутворення — це:

а) розрахунок цін, виходячи з реакції споживачів;

б) розрахунок цін, виходячи з реакції конкурентів;

в) розрахунок цін у процесі боротьби фірм за вигідний контракт.

59. Цінова політика високих цін можлива:

а) за еластичного попиту;

б) за нееластичного попиту;

в) за нульового попиту.

60. Установлення різних цін на товари однієї асортиментної групи для їх достатньої диференціації споживачем — це:

а) політика диференціювання цін;

б) політика «шикування» цін;

в) політика еластичних цін.

61. Вихідним етапом формування комплексу маркетингових комунікацій є:

а) виявлення цільової аудиторії;

б) визначення його складу;

в) визначення його цілей.

62. Засобами впливу комплексу маркетингових комунікацій є:

а) реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж;

б) газети, журнали, вулична реклама тощо.

63. Масовість, експресивність, здатність умовляти — це пе-
реваги:

а) реклами;

б) пропаганди;

в) персонального продажу.

64. Найбільш прогресивним методом розрахунку бюджету маркетингових комунікацій є метод:

а) конкурентного паритету;

б) «за аналогією»;

в) виходячи з цілей і завдань фірми.

65. Першим етапом процесу прийняття рішень з рекламування товару (послуги) є:

а) визначення її цілей;

б) ідентифікація цільового ринку;

в) розрахунок бюджету.

66. Найбільш ефективною у сфері послуг є:

а) реклама;

б) пропаганда;

в) стимулювання збуту.

67. Корпоративна ідентичність — це форма:

а) реклами;

б) пропаганди;

в) персонального продажу.

68. Стимулювання збуту спрямовується на:

а) споживачів;

б) сферу торгівлі;

в) як на споживачів, так і на сферу торгівлі.

69. Другим етапом процесу персонального продажу є:

а) дослідження;

б) пошук і кваліфікація перспективи;

в) прийняття рішень щодо того, як наблизитись до перспек-
тиви.

70. Завданням презентації в процесі персонального продажу є:

а) отримання замовлення;

б) створення «перспективного» покупця;

в) стимулювання зацікавленості споживача.

71. Ключовим моментом маркетингової політики розподілу є:

а) реалізація виготовленої продукції;

б) формування каналів розподілу;

в) формування логістичних систем.

72. Для розподілу товарів споживчого попиту канали розподілу складаються, як правило, із:

а) оптових і роздрібних посередників;

б) тільки з роздрібних посередників;

в) тільки з оптових посередників.

73. Кількість рівнів каналу розподілу — це його:

а) довжина;

б) ширина;

в) напруженість.

74. Що більша кількість споживачів, то ефективність опосередкованого каналу:

а) більша;

б) менша;

в) залишається незмінною.

75. Що більша відстань до споживачів, то вартість прямого ка-
налу:

а) більша;

б) менша;

в) залишається незмінною.

76. Горизонтальні та вертикальні конфлікти в каналах розподілу — це явище:

а) об’єктивне;

б) суб’єктивне;

в) випадкове.

Бонус — знижка, яка надається за результатами річного обороту.

Венчурна група — організаційно незалежна група висококваліфікованих фахівців, що створюється для практичної реалізації оригінальної ідеї нового товару (послуги).

Виробничий маркетинг — маркетинг, що розглядає процеси виробництва (обсяги, продуктивність праці, собівартість) як основний засіб досягнення комерційного успіху на ринку; ефективний на ринку, де попит перевищує пропонування (ринок товаровиробника).

Внутрішньоорганізаційний (управлінський) маркетинг — діяльність, яка спрямована на інтеграцію апарату управління підприємства і його збутової системи за пріоритету останньої.

Гармонічність товарного асортименту — міра спорідненості товарів різних товарних груп з погляду їх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілу тощо.

Глибина товарного асортименту— кількість позицій у товарній групі.

Глобальний маркетинг— маркетинг, який пропонує товари (послуги) без диференціації останніх за особливостями тих чи тих груп споживачів.

Гуманістичний маркетинг — маркетинг, який, спираючись на високі етичні принципи, спрямовує діяльність підприємства на задоволення потреб та інтересів широких верств суспільства.

Демаркетинг — вид маркетингу, завданням якого є ліквідація ажіотажного попиту; реалізується через збільшення обсягів виробництва та збуту продукції, підвищення цін, послаблення рекламної діяльності тощо.

Диверсифікація — запровадження у виробництво (продаж) нових номенклатурних груп (продуктових ліній).

Диверсифікація вертикальна — запровадження у виробництво (продаж) нових номенклатурних груп продукції вищого чи нижчого технологічного рівня.

Диверсифікація горизонтальна — запровадження у виробництво (продаж) нових технологічно споріднених номенклатурних груп продукції.

Диверсифікація латеральна — запровадження у виробництво (продаж) нових номенклатурних груп, які не мають жодного технологічного зв’язку з уже існуючими.

Дистриб’ютор — незалежна посередницька оптова фірма, яка здійснює закупівлю і збут продукції.

Диференціація — доповнення існуючих номенклатурних груп продукції (продуктових ліній) новими позиціями.

Диференційований (цільовий) маркетинг — маркетинг, спрямований на виробництво та збут продукції, призначеної для конкретних ринкових сегментів.

Екологічний маркетинг — маркетинг, головною метою якого є захист навколишнього середовища.

Еластичність попиту залежно від рівня доходів споживачів — відносна зміна попиту на товар відповідно до відносної зміни рівня доходів споживачів.

Еластичність попиту перехресна — відносна зміна попиту на продукт А у зв’язку з відносною зміною ціни на продукт Б.

Елімінування — процес зняття (виведення) застарілого продукту (послуги) з ринку.

Життєвий цикл продукції — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту продукту і прибутку від його реалізації, пропонує заходи щодо стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження продукту на ринок і до його зняття з ринку.

Збутовий маркетинг — маркетинг, який використовує систему (нові методи) торгівлі як основний засіб досягнення комерційного успіху на ринку.

Імідж — образ, репутація, характер ставлення споживачів до фірми чи її продукції.

Індивідуальний маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є створення й підтримування попиту на унікальні товари (антикваріат, художні вироби тощо); реалізується з допомогою налагодження системи персонального продажу, сервісу, ексклюзивного розподілу тощо.

Інтегрований маркетинг— маркетинг, який здійснюється через відповідні підрозділи підприємства (відділи, управління, бюро маркетингу), що створює можливість організаційного об’єднання всіх виконуваних маркетингових функцій.

Канали розподілу — маршрути переміщення товарів від місць виробництва до місць продажу чи використання.

Комерційний маркетинг — маркетинг, метою якого є забезпечення підприємству бажаного прибутку.

Конверсійний маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є зміна негативного ставлення споживачів до якогось продукту на позитивне; реалізується через поліпшення якості продукту, зниження ціни, ефективніше просування тощо.

Конкурентоспроможність — здатність товару бути виділеним споживачами із сукупності інших конкурентних пропозицій.

Концепція маркетингу — сукупність ідей, згідно з якими досягнення цілей фірми можливе завдяки задоволенню потреб і запитів споживачів ефективнішими способами, ніж у конкурентів.

Кредитна політика фірми — підходи до визначення та безпосередньої реалізації заходів щодо середньострокового кредитування відпускної ціни під час поставки виготовленої продукції.

Макромаркетинг — маркетинг, який розглядає обмінні процеси та системи з урахуванням суспільних перспектив та наслідків.

Маргінальні витрати — збільшення (зменшення) повних витрат за відповідного збільшення (зменшення) обсягів виробництва на одиницю продукції.

Марка товару — назва, символ, термін, рисунок, колір, форма чи їх поєднання, які використовуються для ідентифікації товарів, їх диференціації на ринку.

Маркетинг персоналу — діяльність із забезпечення підприємства відповідними кадрами (у вузькому розумінні) або активна форма соціально-обмінного процесу між підприємством і ринком робочої сили (у широкому розумінні).

Маркетинг за каталогами — маркетинг, що здійснює продаж товарів за каталогами, які надсилаються потенційним клієнтам (споживачам) або видаються їм у магазинах.

Маркетинг з метою протидії — вид маркетингу, завданням якого є створення програми дій підприємства, що продукує товари, небажані з погляду суспільної моралі (алкоголь, тютюнові вироби тощо).

Маркетинг промислових товарів — маркетинг, об’єктом якого є підприємства, фірми, організації тощо.

Маркетинг споживчих товарів — маркетинг, об’єктом якого є кінцеві споживачі (люди, їхні сім’ї).

Маркетингова політика комунікацій — комплекс заходів, які використовуються фірмою для інформування, переконання або нагадування споживачам про свої товари чи послуги.

Маркетингова політика розподілу — діяльність фірми з планування, реалізації та контролю за фізичним переміщенням товарів від місць їх виробництва до місць продажу чи використання з метою задоволення попиту й отримання відповідного прибутку.

Маркетингова суміш (marketing mix) — див. система засобів маркетингу.

Маркетингова цінова політика — комплекс заходів стосовно визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з ме-
тою задоволення потреб споживачів і забезпечення підприємству прибутку.

Маркетингова товарна політика — комплекс заходів для створення товарів (послуг) та управління ними з метою задоволення потреб споживачів і отримання підприємством прибутку.

Масовий маркетинг — маркетинг, що має на меті масове виробництво та збут стандартизованих продуктів на широкому ринку (для широкого кола покупців).

Марочна назва (фірмове ім’я) — частина марки товару, яку можна вимовити.

Мегамаркетинг — маркетинг, в якому екологія та суспільство розглядаються як основні чинники впливу на формування маркетингових цілей та стратегій.

Міжнародний маркетинг — ділова активність для задоволення потреб споживачів у інших країнах.

Мікромаркетинг — маркетинг, який розглядає обмінні процеси та системи з погляду окремої фірми.

Місткість ринку — обсяг реалізації товарів на даному ринку за конкретний період часу (у фізичних одиницях або у вартісному вимірі).

Навколишнє середовище маркетингу — сукупність факторів, сил та умов, під впливом яких визначається предмет та об’єкт маркетингу, створюється система його засобів, формується їхня структура; сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб’єкта господарювання.

Насиченість товарного асортименту — загальна кількість його товарних позицій.

Неінтегрований маркетинг — маркетинг, функції якого здійснюються різними підрозділами підприємства (відділами збуту, цін, технічної інформації, реклами тощо).

Некомерційний маркетинг — маркетинг, метою якого є створення позитивного іміджу підприємства та його продукції.

Оперативний маркетинг — маркетинг, який розробляє та реалізує інструментарій діяльності підприємства на період до одного року.

Персональний продаж — індивідуальне персональне пред’явлення товару чи послуги під час співбесіди із конкретним споживачем для здійснення продажу.

Перцепційна карта — система координат, яка за двома основними характеристиками продукту дає змогу здійснити його ринкове позиціювання.

Підтримуючий маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є підтримування повноцінного попиту; реалізується через організацію дійової системи контролю якості продукції, сервісу, зворотного інформаційного зв’язку тощо.

Пілотний маркетинг — див. пробний маркетинг.

Позиціювання — розміщення товару (послуги) на ринку, виходячи зі сприймання його споживачем як такого, що вигідно відрізняється від конкуруючих пропозицій.

Політика кондицій — визначені фірмою умови платежів і поставок готової продукції.

Послуга — захід або вигода, які одна сторона угоди може запропонувати іншій.

Постачальницький маркетинг — концепція, яка орієнтує підприємство не тільки на збут, а й на закупівлю продукції виробничо-технічного призначення.

Пробний маркетинг — продаж невеликої кількості товару на недостатньо вивченому ринку. Дає змогу коригувати систему маркетингових заходів, дослідити поведінку споживачів.

Продуктовий маркетинг — маркетинг, що зосереджує увагу підприємця на якості, функціональних характеристиках, собівартості продукції (товарній політиці) як на основному інструменті досягнення комерційного успіху.

Пропаганда — організація громадської думки з метою забезпечення успішного функціонування підприємства, поліпшення його репутації.

Прямий поштовий маркетинг («директ мейл») — маркетинг, який здійснюється розсиланням поштових повідомлень потенційним клієнтам (споживачам).

Реклама — довільна платна форма неперсональної презентації та просування товарів чи послуг через засоби масової інформації.

Ремаркетинг — вид маркетингу, завданням якого є відновлення попиту в разі його спадання; реалізується наданням продуктам нових якостей, виведенням їх на нові ринки, репозиціюванням тощо.

Розвиваючий маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є перетворення латентного (такого, що тільки зароджується) попиту на реальний; реалізується створенням нових продуктів, ефективним використанням засобів маркетингових комунікацій, розвитком каналів розподілу тощо.

Сегмент ринку — сукупність споживачів, яка характеризується однотипною реакцією на запропонований продукт (товар, послугу) і на комплекс маркетингу, що його супроводжує.

Сегментування ринку — розподіл споживачів на однорідні групи.

Синхромаркетинг— вид маркетингу, завданням якого є згладжування коливань попиту і, відповідно, обсягів продажу продукції підприємства; реалізується через використання гнучких цін, засобів просування (особливо інструментів стимулювання збуту) тощо.

Система засобів маркетингу — сукупність засобів та методів, конкретний інструментарій, який використовується підприємством для досягнення поставлених цілей, розв’язання відповідних ринкових завдань.

Сконто — знижка за платіж, який було здійснено до закінчення обумовленого терміну платежу.

Слоган (рекламне гасло) — заголовок рекламного звернення, його ключова фраза.

Соціально-етичний маркетинг — концепція, яка об’єднує принципи екологічного та гуманістичного маркетингу.

Споживчий маркетинг — маркетинг, який орієнтує підприємство на вивчення й задоволення як наявного, так і перспективного попиту споживачів, на використання для цього всіх ресурсів і можливостей підприємства.

Стратегічний маркетинг — маркетинг, який розробляє та реалізує генеральну програму дій підприємства на період більший за 5 років; його завдання — ефективне розміщення ресурсів підприємства для завоювання цільового ринку.

Стимулювання збуту — короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.

Стимулюючий маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є перетворення нульового попиту на реальний; реалізується наданням продуктам нових характеристик, посиленим рекламуванням, інтенсифікацією збуту тощо.

Тактичний (короткозорий) маркетинг — вид маркетингу, завданням якого є створення програми дій за невизначеного попиту.

Телевізійний маркетинг — маркетинг, що використовує телебачення як засіб просування та продажу товарів.

Телемаркетинг— маркетинг, що використовує телефонний зв’язок з клієнтами (споживачами) для організації продажу товарів.

Тендерне (закрите) ціноутворення — розрахунок ціни в процесі боротьби фірм за вигідний контракт.

Товар — сукупність матеріальних та нематеріальних характеристик і властивостей, яка пропонується споживачам для задоволення їхніх потреб, вирішення їхніх проблем.

Товарна номенклатура — групи продуктів, тісно пов’язаних між собою або подібністю функціональних ознак, або тому що їх продають тим самим групам клієнтів (через ті самі типи торговельних закладів), або тому що вони містяться в рамках того самого діапазону цін.

Товарний асортимент — сукупність серій продуктів (асортиментних груп) і товарних одиниць, які пропонуються покупцям конкретним товаровиробником (продавцем).

Товарний (торговельний) знак — марка або її частина, забезпечена правовим захистом.

Товарний маркетинг — див. продуктовий маркетинг.

Торговий маркетинг — маркетинг торгового посередника.

Точка беззбитковості — кількість продукції, яку необхідно випустити та реалізувати, щоб за встановленого рівня ціни покрити понесені витрати.

Цільовий ринок — сукупність споживачів, потреби й запити яких відповідають можливостям і ресурсам фірми щодо їх ефективного задоволення.

Цінова еластичність попиту — чутливість споживачів (зменшення або збільшення обсягів закупівель) до зміни цін на продукцію.

Частка ринку — відношення обсягу продажу продукції підприємства до сумарного обсягу продажу аналогічних товарів усіх підприємств, що діють на даному ринку.

Широта товарного асортименту — кількість товарних груп, що його складають.

Переглядів: 4461