МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Метою встановлення ціни на товар є максимальне задоволення запитів та бажань споживачів при оптимальному використанні цінового механізму ринкової торгівлі. З одного боку ціна повинна створити прибуток, з іншого боку занадто висока ціна може негативно вплинути на попит та обсяг виторгу від реалізації товарів і послуг.

Головними чинниками, під впливом яких формується ціна, є:

1. собівартість виробленої продукції та затрат на переробку і доведення до товарного вигляду;

2. виняткові якості та відмінні особливості, що приваблюють покупців та споживачів;

3. ринкова ситуація з продажу аналогічних товарів фірм-конкурентів;

4. зовнішні фактори маркетингового середовища функціонування фірми.

В практиці відомими і загальноприйнятими є дві методики ціноутворення:

v затратна методика, до якої відносяться два перших чинники;

v розрахунково-ринкова методика, до якої входять два останні чинники.

Суть затратної методики полягає у використанні такого методу ціноутворення, у визначенні якого приймають участь базові витрати на одиницю товару плюс націнки, які покривають неврахованівитрати і певний прибуток.

Ціна = собівартість + фіксований відсоток прибутку (націнка)

Основною перевагою цієї методики вважається її простота. Продавець товарів чітко орієнтується в затратах, ніж характері та середовищі ринкового попиту на свій товар.

Використання затратних методів відображає цінову полі піку. які забезпечує скоріше середню, ніж максимальну виручку від продажу товарів. В практиці є два основних підходи до використання даної методики: з врахуванням повних і граничних витрат виробництві.

При використанні повних витрат визначаються перемінні та постійні складові витрат. Недоліком цієї методики с довільний характер віднесення на собівартість постійних накладних витрат, які піднімають ціну, яка не буде користуватись попитом покупців.

Методика граничних витрат враховує тільки виробничі витрати. Ця методика дає можливість знижувати ціни, а накладні витрати повинні покриватись із загальної виручки.

Маркетингова цінова політика має досить широкий набір підходів та методів прямого та непрямого розрахунку цін. Слід зауважити, що під час розрахунку ціни можна користуватись одночасно кількома методами.

До методів прямого ціноутворення відносять чинники та методи затратної та розрахунково-ринкової методик.

У методику розрахунково-затратного процесу ціноутворення входять наступні методи:

1. середні витрати плюс прибуток;

2. аналіз беззбитковості;

3. аналіз маржинальних витрат.

Метод «середні витрати плюс прибуток» широко використовується, насамперед, при виконанні державних замовлень, будівництві виробничих комплексів. Цей метод дуже простий та зручний, він влаштовує покупця та продавця. Конкуренція вітчизняних товарів на ринку мінімальна, тому що ціни дуже близькі та однакові.

Метод «аналізу беззбитковості» є більш поширеним для заготівельних пунктів, цукрових заводів, заводів переробки м'ясної та молочної продукції. Діяльність цих підприємств обмежується законодавчими актами та важелями форми власності. Метод «беззбитковості» дозволяє порівнювати розміри прибутку, одержуваного за різних цін і дозволяє продавати товар за таку ціну, яка дозволяла б досягти максимального виконання мети ціноутворення.

Метод «аналізу маржинальних витрат»відрізняється від попередніх тим, що він застосовується не тільки на ринку, де попит є стійким, відомим і гарантованим. Даний метод використовують як розподільник витрат на окремі затратні елементи. Ціну при цьому встановлюють на основі врахування особливостей окремих статей затрат, а не повних витрат. Використовуючи цей метод розрахунку ціни, фірми досягають деякого збільшення обсягів продажу, оскільки ціна є дещо нижчою за ту, яка б була у випадку використання повних витрат. Цей метод дозволяє отримувати достатній прибуток і покривати найсуттєвішу частину своїх витрат.

Методика розрахунково-ринкового підходу включає наступні методи розрахунку ціни:

1. встановлення ціни за попитом;

2. врахування умов конкуренції;

3. в рамках товарної номенклатури;

4. за географічним принципом;

5. за умов державного та біржового регулювання цінового механізму.

Позитивним моментом у використанні розрахунково-ринкового підходу до ціноутворення є те, що у процесі розрахунку головним фактором є попит на товар, тобто ціна встановлюється на основі суб'єктивної оцінки покупцем цінності товару. Цей метод використовують для розрахунку унікальних та престижних товарів (антикваріат, живопис, художні вироби, засоби мобільного зв'язку, супутниковий зв'язок), або товарів з низькою ціною (товари повсякденного попиту, стандартна продукція з низьким рівнем доходів, особливо сільської місцевості). Сюди відносять ліки, продукцію, яка не має замінників тощо.

Крім орієнтації на попит, при розрахунку цін фірми змушені брати до уваги і дії конкурентів. Метод встановлення цін з урахуванням умов конкуренції полягає у порівнянні цін фірми і цін на товари, які випускають і пропонують ринкові основні конкуренти. За цією методикою застосовують наступні методи ціноутворення: «наслідування лідера», «врахування реакції конкурентів», «тендерне ціноутворення».

Суть використання методу «наслідування лідера»полягає у орієнтації на ціни провідних фірм.

Врахування реакції конкурентів особливо бажане в ситуації, коли ринком зацікавились потенційні конкуренти, тому слід фірмі прийняти «цінові» заходи, щоб відвернути появу нових конкурентів на цільовому ринку.

Тендерне ціноутворення (закритий конверт) має місце в умовах посиленої конкуренції фірм за контракти на постачання с/г техніки.

* Тендер -- це ціна, запропонована фірмою за викопаних якогось замовлення (будівництво виробничих, товарних комплексів).

За низької ціни збільшується можливість виграти тендер, але зростає ризик отримати малий прибуток.

Дуже часто у практиці використовують метод номенклатурної групи,суть якого полягає у розрахунку ціни не за окремими товарами, а за номенклатурними групами в цілому, тобто знизивши ціну на один товар отримувати можна виторг, реалізовуючи інші товариза середніми цінами.

Метод встановлення ціни за географічним принципом застосовують через необхідність транспортування товарів, тобто у розрахунок ціни включають витрати транспортування, постачальницькі та витрати споживачів. Для покриття витрат на транспортування застосовують так зване франкування ціни, тобто підвищення ціни через витрати на транспортування.

Крім вищеописаного методу врахування географічного принципу застосовують і метод «Інкомтерм», тобто використання різноманітних підходів в залежності від того, хто організовує, оплачує і транспортує товари: франко-завод, франко-перевізник, франко-борт, доставка до кордону, мито, страхування і т. д.

У цілому ряді випадків розрахунково-ринкове ціноутворення має обмеження, тобто існують узаконені типові умови, згідно з якими і розраховують ціни. До них відносять біржове ціноутворення та державне регулювання цін.

Біржове ціноутворення (котирування цін) - це виявлення і фіксування цін угод купівлі-продажу на товарних біржах. Встановлення ціни здійснюється як за результатами біржового дня, так і в процесі торгів.

На сучасних товарних біржах Заходу ціна на торгах відповідає справжній ситуації на ринку. Світовим лідером встановлення ціни, наприклад, на товари сільського господарства є Чиказька товарна біржа, яка є лідером встановлення цін на пшеницю, тому на ній у торгах бере участь велика кількість угод купівлі-продажу.

Державне регулювання цінвикористовується у випадках: «заморожування» цін, встановлення фіксованих цін, встановлення антидемпінгового мита на імпортовані товари.

До методів непрямого ціноутворення належить маркетингова політика торговельного кредитування, кондицій та знижок.

Торговельне кредитуваннязастосовують для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальникам, а також купівлі банком вимог продавця до покупця для лізингу та інкасації.

Політика кондицій - це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту угод купівлі-продажу, за якими визначають обсяги асортименту, оплату та інші умови постачання продукції.

У маркетинговій практиці використовують такі вили знижок: обсягові, касові, на замовлення, функціональні, торговельні, сезонні, залікові і т. д.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.