Пояснювально-ілюстративний метод.

План

Навчальна мета

Лекція 5. Тема 3. 1. Методи навчання. Проблемне навчання географії

Змістовий модуль 3

Методично правильно здійснювати вибір методів і прийомів навчання, враховуючи специфіку географічних знань як предмета навчання, володіти прийомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та частково-пошукового методів навчання.

Студент має знати:

Методи навчання; прийоми навчання, класифікацію методів навчання за різними критеріями; переваги та недоліки методів навчання; вплив специфіки географічних знань на вибір методів навчання; прийоми пояснювально-ілюстративного, репродуктивного та проблемного навчання.

Уміти:

—характеризувати методи навчання, наводити їх класифікацію;

—враховувати специфіку географічних знань та вікових особливостей учнів під час вибору методів і прийомів навчання;

—володітиприйомами пояснювально-ілюстративного, репродуктивного і частково-пошукового методів навчання географії;

—моделювати проблемну ситуацію на уроці і шляхи її вирішення.

1.Методи навчання географії та їх класифікація.

2.Характеристика методів навчання, виділених на основі характеру пізнавальної діяльності учнів

3. Проблемне навчання географії. Основні поняття.

4. Види проблемних завдань з географії

5. Вибір методів навчання. Рівні засвоєння знань.

6. Співвідношення понять «метод навчання» і «технологія навчання».

1. Поняття «метод» є основною дидактичною категорією, зміст якої змінювався у процесі розвитку педагогічної науки. Термін «метод» походить від грецьких слів «metha»--шлях до мети і «odos»--слідувати. А от значення цього терміна історично мінливе: до середини ХХ ст.. під методом розуміли засіб або шлях, за допомогою якого вчитель формує в учнів знання та уміння. З 70-80-их рр.. ХХ ст. у визначенні методу навчання появляється акцент на взаємодію вчителя і учня, тому найбільш поширеним стало визначення методу навчання як впорядкованих способів взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти.

Методи навчання складаються з певної кількості прийомів, які є їхніми структурними елементами. Поняття «прийом» є вужчим і означає якусь одноразову дію, тоді як метод—це спосіб роботи, який охоплює весь шлях до мети. Наприклад: розповідь—це прийом, який не може забезпечити повноцінного засвоєння матеріалу, а якщо застосувати пояснювально-ілюстративний метод, який включає, крім розповіді ще й пояснення, бесіду, ілюстрацію, то ймовірність досягнути навчально-виховної мети є значно вищою.

Для практичного застосування методів, яких сучасна дидактика має в своєму розпорядженні чимало, користуються класифікацією методів навчання. Класифікація допомагає вчителеві зорієнтуватись в особливостях методів навчання та ефективніше відібрати їх враховуючи специфіку предмета, вікові особливості учнів, навчально-виховні завдання уроку.

Остільки вимоги до навчання змінюються, залежно від рівня розвитку суспільства, змінюються і підходи до класифікації методів навчання, або іншими словами пріоритету набувають ті чи ті ознаки методів, які закладають в основу класифікації. (Практичність і мінливість класифікації методів навчання образно можна уявити у вигляді багаторівневої кухонної полиці, на яку, залежно від потреб часу, складають необхідні продукти і начиння).

Найпростішою і найдавнішою є класифікація методів за джерелами знань: слово вчителя, робота з підручником, робота з глобусом, картою, цифровим матеріалом і.т.д. У цій класифікації виділяють три групи методів: словесні, наочні, практичні. Її позитив у тому, що вчитель намагався використати різноманітні засоби наочності. Такий підхід до класифікації МН, а отже і вибору методів навчання, має місце і зараз, остільки появляються нові джерела навчальної інформації. Зараз вчителі намагаються використовувати окрім вищезгаданих засобів комп’ютер, відео- і аудіо засоби, мережу Інтернет тощо. (розвинути щодо сучасного стану)

Недоліком класифікації методів за джерелами знань є неврахування характеру пізнавальної діяльності учнів, яка може бути активною і пасивною. Наприклад з картою можна працювати по-різному: демонструвати учням розміщення ГО, давати учням завдання самостійно знайти відповідні ГО, визначити координати, відстань, зіставити карти і з’ясувати самостійно певні залежності, тобто організувати творчу роботу.

Остільки в сучасних умовах педагогіка робить наголос на самостійну пізнавальну діяльність учнів, яка найбільшою мірою сприяє розвитку їхньої особистості, то актуальною є класифікація російських дидактів М.М. Скаткіна та І.Я. Лернера, в основу якої покладено характер пізнавальної діяльності учнів.

Ця класифікація включає п’ять методів навчання: пояснювально-ілюстративний (або інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький. Схема 1

Основне його призначення—допомогти засвоєнню знань школярам завдяки поєднанню живого слова вчителя з підручником, картою та іншими наочними посібниками. Вчитель організовує навчання так, щоб учні засвоїли відібрану ним готову навчальну інформацію. Це стосується насамперед тем, в яких розглядаються складні теоретичні питання. Основні його прийоми: розповідь—живий, емоційний, не дуже тривалий в часі (5-10 хв у 5-7 кл, 110-15 хв у 8-10 кл) виклад будь-якого питання теми. Залежно від змісту розрізняють описові, художні, науково-популярні розповіді. Розповідь-опис—це послідовний виклад ознак, особливостей, властивостей, якостей предметів і явищ навколишнього світу. Художня розповідь застосовується для образного переказу фактів або історичних подій. Для ознайомлення з різними науковими гіпотезами, дослідженнями використовують науково-популярну розповідь, в якій є порівняння, аналіз, синтез, узагальнення.

Пояснення, на відміну від розповіді має доказовий характер і застосовується як спосіб вивчення географічних закономірностей, механізмів процесів, явищ. Під час пояснення вчитель використовує схематичні рисунки, математичні формули, картографічний матеріал.

Бесіда—це діалог вчителя та учнів, який передбачає формулювання запит ань, з допомогою яких учні відтворюють раніше набуті знання або самостійно роблять висновок. Перевага бесіди полягає в тому, що вона сприяє розвитку активності і самостійності учнів. Залежно від дидактичної мети розрізняють вступну (на початку уроку з метою виявлення рівня підготовки учнів до сприймання матеріалів), повідомлювальну (застосовується під час аналізу наочних посібників, схем, таблиць, малюнків) і підсумкову бесіду з метою узагальнення і систематизації вивченого.

Набувати нових знань учні можуть і завдякироботі з підручником (посібником). Приклади видів роботи з підручником є на схемі 2.

Ілюстрування та демонстрування—це дуже поширені в географії прийоми, які передбачають показ конкретних предметів і явищ в натуральному вигляді чи у вигляді зображень. Ілюстрації подаються в статичному виді (гербарії, колекції мінеральних порід, фотознімки процесів і явищ, об’єктів, географічні карти, графіки, схеми…). Демонстрація передбачає показ матеріалів в динаміці (обертання глобуса, показ слайдів, відеофрагментів, робота з комп’ютерними програмами). Для демонстрації переважно потрібні ТЗН.

Репродуктивний методґрунтується на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданнями і зразком, який подає педагог. Основні його прийоми—інструктаж,проводиться перед виконанням практичних та самостійних робіт, вправа, зміст якої полягає у повторенні певних дій, які забезпечують формування умінь і навиків застосування вже набутих знань. Навчальною програмою передбачені практичні роботи в кожному курсі шкільної географії. До навичок, якими повинні володіти учні належать визначення географічних координат, чи пошук за ними точок на глобусі і карті, орієнтування на місцевості, складання плану місцевості, визначення місцевого і поясного часу і т. д.

За дидактичною метою виділяють вправи письмові, графічні і технічні. Для географії властиві графічні роботи (побудова графіків, діаграм). Чимало й технічних. Характеристика географічних об’єктів за типовими планами є властивим для географії прийомом репрод. Методу.

Метод проблемного викладу. Його суть полягає в тому, що вчитель не тільки повідомляє кінцевий результат знань, але й показує шлях їх відкриття.. Застосовуючи цей метод, вчитель сам ставить проблему і сам її вирішує, показуючи учням найсуттєвіші суперечності, логіку доказів тощо. Іншими словами вчитель демонструє зразок наукового пізнання.

!!!!!!!!!Головним у проблемному викладі знань є постановка і розв’язання проблеми. Під проблемою розуміють таку навчальну задачу (запитання, завдання), результат якої або способи його здобуття учневі невідомі.

В шкільній географії знайдеться чимало тем, в яких можливий проблемний виклад. Наприклад, вивчаючи тему міське розселення в Україні, можна поставити проблему «Які міста кращі для проживання--великі чи малі» Далі послідовно показати, опираючись на факти переваги і недоліки кожного з типів міст з тч. зору зайнятості, освіти, культури , охорони здоров’я, екології, транспорту, соціальної сфери. Завершити виклад висновками, що однозначно проблему вирішити неможна, остільки кожен із типів міст має недоліки і переваги.

З фізичної географії проблема: Чому саме над Антарктидою утворюється озонова пройма, адже фріонів найбільше надходить в атмосферу у північній півкулі ?????

Частково-пошуковий методставить за мету залучити учнів до самостійного творчого мислення. Цього досягають завдяки проблемним завданням. На відміну від типових завдань, схема вирішення яких відбувається за зразком, проблемні завдання вимагають здогадки. Учень самостійно висуває гіпотезу, добирає докази, робить висновки і узагальнення. Завдання вчителя—підібрати таке проблемне завдання, яке б містило певну суперечність між тим, що учні вже знають і тим що необхідно їм самостійно здійснити. Іншими словами вчитель має створити проблемну ситуацію. Проблемна ситуація—це такийпсихічний стан учня, який характеризують як інтелектуальне утруднення, спосіб подолання якогоучень має шукати і може знайтитільки завдяки власній пізнавальній активності і самостійності.

Якщо учень усвідомлює, що саме викликає утруднення,тоді проблемне завдання переростає в навчальну проблему, яку він прагне вирішити. Вчитель керує процесом вирішення навчальної проблеми, привчаючи учнів до певного алгоритму (послідовних етапів) її розв'язання.

Насамперед учитель допомагає учням сформулювати навчальну проблему. Далі він організовує учнів на вирішення проблеми: висунення гіпотези, наведення фактів для її підтвердження. Найчастіше на всіх цих стадіях вирішення проблеми застосовують прийом евристичну бесіду.

Види проблемних запитань з географії:

· Завдання, які містять розрив між раніше відомим і новими фактами;

(кількість опадів на одній широті: мінімум в Сахарі і максимум на схилах Гімалаїв; температура—чим далі від екватора—тим тепліше –широта тропіків, а мало б бути навпаки

· Завдання на встановлення численних причинно-наслідкових зв’язків (Які наслідки в майбутньому матиме трудова міграція українців)

· Завдання, які вимагають розуміння діалектичних суперечностей, уміння оперувати ними. Міркування над такими завданнями відбувається за принципом «і те і те водночас», тобто не можливо відкинути жодне із тверджень. Наприклад, у високотехнологічних суспільствах залежність людини від природних явищ посилилась чи послабилась?.

· Завдання-парадокси (з Силіконовою долиною, розливом річок в Середній Азії, високою густотою населення в горах Південної Америки)

· Складні задачі

Дослідницький метод сприяє залученню школярів до творчої діяльності, наукового пізнання На відміну від частково-пошукового, учні вирішують поставлену проблему повністю, спостерігаючи і вивчаючи певні просторові процеси і явища. Висувають гіпотезу, планують шляхи дослідження самостійно і під керівництвом вчителя. Важливе місце належить в цьому методі прийому спостереження. Його можна проводити безпосередньо, або з допомогою приладів (метеорологічних, астрономічних). Наукове спостереження обов’язково проводиться за певною програмою.

В сучасній методиці навчаня географії розрізняють навчально-дослідницький метод,яким можуть оволодіти всі учні, які в навчальній діяльності під керівництвом учителя виконують роль дослідників. Це може відбуватись у стінах класу (гра у дослідників, які проектують будівництво підприємства певної галузі, враховуючи властиві для неї фактори розміщення чи визначають за статистичним довідником демографічну ситуацію свого району, області). Науково-дослідний метод, який здебільшого реалізується в позакласній краєзнавчій роботі, коли учні під керівництвом вчителя працюють над розв’язанням якоїсь проблеми тривалий час. Це може бути опрацювання метеорологічних і фенологічних спостережень і написання статті про особливості місцевого клімату. Або робота в сільській місцевості з погосподарськими книгами і з'ясування особливостей природного та механічного руху односельців за кілька десятків років, вивчення особливостей місцевого господарювання, звичаїв та ін.

З існуючих класифікацій методів навчання у практиці навчання географії іноді важливим є застосовування методів, які виділяються за логікою викладу. Вона може бути індуктивною (від часткового до загального), або дедуктивною (від загального до часткового). Індуктивний підхід часто застосовують для формування географічних уявлень у курсі «Загальна географія».

5. Вибираючи методи навчання вчитель має врахувати:

· Можливості методів для досягнення поставленої навчально-виховної і розвиваючої мети;

· Відповідність методів специфіці географії як предмета, змісту і форм навчання;

· Психологічно-вікові особливості учнів;

· Рівень підготовки класу;

· Можливості матеріально-технічної бази школи

· Особистісні риси і творчий потенціал самого вчителя, як менеджера навчального процесу.

6. В сучасному педагогічному лексиконі дуже поширений термін «технологія навчання». Часто його вживання виглядає як синонім до терміна «метод». Проте зміст цих понять усе ж різний, а вживання їх поруч один з одним є свідченням поєднання в освіті традиційних та інноваційних підходів.

Поняття «технологія навчання» не має однозначного визначення. Можна сказати, що в педагогіці воно має найбагатшу і найсуперечливішу інтерпретацію, яка віддзеркалює еволюцію цього поняття від його технічного змісту (технологія в освіті) до наукового проектування педагогічного процесу, який неминуче веде до запланованого результату. Порівняємо одне із тлумачень технології навчання з поняттям «метод навчання» :

Метод навчання—спосіб спільної діяльності вчителя й учнів, спрямований на досягнення поставлених освітніх цілей.

Технологія навчання—інструментарій досягнення цілей навчання. Систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого процесу навчання, система способів, форм і засобів досягнення цілей під час керування процесом навчання.

Отже поняття «технологія» ширше, ніж метод. Воно застосовується здебільшого у контексті нової, особистісно зорієнтованої парадигми освіти, яка ставить за мету забезпечити умови для самовираження й самореалізації особистості. Головна дієва сила у цій парадигмі навчання —активність самого учня. Цьому сприяють такі технології як модульне навчання, технологія проектів, інтерактивні технології, з якими ми ознайомимось пізніше.

Для традиційної когнітивної парадигми освіти, яка ставить головним завданням підготувати молодь до життя і праці, а в самому процесі навчання ставить акцент на активність вчителя, який веде за собою учня, більш характерним є вживання терміна «метод навчання».

Отже, технології спрямовані на учня, а методи—на вчителя. Поєднання цих двох термінів вказує на переплетення традиційних та інноваційних підходів в освіті.

Читайте також:
Балансовий метод.
Балансовий метод.
Близнюковий метод.
Вибірковий метод.
Виробничий метод.
Виробничний метод.
Графічний метод.
Діалектика як метод. Альтернативи діалектики.
Індексний метод.
Інтегральний метод.
Кумулятивний метод.
Кумулятивний метод.

Переглядів: 6192

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Запитання і завдання для самостійної роботи та самоконтролю | Виділення істотних ознак поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.