Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.

Розкрийте суть, періодизацію та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної революції для українського суспільства.

Сучасна форма науково-технічного прогресу, що зумовлює докорінні зміни продуктивних сил внаслідок застосування найновіших науково-технічних досягнень, дедалі більшого перетворення науки на базпосередню продуктивну силу, перехід до нового етапу розвитку великого машинного виробництва. Науково-технічна революція почалась в 50-х рр. 20ст.. Передумови її були підготовлені в кінці 19 - 1-й половині 20ст. в процесі революції у фізиці та інших галузях природознавства. Під впливом наукових відкриттів докорінно змінилися погляди щодо будови та форми матерії, виникли нові можливості застосування науково-технічних досягнень у матеріальне виробництво. В умовах науково-технічноїреволюції принципово змінюється роль науки в суспільному виробництві. Вона за темпами свого розвитку випереджає виробництво і перетворюється на один з дійових факторів розвитку виробничого процесу. Суспільний процес стає неможливим без широкого розгортання наукових досліджень і швидкого впровадження їх у виробництво.

Внаслідок науково-технічної революції створюються можливості для розробки якісно нових підходів до з"ясування і використання фундаментальних закономірностей розвитку природи. Характерний перехід від описування й аналізу явищ і продуктів природи до синтезу їх, перетворення речовини, створення нових властивостей речей, процесів і керування ними. Великого значення набуває виникнення нових галузей знань - кібернетики, біофізики, біоніки та ін. Науково-технічна революція охоплює ріноманітні галузі науки і техніки, сфери людської діяльності, а також тауково-технічна революція впливає на знаряддя і предмети праці, технологію виробництва і організацію управління, тобто характер трудової діяльності людини.

Соціальні наслідки науково-технічної революції для українського суспільства:

загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства внаслідок
забруднення та отруєння навколишнього середовища;

зміна змісту і характеру праці (збільшується питома вага творчих, пошукових функцій, що
веде до стирання суттєвих відмінностей між людьми розумової і фізичної праці);

зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників та спеціалістів, що зайняті
обслуговуванням нової техніки і технології (це вивільняє трудові ресурси);

підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності (перекачування
трудових ресурсів із сільського господарства в промисловість, а з неї - в сфери науки, освіти,
обслуговування). Це зумовлює конценрації населення в містах, поглиблення міграційних
процесів, значне скорочення робочого і збільшення вільного часу (звІтси можливість
гармонійного розвитку особистості);

втрата людиної емоційності, інтелектуальне перенавантаження;

виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних та
екстримальних умовах навколишнього середовища (надвисоких і наднизьких тисків,
температур, електромагнітних полів, радіоактивності і т.д.).

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

особистісна орієнтація вищої освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації
навчально-виховного процесу;

запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-
економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

підвищення соціального статусу і професіоналізму
працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;

інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх
просторів.

Після здобуття незалежності перед Україною постала проблема формування та розвитку власної господарської системи:

о сформувати структуру економіки за галузями, народногосподарськими комплексами, сферами виробництва та обслуговування, оскільки після розпаду СРСР економіка України не була цілісним комплексом (до 1991 р. в Україні вироблялося лише 20 % кінцевого продукту);

о створити умови та визначити механізми первісного нагромадження капіталу;

о переформувати управлінські та регулятивні органи, що відповідають за розвиток економічної системи суспільства;

о створити сприятливі умови для формування ринкової інфраструктури, структури ринків відповідно до нових закономірностей функціонування економіки;

о визначити стратегічні напрями руху національної економіки - модель економічного розвитку;

о сформувати інституційну базу економічних реформ відповідно до стратегії економічного розвитку;

о закласти підвалини для формування та ефективного функціонування валютної, грошово-кредитної, фінансової, бюджетної, фіскальної та інших підсистем національної економіки;

о створити умови для переходу національної економіки від системи закритого до системи відкритого типу;

о реформувати відносини власності;

о переорієнтувати економіку з аграрно-промислової на промислово-аграрну країну;

о створити умови для активізації розвитку підприємництва;

о провести повну інвентаризацію господарських одиниць за галузевими, функціональними, організаційними та іншими ознаками, щоб формувати реєстри суб'єктів господарювання та економічних ресурсів, та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проаналізуйте становище та розвиток української науки в радянські часи. Визначте досягнення та недоліки науково-технічного розвитку СРСР, УРСР у 60-80 роки XX ст.	\|	Які ви знаєте гіпотези щодо походженняназв «Русь» та «Україна»? Як в українській історіософії висвітлюються проблеми етнічного походження Київської Русі?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.