• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 13. Податковий менеджмент

1.1. Сутність податкового менеджменту

На сучасному етапі розвитку економіки задовольнити основні потреби суспільства неможливо без науково обґрунтованої системи вилучення до бюджету створеної суб’єктами господарювання доданої вартості у вигляді податків. В цьому зацікавлені як сама держава, платники податків, прості громадяни.

Для підтримки стабільного розвитку економіки України необхідна ефективна система оподаткування, націлена, з однієї сторони, на покриття державних видатків, а з іншої – на стимулювання ділової активності суб’єктів господарювання.

Управління оподаткуванням є частиною загальної теорії і практики управління економікою. Вона базується на фундаментальному пізнанні політичних, економічних, юридичних та інших наук, збагачених сучасною практикою. Це сукупність методів, прийомів і засобів інформаційного забезпечення, за допомогою яких органи влади й управління надають функціонуванню податкового механізму заданий законом напрям і координують податкові дії у разі суттєвих змін в економіці та політиці. Недоліки менеджменту справляння податків призводять до зменшення обсягу їх бюджетних надходжень, зростання податкових злочинів, порушень балансу бюджетних відносин між регіонами та центром, соціальної нестабільності.

Саме для реалізації ефективної податкової політики і покликаний податковий менеджмент. До його головних завдань відносять:

1) забезпечення мобілізації грошових надходжень для виконання дохідної частини бюджету;

2) планування обсягів податкових надходжень на прогнозний період;

3) аналіз ефективності чинної системи оподаткування;

4) розроблення та впровадження новітніх концепцій оподаткування;

5) оперативний та аналітичний контроль за нарахуванням та стягненням податкових платежів та ін.

В структурі податкового менеджменту можна виділити три рівні:

- на макрорівні (держава) – державний податковий менеджмент;

- на мікрорівні (підприємство, організація) – корпоративний менеджмент;

- на субмікрорівні (конкретна фізична особа) – персональний менеджмент.

Головною метою державного податкового менеджменту, як складової загальної системи фінансового моніторингу, є формування ефективної податкової політики і забезпечення збалансованого перерозподілу національного доходу в інтересах держави, платників податків для стимулювання соціально-економічного розвитку. Ефективність податкового менеджменту залежить від рівня його відповідності можливостям економіки та інтересам громадянського суспільства.

Отже,податковий менеджмент, це - сукупність прийомів і методів організації податкових відносин, що забезпечують мобілізацію податкових платежів до бюджету, державних цільових фондів, та сприяють оптимізації виробничої діяльності суб’єктів підприємництва в умовах ринкової конкуренції.

Кожна система управління, у т. ч. і податковий менеджмент, включає дві взаємопов’язані складові – суб’єкт і об’єкт управління. На якості управління позначаються як знання об’єкта, так і його суб’єкта.

Суб’єктом податкового менеджменту є держава в особі її уповноважених органів з адміністрування податків та зборів.

Об’єктом управління у широкому розумінні визнається економічна категорія на яку спрямовується вплив суб’єкта управління. Якщо метою загального державного управління визнати забезпечення суспільного розвитку, то об’єктами такого управління виступають виключно економічні відносини, вдосконалення яких сприятиме оптимізації даного процесу. В податковому менеджменті такими відносинами є податкові відносини, які виникають в ході адміністрування податкових платежів. Отже, об’єктом податкового менеджменту є сукупність економічних відносин, які виникають в податковій практиці з приводу організації, прогнозування, аналізу, регулювання і контролю за стягненням податків і зборів.

Згідно з основними положеннями теорії управління будь-який об’єкт, явище чи процес необхідно розглядати як систему, що складається з сукупності взаємопов’язаних в одне ціле елементів. Ефективне управління системою оподаткування неможливе без використання певного набору економічного інструментарію, конкретизація якого забезпечує реалізацію головної мети та призначення податкового менеджменту. До числа таких елементів відносять:

- оперативна робота (забезпечує прийом від платників податків податкової звітності, занесення її показників в інформаційну базу даних, оброблення, аналіз та визначення дієвих заходів контрольної роботи);

- інформаційно-аналітичне забезпечення (повнота, своєчасність і достовірність вихідних даних забезпечує прийняття оперативних і ефективних управлінських рішень для виконання органами ДПС покладених на них функцій та завдань. Розкриває закономірності та тенденції розвитку економічних процесів, визначає фактори позитивного чи негативного впливу на показники ефективності функціонування податкової системи. Податковий аналіз виявляє приховані резерви податкових надходжень, оцінює продуктивність адміністративної роботи органів ДПС, визначає напрями поліпшення діяльності інших органів державного управління);

- прогнозування (дає можливість визначити ймовірність виникнення тих чи інших непередбачуваних подій, оцінити ризик настання негативних фінансових і податкових ситуацій, дослідити розбіжності між цілями платників податків і фіскальними цілями держави і звести до мінімуму фінансові витрати. Знаходиться в синергетичному зв’язку з тактикою і стратегію податкового регулювання і контролю, оскільки одночасно з визначенням фіскальних потреб держави даний елемент конкретизує форми та методи адміністративної практики податкових органів);

- інспектування (як обов’язковий елемент будь-якої галузі державного управління, виступає гарантією додержання податкової дисципліни всіма учасниками податкових відносин. Сприяє задоволенню публічних майнових інтересів і є важливим чинником соціально-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки);

- упорядкування (система економічних і організаційних заходів оперативного втручання в хід податкової роботи, що забезпечує досягнення збалансованості впливу фіскальної та регулюючої функції податків, що досягається шляхом регулювання економічної кон’юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної та зовнішньоекономічної активності платників та ін.);

- координація діяльності (забезпечує діяльність органів ДПС в органічному поєднанні завдань з іншими органами державного управління, сприяє оптимізації організаційної структури органів ДПС та концентрації матеріальних та нематеріальних ресурсів на відповідальних напрямах соціально-економічного розвитку);

- адаптаційне забезпечення (запровадження спеціальних режимів оподаткування сприяє оптимізації податкового навантаження в рамках легальної діяльності суб’єктів підприємництва).

Використання зазначених елементів в податковій практиці надає можливість ствердження ефективних форм та методів управління в сфері оподаткування. З інституційної точки зору відсутність хоча б одного елемента з даного набору погіршить керованість процесом та уособлюватиме використання недосконалих технологій управління.

Забезпечення синергетичного взаємозв’язку між цими елементами досягається в процесі реалізації функцій податкового менеджменту, які призначені для забезпечення своєчасної та адекватної реакції керуючої системи (суб’єкта управління) на будь-які зміни керованої системи (об’єкта управління).

Функції податкового менеджменту - це напрями діяльності органів ДПС з управління податковою системою для мобілізації податків та зборів до державного бюджету і стимулювання соціально-економічного розвитку. До числа основних функцій державного податкового менеджменту належать такі: організація, аналіз, планування, регулювання, облік і контроль.

1.2. Організація оподаткування

Організація як функція податкового менеджменту виражається, передусім, у виборі та формуванні органів податкового адміністрування і контролю, діяльність яких регламентується положеннями, інструкціями, правами, повноваженнями, обов’язками та іншими нормативними актами, а також забезпеченні їх необхідними кадровими, інформаційними та матеріальними ресурсами.

До числа таких органів податкового управління відносять передусім ДПАУ, Державне казначейство, Міністерство фінансів, Митну службу.

Державна податкова адміністрація України – головний адміністративний орган, що забезпечує управління в сфері оподаткування і представляє собою сукупність державних органів, які організують процес надходження податків і зборів та контроль за їх сплатою.

Управління в сфері оподаткування неможливе також без організації правового забезпечення процесу оподаткування та контролю. Його сутність полягає в розробці та прийнятті відповідних нормативних актів, що регулюють податкові відносини, сукупність яких становлять податкове право.

Правові відносини у сфері податкового менеджменту регулюються Конституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

У податковому праві виділяють загальну (базову), спеціальну та міжнародну частини правового забезпечення.

До загальної частини законодавства з питань оподаткування слід віднести: Конституцію України, Податковий Кодекс, Закон України «Про державну податкову службу в Україні». Дані законодавчі акти визначають принципи побудови системи оподаткування в Україні, організаційно-правові основи діяльності податкової служби, її статус, функції тощо.

Спеціальна частина податкового законодавства сформована нормативно-правовими актами, що регламентують основні засади визначення податкових відносин, у т. ч. права та обов’язки сторін, порядок справляння та зарахування податків, надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов’язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за податкові порушення.

Міжнародна частина податкового законодавства України охоплює міжнародні конвенції, договори України про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на дохід і капітал.

Дані нормативно-правові акти застосовуються як щодо доходів юридичних осіб, так і стосовно доходів фізичних осіб – резидентів та нерезидентів України.

При справлянні податків усі суб’єкти податкового права керуються правовим регламентуванням нормативних актів, тобто, керуються ієрархією податкового законодавства, яка схематично представлена на рис.1.3.

Рис. 13.1. Ієрархія податкового законодавства України

1.3. Податковий аналіз

Податковий аналіз призначений для дослідження економічних явищ і процесів, сутність якого в діалектичному розумінні базується на деталізації об’єкта оподаткування, податкових відносин на окремі частини (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з’ясуванні окремих зв’язків між ними. В податковій практиці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності функціонування податкової системи. Основними формами податкового аналізу є:

- поділ цілісних системних явищ, що ствердились в практиці оподаткування, за певними критеріями та їх класифікація;

- пізнання розповсюджених тенденцій (позитивних чи негативних), або таких що проявляються з прогресуючою динамікою, і які є характерною ознакою часу;

- екстраполяція отриманих результатів досліджень, висновків на інші елементи податкової системи з подальшим їх узагальненням.

На макроекономічному рівні корисність податкового аналізу полягає у визначенні структури бюджету країни та частки в ньому податкових платежів, дослідження їх динаміки та загальних тенденцій впливу податкового навантаження на суб’єктів господарювання, виявленні негативних рис державної податкової політики.

На мікроекономічному рівні змістом податкового аналізу є визначення динаміки податкових платежів за звітний податковий період, дослідження рівня податкової дисципліни, тенденцій, що спричинюють ухилення від оподаткування, структури та складу податкових платежів, можливостей їх зміни з метою оптимізації податкового навантаження на реальний сектор економіки.

В практичній роботі органів ДПС податковий аналіз отримав поширення в наступних формах (рис. 1.4).

Рис. 13.2. Класифікація податкового аналізу

1. Ретроспективний аналіз. Здійснюється з метою дослідження в минулих періодах структури дохідної частини бюджету, загальних економічних тенденцій, динаміки податкових платежів та ін. Головним його завданням є конкретизація негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на систему оподаткування і пошук ефективних механізмів протидії. Він забезпечує проведення аналітичних досліджень усієї сукупності податкових платежів. Для отримання остаточного висновку даний аналіз охоплює всю податкову систему.

2. Прогнозний аналіз. Проводиться на стадії розробки плану податкових надходжень і дозволяє визначити рівень впливу на доходи бюджетів різних варіантів запропонованих змін, як-то: ставок оподаткування, звітних податкових періодів, спеціальних і пільгових режимів оподаткування та ін. При цьому напрацьовуються економіко-математичні моделі цих зв’язків, які в подальшому застосовуються при розрахунку планових показників і визначенні економічної чи податкової стратегії.

3. Об’єктний аналіз. В залежності від вибору для дослідження окремих систем управління процесом оподаткування даний аналіз реалізується в наступних напрямах:

- дослідження податкових платежів з точки зору бюджетного забезпечення, а також в розрізі економічних галузей, регіонів, соціальних груп тощо;

- дослідження податкових надходжень за структурою прямих і непрямих податків;

- визначення рівня ефективності податкового законодавства та його відповідності вимогам реалізації обраної соціально-економічної доктрини;

- пошуку взаємозв’язку між чинної системою оподаткування та можливостями забезпечення високих соціальних стандартів;

- аналізу впливу системи оподаткування на динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості суб’єктів підприємництва та ін.

4. Факторний аналіз. Його зміст полягає у визначенні чинників, які прямо та опосередковано впливають на мобілізацію податкових надходжень. На макрорівні до числа таких взаємозалежних факторів відносять вплив інфляції, коливання валютних курсів, динаміку облікової ставки НБУ, рівень безробіття, рівень сукупного попиту, динаміку промислового виробництва та ін. Його сутність базується на пошуку причинно-наслідкового взаємозв’язку між зазначеними факторами та податковими надходженнями. В податковому менеджменті проведення факторного аналізу можна вважати початком бюджетного процесу на наступний бюджетний період.

5. Тематичний аналіз. Проводиться на підставі фінансової, статистичної або бухгалтерської звітності стосовно окремого податку або їх групи, тобто якоїсь частини податкових платежів (прямих і непрямих податків тощо). На рівні держави це може бути аналіз сплати податків юридичними та фізичними особами, а на рівні підприємства - аналіз податкових платежів, які зараховують у собівартість продукції або сплачуються з прибутку підприємства.

Податковий аналіз проводиться у певній послідовності в кілька етапів.

На третьому, завершальному етапі, проводиться узагальнення на державному рівні, отриманої з регіональних джерел інформації. На її основі ДПАУ, інші органи державної влади та управління оцінюють перспективи виконання дохідної частини державного бюджету, досліджують рівень продуктивності того чи іншого податку, здійснюють висновки про діяльність органів ДПС на місцях, розробляють концепції реформування чинної податкової системи для покращення її ефективності та ін.

При цьому податкові фахівці здійснюють розрахунок різних економіко-математичних залежностей, які характеризують взаємозв’язок між податковими показниками та факторами, що впливають на загальний стан податкової дисципліни. В результаті напрацьовуються відповідні економіко-математичні моделі, які застосовуються в подальшій податковій практиці.

Визначена етапність аналітичної роботи органів ДПС забезпечує не тільки ієрархічний взаємозв’язок і послідовність податкового менеджменту в реалізації головного завдання державних органів фінансового управління - забезпечення балансу доходів та видатків державного бюджету, а закладає інструменти оптимізації оподаткування через застосування регулюючих та контролюючих важелів.

1.4. Податкове планування

Основне завданням податкового планування полягає в необхідності економічно обґрунтовано забезпечити якісні і кількісні параметри бюджетних завдань і перспективних програм соціально-економічного розвитку країни виходячи із розробленої і прийнятої у законодавчому порядку соціально-економічної доктрини. У податковому менеджменті об’єктом планування є обсяги податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Актуальність даного функціонального напряму податкового менеджменту не викликає сумнівів з точки зору аналізу доходів державного бюджету. За існуючою їх бюджетною класифікацією, починаючи з 2005 р., частка податкових надходжень в загальних доходах держави визначається на рівні 70%. Дослідження показників виконання державного бюджету України за період 2007–2011 рр. доводить посилення їх ролі в формуванні доходних статей бюджету країни (табл. 1.1).

Таблиця 13.1

Переглядів: 4881