МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Основні типи бинтових пов’язокЗагальні правила накладання бинтових пов’язок. Хворий або потерпілий набуває зручного положення, щоб вивільнився доступ з усіх боків до поверхні тіла, яку мають бинтувати. Бинтованій частині тіла надають середньо-фізіологічного положення або такого, в якому перебуватиме кінцівка після накладання пов’язки. М’язи максимально розслаблені. Бинтована частина тіла перебуває на рівні грудей бинтувальника. Бинтувальник стає обличчям до потерпілого і постійно стежить за виразом його обличчя, аби не спричинити будь-яких незручностей при накладанні пов’язки. Для накладання пов’язки голівку бинта беруть у праву руку, а вільний кінець у ліву, причому голівка бинта повернута догори. У бинтуванні повинні брати участь обидві руки: одна розгортає бинт, інша моделює пов’язку. Закріплюють кінець бинта двома-трьома коловими турами. Бинтують зазвичай в одному напрямку зліва направо, знизу догори, покриваючи всю бинтовану поверхню за певною методи кою залежно від форми бинтованої ділянки та її функції. Кожний подальший тур має покривати попередній на 1/2 або 2/8 його ширини. Смужка бинта повинна рівномірно прилягати до бинтованої поверхні, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплювальної пов’язки ‒ не створювати компресії. Кінець бинта після накладання пов’язки закріплюють таким чином, щоб вузол за місцем розміщення не відповідав локалізації патологічного вогнища і не спричиняв занепокоєння потерпілому. Накладена пов’язка має відповідати таким вимогам: міцно утримувати перев’язувальний матеріал, не порушуючи при цьому кровопостачання, а також (за можливості) рухів, мати естетичний та охайний вигляд. Після накладання пов’язки треба звернути увагу на забарвлення шкірних покривів і пульсацію периферійних артерій.
Основні типи бинтових пов’язок Циркулярна (колова) пов’язка. Після закріплення кінця бинта усі подальші тури повністю або майже повністю покривають попередні. Кінці закріплюють на протилежному боці від місця ушкодження (мал. 1).
Мал. 1. Циркулярна пов’язка Спіральна пов’язка. Кінець бинта закріплюють звичайним способом дистальніше або проксимальніше щодо місця пошкодження. Після цього тури бинта, трохи відхиляючись від циркулярних, ідуть у косому напрямку (по спіралі) так, щоб кожний подальший тур покривав попередній на 1/2 або 2/3 його ширини. При накладанні висхідної пов’язки кінець бинта закріплюють дистальніше щодо ділянки ушкодження і спіралеподібними турами, піднімаючись знизу вгору, поступово покривають ділянку ушкодження, а кінець бинта закріплюють проксимальніше. При покриванні бинтованої поверхні в протилежному напрямку (від центра до периферії) з закріпленням кінця бинта в дистальній ділянці утворюється низхідна спіральна пов’язка. На поверхнях конусоподібної форми, щоб пов’язка щільно прилягала і міцно трималася, роблять перегини (спіральна пов’язка з перегинами). При цьому хід бинта відхиляється в косому напрямку більше ніж зазвичай, щільно прилягаючи до бинтованої поверхні. Великим пальцем лівої кисті, розміщеним косо, фіксують верхній край бинта, а правою повертають головку бинта навколо своєї осі на 180°, щоб його черевце повернулося до бинтованої поверхні. Після цього роблять обертання навколо кінцівки і залежно від крутості конусоподібної поверхні повторюють повороти після кожного ходу або чергують через певну кількість турів. Слід намагатися Мал. 2. Спіральна пов’язка з перегинами. Практично низхідна пов’язка утримується краще, проте на кінцівки, особливо при порушеннях крово- і лімфообігу, ліпше накладати висхідну спіральну пов’язку. Такий вид бинтування показано також при накладанні стисної пов’язки. Повзуча пов’язка за технікою накладання нагадує попередню. Кінець закріплюють кілько гвинтоподібного ходу напрямок бинта відхиляють настільки, щоб кожний тур не стикався з попередніми. Така пов’язка може бути як висхідною, так і низхідною. Кінець закріплюють звичайним способом (мал. 6). Хрестоподібна,абовосьмиподібна, пов’язка. Кінець закріплюють звичайними турами. Після цього бинт спрямовують по діагоналі до другої ділянки, де роблять поворот і йдуть у поперечному напрямку з протилежного боку. Вийшовши на ту саму поверхню, ідуть у косому напрямку, перетинаючи попередній хід, а дійшовши до місця перших турів, роблять півколо в поперечному напрямку; усі подальші ходи, чергуючи, повторюють попередні. Черепашачу пов’язку, розхідну і збіжну, накладають на ліктьовий і колінний суглоби. При накладанні розхідної черепашачої пов’язки після закріплення кінця бинта на верхній третині передпліччя (гомілки) або нижній третині плеча (стегна) роблять тур через ліктьовий відросток або надколінок, потім роблять подібні тури вище і нижче від попереднього. Таким чином, повторюючи восьмиподібні ходи бинта, покривають усю ділянку суглоба. Кінець бинта закріплюють зазвичай у тій самій ділянці, що й початок (мал. 4). Мал. 4. Черепашача пов’язка (розхідна). При накладанні збіжної черепашачої пов’язки суглоб покривають такими самими восьмиподібними, але йдучи від периферії до центра,тобто до ліктьового відростка або надколінка, і закріплюють кінець бинта. Цей вид пов’язки тримається не так міцно, а тому й рідше застосовується на практиці. Колосоподібна пов’язка. На ділянку плеча цю пов’язку накладають так: кінець бинта закріплюють на верхній третині плеча, потім бинт спрямовують по передній поверхні грудної клітки до пахвової ямки здорового боку і, повернувши пацієнта на спину, ведуть у поперечному напрямку по спині паралельно попередньому ходу. Після тура навколо плеча по зовнішній його поверхні бинт ведуть так, щоб він перетинав попередній тур і йшов знову по передній поверхні грудної клітки, а потім по спині і на плече, поступово просуваючись угору так, щоб покривати всю ділянку суглоба (мал. 8). Поворотну пов’язку накладають на голову, куксу кінцівки за допомогою турів, що йдуть через лобову і потиличну ділянки, або біля основи кукси кінцівки закріплюють кінець бинта. У сагітальній площині бинт перегинають і спрямовують його хід у косому напрямку так, щоб на бічній поверхні він міг покрити коловий хід на 1/2 його ширини. Дійшовши до протилежного щодо місця перегину боку, бинт вдруге перегинають, після чого за допомогою тура закріплюють попередній хід, знову перегинають і, йдучи в косому напрямку, покривають бічний хід на 1/2 ширини бинта. Дійшовши до тура, бинт перегинають, потім роблять коловий закріплювальний хід. Отак, чергуючи зворотні ходи з туровими, поступово покривають усю опуклу частину кукси (мал. 6). Мал. 6. Поворотна пов’язка кукси стегна
|
||||||||
|