I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси

Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси

Виробництво і попит на виробничі ресурси

2. Ціноутворення на ринку праці. Визначення заробітної плати.

3. Ринок природних ресурсів. Земельна рента.

4. Теорія процента і капіталу.

5. Підприємницький дохід і прибуток.

Попит на ресурси формується на ринках факторів виробництва. Ринки ресурсів виробництва– це ринки, на яких у результаті взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу, прибутку і ренти.

Основні види ринків визначають ринки ресурсів з досконалою і недосконалою конкуренцією. Особливістю ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції є те, що ні один покупець і ні один продавець не може впливати на ціни ресурсів. Водночас на ринках ресурсів виробництва в умовах недосконалої конкуренції або покупець, або продавець можуть впливати на ціни ресурсів виробництва.

Якщо підприємство діє в умовах досконалої конкуренції, то воно може купити за певну ціну будь-яку кількість ресурсів. Однією з особливостей попиту на ресурси є те, що він є похідний, тобто залежить від попиту на продукт, у виробництві якого використовують цей ресурс. Ресурси задовольняють потреби споживача не безпосередньо, а опосередковано, через виробництво товарів і послуг. Тому стійкість попиту на будь-який ресурс залежить від:

- ціни товару, виготовленого за допомогою цього ресурсу;

- продуктивності ресурсу під час створення товару чи надання послуги.

Продуктивність ресурсу тісно пов’язана з таким поняттям, як граничний продукт (МР).

Граничний продукттого чи іншого фактора виробництва – це та додаткова кількість продукції, яку отримують у результаті залучення у виробництво додаткової одиниці якогось одного ресурсу за незмінної величини інших.

Для кожного ресурсу характерне своє поняття граничного продукту. Граничний продукт, наприклад, праці це той додатковий обсяг продукції, який отримує виробник, залучаючи у виробництво додаткову одиницю праці за умови, що всі інші види виробничих витрат залишаються незмінними.

Варто зауважити, що граничний продукт цього фактора виробництва виражають у фізичних одиницях продукції, що припадає на одиницю додаткових витрат. Тому виділяють таке поняття, як фізичний обсяг граничного продукту.

Фізичний обсяг граничного продукту підпорядкований дії закону спадної віддачі. Це означає, що зі збільшенням кількості певного ресурсу за постійних обсягів усіх інших ресурсів випуск зростає, але у спадній пропорції.

Оскільки попит на виробничий ресурс має похідний характер, підприємство, поряд із визначенням фізичного обсягу граничного продукту, повинне враховувати величину доходу від продажу продукції, виробленої з додаткових ресурсів. Величина додаткового доходу, отриманого в результаті продажу додаткової продукції, виробленої внаслідок використання однієї одиниці ресурсу, називається граничною дохідністю цього ресурсу (МRР).

Як відомо, досконало конкурентне підприємство на ринку своєї продукції має абсолютно еластичну криву попиту на свій товар. Кількість виготовленої підприємством продукції не впливає на ціну товару. Тому граничний дохід такого підприємства дорівнює ціні виготовленої продукції, яка є сталою за будь-якого обсягу випуску. У цьому випадку гранична дохідність дорівнює вартості граничного продукту, тобто фізичному обсягові граничного продукту (МР), помноженому на ціну продукції (Р). Це можна виразити формулою: МRР=МР • Р.

Правило використання ресурсів (МRР = МRС)

Відомо, що основним стимулом виробництва є прибуток. Для отримання максимального прибутку підприємство залучатиме додаткові одиниці будь-якого фактора виробництва, поки кожна наступна одиниця продукції додаватиме більше до приросту його загального доходу, ніж до загальних витрат. Кожний ресурс має свою ціну. Для того щоб залучити до виробництва ту чи іншу кількість ресурсів, виробникові необхідно заплатити постачальникові певну суму, а це для нього не що інше, як витрати виробництва.

Величина, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст витрат, називається граничними витратами на ресурси (МRС).

Виходячи з понять граничної дохідності і граничних витрат, основним правилом використання ресурсів є: для виробника буде прибутковим застосування додаткової одиниці того чи іншого ресурсу доти, поки величина граничної дохідності (МRР) цього ресурсу дорівнюватиме витратам на неї (МRС), тобто коли буде виконуватися рівність

МRР = МRС .

Попит на виробничі ресурси в умовах досконалої конкуренції характеризує крива, яка відображає зміни необхідного підприємству обсягу ресурсів за зміни цін на них і незмінних інших факторах, що впливають на попит. Виходячи з того, що ціна на продукт і граничний дохід на конкурентному ринку продукції рівні і ціна на ресурси і граничні витрати на них теж однакові, крива попиту на виробничі ресурси збігається з кривою граничної дохідності. Спадний нахил кривої попиту на виробничі ресурси (рис. 1) зумовлений законом спадної граничної продуктивності. Спадний нахил кривої попиту завжди приводить до її перетину з кривою граничних витрат. Саме точка перетину цих кривих (Е) показує оптимальну кількість ресурсу, який використовує фірма.

Р E MRC

D=MRP

0 Q Q

Кількість виробничого ресурсу, од.

Рис. 1. Крива попиту підприємства на виробний ресурс в умовах досконалої конкуренції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характерні ознаки чотирьох основних моделей ринку	\|	Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.