ФАКТУРА

Фактура –цехудожня обробка звукового матеріалу в музиці, інтонаційно-усвідомлена звукова тканина музичного твору, сукупність засобів музичної виразності, конкретне оформлення музичної тканини. Іншими словами, фактура – це тип викладення системи голосів, що звучать. Елементами фактури є мелодія, супровід, акорди, голоси, поліфонія, тембр, регістри голосоведення, фігурація тощо.

У процесі історичної еволюції виокремились три основні склади фактури: монодичний (давнє і ранньосередньовічне одноголосся), поліфонічний (мелодична самостійність голосів) і гомофонно-гармонічний (виділення провідного голосу за організуючого значення гармонії).

Лише мала частина музичних творів представляє собою одну тільки мелодію, більшість з них – багатоголосна. Аналіз музичного твору не може обмежуватися тільки описом будови музичної тканини, він припускає вияснення значення різних сторін й якостей музичного цілого. З цієї точки зору фактура є перш за все ознакою жанру.

Підголоскова поліфонія - вид поліфонічного багатоголосся (хорового, ансамблевого, вокально-інструментального) – притаманна білоруській, російській, українській народній музиці. Імітаційно-поліфонічне викладення найчастіше зустрічається в професійній музиці (у формі фуги).

Специфічним викладенням гармонічного акомпанементу відрізняються різноманітні танці. Так, в хабанері можна почути гармонічну фігурацію в характерному ритмі , у вальсі або польці – розповсюдженеий „бас-акордовий” супровід.

ТЕМП

Просторові умови, в яких існують жанри, також істотно впливають на фактуру. Найважливіший об’єкт аналізу музичного твору – часова сторона музичного цілого. В ній містяться найсильніші засоби виразності художнього змісту:

Темп–швидкість розгортання музичної тканини твору, виражена кількістю метричних долей в процесі виконання музики за одиницю часу. Точний розмір темпу визначається за допомогою метронома, а основний темп записується, як правило, спеціальними італійськими термінами. Назви темпу також визначають характер руху (allegro, vivo, vivace, adagio, largo, moderato, andante і т.д.).

Середні, помірні темпи:andante, moderato - відносно нейтральні і в них йде музика достатньо різна за своїм настроєм.

Повільні темпи: adagio, largo, lento– притаманні музиці, що виражає стан повного спокою, нерухомості, глибокий сум, суворі піднесені емоції.

Швидкі темпи:allegro, vivo, vivace, presto – передають стрімкий рух, життєрадісний настрій, кипучу енергію. Але в швидкому темпі буває втілено й збентеження, сум’яття, драматизм.

Серед словесних вказівок є позначення змін темпу:

поступове уповільнення – rallentando, ritartando;

прискорення - accelerando, stringendo.

В джазовій музиці застосовуються терміни англійською мовою:

fast – швидко, medium – помірно, slow – повільно, double time – вдвічі швидше, half time – вдвічі повільніше. Протягом усієї джазової п’єси звичайно витримується єдиний проголошений темп.

2.10. ДИНАМІКА

Динаміка – одна зі сторін організації музики, тісно пов’язана з силою звучання, дією різних акустичних компонентів. Поняття музичної динаміки включає в себе не тільки ступінь гучності звучання, але і поступові та раптові її зміни. Основні позначення динаміки:

f ( forte – форте) – голосно, сильно;

p ( piano – піано) – тихо, слабо;

mf ( mezzo-forte – меццо-форте) – помірно голосно;

mp ( mezzo-piano – меццо-піано) – помірно тихо;

crescendo (крещендо) – поступове зростання сили звучання;

diminuendo (димінуендо) – поступове послаблення сили звучання.

Зростання гучності пов’язано з підйомом інтенсивності почуття, що передається в музиці. Зміна динаміки може викликати – відповідно характеру музики – й зображальні асоціації: посилення звучання - як ознака наближення, послаблення – як ознака віддалення.

Особлива виразна роль у раптових змін сили звука. Вони за звичаєм пов’язані або з показом різних сторін музичного образу, або з зіставленням різних образів.

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури і стилю. Логіка співвідношення музичних звучань – одна з основних умов художнього виконання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РЕГІСТР І ТЕМБР	\|	Цілісний аналіз твору обов’язково враховує рівень гучності в різних частинах і всі його зміни – плавні й раптові.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.