МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Одержання інсуліну.Біотехнологія одержання гормонів • 2% населення Землі хворі на діабет • 20% хворих на діабет потребують ін’єкцій інсуліну • З усіх людей віком 8-12 років 0,25% хворі; 40-50 років - 3%; старші 70 років -7%. • Діабет займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. • Перші досліди по використанню інсуліну для лікування проведені у 1922 році. Отримання інсуліну з природної сировини Недоліки: 1. Обмеженість сировини (підшлункової залози). 2. При ін’єкціях інсуліну виділеного з підшлункової залози корови в організмі виробляються антитіла до цього інсуліну, які інактивують його, тобто зменшується тривалість біологічної дії препарату. 3. В таких препаратах є домішки інших білків які теж викликають утворення антитіл, тому в місці повторного введення препарату атрофується підшкірний жировий прошарок. Хімічний синтез інсуліну 1963 рік ФРН, США, Китай Недоліки: 1) Трудомісткий (близько 170 реакцій). 2) Важко було синтезувати дисульфідні зв’язки, тому спочатку синтезували проінсулін. Інформація про структуру інсуліну закодована в 11 хромосомі. Поліпептид А – 63 пари основ. Поліпептид В – 90 пар основ. Отримання інсуліну з використанням рекомбінантних ДНК. Перші досліди 1979 рік. Широке виробництво 1981 рік. Eli Lilly and Co. спільно з Genentech. Inc. 1. Окремий синтез генів що кодують поліпептиди (ланцюги) А і В (послідовність ДНК відтворили по амінокислотній послідовності інсуліну). 2. Вбудовування кожного гена в середину гена β-галактозидази плазміди. 3. Введення плазмід в клітину E.coli. 4. Клітини вирощують на середовищі з лактозою і в них індукується синтез β-галактозидази (цей ензим розщеплює лактозу на галактозу і глюкозу). Разом з β-галактозидазою синтезуються поліпептиди А і В приєднані до неї через залишки метіоніну. 5. Лізис бактерій і обробка бромціаном (N≡C-Br), що розщеплює білки специфічно по залишку метіоніну. Інсулін метіоніну не має і тому його поліпептиди не зруйнуються, а зруйнується β-галактозидаза. 6. Очистка поліпептидів А і В та їх об’єднання. 7. Створення дисульфідних зв’язків, для об’єднання поліпептидів А і В, було складне, тому синтезували проінсулін, який потім β-карбоксипептидазою розщепили до інсуліну. 1. Виділення з β-клітин острівців Лангерганса м-РНК, яка кодує структуру проінсуліну. 2. Синтез комплементарної ДНК на М-РНК методом зворотної транскрипції. 3. На отриманому ланцюзі ДНК синтез іншого ланцюга ДНК і отримання гену проінсуліну. 4. Нарощування на кінцях гена тетрануклетидів цитидилу “липкі кінці”. 5. Розрізання рестриктазою гена пеніцилінази (цей ензим відповідає за стійкість до пеніциліну) в плазміді PBR-382. 6. Нарощування гуанілових “липких кінців” на розрізаних кінцях гена плазміди. 7. Вмонтовування гена проінсуліну в плазміду. 8. Введення плазміди в E.coli. 9. Синтез проінсуліну геном, який до модифікації синтезував пеніциліназу. 10. Обробка проінсуліну трипсином для відщеплення С-пептиду. Між С-кінцями В-ланцюгів інсуліну формуються водневі зв’язки і утворюються димери інсуліну, які в присутності йонів цинку формуюють гексамери. Мономери і димери легко дифундують в кров, а гексамери погано. Інсулін-ліспро – перший рекомбінантний аналог інсуліну. В ньому поміняні місцями залишки лізину і проліну. Це зменшило формування димерів і гексамерів і не вплинуло на зв’язування гормону з рецепторами. Читайте також:
|
||||||||
|