Громадяни України, український народ

Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки

Недержавним структурам приділяється окрема увага, зокрема, існує думка, що на них доцільно покласти функції щодо здійснення демократичного цивільного контролю над системою управління національною безпекою, а також розробити форми їх сприяння і безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки. Причому даний контроль разом із різними видами державного контролю (парламентський, адміністративний, прокурорський, судовий) має виступати складовим елементом загальної системи контролю системи забезпечення національної безпеки.

У свою чергу місцеві органи виконавчої влади, які здійснюють діяльність із забезпеченні національної безпеки, а також органи місцевого самоврядування у межах делегованих ним Кабінетом Міністрів повноважень є нижчою ланкою забезпечення національної безпеки. Вони забезпечують національну безпеку відповідно до потреб тієї місцевості, управління якою вони здійснюють. Таким чином дані органи є органами локального забезпечення національної безпеки.

Проблема формування недержавної системи безпеки ще не стала об'єктом спеціальних досліджень в Україні. Наразі можна констатувати лише про поодинокі спроби деяких дослідників та авторів розглядати окремі її аспекти. Тому доцільним буде звернутись до тих напрацювань, які вже існують в інших країнах, зокрема в Росії. У якості суб'єктів недержавної системи забезпечення національної безпеки російські дослідники виділяють: органи місцевого самоврядування; недержавний нотаріат; адвокатура; недержавні охоронні служби та детективні агентства; громадські об'єднання і окремих громадян.

Водночас, на нашу думку, даний перелік може мати дещо інший вигляд і складатися із наступних компонентів недержавної системи забезпечення безпеки:

• український народ;

• органи місцевого самоврядування;

• органи самоорганізації населення;

• об'єднання громадян;

• професійні спілки;

Отже, проаналізуємо більш детально зміст діяльності кожного з цих компонентів.

Слід зазначити, що основним суб'єктом недержавної системи забезпечення національної безпеки є громадяни. Без їх активної участі у розбудові незалежної держави, без їх відданості Україні, свідомому та патріотичному служінню ідеалам української нації функціонування надійної системи забезпечення національної безпеки є неможливим. Отже безпека нації починається з безпеки конкретної особи, але левова частка уваги має бути зосереджена на усвідомленні кожного громадянина необхідності активної і безпосередньої участі у забезпеченні безпеки. Лите такий підхід перетворить громадян із пасивних спостерігачів на активних учасників, надасть можливості найповнішій реалізації права громадян на життя та здоров'я. Отже, забезпечення національної безпеки стає справою не лише державних інституцій і громадських формувань, а й конкретного громадянина.

Безпосередньо даний процес регулюється Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» . Згідно зі ст. 1 даного Закону громадяни України відповідно до Конституції України мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Прикордонним військам України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Відповідно до ст. З даного Закону громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Прикордонними військами України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ, підрозділами Прикордонних військ України.

Відповідно до ст. 9 Закону основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:

1) у сфері охорони громадського порядку:

• надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративних проступків і злочинів;

• інформування органів і підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;

• сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;

2) у сфері охорони державного кордону:

• надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон, чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні;

• сприяння військовослужбовцям Прикордонних військ України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи;

• надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення; участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами;

• участь у заходах Прикордонних військ України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;

3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій:

• надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;

• участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Характерною рисою даного закону є те, що у ньому безпосередньо у ст. З наголошується на тому, що громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку. На нашу думку, дана обставина значно звужує потенціал і можливості застосування громадських формувань при забезпеченні національної безпеки. І передусім така обережність законодавця пов'язана із відсутністю оновленої концепції національної безпеки України, в якій знайшли б адекватне відображення положення щодо необхідності формування недержавної системи безпеки, що надало б поштовху для подальшої законотворчої роботи з упорядкування діяльності кожного суб'єкта недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки. Поки в нашій країні не визначена ця система, більш того, заборонено брати участь на договірній основі у охороні громадського порядку, що є одним з елементів забезпечення національної безпеки, казати про ефективність діяльності недержавної підсистеми не доводиться.

Водночас позитивним і важливим є закріплення у даному Законі положення щодо обов'язку з боку місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органи надавати всіляку допомогу та підтримку у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону (ст. 4). А ретельний аналіз основних завдань, наведених вище, дає усі підстави казати про стійку взаємодію державних і недержавних інституцій у забезпеченні національної безпеки, що у більш загальному плані ще раз підтверджує взаємонеобхідність і взаємодоповнюваність державної і недержавної підсистем забезпечення національно безпеки.

Органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для нормальної життєдіяльності громадян, реалізують гнучку систему управління, пристосовану до місцевих особливостей і умов безпеки, сприяють розвитку ініціативи та самостійності у громадян.

Правові основи місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами. Важливими актами, що вирішують принципові питання місцевого самоврядування, є статути конкретних муніципальних утворень. Статути визначають також структуру і порядок формування органів місцевого самоврядування, найменування і повноваження виборчих та інших органів місцевого самоврядування, посадових осіб місцевого самоуправління.

Органами місцевого самоврядування в Україні є сільські, селищні, районні, міські, районні у містах і обласні ради. Вони наділяються власною компетенцією щодо забезпечення національної безпеки, в межах якої діють самостійно. Голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад і очолювані ними виконавчі комітети у порядку і в межах, визначених Законом, здійснюють делеговані їм повноваження державної виконавчої влади у сфері забезпечення національної безпеки.

Правовий статус органів місцевого самоврядування характери зується тим, що вони відділені від держави і не входять до системи органів державної влади, взаємодіють з ними на основі права, їх загальний статус, принципи організації, основні варіанти організаційних форм, а також важливі повноваження встановлені правом; органам місцевого самоврядування надано право вирішувати самостійно питання місцевого значення, володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю в межах Конституції і законів України; загальні принципи і гарантії місцевого самоуправління встановлені Конституцією України і не можуть бути самовільно обмежені будь-яким органом державної влади.

Органи місцевого самоврядування самостійно визначають напрями використання і витрачання коштів своїх бюджетів, а також збільшують в межах наявних у них коштів норми видатків на утримання органів внутрішніх справ, які є складовим елементом державної системи забезпечення національної безпеки. Доходи, додатково одержані при виконанні бюджетів місцевого самоврядування, а також суми перевищення доходів над видатками, що утворюються в результаті перевиконання доходів або економії у видатках, залишаються в розпорядженні органів місцевого самоврядування, вилученню не підлягають і використовуються за їх розсудом, а отже, органи місцевого самоврядування можуть спрямовувати дані кошти на посилення заходів і зміцнення системи забезпечення національної безпеки.

Органи місцевого самоврядування мають право створювати підприємства для здійснення господарчої діяльності. Вони визначають цілі, умови та порядок їх діяльності, здійснюють регулювання цін і тарифів на їх продукцію, затверджують їх статути, призначають керівників. Що стосується питань забезпечення безпеки, безперечно, важливе значення має віднесення до повноважень місцевого самоуправління таких функцій, як: отримання від підприємств, розташованих на території муніципального утворення, необхідних відомостей про проекти планів підприємств, обов'язкове узгодження цих планів у відповідних органах структури місцевого самоврядування; внесення пропозицій по проектах планів промислових підприємств з питань, пов'язаних із задоволенням потреб населення: розгляд планів розташування, розвитку і спеціалізації підприємств; створення за рахунок коштів, що є, промислових підприємств змішаного типу; підготовка пропозицій про приватизацію муніципальних підприємств; розміщення підприємств на підвідомчій території; створення підприємств для здійснення господарської діяльності, визначення порядку їх діяльності, затвердження їх статутів; надання у довічне спадкове володіння, постійне і тимчасове користування земельних ділянок; реєстрування права власності на землю; планування і контроль за використанням земель; отримання платні за користування землею.

Велика робота проводиться щодо створення екологічно безпечних умов життя громадян. Взагалі можна зазначити, що органи місцевого самоврядування покликані забезпечувати життєво необхідні інтереси особи.

У цілому ж можна резюмувати, що органи місцевого самоврядування є важливою складовою недержавної системи забезпечення національної безпеки. Даний висновок підкріплюється не лише аналізом основних функцій даних органів, а й їх органічним взаємозв'язком у сфері забезпечення національної безпеки із елементами державної системи, зокрема з органами внутрішніх справ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Верховна Рада України	\|	Органи самоорганізації населення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.