Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Тема 3. Фізіологія дихання.

План.

1. Дихальні об’єми і ємкості легень.

2. Механізм вдиху і видиху.

3. Регуляція дихання.

4. Вікові особливості системи дихання.

5. Гігієна дихання.

 

6.3.1. Дихальні об’єми і ємкості легень.

Життєва місткість легень— це мак­симальна кількість повітря, яку можна видихнути після найглиб­шого вдиху. Вона складається з дихального, додаткового і резерв­ного об'ємів повітря . Кількість повітря, яка надходить у легені при спокійному вдиху і видаляється з них при спокійно­му видиху, називається дихальним об'ємом.

У дітей молодшого шкільного вікудихальний об'єм становить у середньому 350, а у дорослих — 500 см3. Після спокійного вдиху можна зробити ще глибший вдих і набрати у легені додатковий об'єм повітря.

Ре­зервний об'єм — це кількість повітря, яку можна видихнути до відразу після спокійного видиху. Навіть після найглибшого види­ху в легенях завжди залишається певна кількість повітря (близь­ко 1200 см3) — залишковий об'єм.

Життєва місткість легень залежить від віку, статі, типу ди­хання (грудний, черевний, мішаний), від розвитку кісток і муску­латури грудної клітки. У дорослих життєва місткість легень ста­новить приблизно 3500, у дітей молодшого віку — 1440 см3. У дів­чаток вона звичайно трохи менша, ніж у хлопчиків. У тренованих людей життєва місткість легень набагато більша, ніж у нетренованих. Наприклад, у чоловіків-спортсменів вона може досягати 6000 см3. Це один з показників здоров'я людини. Життєву місткість легень вимірюють за допомогою спеціального приладу – спірометра.

Життєва ємкість легень:

1-залишковий об'єм повітря;

2-дихаль­не повітря;

3- резервне повітря;

4- додатковий об'єм повітря.

 

Частина залишкового повітря може вийти з легень лише тоді, коли в плевральну щілину зайде повітря і створиться там атмосферний тиск, що можливе при пошкодженні грудної клітки з обох боків. У такому випадку легені спадаються. Такий стан легень називається пневмотораксом. Однобічний пневмоторакс ( тобто однобічне пошкодження грудної клітки) іноді роблять штучно, коли з лікувальною метою необхідно дати спокій легені, хворій на туберкульоз. Повний двобічний пневмоторакс у людини спричиняє смерть.

Загальна кількість повітря, яка вміщується в легенях, дорівнює сумі життєвої ємкості і залишкового об’єму.

6.3.2. Механізм вдиху і видиху.

Вдих зумовлюється розширенням грудної порожнини внаслідок скорочення міжреберних м’язів та м’язів діафрагми. Коли скорочуються зовнішні міжреберні м’язи, то ребра повертаються і піднімаються, внаслідок цього об’єм грудної порожнини збільшується.

Одночасно з зовнішніми міжреберними скорочуються м’язи діафрагми, купол її опускається і стає більш плоским, від чого також збільшується розмір грудної порожнини. Між грудною стінкою і поверхнею легень ( між легеневим і пристінним листками плеври ) лежить плевральна щілина з негативним тиском ( меншим за атмосферний ). Плевральна щілина закрита герметично, тому при розширенні грудної клітки слідом за її стінками ідуть і легені, які, завдяки еластичності їх тканини, легко розтягуються. В розтягнутих легенях тиск повітря падає нижче від атмосферного. Грудна порожнина герметично закрита і з навколишнім середовищем сполучається тільки через дихальні шляхи. Тому при наявності різниці тиску між атмосферним і легеневим повітрям зовнішнє повітря входить у легені, тобто відбувається вдих. Таким чином, вдих – процес активний: він є наслідком скорочення дихальних м’язів.

На відміну від вдиху, звичайний видих – пасивний процес: він відбувається внаслідок зменшення об’єму грудної порожнини після розслаблення м’язів. що скоротились під час вдиху.

При звичайному видиху м’язи, які забезпечили вдих, розслабляються. Внаслідок розслаблення зовнішніх між­реберних мязів ребра опускаються, що викликає зменшення об’єму грудної порожнини в передньо-задньому і бічному напрямах. Коли розслабляються мязи діафрагми, купол її під тиском черевних органів піднімається і стає опуклішим, що зменшує грудну порожнину у вертикальному напрямі. Зменшення розмірів грудної порожнини приводить до зменшення об’єму легень, до збільшення тиску в легенях, внаслідок чого частина повітря виходить з легень назовні, поки тиск повітря влегенях не зрівняється з атмосферним.

Під час глибокого вдиху грудна клітка розширюється більше, ніж при спокійному. Це зумовлюється тим , що під час сильного вдиху , крім зовнішніх міжреберних м’язів і мязів діафрагми - скорочуються ще й грудинино-ключично-соскові, драбинчасті, зубчасті та інші м’язи шиї і грудей, які сприяють підняттю грудної клітки. ІІід час глибокого видиху скорочуються внутрішні міжреберні м’язи, а також м’язи черевного пресу та деякі інші. При цьому черевна стінка скорочується, тисне на черевні органи, які в свою чергу тиснуть на діафрагму і сприяють її випинанню в грудну порожнину. Цим зменшується об’єм грудної порожнини у вертикальному напрямі.

Таким чином, глибокий вдих відрізняється від спокійного лише кількістю скорочуваних мязів. Глибокий видих відрізняється від спокійного тим що він є активним, а не пасивним актом.

Розрізняють грудний, діафрагмальний ( або черевний) і мішаний типи дихання. Тип дихання залежить від того, які м’язи переважно беруть участь у диханні.

Тип дихання з процесі розвитку дитячого організму поступово зміню­ється. В новонароджених хлопчиків і дівчаток тип дихання черевний /діафрагмальний/. Це зв’язано з тим, що грудна клітка новонароджених дітей весь час перебуває в положенні вдиху, ребра розміщені майже перпендикулярно до хребта і збільшення об’єму грудної клітки за рахунок підняття ребер майже неможливе. В перші місяці життя передньо-задній і поперечний діаметр грудної клітки майже однакові. В міру росту дитини передньо-задній діаметр

грудної клітки зменшується, а поперечний – збільшується. Таким чином поперечний переріз грудної клітки з майже круглого у новонародженої дитини з віком стає овальним. Поступово на першому році життя дитини передні кінці ребер разом з грудниною опускаються, тобто грудна клітка із положення вдиху переходить у положення видиху, і тим самим створюється можливість для переходу до грудного (реберного) типу дихання. На початку другого року життя, у зв’язку з переходом дитини з горизонтального у вертикальне положення, тип дихання стає мішаним (грудочеревним).

З трирічного до семирічного віку дедалі чіткіше виступає грудний тип дихання, а в 7 - 14 років починають позначатись статеві відміни; у хлоп­чиків переважає черевний тип, а вдівчаток - грудний тип дихання.

У дорослих чоловіків переважає черевний тип дихання, а в жінок – грудний. Проте тип дихання може змінюватись залежно від умов. Так , у жінок, які займаються фізичною працею, грудний тип дихання замінюється мішаним, або, навіть, черевним.

Перший вдих новонародженого.При внутрішньоутробному розвитку плід одержує кисень і віддає вуглекислий газ через плаценту організмові матері. Проте плід здійснює дихальні рухи у вигляді незначного розширення грудної клітки. Легені при цьому не розправляються, а тільки виникає невеликий негатив­ний тиск у плевральній щілині.

Згідно з даними І. А. Аршавського, такі дихальні рухи пло­да сприяють кращому рухові крові і поліпшенню кровопостачан­ня плода, а також є своєрідним тренуванням функції легень. Під час пологів, після перев'язування пупкового канатика, ор­ганізм дитини відділяється від організму матері. При цьому в крові новонародженого накопичується вуглекислий газ і знижу­ється вміст кисню. Зміна газового складу крові приводить до підвищення збудливості дихального центра як гуморально, так і рефлекторно через подразнення рецепторів у стінках кровонос­них судин.

Клітини дихального центра подразнюються, і у від­повідь виникає перший вдих. А далі вдих рефлекторно викликає видих.




Переглядів: 1268

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Вік людини Швидкість повного кровообігу (у сек.) | Положення ребер під час

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.